Провадження № 22-ц/803/1296/25 Справа № 212/8296/24 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Д.О. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
11 червня 2025 року Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
за участю секретаря Черняєвої С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №212/8296/24 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яводчак Олександр Васильович, до Приватного акціонерного товариства «Суха балка» про відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яводчак Олександр Васильович,
на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2024 року,
встановив:
У серпні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яводчак О.В., звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха балка» (далі по тексту ПрАТ «Суха балка») про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу з 29 грудня 2005 року по 04 січня 2023 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах ПрАТ «Суха Балка».
За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічні професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5. S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня); вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів, остеоартрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях; хронічне обструктивне захворювання легень група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня.
Згідно довідки МСЕК від 13 червня 2024 року позивачу було встановлено ступінь стійкої втрати працездатності внаслідок проф. захворювання 65% (30% радикулопатія, 25% вібраційна хвороба; 10% ХОЗЛ), та встановлено ІІІ групу інвалідності з 29 квітня 2024 року до 10 квітня 2026 року.
Посилається, що внаслідок отримання хронічного професійного захворювання було порушено нормальні життєві зв'язки позивача. Тривалий процес лікування позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання позивач відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, що позначається на його душевному та фізичному станах через незворотність негативних змін у його житті. Тому факт моральних страждань є очевидним, які позивачу мають бути відшкодовані внаслідок ушкодження його здоров'я у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем вимог законодавства зі створення безпечних умов праці.
Враховуючи ступінь втрати професійної працездатності позивача (65%) та встановлення ІІІ групи інвалідності, просив стягнути на користь позивача з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 325 000 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Суха балка» про стягнення моральної шкоди задоволений частково. Стягнуто з ПрАТ «Суха балка» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 250 000 гривень без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яводчак О.В., просить змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Внаслідок втрати професійної працездатності, позивач не має змоги вести звичне життя, вимушений постійно лікуватися. Судом першої інстанції не повністю враховано характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань, вимушених змін у його повсякденному житті, необхідність постійного лікування, переживань з приводу здоров'я. Суд першої інстанції не взяв до уваги ушкодження здоров'я позивача через професійне захворювання, яке пов'язано зі шкідливими умовами праці на виробництві, що спричинило втрату 65% професійної працездатності безстроково та визначення йому ІІІ групи інвалідності.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яводчак О.В., підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно ст. 13. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, позивач що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював з 29 грудня 2005 року по 4 січня 2023 року підземним гірником 1 розряду, підземним гірником 3 розряду, підземним гірником 4 розряду, підземним прохідником в підземних умовах на шахті «Ювелейна» ВАТ «Суха Балка», правонаступником якого є ПрАТ «ЄВРАЗ Суха Балка», правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка», звідки позивача було звільнено за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню роботі, що підтверджується копією трудової книжки позивача (серія НОМЕР_1 ).
Відповідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25 березня 2024 року, складеного відносно підприємства ПрАТ «Суха Балка», встановлено наявність у ОСОБА_1 , стаж роботи якого в умовах впливу шкідливих факторів становить 14 років 2 місяці на підприємстві відповідача, професійного захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5. S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня); вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів, остеоартрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях; хронічне обструктивне захворювання легень група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня, встановленого ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» за висновком від 29 лютого 2024 року. При цьому виникнення у позивача професійного захворювання сталося внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, що мали місце внаслідок порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, відсутність можливості використовувати транспортувальні засоби для переміщення вантажів, внаслідок чого умови праці для ОСОБА_1 характеризувалися фізичним перевантаженням, а також впливом підвищених показників локальної вібрації та підвищення концентрації аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони.
Згідно довідки МСЕК № 573597 від 13.06.2024 року ОСОБА_1 було встановлено ІІІ групу інвалідності з 29 квітня 2024 року внаслідок професійного захворювання з датою чергового переогляду 10.04.2026 року.
Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 144466 від 13.06.2024 року ОСОБА_1 було первинно встановлено втрату 65% працездатності (30% радикулопатія, 25% вібраційна хвороба, 10% ХОЗЛ) з 29 квітня 2024 року по 01 травня 2026 року з рекомендацією медикаментозного лікування, а також санаторного лікування.
У зв'язку з професійними захворюваннями позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується виписками з амбулаторної карти стаціонарного хворого та медичним висновком ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» №339 від 29.02.2024 року.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв'язку з отриманими ним на виробництві відповідача професійними захворюваннями.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно роз'яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України від 14 жовтня 1992 р. № 2694-XII «Про охорону праці», КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Відповідно ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 25 березня 2024 року, причиною професійних захворювань позивача є: аерозоль переважно фіброгенної дії, важкість праці, локальна вібрація, які перевищували допустимий рівень концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища.
Отже, роботодавець ПрАТ «Суха балка», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Виходячи з наведеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПрАТ «Суха балка», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено порушення ПрАТ «Суха балка» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов'язок з відшкодування завданої моральної шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 250 000 гривень, суд першої інстанції врахував тривалий період роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, характер отриманих професійних захворювань у їх сукупності, відсоток страти позивачем професійної працездатності, стан його здоров'я, тяжкість і невідворотність вимушених змін у життєвих та виробничих стосунках та дійшов висновку, що визначена сума моральної шкоди буде достатнім та відповідатиме розміру заподіяної моральної шкоди.
Колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитись з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов без повного та всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом, у зв'язку з чим апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача.
Зокрема, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що розмір моральної шкоди, визначений судом до стягнення з відповідача на користь позивача без повного урахування роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Встановлено, що у зв'язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, на теперішній час, втратив професійну працездатність у загальному розмірі 65% та йому визначено ІІІ групу інвалідності, що свідчить про тяжкість та незворотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також неможливість відновлення попереднього стану.
Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки його постійно турбує біль та він періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров'я не спостерігається.
Виходячи з цих обставин, апеляційний суд, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю в шкідливих умовах праці 14 років 02 місяці на ПрАТ «Суха балка», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 65%, з встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, приходить до висновку, що справедливим в його ситуації буде визначити розмір моральної шкоди у розмірі 300 000 гривень.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині визначеного судом першої інстанції розміру моральної шкоди, шляхом збільшення його з 250 000 гривень до 300 000 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, а тому частково задовольняє апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 .
Відповідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру судового збору, стягнутого з ПрАТ «Суха балка» на користь держави та збільшує цей розмірі з 2 500 гривень до 3 000 гривень, тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.
Крім того, з відповідача ПрАТ «Суха балка» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 3 600 гривень за подання позивачем апеляційної скарги.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яводчак Олександр Васильович, задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2024 року в частині визначення розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Суха балка» на користь ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір з 250 000 гривень до 300 000 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2024 року в частині визначення розміру судових витрат, стягнутих з Приватного акціонерного товариства «Суха балка» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмірі з 2 500 гривень до 3 000 гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха балка» на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги позивачем в розмірі 3 600 гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді:
Повне судове рішення складено 11 червня 2025 року.
Головуючий О.І. Корчиста