Справа № 580/640/25 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
10 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Василенка Я.М., Штульман І.В.,
за участі секретаря судового засідання Олешко М.Ю.,
представника відповідача Білоуса В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АГРОТРАНС І К» на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року, якою залишено без розгляду позов товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АГРОТРАНС І К» з вимогами до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
21 січня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АГРОТРАНС І К» (далі - позивач/апелянт/ТОВ «КОМПАНІЯ АГРОТРАНС І К») звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач/ГУ ДПС у Черкаській області) з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2024 року № 0049680403.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
В судовому засіданні 21 квітня 2024 року судом першої інстанції поставлено на вирішення питання щодо дотримання строків звернення позивача до суду.
Представник позивача просила поновити пропущений строк звернення, посилаючись на форс-мажорні обставини, зокрема на введення воєнного стану в Україні згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, постійні обстріли критичної інфраструктури, запровадження графіків та аварійні відключення електроенергії спричинили збої у роботі програмного забезпечення позивача, що унеможливило своєчасне звернення до суду.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року на підставі частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов ТОВ «КОМПАНІЯ АГРОТРАНС І К» до ГУ ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без розгляду.
Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив спеціальний місячний строк звернення до суду, встановлений пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, який обчислюється з моменту закінчення процедури адміністративного оскарження. Позов подано лише 21 січня 2025 року, тобто із суттєвим простроченням, оскільки останнім днем подання позову було 15 серпня 2024 року. Суд не визнав доводи представника позивача про наявність форс-мажорних обставин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану, поважною причиною для поновлення строку, оскільки запровадження графіків відключення електроенергії та збої в роботі програмного забезпечення не були постійними та непереборними перешкодами. Суд послався на відповідну практику Верховного Суду, яка наголошує, що факт воєнного стану сам по собі не є достатньою підставою для поновлення строку. Оскільки об'єктивну неможливість своєчасного звернення до суду не було належно доведено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку та залишив позовну заяву без розгляду.
Позивач не погодився з цим судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, справу надіслати до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування судом обставин справи. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у поновленні строку звернення до суду, не врахувавши реальні обставини, пов'язані з воєнним станом, зокрема масові обстріли об'єктів критичної інфраструктури, запровадження графіків та аварійні відключення електроенергії, які спричинили технічні збої та унеможливили своєчасне подання позову. Ці обставини є форс-мажорними та об'єктивними, і саме вони стали причиною порушення процесуального строку. Суд першої інстанції фактично обмежив його право на судовий захист, гарантований статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 55 Конституції України, не надавши належної оцінки наданим доказам і не застосувавши принципи верховенства права.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач підтримав ухвалу суду та зазначив, що місячний строк на звернення до суду в податковому спорі, передбачений пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, розпочався 16 липня 2024 року (наступного дня після отримання позивачем рішення ДПС України) та завершився 16 серпня 2024 року. Позов же подано лише 21 січня 2025 року, що свідчить про істотне та необґрунтоване зволікання. Позивач не надав належних доказів на підтвердження об'єктивної неможливості звернення до суду в межах визначеного строку, а воєнний стан сам по собі не є безумовною підставою для поновлення строку. Дотримання процесуальних строків є обов'язковим і слугує забезпеченню юридичної визначеності та належної реалізації правосуддя.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності позивача.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Надаючи правову оцінку наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною першою статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), зі змісту якої вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України регламентовано, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов'язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України.
Згідно з підпунктом 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 сформулював висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Вказані висновки в подальшому застосовані Верховним Судом у постановах від 18 грудня 2024 року у справі № 640/11762/22 та від 25 грудня 2024 року у справі № 440/4592/23.
Предметом оскарження у цій адміністративній справі є податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2024 року № 0049680403, яке позивач оскаржував до ДПС України в адміністративному порядку.
Рішення за результатами розгляду скарги позивач отримав 15 липня 2024 року.
В свою чергу до суду останній звернувся 21 січня 2025 року, тобто з пропуском місячного строку.
Доводи апелянта про отримання кореспонденції невідомою особою - Сизоненко, яка нібито не працює в підприємстві, не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Наданий апелянтом штатний розпис підприємства, який є офіційним документом про структуру та кадровий склад на відповідну дату, не містить персоніфікованих даних (ПІБ працівників) та не підтверджує відсутності у штаті підприємства особи з прізвищем ОСОБА_1 на момент отримання спірного листа Державної податкової служби України.
Окрім пропуску спеціального місячного строку, встановленого пунктом 56.19 статті 56 ПК України, позивачем також пропущено інші процесуальні строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.
Зокрема, відповідно до абзацу 1 частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи, що позивач отримав рішення за результатами адміністративного оскарження 15 липня 2024 року, тримісячний строк на звернення до адміністративного суду, встановлений частиною четвертою статті 122 КАС України, сплив 15 жовтня 2024 року. Проте позовну заяву подано лише 21 січня 2025 року, тобто з очевидним порушенням встановленого строку, без надання належних доказів існування поважних причин, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду.
Абзацом 2 частини четвертої статті 122 КАС України передбачено, що якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
У даній справі скаргу до контролюючого органу подано 06 травня 2024 року, отже останнім днем подання адміністративного позову в межах загального шестимісячного строку було 06 листопада 2024 року. Подання позову лише 21 січня 2025 року свідчить про пропуск і цього строку без підтвердження поважних причин.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Слід зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Положення КАС України встановлюють для позивача чіткий строк звернення до суду за захистом своїх прав, а в разі наявності поважних причин його пропуску, підтвердженого належними доказами, процесуальне законодавство допускає можливість поновлення пропущених строків.
Верховний Суд у постанові від 17 березня 2021 року у справі № 160/6430/20 зазначив, що поважними причинами для поновлення процесуального строку можуть вважатися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка подає позов, та пов'язані з істотними труднощами чи перешкодами, що фактично унеможливили вчинення процесуальної дії в установлений строк. При цьому наявність таких обставин має бути доведена відповідними та допустимими доказами.
Що стосується обставин, пов'язаних із воєнним станом, апеляційний суд зазначає, що на території Черкаської області активних бойових дій, у тому числі в 2024 році, не велося, про що свідчать офіційні повідомлення органів державної влади та публічні джерела. Вказаний регіон з початку збройної агресії проти України залишався контрольованою територією, де функціонували органи державної влади, місцевого самоврядування, суди та інші установи.
Крім того, відповідно до відкритих джерел, у Черкаській області продовжували діяти волонтерські центри, які організовували прийом та розміщення внутрішньо переміщених осіб, що також свідчить про відсутність критичної загрози для безперервної діяльності інфраструктури та забезпечення базових послуг, у тому числі правосуддя.
У зв'язку з цим позивач мав об'єктивну можливість звернутися до адміністративного суду в межах строку, передбаченого пунктом 56.19 статті 56 ПК України.
Натомість адміністративний позов було подано лише 21 січня 2025 року, що свідчить про порушення встановленого строку звернення без наявності поважних причин.
Таким чином, сам факт запровадження воєнного стану не є достатньою підставою для поновлення процесуального строку. Позивач зобов'язаний був довести, що саме наслідки введення воєнного стану унеможливили подання позову у межах встановлених законом строків, однак жодних належних доказів на підтвердження цього надано не було. Більше того, у справі відсутні документи, які б засвідчували перешкоди для вчинення процесуальних дій з боку позивача.
Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2022 року у справі № 560/15534/21 та ухвалах від 27 липня 2022 року у справі №560/1209/22, від 26 липня 2022 року у справі № 560/19843/21 щодо питання поновлення строків звернення до суду, які пропущено у зв'язку з обставинами воєнного стану, зазначив, що саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
Окрім того, Верховний Суд у постанові 02 серпня 2023 року у справі № 620/830/23 констатував, що дійсно, введений в країні воєнний стан суттєво ускладнює (інколи унеможливлює) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Проаналізувавши матеріали справи, апеляційний суд також вважає за необхідне звернути увагу на принцип правової визначеності, який є складовою елементу права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип вимагає передбачуваності правових наслідків для сторін спору, зокрема неможливості оскарження рішень після спливу встановлених строків без достатніх підстав.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясував обставини справи, належним чином оцінив надані докази і обґрунтував правову позицію про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду, у зв'язку з чим на законних підставах залишив без розгляду позовну заяву.
Тому згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АГРОТРАНС І К» залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Василенко Я.М.
Штульман І.В.
Повний текст постанови виготовлено 10.06.2025.