Справа № 320/12704/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.
11 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національного фонду досліджень України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Національного фонду досліджень України до Державної аудиторської служби України, треті особи: Міністерство освіти і науки України, Міністерство фінансів України про визнання протиправною та скасування вимоги, -
Національний фонд досліджень України звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної аудиторської служби України, треті особи: Міністерство освіти і науки України, Міністерство фінансів України, в якому (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) просив: визнати протиправною та скасувати вимогу Державної аудиторської служби України (лист від 23.02.2024 № 000300-14/2740-2024) про усунення порушень, виявлених за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного фонду досліджень України за період з 01.01.2020 по 30.06.2023.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 відкрито провадження у адміністративній справі №320/12704/24.
У подальшому, Національний фонд досліджень України звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної аудиторської служби України про визнання протиправними та скасування пунктів 1-7 вимоги від 23.02.2024 №000300-14/2740-2024.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 відкрито провадження у справі №320/40005/24.
Надалі, кхвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 об'єднано до спільного розгляду і вирішення адміністративні справи №320/12704/24 та №320/40005/24, присвоєно об'єднаним справам загальний №320/12704/24.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вимога Держаудитслужби від 23.02.2024 № 000300-14/2740-2024 не відповідає критерію законності, оскільки відповідач порушив установлену Порядком № 550 процедуру з огляду на відмову розглядати по суті заперечення позивача на акт ревізії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року - у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач, приймаючи оспорювану позивачем вимогу від 23.02.2024 № 000300-14/2740-2024), порушив вимоги до такого акту з огляду на не розгляд заперечень позивача.
Крім того, скаржник звертає увагу на те, що пункту 1 вимоги є неконкретизованим, не містить чітких, конкретних і зрозумілих приписів.
Щодо пункту 2 спірної вимоги апелянт вказує на те, що утримання у вересні-грудні 2020 року штатної одиниці, що призвело до надмірного нарахування заробітної плати з урахуванням єдиного соціального внеску відбулось згідно вимог Міжгалузевих нормативів чисельності працівників бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики Україгни від 26.09.2003 №269.
Стостовно пункту 3 вимоги скаржником зазначено, що Кабінет Міністрів України не є органом управління Фонду, органами управління Фонду є голова Фонду, наглядова та наукова ради Фонду та дирекція, ні Положення про Фонд, ні інші нормативно-правові акти не відносять позивача до сфери управління Кабінету Міністрів України, у той же час, саме до Міністерства освіти і науки України позивач звертався за погодженням відряджень за кордон його посадових осіб та членів наглядової ради.
Як наслідок, позивач не може погоджувати відрядження закордон із Кабінетом Міністрів України.
Відносно пункту 4 вимоги заявник вказує, що Наукова Рада Національного фонду досліджень як колегіальний орган має чітку визначену компетенцію, та не має повноважень щодо реалізації права зворотньої вимоги (регресу) до службових осіб, винних у незаконному звільненні працівників.
Щодо пункту 5 оскаржуваної вимоги апелянт звертає увагу на те, що виявлена під час ревізії інформація про відсутність розрахунків, які обгрунтовують показники видатків бюджету або надання кредитів з бюджету, що включаються з кошторису, не відповідають дійсності.
На думку скаржника, кошторис з відповідними розрахунками подавався Фондом за затвердженими головним розпорядником бюджетних коштів формами, та про належне подання таких розрахунків свідчить відсутність документальних зауважень чи випадків не погодження поданих кошторисів чи розрахунків до них з боку МОН України протягом всього періоду часу за який проводилася ревізія.
Зокрема, за КЕКВ 2610, КЕКВ 3210; на 2023 рік за КЕКВ 2281, з боку головного розпорядника бюджетних коштів (МОН України) до позивача у 2020-2023 рр. зауважень не надходило. Показники видатків бюджету, що включаються до кошторису та є невід'ємною його частиною за КЕКВ 2281; на 2021, 2022 роки за КЕКВ 2610, КЕКВ 3210; на 2023 рік за КЕКВ 2281, розраховуються у відповідності до рішень наукової ради Фонду та документів, що складають зміст управлінського обліку.
Стосовно пункту 6 вимоги скаржник вказує, що ні позивач, ні будь-яке інше підприємство не зобов'язані дотримуватись нечинних нормативно-правових актів, та актів, які не внесені до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Відносно пункту 7 вимоги апелянт зауважує, що претензії відповідача щодо дій у закупівлях грунтується на неправильному тлумаченні пункту 26-1 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.
Як вказує позивач, суд першої інстанції вирішуючи дану справу не розглянув усі доводи, викладені у позовній заяві, що вказує про необгрунтованість такого рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено про те, що оскільки заперечення на Акт ревізії надійшли до Держаудитслужби лише 19.02.2024 (вх. від 19.02.2024 № 14-5553), тому лист НФДУ від 16.02.2024 № 3-5/132 (із запереченнями до Акту ревізії надійшов до Держаудитслужби з недотриманням вимог пункту 42 Порядку №550, що вказує на відсутність підстав для розгляду таких заперечень.
На думку апелянта, на порушення вимог карти 12 розділу 2 Міжгалузевих нормативів чисельності працівників бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 26.09.2003 № 269 (Міжгалузеві нормативи), позивачем у вересні-грудні 2020 року здійснювалося утримання однієї понаднормативної штатної одиниці, що призвело до зайвого нарахування заробітної плати з урахуванням єдиного соціального внеску на загальну суму 157,91 тис. гривень. Зазначені Міжгалузеві нормативи розроблено на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 152-Р, яким затверджено заходи щодо реалізації Концепції дальшого реформування оплати праці в Україні, схваленої Указом Президента України від 25.12.2000 № 1375.
Також, як установлено ревізією Кабінет Міністрів України не делегував міністерствам, зокрема МОН України, або іншим органам виконавчої функції управління Фондом, у той же час позивач вимоги законодавства не виконував і направляв працівників у відрядження без погодження з органом управління, що призвело незаконного використання бюджетних коштів на загальну суму 450,4 тис. грн та матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на зазначену суму.
Крім того, на думку відповідача, позивач спільно з МОН України, який є головним розпорядником бюджетних коштів, які були виплачені працівнику за незаконне звільнення, має провести службове розслідування щодо визначення осіб, причетних до вказаного порушення.
Вимоги статті 134 КЗпП України щодо відшкодування державі збитків через незаконне звільнення працівника поширюються на керівництво Фонду.
Крім цього, установлено, що усупереч вимогам пунктів 2, 22 Порядку №228, у позивача немає розрахунків, які обґрунтовують показники видатків бюджету або надання кредитів з бюджету, що включаються до кошторису та є невід'ємною його частиною на 2020, 2023 роки за КЕКВ 2281 «Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм»; на 2021, 2022 роки за КЕКВ 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», КЕКВ 3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».
До того ж, під час проведення ревізії установлено, що усупереч вимогам карти 12 розділу 2 Міжгалузевих нормативів чисельності працівників бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 26.09.2003 № 269, карти 48 розділу 19 нормативної частини Міжгалузевих норм часу та чисельності працівників на роботи, що виконуються економістами з фінансової роботи, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 07.12.2006 № 459, НФДУ у штатному розписі на 2020 рік понаднормово затверджено чотири штатних одиниці працівників фінансового управління (бухгалтерської служби), що призвело до завищення асигнувань за КЕКВ 2111 «Заробітна плата», КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» на загальну суму 1519,37 тис. грн, у 2021-2023 роках понаднормово затверджена одна штатна одиниця відділу бухгалтерсько-кошторисної роботи, що призвело до зайвого планування бюджетних коштів за загальним фондом кошторису за КЕКВ 2111 «Заробітна плата», КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» на загальну суму 1726,72 тис. гривень.
У відзиві на апеляційну скаргу Міністерством фінансів України вказано, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов'язковою до виконання.
Оскільки Київським окружним адміністративним судом детально досліджено та проаналізовано всі порушення, які були виявлені ДАС України у акті ревізії та надано їм належну оцінку, томув апеляціна скарга є безпідставою та такою, що не підлягає до задоволення.
У додаткових поясненнях позивачем звернуто увагу на те, що вимагаючи від позивача у пункті 1 оскаржуваної вимоги усунути вказані порушення нарахування і виплати заробітної плати шляхом відшкодування на користь департаменту 71019,71 грн відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України, відповідач не врахував, що вказані правові норми визначають підстави та порядок відшкодування шкоди, яка заподіяна працівником підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків, а в даній ситуації шкода заподіяна самим роботодавцем, а не працівником, тому такі правові норми в спірних правовідносинах не можуть бути застосовані, навіть за умови, якщо зазначене в акті ревізії порушення нарахування і виплата надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи.
У запереченнях на додаткові пояснення Державною аудиторською службою України відзначено, що як бюджетна установа Національний фонд досліджень України зобов'язаний діяти в межах чинного законодавства України та не має статусу самостійного суб'єкта господарювання, який вільно визначає власні підходи до нормування праці.
Враховуючи, що Колективним договором НФДУ на 2020- 2025 роки, затвердженим загальними зборами трудового колективу (протокол № 1 від 28.02.2020), не передбачено жодного регулювання питання нормування праці, тому посилання на принцип самостійного унормування праці фактично є помилковим у даному випадку.
До того ж, апелянтом подано клопотання, в якому останній просить розглядати дану справу за участю сторін у відкритому судовому засіданні.
У відповідності до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи, що позивачем пред'явлено вимоги, які у відповідності до частини шостої статті 12 КАС України належать до справ незначної складності, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 дану справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
У подальшому, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 об'єднано до спільного розгляду і вирішення адміністративні справи №320/12704/24 та №320/40005/24, та розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
При цьому, слід зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
З урахуванням предмету спору та тієї обставини, що відповідно до вимог статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України сторони не позбавлені права подати будь-які письмові пояснення та докази в підтвердження власної позиції, враховуючи, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), з огляду на положення п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, Державна аудиторська служба України на виконання пункту 8.15 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІV квартал 2023 року провела ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного фонду досліджень України (код ЄДРПОУ 42734019) за період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2023 року, за результатами якої складено Акт ревізії від 06.02.2024 № 000300-21/5 в якому зафіксовано низку порушень фінансової дисципліни.
16 лютого 2024 року засобами поштового зв'язку позивачем на адресу Держаудитслужби заправлені заперечення на акт Державної аудиторської служби України від 06.02.2024 №000300-21/5 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного фонду досліджень України за період з 01.01.2020 по 30.06.2023 з додатками.
Надалі, 23 лютого 2024 року Державною аудиторською службою України сформовано лист-вимогу «Про усунення порушень» №000300-14/2740-2024, за змістом якого, під час ревізії установлені порушення законодавства, які наразі не усунуто:
« 1. Усупереч вимогам пунктів 2, 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 (далі Порядок №228), в НФДУ немає розрахунків, які обґрунтовують показники видатків бюджету або надання кредитів з бюджету, що включаються до кошторису та є невід'ємною його частиною на 2020, 2023 роки за КЕКВ 2281 «Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм»; на 2021, 2022 роки за КЕКВ 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», КЕКВ 3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».
2. Не дотримуючись вимог пунктів 12, 13, 22 Порядку № 228, Норм оплати праці експертів, які залучаються для проведення державної наукової та науково-технічної експертиз, що проводяться за рахунок коштів державного бюджету, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 20.03.2017 № 434, НФДУ під час обрахунку потреби в бюджетних асигнуваннях для здійснення видатків на оплату праці експертам завищив розмір оплати праці експерта за 1 експертизу, що призвело до завищення асигнувань на 2020 рік за КЕКВ 2281 на загальну суму 1610,82 тис. гривень.
3. Проведеним під час ревізії розрахунком фактичної потреби в коштах на оплату праці встановлено, що через недотримання вимог пунктів 20, 22, 29 Порядку № 228, НФДУ безпідставно завищено реальну потребу в бюджетних коштах на 2022, 2023 роки за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» на загальну суму 7161,35 тис. грн, та відповідно за КЕКВ 2120 «Нарахування на заробітну плату» на суму 1575,5 тис. гривень.
Також усупереч вимогам карти 12 розділу 2 Міжгалузевих нормативів чисельності працівників бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 26.09.2003 № 269, карти 48 розділу 19 нормативної частини Міжгалузевих норм часу та чисельності працівників на роботи, що виконуються економістами з фінансової роботи, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 07.12.2006 № 459, НФДУ у штатному розписі на 2020 рік понаднормово затверджено чотири штатних одиниці працівників фінансового управління (бухгалтерської служби), що призвело до завищення асигнувань за КЕКВ 2111 «Заробітна плата», КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» на загальну суму 1519,37 тис. грн, У 2021 2023 роках понаднормово затверджена одна штатна одиниця відділу бухгалтерсько-кошторисної роботи, що призвело до зайвого планування бюджетних коштів за загальним фондом кошторису за КЕКВ 2111 «Заробітна плата», КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» на загальну суму 1726,72 тис. гривень.
4. Через недотримання вимог пунктів 12, 20, 22 Порядку № 228 під час складання кошторисів на 2020 2023 роки, унаслідок неврахування НФДУ об'єктивної потреби в коштах на здійснення видатків за КЕКВ 2270 «Оплата комунальних послуг» було завищено потребу в бюджетних асигнуваннях на загальну суму 874,85 тис. гривень.
5. Усупереч вимогам карти 12 розділу 2 Міжгалузевих нормативів чисельності працівників бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 26.09.2003 № 269, здійснювалося утримання однієї понаднормативної штатної одиниці у вересні грудні 2020 року, що призвело до зайвого нарахування заробітної плати з урахуванням єдиного соціального внеску на загальну суму 157,91 тис. грн. Порушення не усунуто.
6. Не дотримуючись вимог пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про Національний фонд досліджень України» від 04 липня 2018 року № 528, пункту 14 Положення про Національний фонд досліджень України, пункту 3 розділу ІІІ Інструкції № 59, пункту 20** Заходів № 710, упродовж 2021 2023 років посадові особи та члени наукової ради НФДУ відбували у відрядження за кордон без погодження з органом управління Кабінетом Міністрів України, що призвело до незаконного використання бюджетних коштів на загальну суму 450,4 тис. грн та матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на зазначену суму. Порушення не усунуто.
7. Не дотримуючись вимог пункту 8 статті 134, статті 237 КЗпП України щодо відшкодування збитків, завданих державному бюджету, внаслідок оплати незаконно звільненому працівникові коштів за час вимушеного прогулу та витрати на правничу допомогу, призвело до матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на загальну суму 830,43 тис. гривень.
8. Через недотримання вимог пункту 2 частини першої статті 5 Закону про публічні закупівлі № 922-VIII від 25 грудня 2015 року та пункту 261 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України НФДУ проведено закупівлі за завищеною ціною на загальну суму 366,46 тис. грн, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на зазначену суму. Порушення не усунуто.».
Згідно вказаного листа-вимоги «Про усунення порушень» від 23.02.2024 №000300-14/2740-2024 на підставі пункту 1 частини першої статті 8, пункту 7 статті 10, частини другої статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (Закон), підпункту 9 пункту 4, підпункту 16 пункту 6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43, пунктів 46, 49 50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, Держаудитслужба вимагає:
1) Розглянути результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників установи, винних у допущених порушеннях.
2) Забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130 136 КЗпП України (з подальшим спрямуванням до державного бюджету), порушення щодо утримання у вересні грудні 2020 року понаднормової одиниці головного спеціаліста відділу бухгалтерсько-кошторисної роботи в штаті Фонду, що призвело до зайвого нарахування і виплати заробітної плати загалом на суму 157,91 тис. гривень.
3) Забезпечити відшкодування у порядку статті 1166 Цивільного кодексу України (з подальшим спрямуванням до державного бюджету) втрат на суму 450,4 тис. грн, допущених внаслідок проведення витрат на відрядження за кордон без погодження з органом управління Кабінетом Міністрів України.
4) Відповідно до вимог абзацу третього підпункту 10 пункту 9 розділу VI Бюджетного кодексу України, пункту 8 статті 134, статті 237 КЗпП органу управління НФДУ науковій раді, у встановленому законодавством порядку вжити заходів щодо реалізації права зворотної вимоги (регресу) до службових осіб, винних в незаконному звільненні працівника НФДУ, що призвело до оплати незаконно звільненому працівникові за рахунок державного бюджету коштів за час вимушеного прогулу та витрати на правничу допомогу на загальну суму 830,43 тис. гривень.
5) Не допускати надалі порушення норм Бюджетного кодексу України, Порядку №228, зважаючи на те, що розрахунки, які обґрунтовують показники видатків бюджету або надання кредитів з бюджету, включені до кошторису та є невід'ємною його частиною.
У розрахунках до кошторису за КЕКВ 2270 «Оплата комунальних послуг» враховувати фактично спожиті натуральні показники енергоносіїв минулого року та витрати, здійснені на їх споживання, а також очікуваний відсоток підвищення тарифів у поточному році.
6) Під час складання штатного розпису дотримуватися Міжгалузевих нормативів чисельності працівників бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 26.09.2003 № 269, Міжгалузевих норм часу та чисельності працівників на роботи, що виконуються економістами з фінансової роботи, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 07.12.2006 № 459.
7) У діяльності Фонду не допускати надалі порушень норм Закону України «Про публічні закупівлі» та забезпечити відшкодування у порядку статті 1166 Цивільного кодексу України (з подальшим спрямуванням до державного бюджету) допущених порушень унаслідок здійснення закупівель за завищеною ціною (ПДВ) на загальну суму 366,46 тис. гривень.
Не погоджуючись з вказаною вимогою відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана вимога Державної аудиторської служби України прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому є правомірною та скасуванню не підлягає.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-XII (далі - Закон № 2939-XII).
Згідно із частиною першою статті 1 Закону №2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Згідно з приписами частини другої цієї статті орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частин другої та третьої статті 2 Закону №2939-XII державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу (далі - Положення), відповідно до пункту 1 якого Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до пункту 3 Положення основними завданнями Держаудитслужби є: 1) реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; 2-1) внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері державного фінансового контролю; 3) здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів; 4) надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг.
Підпунктом 3 пункту 4 Положення визначено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.
Відповідно до пункту 6 Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.
Вказані положення кореспондуються з пунктами 7 та 10 статті 10 Закону №2939-XII, за приписами яких органу державного фінансового контролю надається право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
У частині другій статті 15 Закону №2939-XII закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Відтак, Держаудитслужба у даному випадку наділена повноваженнями щодо здійснення державної політики у сфері державного фінансового контролю шляхом видачы обов'язкових до виконання вимог.
У свою чергу, порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (далі - Порядок №550).
Пунктом 2 Порядку №550 визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
У відповідності до пункту 35 Порядку №550 результати ревізії оформляються актом.
Згідно з пунктами 45, 46 Порядку № 550 у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.
Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.
Пунктом 50 Порядку №550 передбачено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Отже, вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов'язковою до виконання.
Стосовно посилань позивача на порушення відповідачем процедури прийняття вимоги, без урахування заперечень позивач слід зазначити наступне.
Згідно з пунктом 38 Порядку № 550 акт ревізії складається у трьох примірниках: перший - для органу державного фінансового контролю, другий - для об'єкта контролю, третій - для передачі правоохоронним органам у випадках, передбачених цим Порядком та законодавством.
Пунктом 39 Порядку № 550 встановлено, що перший і третій примірники акта ревізії надаються для ознайомлення і підписання об'єкту контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після закінчення ревізії одним із таких способів: а) особисто під розписку керівнику або головному бухгалтеру об'єкта контролю; б) через канцелярію (підрозділ з питань діловодства) з відміткою на примірнику акта органу державного фінансового контролю про дату реєстрації в журналі вхідної кореспонденції об'єкта контролю та підписом працівника канцелярії (загального відділу), який здійснив реєстрацію; в) рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням.
При цьому, на примірнику акта, що залишається в органі державного фінансового контролю, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів ревізії.
У відповідності до п. 40 Порядку № 550 керівник, головний бухгалтер та інші визначені працівники об'єкта контролю зобов'язані ознайомитися з актом ревізії та у разі погодження з викладеними у ньому фактами підписати отримані примірники акта. У разі наявності заперечень щодо змісту акта ревізії керівник, головний бухгалтер чи інші особи підписують його із застереженням.
З матеріалів справи вбачається, що Держаудитслужба 06.02.2024 перший і третій примірники Акта ревізії надала для ознайомлення позивачеві у спосіб, передбачений пунктом 39 Порядку № 550, зокрема Акт ревізії було вручено особисто під розписку керівнику НФДУ.
Надалі, Акт ревізії 09.02.2024 було підписано із застереженнями виконавчим директором НФДУ Полоцькою О.О. та головним бухгалтером НФДУ Палехою Л.В.
Підписаний із зауваженнями акт ревізії повернено позивачем 09.02.2024.
У силу вимог пункту 42 Порядку № 550 у разі підписання акта ревізії із запереченнями керівник об'єкта контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після повернення органу державного фінансового контролю акта ревізії повинен подати йому підписані заперечення. Якщо протягом цього строку заперечення щодо акта не надійдуть, то орган державного фінансового контролю вживає заходів для реалізації результатів ревізії.
Відтак, зважаючи на строки, зазначені у пункті 42 Порядку № 550, вбачається, що позивач, повернувши Акт ревізії Держаудитслужбі 09.02.2024, мав 5 робочих днів для подання до Держаудитслужби заперечень, обчислюючи з наступного робочого дня 12.02.2024 останній робочий день припадає на 16.02.2024.
У листі-вимозі від 23.02.2024 №000300-14/27402024 зауважено, що Державна аудиторська служба України отримала лист Національного фонду досліджень України щодо розгляду заперечень до акта ревізії від 16.02.2024 № 3-5/132 лише 19.02.2024 за вх. № 14-5553-2024.
У свою чергу, Національний фонд досліджень України звертає увагу на те, що заперечення на акт ревізії з додатками та супровідним листом від 16.02.2024 №3-5/132 направлені поштовим відправлення АТ «Укрпошта» №0100113958574, згідно опису вкладення цінного листа заперечення подано до відділення поштового зв'язку 16.02.2024, тобто в останній день подання таких заперечень.
У силу частини другої статті 255 Цивільного кодексу України письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
З огляду на вказане, колегія суддів приходить до переконання, що позивачем дотримано строк направлення письмових заперечень на акт ревізії, а тому посилання позивачем не було порушено вимоги пункту 42 Порядку №550.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18 зазначено, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Відтак, саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Щодо процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі №826/3350/17 досліджував питання: якою є правова природа «законної вимоги» контролюючого органу, її правове навантаження та виснував, що «законна вимога» контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі приписи на адресу підконтрольного суб'єкту (об'єкту контролю, його посадових осіб), які є обов'язковими до виконання останнім.
При цьому «законність» письмової вимоги контролюючого органу безумовно передбачає її обґрунтованість, що в силу статті 2 КАС України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
«Законна вимога» контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми.
Відтак, з огляду на допущені відповідачем процедурні порушення під час прийняття оспорюваного рішення, суд першої інстанції дійшов вірногго висновку про те, що їх характер не утворює безумовних підстав для скасування спірної вимоги.
Надаючи оцінку спірній вимозі Державної аудиторської служби України (лист від 23.02.2024 № 000300-14/2740-2024) про усунення порушень, виявлених за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного фонду досліджень України за період з 01.01.2020 по 30.06.2023, слід вказати наступне.
Щодо пункту 1 вимоги «Розглянути результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників установи, винних у допущених порушеннях» позивач вважає, що такий пункт не відповідає критерію пропорційності, оскільки відповідач не вказав, які саме дії та на підставі яких положень закону, у який спосіб повинен здійснити позивач; не зазначив осіб, які мають бути притягнуті до відповідальності.
У відповідності до положень п. 50 та 51 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Отже, зміст спірної вимоги в наведеній вище частині спрямований на коригування роботи позивача, оскільки полягає в тому, щоб притягнути до відповідальності у порядку встановленому законодавством винних у допущених порушеннях осіб, і є обов'язковою до виконання та породжує для останнього, як позивача, права і обов'язки.
Колегія суддів звертає увагу, що якщо у вимозі не зазначено конкретного способу її виконання, то вказана обставина не позбавляє підконтрольного суб'єкта права звернутися до контролюючого органу з метою отримання певних роз'яснень.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 820/3534/16 та у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 820/3534/16 та від 03.06.2020 у справі № 826/18894/16.
У даному випадку, Держаудитслужба не вимагала від позивача притягнути до відповідальності відповідальних працівників, а лише розглянути відповідне питання, і у разі, якщо позивач вважає, що підстави для притягнення відповідальних працівників до відповідальності відсутні, він міг про це повідомити органу державного фінансового контролю, що, в свою чергу, свідчило б про виконання позивачем пункту 1 оскаржуваної вимоги.
Стосовно пункту 2 вимоги «Забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130- 136 КЗпП України (з подальшим спрямуванням до державного бюджету), порушення щодо утримання у вересні - грудні 2020 року понаднормової одиниці головного спеціаліста відділу бухгалтерсько- кошторисної роботи в штаті, що призвело до зайвого нарахування і виплати заробітної плати загалом на суму 157,91 тис. гривень».
Як свідчать матеріали справи, під час проведення ревізії установлено, що на порушення вимог карти 12 розділу 2 Міжгалузевих нормативів чисельності працівників бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 26.09.2003 № 269 (далі - Міжгалузеві нормативи), позивачем у вересні - грудні 2020 року здійснювалося утримання однієї понаднормативної штатної одиниці, що призвело до зайвого нарахування заробітної плати з урахуванням єдиного соціального внеску на загальну суму 157,91 тис. гривень.
На думку апелянта, Міжгалузеві нормативи чисельності працівників бухгалтерського обліку не набули чинності і не мають обов'язкового характеру, тому позивач не зобов'язаний був їх дотримуватись.
Так, міжгалузеві нормативи розроблено на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 152-р, яким затверджено заходи щодо реалізації Концепції дальшого реформування оплати праці в Україні, схваленої Указом Президента України від 25.12.2000 № 1375.
Пунктом 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 152-р визначено, що Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації мають забезпечити неухильне здійснення заходів, затверджених цим розпорядженням.
На даний час і Міжгалузеві нормативи і розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 152-р є чинними.
До того ж, нормативи чисельності призначені для визначення оптимальної чисельності працівників структурних підрозділів.
Як вбачається з акта ревізії, відповідачем встановлено невідповідність штатного розпису діючим нормативам щодо чисельності працівників бухгалтерської служби, зокрема вимогам Міжгалузевих нормативів чисельності працівників бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 26 вересня 2003 року № 269 (далі - Наказ № 269) та Міжгалузевих норм часу та чисельності працівників на роботи, що виконуються економістами з фінансової роботи, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 07.12.2006 №459 (далі - Наказ №459).
Так, у відповідності до наказу виконавчого директора Фонду Полоцької О. О. від 13.01.2020 №1 «Про введення в дію штатного розпису Національного фонду досліджень України на 2020 рік» штатним розписом на 2020 рік передбачений структурний підрозділ «Фінансове управління» до складу якого входять -8 шт.од, а саме: начальник управління - 1 шт.од, заступник начальника управління -1 шт.од; відділ бухгалтерського обліку - 3 шт.од (начальник відділу - 1 шт.од, головний спеціаліст - 2 шт.од); відділ планово-фінансової роботи - 3 шт.од (начальник відділу - 1 шт.од, головний спеціаліст - 2 шт.од), що складає 13,4% від загальної штатної чисельності працівників.
Згідно розрахунку до кошторису та шатного розпису на 2020 рік сума видатків на фонд оплати праці Фінансового управління складала 3223149,72 грн, у тому числі за КЕКВ 2110 «Заробітна плата» - 2641926,0 грн та за КЕКВ 2120 «Нарахування на заробітну плату» - 581223,72 гривень.
Враховуючи, що всі операції бухгалтерського обліку автоматизовані, нормативна чисельність працівників бухгалтерського обліку для установи із 10 підрозділами та з загальною штатною чисельністю у кількості 60 осіб становить 3 шт.одиниці (3,15 шт. згідно розрахунку).
Аналогічно, нормативна чисельність економістів з фінансової роботи для установи із підрозділами та загальною штатною чисельністю у кількості 60 осіб становить 1 шт. одиниці (0,9 шт. од згідно розрахунку).
Таким чином, нормативна чисельність працівників бухгалтерської служби позивача має становити 4 шт. одиниці, у т.ч. економіст з фінансової роботи - 1 шт. одиниця.
Отже, упродовж вересня - грудня 2020 року утримувалася 1 понаднормова штатна одиниця головного спеціаліста відділу бухгалтерсько-кошторисної роботи, касові та фактичні видатки на оплату праці якої склали -129433,44 грн, нараховано єдиного соціального внеску у сумі - 28475,36 гривень.
З огляду на вказане, пунктом 2 оскарженої вимоги зобов'язано забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130- 136 КЗпП України (з подальшим спрямуванням до державного бюджету).
Разом з тим, відсутність у вимозі конкретного способу її виконання не свідчить про її протиправність та не може бути підставою для скасування. Якщо існує декілька способів усунення виявлених у ході ревізії порушень, правом вибору певного конкретного способу відповідно до приписів статті 65 Господарського кодексу України наділений саме керівник підприємства. Одночасно, вказана обставина не позбавляє підконтрольного об'єкта права звернутися до контролюючого органу з метою отримання певних роз'яснень, що узгоджується з висновками Верховного Суду, сформовані у постановах від 5 березня 2020 року у справі №810/465/16, від 14 лютого 2020 року у справі №440/1242/19.
Стосовно пункту 3 вимог «Забезпечити відшкодування у порядку статті 1166 Цивільного кодексу України (з подальшим спрямуванням до державного бюджету) втрат на суму 450,4 тис. грн, допущених внаслідок проведення витрат на відрядження за кордон без погодження з органом управління - Кабінетом Міністрів України», слід відмітити наступне.
Як свідчать матеріали справи, що упродовж 2021- 2023 років посадові особи та члени наукової ради позивача відбували у відрядження за кордон без погодження з органом управління - Кабінетом Міністрів України, що призвело до незаконного використання бюджетних коштів на загальну суму 450,4 тис. грн та матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на зазначену суму.
Позиція апелянт грунтується на тому, що Кабінет Міністрів України не є органом управління Фонду, органами управління Фонду є голова Фонду, наглядова та наукова ради Фонду та дирекція. У даному випадку, ні Положення про Фонд, ні інші нормативно-правові акти не відносять позивача до сфери управління Кабінету Міністрів України, у той же час, саме до Міністерства освіти і науки України позивач звертався за погодженням відряджень за кордон його посадових осіб та членів наглядової ради.
Так, у відповідності до пунктів 14-15 Положення №528 функції з управління Фондом виконує Кабінет Міністрів України.
Затвердження штатного розпису Фонду, кошторису доходів та видатків Фонду та управління майном Фонду здійснюється відповідно до законодавства.
Органами управління Фонду є: голова; наглядова рада; наукова рада; дирекція.
Пунктом 5.8. Положення про облікову політику Фонду, затвердженого наказом НФДУ від 03.03.2021 № 17, визначено, що службові відрядження в межах України та за кордон здійснюються з дотриманням вимог наказу Міністерства фінансів України від 13.03.98 №59 «Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон» (далі - Інструкція № 59), та постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів (надані - Постанова № 98).
З матеріалів ревізії вбачається, що відповідно до кошторисів видатки позивача за КЕКВ 2250 «Видатки на відрядження» затверджені на:
- 2020 рік у сумі 700,0 тис. грн, у розрахунку до кошторису зазначені відрядження за кордон до м. Мінську в кількості 4 відряджень, до м. Берліну - 5, м. Кракову - 4, м. Вашингтону 2, м. Цюріху - 2, та відрядження членів наукової ради НФДУ. Відповідно до Довідки про зміни до кошторису від 18.12.2020 №7 асигнування на відрядження були зменшені на 347,8 тис.грн. Касові та фактичні видатки проведені у сум! - 22,7 тис.грн, що складає 6,44% затверджених асигнувань. Заплановані на 2020 рік відрядження за кордон не відбулися, вида тки за КЕКВ 2250 проведені на відшкодування витрат членам наукової ради та членам комісії конкурсу Фонду під час їх відрядження для участі у засіданнях ради.
- 2021 рік у сумі 700,0 тис. грн, у розрахунку до кошторису заплановані відрядження за кордон до Німеччини, Японії, Польщі, Узбекистану, до м. Львів, м. Харків, м. Дніпро та відрядження членів наукової ради НФДУ. Відповідно до Довідки про зміни до кошторису від від 08.09.2021 №4 асигнування на відрядження були зменшені на 300,0 тис.грн. Касові та фактичні видатки проведені у сумі - 152,3 тис.грн, що складає 38,09% затверджених асигнувань. Заплановані на 2021 рік відрядження за кордон до Німеччини, Японії та Польщі не відбулись.
- 2022 рік у сумі 700,0 тис. грн, у розрахунку до кошторису заплановані відрядження за кордон до Турції, Великої Британії, Панами, Польщі, Азербайджану та відрядження членів наукової ради НФДУ. Відповідно до Постанови КМУ №401 та Довідки про зміни до кошторису від 26.04.2022 №2, асигнування на відрядження були зменшені на 70,0 тис.грн. Касові та фактичні видатки проведені у сумі - 183,9 тис.грн, що складає 26,2% затверджених асигнувань. Заплановані відрядження до Турції, Кембриджу, Азербайджану у 2022 році не відбулися. Водночас, Фондом здійснені витрати на відрядження до м. Брюссель (Бельгія), м. Цюріх (Швейцарія), м. Варшава (Польща), які розрахунками кошторисної вартості у 2022 році не передбачалися.
- 2023 рік у сумі 410,0 тис. грн, у розрахунку до кошторису заплановані відрядження за кордон до до м. Берн (Швейцарія), та відрядження членів наукової ради НФДУ. Касові та фактичні за січень-червень 2023 року проведені у сумі - 83,4 тис.грн. Фондом здійснені витрати на відрядження які не передбачалися розрахунком до кошторису, а саме до м. Кишинів (Молдова), м. Оснабрюк (Німеччина), м. Гаага (Нідерланди).
Відтак, за ревізійний період було здійснено сім відряджень на суму 450395,23 гривень, які здійснювались за погодженням Міністерства освіти і науки України та на підставі наказів виконавчого директору НФДУ.
Абзацом першим пункту 3 розділу III Інструкції № 59 визначено, що рішення про службове відрядження державних службовців та працівників центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного міністра, а також працівників утворених органами державної влади підприємств, установ та організацій, які використовують кошти державного бюджету (крім державних службовців та військовослужбовців), приймаються відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року №710 «Про ефективне використання державних коштів» (далі - Постанова № 710) та Заходів щодо ефективного та раціонального використання державних коштів, передбачених для утримання органів державної влади та інших державних органів, утворених органами державної влади підприємств, установ та організацій, які використовують кошти державного бюджету, затверджених цією постановою (далі - Заходи №710).
Пунктом 20** Заходів № 710, визначено, шо здійснення службових відряджень працівників утворених органами державної влади підприємств, установ та організацій, які використовують кошти державного бюджету (крім державних службовців, наукових, науково-педагогічних працівників та військовослужбовців), за кордон проводиться за погодженням з керівником органу державної влади, до сфери управління якого належать підприємство, установа чи організація.
Таким чином, упродовж 2021- 2023 років на порушення вимог пункту 3 Постанови № 528, пункту 14 Положення № 528, пункту 3 розділу 111 Інструкції № 59, пункту 20**3аходів № 710 посадові особи та члени наукової ради позивача відбували у відрядження за кордон без погодження з органом управління Кабінетом Міністрів України, що призвело до незаконного використання бюджетних коштів на загальну суму 450395,23 грн, в тому числі 2021 рік - 128212,69 грн, 2022 рік 174204,86 грн, 2023 рік - 147977,68 грн, чим завдано Фону матеріальної шкоди (збитків).
Доводи скаржника про те, що такі відрядження погоджувались з МОН України є помилковими, оскільки вказане не відповідає приписам пункту 14 Положення №528, абзацу першого пункту 3 розділу ІІІ Інструкції №59, пункту 20** Заходів №710.
Щодо пункту 4 вимоги «Відповідно до вимог абзацу третього підпункту 10 пункту 9 розділу VI Бюджетного кодексу України, пункту 8 статті 134, статті 237 КЗпП органу управління НФДУ - науковій раді, у встановленому законодавством порядку вжити заходів щодо реалізації права зворотної вимоги (регресу) до службових осіб, винних в незаконному звільненні працівника НФДУ, що призвело до оплати незаконно звільненому працівникові за рахунок державного бюджету коштів за час вимушеного прогулу та витрати на правничу допомогу на загальну суму 830,43 тис. гривень», колегія суддів відмічає наступне.
З матеріалів ревізії вбачається, що позивач не дотримався вимог пункту 8 статті 134, статті 237 КЗпП України і не відшкодував збитки, завдані державному бюджету, внаслідок оплати незаконно звільненому працівникові коштів за час вимушеного прогулу та витрати на правничу допомогу, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на загальну суму 830,43 тис. гривень.
Так, на посаді начальника відділу грантової підтримки досліджень з соціальних та гуманітарних наук Управління забезпечення грантової підтримки з 02.03.2020 (наказ від 28.02.2020 №17-к/тр) працювала ОСОБА_1 .
У зв'язку зі зміною структури і штатного розпису дирекції Національного фонду досліджень України, 17 грудня 2020 року ОСОБА_1 було вручено повідомлення №56 про наступне вивільнення.
Разом із повідомленням про майбутнє вивільнення ОСОБА_1 запропоновано переведення лише на одну вакантну посаду - посаду головного спеціаліста відділу грантового забезпечення у сфері соціально-гуманітарних наук управління грантового забезпечення.
23 грудня 2020 року ОСОБА_1 отримала повторне повідомлення за №100 по наступне вивільнення у зв'язку зі зміною структури і штатного розпису дирекції НФДУ, відповідно до якого їй було запропоновано окрім вказаної вище посади - головного спеціаліста відділу грантового забезпечення у сфері соціально-гуманітарних наук управління грантового забезпечення, ще дві посади - головного спеціаліста відділу грантового забезпечення у сфері технічних і природних наук, математики, та IT управління грантового забезпечення та головного спеціаліста відділу грантового забезпечення у сфері біології охорони здоров'я та біоресурсів.
Зазначені повідомлення були підписані ОСОБА_1 17.12.2020 та 23.12.2020 відповідно.
Однак, від запропонованих посад ОСОБА_1 відмовилася 17.02.2021, про що свідчить її запис та підпис в обох повідомленнях про наступне вивільнення.
Враховуючи відмову ОСОБА_1 від запропонованих посад, наказом від 18.02.2021 №44-к ОСОБА_1 була звільнена на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку зі зміною структури і штатного розпису.
Під час звільнення у зв'язку із скороченням штату відповідно до етапі 44 КЗнП Україну у лютому 2021 року ОСОБА_1 , була виплачена вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку у сумі 34754,12 гривень.
Однак, ОСОБА_1 не погодилася зі своїм звільненням, і звернулася за захистом своїх порушених прав до суду.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року у справі №761/10740/21 позов ОСОБА_1 був задоволений, виходячи з того, що у позивача вакантними були ще посади начальника управління грантового забезпечення; начальника відділу грантового забезпечення у сфері технічних і природних наук, математики та IT управління грантового забезпечення; начальник відділу у сфері біології, охорони здоров'я та біоресурсів управління грантового забезпечення; начальника відділу грантового забезпечення у сфері соціально-гуманітарних наук управління грантового забезпечення, які не пропонувались ОСОБА_1 .
Оскільки під час розгляду справи №761/10740/21 Фондом не надано належних та допустимих доказів того, що посади начальника відділу грантового забезпечення у сфері соціально-гуманітарних наук управління грантового забезпечення, начальника відділу грантового забезпечення у сфері біології, охорони здоров'я та біоресурсів управління грантового забезпечення, та начальника відділу грантового забезпечення, у сфері технічних і природничих наук, математики та IT управління грантового забезпечення, не могли бути запропоновані позивачці ОСОБА_1 з урахуванням її освіти, кваліфікації чи досвіду роботи, тому суд визнав незаконним та скасував наказ Національного фонду досліджень України № 44-к/тр від 18.02.2021 р. «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновив ОСОБА_1 на посаді начальника відділу грантової підтримки досліджень з соціальних та гуманітарних наук управління грантової підтримки Національного фонду досліджень України з 18 лютого 2021 року та стягнув з Національного фонду досліджень України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 854491,40 грн без вирахування податків, зборів та обов'язкових платежів.
17 січня 2023 року Шевченківським районним судом м. Києва у справі №761/10740/21 ухвалено додаткове рішення щодо стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 25990,56 грн та додаткової винагороди адвокату у розмірі 68786,56 гривень.
У подальшому, 25 квітня 2023 року Київським апеляційним судом винесена постанова, якою змінено рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з Національного фонду досліджень України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 656088,84 грн, без вирахування податків, зборів та обов'язкових платежів. В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року залишено без змін.
Змінено додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2023 року в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з Національного фонду досліджень України на користь ОСОБА_1 , а саме стягнути з Національного фонду досліджень України на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 гривень.
Надалі постановою Верховного Суду від 23.07.2024 у справі №761/10740/21 касаційну скаргу Національного фонду досліджень України залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року, з врахуванням змін, внесених за наслідком апеляційного перегляду справи, та постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року залишено без змін, стягнуто з Національного фонду досліджень України витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 3 000 грн.
Виходячи з вищевикладеного, наказом від 25.04.2023 № 51-к/тр (з внесеними змінами згідно наказу від 17.05.2023 № 68-к/тр) Національним фондом досліджень України ОСОБА_1 було поновлено на посаді начальника відділу грантової підтримки досліджень з соціальних та гуманітарних наук управління забезпечення грантової підтримки з 18.02.2021 та за рахунок бюджетних коштів було сплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 656088,84 грн, перераховано ЄСВ у сумі 144339,54 грн та проведені витрати на правничу допомогу у сумі 30000,0 грн (платіжна інструкція від 02.05.2023 №120).
Як вказує контролюючий орган, всупереч вимог абзацу третього підпункту 10 пункту 9 розділу VI Бюджетного кодексу України, органом управління позивача - науковою радою, в установленому законодавством порядку не реалізовано право зворотної вимоги (регресу) до виконавчого директора НФДУ Полоцької О., якою був виданий, а першим заступником виконавчого директора з питань грантової підтримки Губарем С., начальником відділу правового забезпечення Кучеренко О., начальником відділу бухгалтерсько-кошторисної роботи, головним бухгалтером Палехою Л., завідувачем сектору кадрового забезпечення Бібіковою О., завізований наказ про незаконне звільнення ОСОБА_1 щодо відшкодування збитків, завданих державному бюджету, внаслідок оплати незаконно звільненому працівникові коштів за час вимушеного прогулу та витрати на правничу допомогу, та що призвело до матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на загальну суму 830428,38 гривень.
Згідно п. 8 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.
У відповідності до частини четвертої ст. 136 КЗпП України, стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.
Відповідно до частини першої ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
У силу вимог статті 237 КЗпП України, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
При цьому, відповідно до п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, з метою запобігання незаконним звільненням судам слід неухильно додержуватися вимог статей 134, 237 КЗпП України про притягнення до участі в справі про поновлення на роботі і покладення на службову особу обов'язку відшкодувати шкоду підприємству, установі, організації, заподіяну в зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу.
При цьому, належить врахувати, що при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що працівники підприємств, установ, організацій та їх заступники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.
У свою чергу, встановлені суб'єктом владних повноважень обставини ухвалення судових рішень, якими поновлено протиправно звільненого працівника позивачем не заперечуються.
Однак, позивачем не було вжито заходів щодо реалізації права зворотної вимоги (регресу) до службових осіб, винних в незаконному звільненні працівника, що призвело до оплати незаконно звільненому працівникові за рахунок державного бюджету коштів за час вимушеного прогулу та витрати на правничу допомогу на загальну суму 830,43 тис. гривень.
Стосовно пункту 5 вимоги щодо дотримання норм Бюджетного кодексу України, Порядку №228, зважаючи на те, що у розрахунках до кошторису за КЕКВ 2270 «Оплата комунальних послуг» слід враховувати фактично спожиті натуральні показники енергоносіїв минулого року та витрати, здійснені на їх споживання, а також очікуваний відсоток підвищення тарифів у поточному році» та пункту 6 вимоги «Під час складання штатного розпису дотримуватися Міжгалузевих нормативів чисельності працівників бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 26.09.2003 № 269, Міжгалузевих норм часу та чисельності працівників на роботи, що виконуються економістами з фінансової роботи, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 07.12.2006 № 459», слід вказати таке.
Як свідчать матеріали справи, під час проведення ревізії через недотримання вимог пунктів 12, 20, 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 (далі - Порядок № 228), позивачем під час складання кошторисів на 2020-2023 роки, унаслідок неврахування позивачем об'єктивної потреби в коштах на здійснення видатків за КЕКВ 2270 «Оплата комунальних послуг» було завищено потребу в бюджетних асигнуваннях на загальну суму 874,85 тис. гривень.
Крім цього установлено, що усупереч вимогам пунктів 2, 22 Порядку №228, в НФДУ немає розрахунків, які обґрунтовують показники видатків бюджету або надання кредитів з бюджету, що включаються до кошторису та є невід'ємною його частиною на 2020, 2023 роки за КЕКВ 2281 «Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм»; на 2021, 2022 роки за КЕКВ 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», КЕКВ 3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».
Не дотримуючись вимог пунктів 12, 13, 22 Порядку № 228, Норм оплати праці експертів, які залучаються для проведення державної наукової та науково-технічної експертиз, що проводяться за рахунок коштів державного бюджету, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 20.03.2017 № 434, НФДУ під час обрахунку потреби в бюджетних асигнуваннях для здійснення видатків на оплату праці експертам завищив розмір оплати праці експерта за 1 експертизу, що призвело до завищення асигнувань на 2020 рік за КЕКВ 2281 на загальну суму 1610,82 тис. гривень.
Проведеним під час ревізії розрахунком фактичної потреби в коштах на оплату праці встановлено, що через недотримання вимог пунктів 20, 22, 29 Порядку № 228, НФДУ безпідставно завищено реальну потребу в бюджетних коштах на 2022, 2023 роки за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» на загальну суму 7161,35 тис. грн, та відповідно за КЕКВ 2120 «Нарахування на заробітну плату»- на суму 1575,5 тис. гривень.
Також, ревізією установлено, що усупереч вимогам карти 12 розділу 2 Міжгалузевих нормативів чисельності працівників бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 26.09.2003 № 269, карти 48 розділу 19 нормативної частини Міжгалузевих норм часу та чисельності працівників на роботи, що виконуються економістами з фінансової роботи, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 07.12.2006 № 459, НФДУ у штатному розписі на 2020 рік понаднормово затверджено чотири штатних одиниці працівників фінансового управління (бухгалтерської служби), що призвело до завищення асигнувань за КЕКВ 2111 «Заробітна плата», КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» на загальну суму 1519,37 тис. грн, у 2021- 2023 роках понаднормово затверджена одна штатна одиниця відділу бухгалтерсько-кошторисної роботи, що призвело до зайвого планування бюджетних коштів за загальним фондом кошторису за КЕКВ 2111 «Заробітна плата», КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» на загальну суму 1726,72 тис. гривень.
Частиною першою статті 26 Бюджетного кодексу України визначено, що контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує: правильність ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової і бюджетної звітності; досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень тощо.
Як вірно відзначено судом першої інстанції, зобов'язальний характер вимоги щодо усунення правопорушення свідчить про встановлення цього порушення, наслідком якого є визначення імперативного обов'язкового способу його усунення.
Імперативність вказаних пунктів 5 та 6 вимоги полягає в тому, що вказані приписи зобов'язують утриматись від певних дій у майбутньому, а отже, в цій частині відповідач чітко окреслив спосіб усунення порушень, та застосований до позивача захід впливу має лише спонукальний характер, направлений на забезпечення ним у майбутньому додержання фінансової дисципліни.
Стосовно пункту 7 вимоги «У діяльності Фонду не допускати надалі порушень норм Закону України «Про публічні закупівлі» та забезпечити відшкодування у порядку статті 1166 Цивільного кодексу України (з подальшим спрямуванням до державного бюджету) допущених порушень унаслідок здійснення закупівель за завищеною ціною (ПДВ) на загальну суму 366,46 тис. гривень», колегія суддів зазначає таке.
З матеріалів ревізії вбачається недотримання позивачем вимог пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 26-1 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме: проведено закупівлі послуги з удосконалення програмного забезпечення за завищеною ціною на загальну суму 366,46 тис. грн, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на зазначену суму.
Так, відповідачем здійснено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері закупівель під час проведення позивачем закупівлі за предметом «Послуги з модернізації, оновлення, удосконалення програмного забезпечення «Конкурс проектів НФДУ» код ДК 021:2015:72260000-5: Послуги, пов'язані з програмним забезпеченням» (інформація оприлюднена в електронній системі закупівель за номером ID: UA-2021-09-29-004914-е).
Відповідно до наказу НФДУ від 18.12.2020 № 71 відповідальною особою за проведення закупівлі UA-2021-09-29-004914-е, починаючи з планування та оприлюднення інформації про закупівлю був начальник відділу закупівель та господарського забезпечення Теличко І. В.
Тендерну документацію на закупівлю UA-2021-09-29-004914-е затверджено рішенням уповноваженої особи з організації та проведення закупівель від 29 вересня 2021 р. № 86-21 Теличком 1. В. Зокрема, визначено, що процедура закупівлі UA-2021-09-29-004914-е - відкриті торги, кінцевий строк подання тендерних пропозицій - 15.10.2021 р., єдиним критерієм оцінки є ціна (питома вага критерію - 100 %).
У відповідності до пункту 10 Повідомлення про проведення відкритих торгів (файл «Оголошення закупівлі.docx»): «Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі: 1 950 000,00 грн з ПДВ».
Для участі у відкритих торгах надійшло дві пропозиції від ФОН ОСОБА_2 (первинна та остаточна пропозиція -1 949 959,00 грн з ПДВ) та ФОН ОСОБА_4 (первинна та остаточна пропозиція - 1 950 000,00 грн з ПДВ).
Дата і час розкриття отриманих тендерних пропозицій за закупівлею UA-2021-09-29-004914-е: 18 жовтня 2021 року (15:57).
Відповідно до тендерної документації поданої для участі в закупівлі учасником ФОП ОСОБА_2 загальна вартість товару (тендерна пропозиція) становить 1 950 000,00 грн без ПДВ.
Надалі між позивачем, в особі виконавчого директора Полоцької О.О. (далі -Замовник), та ФОП ОСОБА_2 (далі - Виконавець), укладено Договір від 05.11.2021 № 64/11/05 (далі Договір №64/11/05), відповідно до якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з модернізації, оновлення, удосконалення програмного забезпечення «Конкурс проектів НФДУ».
Ціна Договору № 64/1 1/05 становить 1 949 959,00 грн без ПДВ. (Виконавець звільняється від сплати ПДВ на підставі пункту 26і підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України).
Однак, на думку контролюючого органу, на порушення вимог пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 922 та пункту 26-1 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України очікувана вартість предмета закупівлі UA-2021-09-29-004914-е розрахована з урахуванням податку на додану вартість, що призвело до укладання Договору № 64/11/05 за завищеною ціною на загальну суму 324993.16 грн, та відповідно до матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на зазначену суму.
Також, проведено ревізію дотримання вимог законодавства у сфері закупівель під час проведення позивачем закупівлі за предметом «Послуги з постачання та встановлення додаткових компонентів комп'ютерної програми «Комплексна система автоматизації підприємства «IS-Рго» (розширення модулю «Облік праці й заробітної плати» до понад 1000 особових рахунків, додаткові робочі місця - 2 од.)» за кодом ДК 021:2015:72260000-5 - Послуги, пов'язані з програмним забезпеченням» (інформація оприлюднена в електронній системі закупівель за номером ID; UA-2020-07-28-002464-a).
На підставі наказу від 20.11.2019 №8 відповідальною особою за проведення закупівлі UA-2020-07-28-002464-a, починаючи з планування та оприлюднення інформації про закупівлю був головний спеціаліст сектору адміністративно-господарської роботи Дзуєнко Н. М.
Тендерну документацію на закупівлю UA-2020-07-28-002464-a затверджено протоколом уповноваженої особи з організації та проведення закупівель від 28 липня 2020 р. № 44 Дзуєнком Н. М. Зокрема, визначено, що процедура закупівлі UA-2020-07-28-002464-a - спрощена закупівля, кінцевий строк подання тендерних пропозицій - 05.08.2020, єдиним критерієм оцінки є ціна (питома вага критерію - 100 %).
Відповідно до пункту 7 Оголошення про проведення спрощеної закупівлі (файл «Оголошення до спрощеної процедури ІС-ПРО.босх»): «Очікувана вартість предмета закупівлі: 23880,00 грн з урахуванням ПДВ».
Для участі у спрощеній закупівлі надійшла одна пропозиція від ФОП ОСОБА_3 (остаточна цінова пропозиція 23880 грн з ПДВ).
Надалі між позивачем, в особі виконавчого директора Полоцької О.О. (далі Замовник), та ФОП ОСОБА_3 (далі - Виконавець), укладено Договір від 26.08.2020 № 26/08 (далі - Договір № 26/08), відповідно до якого Виконавець зобов'язується надавати Замовнику послуги з постачання та встановлення додаткових компонентів (додаткових робочих місць та розширення модулю нарахування заробітної плати комп'ютерної програми «Комплексна система автоматизації підприємства «Is-Рго» («ІС-ПРО»). Ціна Договору № 26/08 становить 23 880 грн без ПДВ.
Однак, контролюючим органом встановлено, що на порушення пункту 2 частини першої статті 5 Закону №922 та пункту 26-1 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України очікувана вартість предмета UA-2020-07-28-002464-а розрахована з урахуванням податку на додану вартість, що призвело до укладання Договору № 40/06/01 із завищеною ціною на загальну суму 3980,0 грн, та відповідно до матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на зазначену суму.
Крім того, відповідачем здійсненено перевірку вимог законодавства у сфері закупівель під час проведення позивачем закупівлі за предметом «Послуги впровадження ліцензійного програмного продукту для захисту від вірусів та розслідування інцидентів безпеки (NGEP EDR)» код ДК 021:2015:48760000-3 - Пакети програмного забезпечення для захисту від вірусів (інформація оприлюднена в електронній системі закупівель за номером ID: UA-2021-11-24-003606-с).
Так, на підставі наказу від 18.12.2020 №71 та посадової інструкції відповідальною особою за проведення закупівлі UA-2021-11-24-003606-с, починаючи з планування та оприлюднення інформації про закупівлю, був начальник відділу закупівель та господарського забезпечення Теличко І. В.
Тендерну документацію на закупівлю UA-2021-11-24-003606-с затверджено рішенням уповноваженої особи з організації та проведення закупівель від 23 листопада 2021 р. № 104-21 Теличком І. В. Зокрема, визначено, що процедура закупівлі UA-2021-11-24-003606-с відкриті торги, кінцевий строк подання тендерних пропозицій - 10.12.2021, єдиним критерієм оцінки є ціна (питома вага критерію - 100 %).
Відповідно до пункту 12 Повідомлення про проведення відкритих торгів (файл «Оголошення.docx»): «Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі: 225 000,00 грн з ПДВ.».
Для участі у відкритих торгах надійшло дві пропозиції від ТОВ «Айті Бізнес Солюшн» (остаточна цінова пропозиція - 224 910,00 грн з ПДВ) та ТОВ «Смарт Технолоджіс» (остаточна цінова пропозиція - 224 959,92 грн з ПДВ).
Надалі між позивачем, в особі заступника виконавчого директора з загальних питань Вороніна В. М. (далі - Замовник), та ТОВ «Айті Бізнес Солюшн» (далі -Виконавець), укладено Договір від 28.12.2021 № 81/12/28 (далі - Договір № 81/12/28), відповідно до якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з впровадження ліцензійного програмного продукту для захисту від вірусів та розслідування інцидентів безпеки (NGEP EDR)» код ДК 021:2015:48760000-3 Пакети програмного забезпечення для захисту від вірусів.
Ціна Договору № 64/11/05 становить 224910,00 грн у тому числі ПДВ: 37485,00 гривень.
Також, відповідно до пункту 1.2. Договору № 81/12/28: «До програмного продукту, що впроваджується під час надання Послуг за чим Договором, належить: результат комп'ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп'ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів та доступу до них; примірники (копії, екземпляри) комп'ютерних програм, їх частин, компонентів у матеріальній та/або електронній формі, у тому числі у формі коду (кодів) та/або посилань для завантаження комп'ютерної програми та/або їх частин, компонентів у формі коду (кодів) для активації комп'ютерної програми чи в іншій формі: будь-які зміни, оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу комп'ютерних програм, права на отримання таких оновлень, змін, додатків, доповнень протягом певного періоду згідно з технічними вимогами...».
Як вказує відповідач, пункт 1.2. Договору № 81/12/28 в повній мірі відповідає визначенню програмної продукції на яку поширюється дія пункту 26-1 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.
Беручи до уваги вищезазначене, контролюючим органом встановлено, що на порушення пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 922 та пункту 26-1 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України очікувана вартість предмета закупівлі UA-2021-11-24-003606-с розрахована з урахуванням податку на додану вартість, що призвело до укладання Договору із завищеною ціною на загальну суму 37485,0 грн, та відповідно до матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на зазначену суму.
У силу вимог пункту 26-1 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України: «Тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання програмної продукції, а також операції з програмною продукцією, плата за які не вважається роялті згідно з абзацами другим - сьомим підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу. Для цілей цього пункту до програмної продукції відносяться: результат комп'ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп'ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів та доступу до них; примірники (копії, екземпляри) комп'ютерних програм, їх частин, компонентів у матеріальній та/або електронній формі, у тому числі у формі коду (кодів) та/або посилань для завантаження комп'ютерної програми та/або їх частин, компонентів у формі коду (кодів) для активації комп'ютерної програми чи в іншій формі; будь-які зміни, оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу комп'ютерних програм, права на отримання таких оновлень, змін, додатків, доповнень протягом певного періоду часу; криптографічні засоби захисту інформації».
З аналізу предметів зазначених закупівель та укладених договорів вбачається, що останні відповідають критеріям операцій, визначених пунктом 26-1 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України та звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Однак, зазначені обставини позивачем при оголошенні закупівель, під час їх проведення та укладання договорів не враховано, ціни договорів визначені з урахуванням ПДВ, що відповідно вказує на завищення ціни наданих послуг на суму ПДВ, що надалі призвело до зайвого перерахування позивачем контрагентам бюджетних коштів.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Національного фонду досліджень України - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку