П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/18532/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2024 року (суддя Білостоцький О.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 04.10.2024) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафрост" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
13.06.2024 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ "Аквафрост" до Львівської митниці, в якому товариство просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100284/1 від 28.05.2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог товариства відмовити повністю.
На думку апелянта, судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам відповідача про те, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Аквафрост" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за наступним кодом юридичної особи - 33798852.
Основним видом економічної діяльності товариства є - 10.20 Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків.
Під час здійснення основного виду економічної діяльності, між компанією "Deep Ocean I LLC" (США) (як постачальником) та ТОВ "Аквафрост" (як покупцем) (далі - сторони) було укладено Контракт №13/01/21 від 13.01.2021 року (далі - Контракт), за п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати покупцю товар, зазначений в інвойсі до цього Контракту, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість, в термін і на умовах, передбачених цим Контрактом. Номенклатура, асортимент, кількість і вартість, а також інші необхідні характеристики товару, попередньо узгоджені сторонами, вказуються в інвойсі.
Згідно п. 3.2 Контракту поставка товарів за цим Договором повинна здійснюватися покупцеві. Терміни та умови поставки (відповідно до "ІНКОТЕРМС-2010") обумовлюються в інвойсах до цього Контракту.
За п. 4.1 Контракту ціни на поставлені товари повинні бути узгоджені сторонами. Вони вказуються в інвойсі на кожну поставку товару.
На виконання вимог Контракту продавцем було складено проформу-інвойс №DO 034/2024 від 27.02.2024 року та комерційний інвойс №50 від 31.03.2024 року на наступний товар: заморожене філе гігантського кальмара вагою 27 000 кг, на загальну суму 51 300 дол. США, порт завантаження - Коронель, Чилі, порт призначення - Клайпеда, Литва, умови оплати - 30%, при поданні копії повного пакету оригінальних документів - 70%, інкотерм (умови постачання) - CFR Клайпеда - Литва.
Також продавцем було оформлено Додаток №50 від 31.03.2024 року до комерційного інвойсу №50 від 31.03.2024 року на вищевказаний товар, вагою на 20 000 кг, на загальну суму 38 000 дол. США, CFR Клайпеда - Литва.
Також продавцем було складено прайс-кулькуляцію згідно Контракту №13/01/21 від 13.01.2021 року на поставку товару - заморожене філе гігантського кальмара, а саме: сировина - 1,00 дол. США/кг, пакування продукту - 0,10 дол. США/кг, логістичні витрати - 0,35 дол. США/кг, витрати в порту розвантаження - 0,11 дол. США/кг, маржинальний дохід - 0,34 дол. США/кг, загалом - 1,90 дол. США/кг.
На підтвердження здійснення передоплати за товар згідно проформи-інвойс №DO 034/2024 від 27.02.2024 року надано банківські документи (SWIFT) від 04.03.2024 року та 03.03.2024 року на рахунок компанії "Deep Ocean I LLC".
На виконання умов Контракту на адресу позивача компанією "Deep Ocean I LLC" було поставлено партії товарів - заморожене філе гігантського кальмара.
З метою митного оформлення імпортованого товару представник ТОВ "Аквафрост" подав до Львівської митниці митну декларацію №24UА209230048089U9 від 27.05.2024 року, у якій в графі 42 до товару зазначено, що вартість товару за основним методом, а саме за ціною договору (контракту), становить 38 000 дол. США.
При цьому, позивачем разом із митною декларацією будо надано наступні документи:
- сертифікат якості від 31.03.2024 року;
- рахунок-фактура (інвойс) №50 від 31.03.2024 року;
- автотранспортна накладна від 23.05.2024 року;
- міжнародний ветеринарний сертифікат від 23.05.2024 року;
- сертифікат про походження товару від 04.04.2024 року;
- додаток до інвойсу №50 від 23.05.2024 року;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору від 24.05.2024 року;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 13.01.2021 року;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору від 13.01.2021 року;
- договір про надання послуг митного брокеру від 30.10.2021 року;
- договір (контракт) про перевезення від 25.03.2022 року;
- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом "єдиного вікна" з використанням електронних засобів передачі інформації;
- копія митної декларації №24UА209230048089U9 від 27.05.2024 року, за якою було відмовлено у випуску товарів.
Під час здійснення правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу ТОВ "Аквафрост", та перевірки документів, поданих декларантом до митного органу з метою підтвердження митної вартості товарів разом з митною декларацією №24UА209230048089U9 від 27.05.2024 року, Львівською митницею було встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також, на думку контролюючого органу, надані товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
28.05.2024 року Львівською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100284/1 від 28.05.2024 року, в якому зазначено, що рівень митної вартості за даним видом товару, митне оформлення якого вже здійснено, є більшим та становить 2,6 дол. США за кг (митна декларація №UА209170/2024/033228 від 22.04.2024 року), аніж заявлено декларантом. Застосовано метод визначення митної вартості товару - 2ґ (ст. 64 МК України). Додатково у рішенні митним органом зазначено, що товариством не надані усіх документів, згідно з переліком у ч. 2 ст. 53 МК України, а тому розбіжності у заявленій митній вартості товару не спростовано.
Також митним органом було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001834 від 28.05.2024 року.
Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, вважаючи їх необґрунтованими та протиправними, ТОВ "Аквафрост" звернулося до суду з даним позовом про їх скасування.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого товару та визначення більшої митної вартості за резервним методом.
Мотивуючи своє рішення суд зазначив, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, всупереч положенням п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України (крім номеру митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів) не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Водночас, наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, в тому числі щодо проведення митного оформлення та методів визначення митної вартості товарів врегульовані положеннями Митного кодексу України.
Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).
Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 червня 2015 року у справі №21-498а15).
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для витребування від декларанта додаткових документів слугували висновки митниці про те, що в поданих документах містяться розбіжності, а також, на думку контролюючого органу, надані товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) згідно наданих декларантом комерційних документів для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону, у тому числі рахунку фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 24.05.2024 №055135, відсутні витрати стосовно розвантажувально-завантажувальних робіт у порту Клайпеда, здійснення митних формальностей (оформлення митної декларації брокерські витрати), портові збори, страхування вантажу під час переміщення його морським видом транспорту;
2) розмір транспортних витрат (автомобільного перевезення) не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 885 км, а вартість 37000 грн. - що становить 41,81 грн/км, відстань по території України 574 км, а вартість 33000 грн. - що становить 57,49 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 року №65 (далі - Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено: "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об'єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального". Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що рахунок від 24.05.2024 року №055135 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу.
3) відповідно до вимог п. 1.3 зовнішньоекономічної угоди від 13.01.2021 року №13/01/21-56 зазначено, що Продавець надає Покупцю наступні товаросупровідні документи, у тому числі коносамент (товаросупровідний документ). Даний документ декларантом не надано до митного оформлення що є порушенням вимог даної угоди;
4) відповідно до вимог п. 3.1 зовнішньоекономічної угоди від 13.01.2021 року №13/01/21-56 зазначено, що за замовленням Покупця на чергову поставку в письмовій формі із зазначенням бажаної дати відвантаження товару. Постачальник висилає проформу-інвойс з підтвердженням дати відвантаження. Проте, проформу-інвойс декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог даного договору;
5) відповідно до вимог п. 5.3 зовнішньоекономічної угоди від 13.01.2021 №13/01/21-56 зазначено, що сума, умови та валюта контракту повинні зазначатись у інвойсі до контракту на кожну поставку. Відповідно до інформації яка наведена у інвойсі від 31.03.2024 року №50, по даній зовнішньоекономічній операції передбачено 30% авансу (передплати). Проте платіжний документ по факт виконання вимог даного пункту контракту декларантом не надано митному органу;
6) відповідно до вимог п. 2.1 договору про перевезення від 25.03.2022 року №25/03 встановлено, що Замовник надає Перевізнику Заявку на перевезення, яка має містити істотні умови перевезення, частиною договору. Проте даний документ декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог даної угоди.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції крізь призму доводів апеляційної скарги щодо виявлених неточностей, які, на думку митного органу, свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару, що ввозив позивач, колегія суддів вважає наступне.
Щодо доводів митного органу про відсутність витрат стосовно розвантажувально-завантажувальних робіт у порту Клайпеда, здійснення митних формальностей (оформлення митної декларації брокерські витрати), портові збори, страхування вантажу під час переміщення його морським видом транспорту.
Так, відповідно до п. 3.2. контракту №13/01/21/56 від 13.01.2021 року, поставка товарів за цим договором повинна здійснюватися Покупцеві. Терміни та умови поставки (відповідно до Інкотермс-2010) обумовлюються в інвойсах до цього контракту. Сторони погодили умови поставки CFR Klaipeda.
Відповідно до змісту терміну CFR групи С (А.6. Розподіл витрат) Інкотермс 2010 - всі витрати в країні експорту покладені на постачальника товару/ на продавця покладаються обов'язки щодо митного очищення товару для експорту/ витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно наданого прайс-калькуляції Контракту №13/01/21 від 13.01.2021 року на поставку товару - заморожене філе гігантського кальмара, пакування продукту становить 0,10 дол. США/кг, логістичні витрати - 0,35 дол. США/кг, витрати в порту розвантаження - 0,11 дол. США/кг, маржинальний дохід - 0,34 дол. США/кг, загалом - 1,90 дол. США/кг.
Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, логістичні витрати та витрати в порту розвантаження вже включено до вартості імпортованого позивачем товару.
Щодо доводів митного органу про не пропорційно розбитий розмір транспортних витрат відносно всього кілометражу, то колегія суддів відхиляє їх як необґрунтовані та такі, що ґрунтуються виключно на припущеннях, які не можуть бути обставинами, з якими положення частини 6 статті 54 МК України пов'язують можливість відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.
Разом з тим колегія суддів враховує, що положеннями п. 3, 4 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Крім того, принцип свободи договору зафіксовано у ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Чинним законодавством не встановлені обмеження щодо мінімальної чи максимальної вартості міжнародних вантажних перевезень. Тому незгода митниці із ціновим розрахунком транспортних витрат не може бути підставою для подальшого коригування митної вартості товару.
Щодо доводів митного органу про ненадання декларантом коносаменту.
Коносамент це товаророзпорядчий документ, що використовується у міжнародних морських перевезеннях на підтвердження права власності на вантаж та зобов'язання перевізника доставити його до пункту призначення.
Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась автомобільним транспортом суходолом.
Згідно ст. 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
Оскільки коносамент це документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, то виходячи з характеристики та способу поставки товару, його наявність у даному випадку не може мати місце.
Щодо доводів митного органу про не надання проформи-інвойс.
У міжнародній комерційній практиці проформа-інвойс це документ, виписаний до того, як стає відомою повна інформація про товари; містить відомості про ціну товару, але не є розрахунковим документом (не виконує головної функції рахунку як платіжного документа), бо він не містить вимоги про сплату зазначеної в ньому суми; може бути виписаний на ще не відвантажений товар, щоб повідомити покупця про основні характеристики товару). Тобто ціна та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та у подальшому може змінюватися.
Між тим, пунктом 1 частини 4 статті 54 МК України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
В даному випадку документами, які можуть стверджувати про числове значення заявленої декларантом митної вартості товарів даному випадку є рахунок-фактура (інвойс) №50 від 31.03.2024 року та додаток до інвойсу №50 від 23.05.2024, а тому факт не надання проформи-інвойсу до митного органу не може бути причиною для коригування митної вартості та відмови у митному оформленні товарів.
Щодо посилань митного органу на те, що декларантом не надано до митного органу платіжний документ про факт оплати 30% авансу (передплати) відповідно до інвойсу на поставку товару, слід зазначити наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується апелянтом, на виконання вимог Контракту, продавцем було складено проформу-інвойс №DO 034/2024 від 27.02.2024 року та комерційний інвойс №50 від 31.03.2024 року на наступний товар: заморожене філе гігантського кальмара вагою 27000 кг, на загальну суму 51300 дол. США, порт завантаження - Коронель, Чилі, порт призначення - Клайпеда, Литва, умови оплати - 30%, при поданні копії повного пакету оригінальних документів - 70%, інкотерм (умови постачання) - CFR Клайпеда - Литва.
Також продавцем було оформлено Додаток №50 від 31.03.2024 року до комерційного інвойсу №50 від 31.03.2024 року на вищевказаний товар, вагою на 20 000 кг, на загальну суму 38 000 дол. США, CFR Клайпеда - Литва.
На підтвердження здійснення передоплати за товар згідно проформи-інвойс №DO 034/2024 від 27.02.2024 року надано банківські документи (SWIFT) від 04.03.2024 року та 03.03.2024 року на рахунок компанії "Deep Ocean I LLC".
Крім того, дані щодо загальної вартості, кількості та ваги імпортованого позивачем товару є однаковими як в комерційному інвойсі №50 від 31.03.2024 року, так і в митній декларації №24UА209230048089U9 від 27.05.2024 року.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.
За таких обставин у силу положень частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.
Водночас, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 у справі №810/5295/15, від 06.02.2020 у справі №540/2219/18.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, оскільки надані позивачем до митного органу в документи, підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять і відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.
Отже, рішення суду першої інстанції щодо скасування рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правильним та підлягає залишенню без змін.
Відтак, доводи апеляційної скарги митного органу не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з'ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Львівській митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов