Справа № 522/11918/25
Провадження № 2-н/522/4654/25
12 червня 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Ковтун Ю.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ПП «Одеський корковий завод» середнього заробітку за час затримки розрахунку,
ОСОБА_1 звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ПП «Одеський корковий завод» середнього заробітку за час затримки розрахунку у сумі 124397,77 грн.
Дослідивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Відповідно до ч.3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
У заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються (п.4 ч.2 ст. 163 ЦПК України).
Частиною 2 ст. 167 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч.1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема, заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Крім того, згідно п.8 ч.1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Так, згідно із ст. 117 Кодексу законів про працю України, на яку посилається заявник у заяві про видачу судового наказу, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Пунктом 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» роз'яснено, що якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати. До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання.
У п. 9 вказаної постанови зазначено, що наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).
Документи, що додаються до заяви про видачу судового наказу, є письмовими доказами, які мають підтверджувати не тільки факт настання права вимоги стягувача, а й розмір обов'язків боржника; відсутність необхідності їх дослідження та аналізу. Докази, що подаються заявником, повинні бути безспірними, оскільки тільки такі докази можуть свідчити про безспірність стягнення та відсутність потреби в їх дослідженні.
При цьому, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, має бути безспірною, тобто добровільно нарахована боржником, але невиплачена стягувачу.
Звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу, заявник просить стягнути з боржника середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.04.2021 по 23.10.2021 у розмірі 124397,77 грн, що не є грошовою сумою незначного розміру.
До того ж, стягувач, не додав до заяви документів, що підтверджують добровільне нарахування боржником конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Натомість, у своїй заяві про видачу судового наказу заявниця самостійно склала розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період, який, на думку суду, не є належним документом, котрий би свідчив про безспірність розміру суми, що підлягає стягненню у наказному провадженні, а отже вказані обставини свідчать про наявність спору з приводу розміру заборгованості.
Викладені заявником обставини не свідчать про безспірність вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу.
Керуючись ст.ст. 4, 19, 163, 165 ЦПК України,
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ПП «Одеський корковий завод» середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Суддя Юлія КОВТУН