П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 521/22662/23
Перша інстанція: суддя Маркарова С.В.,
повний текст судового рішення
складено 09.01.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів - Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
при секретарі - Пальоній І.М.,
за участю:
представника апелянта/відповідача - Ревенко Т.А.;
представників позивача - Пудлінської Л.І., Пославської Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 09 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці та просив визнати протиправною та скасувати постанову Одеської митниці від 31.05.2023 року №0256/50000/23 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.471 МК України.
В обґрунтування позову зазначено, що підставою прийняття спірної постанови стало недекларування позивачем автомобілю марки «MERCEDES», державний номерний знак НОМЕР_1 , який був переміщений ним через митний кордон України. Позивач стверджував, що постанова винесена відповідачем за його відсутності із порушенням встановлених законом строків притягнення до відповідальності, містить технічні помилки в частині встановлення його особи, отриманий висновок експерта не містить попередження останнього про кримінальну відповідальність.
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 09 січня 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року відмовлено Одеській митниці в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 09 січня 2024 року.
Постановою Верховного Суду від 06 лютого 2025 року касаційну скаргу Одеської митниці задоволено. Ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року скасовано, а справу №521/22662/23 направлено для продовження розгляду до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року (у складі головуючого судді Бітова А.І., суддів Лук'янчук О.В., Ступакової І.Г.) було відкрито апеляційне провадження у справі, закінчено підготовку до розгляду адміністративної справи та призначено справу до апеляційного розгляду.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року задоволено заяву про самовідвід колегії суддів у складі головуючого судді Бітова А.І., суддів: Лук'янчук О.В. Ступакової І.Г. у справі №521/22662/23, а справу передано на новий розподіл в порядку, встановленому ч.1 ст.31 КАС України.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року справу прийнято до провадження судової колегії та призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.11.2022 року через пункт пропуску «Орлівка» митний пост «Орлівка» Одеської митниці в напрямку «виїзд з України» через митний кордон України був переміщений автомобіль марки «MERSEDES», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача.
Системою митного контролю позивачем був обраний «зелений коридор», тобто канал спрощеного митного контролю, призначений для перетину кордону України громадянами, які переміщують товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та письмовому декларуванню, а також не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження. Громадяни, які проходять (проїжджають) через «зелений коридор», звільняються від подання письмової митної декларації.
Відповідач із таким переміщенням позивачем вказаного автомобілю погодився.
В подальшому, в ході перевірки листа Департаменту боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Державної митної служби України від 14.12.2022 року №20-01-01/7.10/920, відповідачем було встановлено, що до переміщення за кордон вказаний автомобіль було знято з обліку, а 29.05.2023 року був отриманий висновок судового експерта №19/23 з визначення середньої ринкової вартості спірного транспортного засобу, за яким його сумарна фактурна вартість перевищила еквівалент 10000 євро.
На підставі вищенаведених обставин, начальником Одеської митниці складена була постанова №0256/50000/23 від 31.05.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.471 МК України.
Вважаючи таку постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративне стягнення за порушення митних правил накладено на позивача постановою відповідача тільки 31.05.2023 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що відповідачем порушено строки давності, передбачені ст.38 КУпАП.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Апеляційним судом в ході розгляду справи встановлено порушення судом 1-ї інстанції норм процесуального права, а саме порушення судом принципу змагальності сторін, що в тому числі призвело до неправильного її вирішення.
Так, 01.11.2023 року Одеською митницею за вхідним номером 26168/8.19 було отримано ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судом 1-ї інстанції не було направлено відповідачу копію позовної заяви ОСОБА_1 .
Згідно ч.5 ст.162 КАСУ відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
З метою ознайомлення з позовною заявою ОСОБА_1 та подання відзиву, 14.11.2023 року Одеською митницею було подано до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
Проте, вказане клопотання фактично реалізовано не було, матеріали справи не містять відомостей про надання судом 1-ї інстанції можливості відповідачу ознайомитись с матеріалами справи.
З урахуванням наведеного, 05.12.2023 року відповідачем повторно подано аналогічне клопотання з зазначенням, що Одеська митниця не приєднана до електронного суду та не ознайомлена з позовною заявою, чим позбавлена можливість ознайомитись з матеріалами справи.
Як свідчать матеріали справи, вказане клопотання судом 1-ї інстанції було також проігноровано.
Апеляційним судом також встановлено, що позивач в адміністративному позові зазначив відповідача з кодом ЄДРПОУ 37607526, який не відповідає Одеській митниці (ЄДРПОУ 44005631), а належить Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області.
Відповідно до статті 169 КАСУ суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Проте, судом 1-ї інстанції не було перевірено позовну заяву на предмет додержання вимог статті 160, 161 КАСУ щодо правильності зазначення коду ЄДРПОУ Одеської митниці - 44005631.
Відповідно до ч.1, 2, 5 ст.18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Позовні та інші заяви, скарги та інші визначені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
На переконання колегії суддів, факт не перевірки судом 1-ї інстанції ЄДРПОУ відповідача став причиною не доставлення процесуальних документів відповідачу у системі ЄСІТС.
При цьому, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази надсилання відповідачу процесуальних документів будь-якими іншими процесуальними способами.
Так, відповідно до ч.1 ст.127 КАС України, часом вручення повістки вважається: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного листа від суду на електронну адресу «od.post@customs.gov.ua», проте, по-перше: такий спосіб сповіщення не відповідає передбаченим ст.127 КАС України процесуальним способам сповіщення, по-друге: згідно вимог ч.1 ст.129 КАС України сповіщення електронною поштою є допустимим виключно за письмовою заявою сторони та за відсутності у неї електронного кабінету.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, електронний кабінет має, та заяву про отримання процесуальних документів за допомогою електронної пошти не подавав.
Більш того, вказана довідка за її змістом може підтверджувати направлення відповідачу виключно копії ухвали суду про відкриття провадження у справі, а не будь-яких інших документів у справі (т.1 а.с.44).
Резюмуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що судом 1-ї інстанції не було направлено відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб, не було надано можливості реалізувати своє право на ознайомлення з матеріалами справи, а про існування судового рішення по справі відповідач дізнався лише після ознайомлення 23.07.2024 року з матеріалами справи працівниками канцелярії суду.
Апеляційний суд наголошує, що такі дії є порушенням норм процесуального права, принципу рівності сторін та права доступу до правосуддя.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Водночас, згідно п.3 ч.3 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
На переконання судової колегії, вищенаведені порушення судом 1-ї інстанції норм процесуального права є самостійною та обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Також, під час судового засідання в суді апеляційної інстанції, представниця позивача наголошувала, що судом не було розглянуто подані до апеляційного суду клопотання щодо витребування у Малиновського районного суду доказів відправлення Одеській митниці поштової кореспонденції та щодо отримання митним органом такої кореспонденції.
Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи та наданню оцінки порушенням норм процесуального права судом 1-ї інстанції, апеляційним судом була дана оцінка, серед іншого, і питанню щодо направлення судом процесуальних документів відповідачу, та встановлено, що матеріали справи не містять доказів такого направлення у процесуальний спосіб.
Більш того, Верховний Суд у постанові від 06.02.2025 року у цій справі констатував, що суд 1-ї інстанції не здійснював направлень судових рішень рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що, як наслідок, і послугувало підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Що стосується суті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом ч.1 ст.1 Митного Кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Суд 1-ї інстанції, розглядаючи справу, дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин правил щодо строків давності, передбачених ст.38 КУпАП, та про пропуск відповідачем строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, пославшись при цьому на правову позицію Вищого адміністративного суду, викладену в ухвалі від 18.01.2011 у справі № К-28129/09.
Разом з тим, колегія суддів вважає вказану правову позицію нерелевантною до спірних правовідносин у зв'язку з тим, що спірних правовідносини у вказаній справі предметом позову були постанови про порушення митних правил, датовані 2008 роком, та, відповідно, суд керувався чинними на той час нормами законодавства.
Так, частиною 1 ст.467 МК України (у чинній на той час редакції) було передбачено, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду митними органами справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через два місяці з дня виявлення цих правопорушень.
Разом з тим, ч.1 ст.467 МК України (у редакції чинній на час спірних правовідносин у цій справі) визначено, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.
Тобто, чинною правовою нормою чітко передбачено, що строк притягнення до відповідальності у такій категорії справи відраховується саме з дати виявлення правопорушення.
В цій справі суд 1-ї інстанції виходив з того, що днем виявлення суб'єктом владних повноважень правопорушення в діях позивача є 21.11.2022 року - день переміщення спірного автомобілю через митний кордон України, а не лист Департаменту боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Державної митної служби України № 20-01-01/7.10/920 від 14.12.2022 року.
Разом з тим, колегія суддів наголошує, що згідно норм чинного законодавства, момент виявлення правопорушення це момент, коли митний орган дізнався про порушення та мав реальну можливість вжити відповідних заходів.
В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що у Одеської митниці відсутній доступ до бази даних МВС щодо зареєстрованих транспортних засобів, у зв'язку з чим на момент перетину ОСОБА_1 митного кордону України Одеська митниця не могла проінформувати особу про зобов'язання здійснити декларування транспортного засобу, адже на той момент у посадових осіб не було підстав вважати, що подані документи не відповідають дійсності.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2022 року до відповідача надійшла відповідь Головного сервісного центру МВС, відповідно до якої транспортний засіб «Mercedes-Benz S350» (Vin-код - НОМЕР_2 ) було знято з реєстрації 12.11.2022 року.
Згідно з інформацією, що встановлена Одеською митницею та не заперечується позивачем, перетин кордону ОСОБА_1 на транспортному засобі «MercedesBenz S350» (Vin-код - НОМЕР_2 ) відбувся 21.11.2022 року.
Тобто, на момент перетину транспортним засобом «Mercedes-Benz S350» (Vin-код - НОМЕР_2 ) кордону України в напрямку «Виїзд», вказаний вище транспортний засіб вже був знятий з реєстрації, а номерні знаки передані на знищення.
Водночас, згідно матеріалів справи, під час перетину митного кордону на транспортний засіб «Mercedes-Benz S350» (Vin-код - НОМЕР_2 ) були встановлені державні номера НОМЕР_3 постійної реєстрації, що фактично не заперечував і сам ОСОБА_1 .
Вказані обставини щодо перетину кордону також підтверджені свідком ОСОБА_2 , який в судовому засіданні пояснив, що при проведенні митних процедур позивачем був пред'явлений технічний паспорт на спірний автомобіль без відмітки про зняття його з обліку, ним не було повідомлено про зняття його з реєстрації, а сам автомобіль був на номерах постійної реєстрації.
З наведеного вбачається, що в момент перетину ОСОБА_1 митного кордону 21.11.2022 року митний орган не мав об'єктивної можливості виявити вчинене правопорушення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що моментом виявлення правопорушення в даному випадку є саме 14.12.2022 року, про що обґрунтовано зазначено митним органом як в протоколі про порушення митних правил №0256/50000/23, так і в постанові про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.
Таким чином, шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, передбачений ст.467 МК України, спливав 14.06.2023 року, а спірну постанову митним органом прийнято 31.05.2023 року, тобто в межах встановленого законом строку, а отже зворотній висновок суду 1-ї інстанції є помилковим.
За таких обставин, колегія суддів вважає також необхідним надання правової оцінки постанові Одеської митниці від 31.05.2023 року №0256/50000/23 по суті та процедурі її прийняття.
Стосовно доводів позивача щодо неналежного, на його думку, повідомлення про справу про порушення митних правил, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.494 МК України протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками.
За приписами ч.9 ст.494 МК України, якщо при складенні протоколу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не була присутня, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою митного органу, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого один примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою (місце проживання або фактичного перебування).
Тобто, згідно норм чинного законодавства, у митного органу відсутня імперативна вимога, що зобов'язує митні органи складати протокол виключно за присутності особи, що притягається до відповідальності.
Разом з цим, посадові особи зобов'язані направити примірник складеного протоколу протягом трьох робочих днів на повідомлену особою або наявною в митниці адресу.
Так, з матеріалів справи вбачається, що протокол про порушення митних правил №0256/50000/23 складено за відсутності ОСОБА_1 та направлено листом від 21.02.2023 року вих. №7.10-5/20-04/10/2814 на його адресу: АДРЕСА_1 .
При цьому, згідно матеріалів справи, ця адреса вказана позивачем у позовній заяві та зазначається представником позивача у процесуальних документах, поданих як до суду 1-ї, так і апеляційної інстанції, тобто, є належною та актуальною.
Згідно ч.10 ст.494 МК України протокол вважається врученим у тому числі у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним.
Тобто, відповідно до положень статті 494 МК України протокол про порушення митних правил №0256/50000/23 вважається врученим та особа поінформована про наявність справи про притягнення її до адміністративної відповідальності.
Також з матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення прав та свобод особи, що притягається до відповідальності, Одеська митниця тричі переносила розгляд справи про порушення митних правил з направленням на адресу проживання ОСОБА_1 відповідних рекомендованих листів з повідомленнями, але жоден лист ним не був отриманий.
При цьому, згідно з деталями маршруту поштового відправлення №59000974543404, лист Одеської митниці від 26.05.2023 року прибув до поштового відділення №1 30.05.2023 року (Нова пошта), проте ОСОБА_1 відмовився від отримання вказаного відправлення, що свідчить про обізнаність та свідому відмову від участі у розгляді справи.
Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 тричі не з'явився до Одеської митниці для надання пояснень та розгляду справи про порушення митних правил №0256/50000/23 та не повідомив про причини своєї неявки, митним органом правомірно розглянуто справу за відсутності особи, що притягається до відповідальності, та прийнято оскаржувану постанову, примірник якої направлено позивачу 02.06.2023 року.
Положеннями частин 1-2, 4 статті 526 МК України встановлено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.
Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.
Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Митним органом вищевказані документи направлялись рекомендованою кореспонденцією на адресу, заявлену самостійно позивачем, яка є адресою його реєстрації.
Апеляційний суд зазначає, що направлення позивачу виклику для надання пояснень, протоколу та постанови про порушення митних правил на заявлену ним адресою, яка водночас є адресою його реєстрації, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку митного органу.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 19.03.2023 у справі №911/3142/19.
Апеляційний суд також враховує, що у справі ЄСПЛ Mykhaylo Mykhaylovych VASYLKIV against Ukraine (30.04.2025) Суд констатував, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує національні органи влади забезпечувати бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути відповідальними за ненадіслання заявнику відповідних документів.
Однак, в даному випадку, державний орган тричі надіслав документи на домашню адресу заявника. При цьому, його твердження про те, що він міг їх не отримати, не є достатнім для аргументованої скарги про порушення його процесуальних прав.
Як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалось вище, 21.11.2022 року о 01 год. 17 хв. через пункт пропуску «Орлівка», митний пост «Орлівка» Одеської митниці, в напрямку «виїзд з України» через митний кордон України переміщено транспортний засіб «MERCEDES- BENZ S350», номер кузова - « НОМЕР_2 », 2021 року випуску, державний реєстраційний номер України - « НОМЕР_4 », під керуванням гр. ОСОБА_3 .
14.12.2022 року Одеською митницею за вхідним номером 24452/4 отримано лист Департаменту боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Державної митної служби України від 14.12.2022 року №20-01-01/7.10/920 щодо транспортного засобу «MERCEDES- BENZ S350 (VIN - НОМЕР_2 )», з якого вбачається, що Департаментом боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Державної митної служби України отримано лист Головного сервісного центру МВС від 14.12.2022 року №31/15608-13659-2022 з реєстраційною карткою транспортного засобу (далі - т/з) «MERCEDES- BENZ S350 (VIN - НОМЕР_2 )», згідно якої даний т/з знято з реєстрації 12.11.2022 року у зв'язку з подальшим вивезенням за кордон, передній номерний знак « НОМЕР_4 » зданий на знищення, а для разових поїздок видано тимчасовий номерний знак « НОМЕР_5 ».
В ході перевірки вищевикладеної інформації, листом від 19.01.2023 № 7.10-28.13/119 митного поста «Орлівка» Одеської митниці отримано скан-копію контрольного талону, з якого підтверджується факт переміщення «зеленим коридором» транспортного засобу «MERCEDES- BENZ S350 (VIN - НОМЕР_2 )» з номерним знаком « НОМЕР_4 ».
Пунктом 57 частини 1 статті 4 МК України визначено, що товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.
Статтею 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Згідно ч.8 ст.264 МК України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Відповідно до п.п.1,4 ч.1 ст.266 МК України, декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, відповідно до порядку, встановленого Митним кодексом України; у випадках, визначеним цим кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього кодексу.
Згідно ч.3 ст.371 МК України товари, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро (крім зазначених у частині четвертій цієї статті), при вивезенні (пересиланні) їх громадянами за межі митної території України підлягають письмовому декларуванню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, зі сплатою вивізного мита у випадках, встановлених законами України, та з поданням відповідних документів, які підтверджують дотримання встановлених заборон та/або обмежень згідно із законами України щодо вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України.
Частиною 2 статті 471 МК України передбачено адміністративну відповідальність щодо недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами.
Тобто, в розумінні норм чинного законодавства, знятий з реєстрації транспортний засіб «MERCEDES- BENZ S350 (VIN - НОМЕР_2 )» є товаром, вартість якого очевидно перевищує 10000 євро.
Враховуючи наведене, 21.11.2022 року під час переміщення через митний кордон України гр. ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не задекларував товар «MERCEDES-BENZ S350 (VIN - НОМЕР_2 ), 2021 року випуску» вартістю понад 10000 євро.
Вказане і стало підставою для складання протоколу про порушення митних правил №0256/50000/23 від 17.02.2023 року відносно позивача за ознаками правопорушення, передбаченого ч.2 ст.471 МК України.
Під час здійснення провадження у справі про порушення митних правил №0256/50000/23 призначались експертизи та здійснювався запит до експертних установ щодо визначення вартості бувшого у використанні «MERCEDES- BENZ S350, кузов НОМЕР_2 , 2021 року випуску, об'єм двигуна - 2925, паливо - дизельне». 09.05.2023 року ТОВ «ЕКСПОЦЕНТР ОДЕСА» листом №0277/2-inf надано довідку про ціну, згідно якої вартість вказаного автомобіля складає від 3800000 - 4000000 грн.
15.05.2023 року Спеціалізована лабораторія з питань експертизи та досліджень Держмитслужби листом №7.17-1/7.17-30-01/7.10/2999 надала відмову у проведенні товарознавчої експертизи у зв'язку з відсутністю предмету правопорушення для проведення огляду.
29.05.2023 року, на підставі постанови митного органу, судовим експертом Пастирем Ю.І. надано висновок експерта №19/23 експертного автотоварознавчого дослідження з визначенням середньої ринкової вартості колісного транспортного засобу, згідно якого вартість «MERCEDES-BENZ S350, кузов НОМЕР_2 , 2021 року випуску, об'єм двигуна - 2925, паливо - дизельне» складає 4500497,85 грн.
На підставі викладеного, Одеською митницею, враховуючи різні джерела оцінки, взято до уваги найменшу ціну за легковий автомобіль «Mercedes-Benz S350», а саме 3800000 грн, що становить 100288,72 Євро (згідно курсу НБУ станом на 21.11.2022, а саме 1 євро = 37,8906 грн).
Апеляційний суд зазначає, що згідно з усталеною судовою практикою, експертна оцінка, проведена без огляду товару, може бути прийнятною, якщо вона ґрунтується на достовірних даних та відповідає вимогам законодавства. Тобто, експертна оцінка вартості транспортного засобу без його фактичного огляду може бути правомірною, якщо вона: базується на достовірних та перевірених даних (наприклад, ринкових цін, технічних характеристик, інформації від виробника), проводиться з дотриманням вимог законодавства та методичних рекомендацій щодо оцінки майна, підкріплюється іншими доказами, що підтверджують вартість товару.
Зі змісту наданого експертного висновку вбачається, що він відповідає вищенаведеним вимогам.
Колегія суддів також наголошує, що вказаний експертний висновок позивачем не спростований, є належним, допустимим та достовірним доказом, оскільки автотоварознавче дослідження проведено атестованим судовим експертом, дослідження містить обґрунтовану відповідь на поставлене питання, поряд із дослідженням середньої ринкової вартості колісного транспортного засобу.
У рішенні Європейського Суду Справедливості від 21 лютого 2024 року по справі Sinopec Chongqing SVW Chemical and Others v Commission, T-762/20 Суд констатував правову помилку, застосувавши презумпцію, що вартість продукту прирівнюється до найвищої звичайної вартості інших виробників-експортерів. Оскільки заявники в цій справі не змогли надати Комісії необхідні дані, що стосуються Sinopec Ningxia, Комісія розрахувала звичайну вартість продукції, що продається цією компанією, на основі наявних фактів у розумінні статті 18 базового регламенту. Таким чином, Комісією порівняла дані, які були в її розпорядженні. Хоча Комісія не зобов'язана пояснювати, чому використані нею факти були найкращими з можливих, адже це зобов'язання не випливає ні зі статті 18 базового регламенту, ні з прецедентного права, вона повинна пояснити, чому використані нею факти є релевантними.
Крім того, звернення до презумпції, навіть якщо її важко спростувати, є прийнятним за умови, що, серед іншого, є можливість надати докази протилежного.
В цій справі, що переглядається судом апеляційної інстанції, у спірних правовідносинах при оцінці товару (транспортного засобу) відповідачем була застосована не найвища, а найменша вартість, з урахуванням характеристик автомобіля. При цьому, іншою стороною (позивачем) не було надано будь-яких доказів на спростування вказаної оцінки, а також того, що вартість перевезеного товару (автомобілю) не перевищує 10000 євро.
Таким чином, посадова особа митного органу під час складання протоколу про порушення митних правил правильно дійшла до висновку, що вартість «MERCEDES- BENZ S350, кузов НОМЕР_2 , 2021 року випуску, об'єм двигуна - 2925, паливо - дизельне» дійсно перевищує еквівалент 10000 євро.
Також, з матеріалів справи вбачається, що під час зняття транспортного засобу з обліку 12.11.2022 року у зв'язку з подальшим вивезенням за кордон, передній номерний знак « НОМЕР_4 » зданий на знищення, а для разових поїздок видано тимчасовий номерний знак « НОМЕР_5 ». Крім того, СЦ МВС було видано реєстраційну картку про зняття ТЗ з обліку, яка є невід'ємною частиною свідоцтва про реєстрацію ТЗ, який знято з реєстрації.
Разом з тим, під час переміщення «зеленим коридором» транспортний засіб «MERCEDES- BENZ S350 (VIN - НОМЕР_2 )» був обладнаний номерним знаком « НОМЕР_4 », що підтверджується контрольним талоном, наявним у матеріалах справи відеозаписом перетину кордону та показами свідка ОСОБА_2 , який безпосередньо здійснював митний контроль та який пояснив, що під час перетину кордону ОСОБА_1 не повідомляв про зняття транспортного засобу з реєстрації та надав свідоцтво про реєстрацію ТЗ (техпаспорт) без відповідної реєстраційної картки про зняття ТЗ з обліку.
З наведеного вбачається, що позивач під час здійснення митного контролю свідомо подав документи, які містять недостовірні відомості, зокрема щодо переміщуваного транспортного засобу.
Під час судового засідання в суді апеляційної інстанції колегія суддів неодноразово ставила питання представнику позивача, яким чином ОСОБА_1 перетнув кордон на номерних знаках « НОМЕР_4 », які були передані на знищення, на що представник позивача стверджував, що ОСОБА_1 не знімав автомобіль з реєстрації і під час перетину кордону спірний автомобіль знаходився на постійній реєстрації.
Проте, вказані твердження позивача спростовуються зазначеним вище листом Головного сервісного центру МВС від 14.12.2022 року №31/15608-13659-2022 з реєстраційною карткою транспортного засобу «MERCEDES-BENZ S350 (VIN - НОМЕР_2 )», та відповіддю Регіонального сервісного центру МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях від 15.04.2025 року на запит апеляційного суду.
Більш того, в своєму позові позивач також не обґрунтовував незаконність спірної постанови про притягнення його до відповідальності тим, що автомобіль не було знято з обліку, а посилався лише на не роз'яснення йому митним органом необхідності декларування автомобіля та на процесуальні порушення при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Вказані обставини справи у своєї сукупності дають підстави для висновку, що позивачу відомо було про порушення ним митних правил, і він свідомо ухилився від участі в розгляді відповідачем справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, неодноразово не з'явившись для надання пояснень та на розгляд справи (в тому числі відмовившись отримати виклик на розгляд справи, що підтверджується інформацією оператора «НОВА ПОШТА» (т.1. а.с.123-124)), не заявляв будь-яких клопотань та не скористався (за необхідності) юридичною допомогою на стадії розгляду відповідачем справи.
Крім цього, на користь цього висновку, є інформація, яка містить, що під час провадження Одеською митницею отримано лист Департаменту міжнародної взаємодії Державної митної служби України від 10.03.2023 року №26/26- 04/7.10/566 з відповіддю митних органів Румунії, згідно якої транспортний засіб «MERCEDES- BENZ S350, кузов НОМЕР_2 » з номерними знаками « НОМЕР_1 » в'їхав до Румунії 21.11.2022 о 05 год. ранку під керуванням гр. ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_6 ), а в 09 год. 19 хв. даний транспортний засіб виїхав до Болгарії під керуванням водія ОСОБА_4 (паспорт НОМЕР_7 ). Даний випадок є єдиним випадком в'їзду та виїзду з Румунії.
В подальшому, в мережі інтернет, з відкритої бази транспортних засобів ввезених на територію рф та країн ЄАЕС встановлено, що транспортний засіб «MERCEDES-BENZ S350, кузов НОМЕР_2 » ввезено в Киргизьку Республіку.
Згідно з наявним у матеріалах справи витягом з державного сайту Федеральної митної служби рф транспортний засіб «Mercedes-Benz S350» (Vin-код - НОМЕР_2 ) в'їхав 28.12.2022 року на митну територію рф.
18.01.2023 року вказаний транспортний засіб пройшов сертифікацію в рф з метою подальшого митного оформлення, та 17.02.2023 року автомобіль «Mercedes-Benz S350» (Vin-код - НОМЕР_2 ) пройшов митне оформлення.
Станом на 04.04.2025 року автомобіль має російську реєстрацію в Свердловській області, а також має дійсне страхування згідно бази РСА (номер полісу 0446558315), що підтверджуються витягами з загальнодоступних сайтів «Автокод», «Umax» ТА АО «НСИС».
Вказані обставини додатково підтверджують факт зняття з обліку та вивезення позивачем транспортного засобу «Mercedes-Benz S350» (Vin-код - НОМЕР_2 ) за межі України в якості товару з метою його подальшого продажу.
Колегія суддів також відхиляє доводи представника позивача щодо помилки у зазначенні прізвища особи, що притягається до відповідальності, а саме « ОСОБА_5 » замість « ОСОБА_6 », оскільки як у протоколі про порушення митних правил від 17.02.2023 року №0256/50000/23, так і в постанові про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності від 31.05.2023 року, крім прізвища особи, що притягається до відповідальності, також зазначено інформацію, яка дозволяє повністю ідентифікувати особу, зокрема РНОКПП, паспортні дані (внутрішній паспорт і закордонний), дату народження та адресу реєстрації, і тому вказана технічна помилка (на чому наполягав відповідач) не є безумовною підставою для скасування спірної постанови.
Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова Одеської митниці від 31.05.2023 року №0256/50000/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.471 МК України є законною, обґрунтованою та прийнятою в порядок і спосіб, передбачені законом, а тому підстави для її скасуванні відсутні.
Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення.
З огляду на викладене, враховуючи суттєві порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, а також доведення відповідачем факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, яке знайшло підтвердження під час апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає, що рішення суду 1-ї інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Одеської митниці задовольнити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 січня 2024 року - скасувати.
Прийняти у справі нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький