П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 523/18817/24
Перша інстанція: суддя Середа І.В.,
повний текст судового рішення
складено 29.01.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Джабурії О. В.,
суддів - Кравченка К. В., Ступакової І. Г.
при секретарі Філімович І. М.
за участю:
ОСОБА_1 та його адвоката Саінчук А. О.
розглянувши, у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 січня 2025 року у справі за позовом адвоката Саінчук Аріадни Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення
08 листопада 2024 року адвокат Саінчук А. О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку направила до суду першої інстанції позов до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Одеській області), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, у вигляді штрафу, по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3375977 від 30.10.2024 в сумі 20 400 грн, за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Також адвокат просила закрити справу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю відповідного складу, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП.
Обґрунтовуючи позовні вимоги адвокат Саінчук А. О. зазначила, що необхідною передумовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення складу правопорушення.
Частиною 4 статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Водночас, адвокат стверджує, що, станом на момент складення спірної постанови (30.10.2024), відсутнє судове рішення, яке б набрало законної сили про позбавлення її довірителя права керування транспортними засобами.
Разом з цим, адвокат зазначає, що, на момент притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП, у нього був наявний тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, який було отримано 16.10.2024, замість втраченого, зі строком дії до 16.01.2025.
Адвокат також указує, що постанова Суворовського районного суду міста Одеси від 04 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів, строком на один рік, оскаржена до Одеського апеляційного суду 08 листопада 2024 року, а саме: протягом десяти днів з дня коли він дізнався про дану постанову.
Також адвокат посилається на вимоги статті 283 КУпАП, яка передбачає зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення. Частина 3 цієї статті передбачає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Разом з цим, спірна постанова таких відомостей не містить, що свідчить про відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП.
У відзиві на позов суб'єкт владних повноважень указав, що 30.10.2024 в ході виконання службових обов'язків поліцейськими УПП в Одеській області, приблизно о 15:47 год., на вулиці Успенська, буд. 21, в м. Одесі, виявлено транспортний засіб «Nissan Leaf» номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який проїхав перехрестя на заборонений «жовтий» сигнал світлофора, після чого був зупинений поліцейськими.
У ході проведення перевірки встановлено, що, на підставі постанови суду у справі №523/14975/24 від 04.10.2024 на громадянина ОСОБА_1 накладено стягнення з позбавленням на один рік спеціального права на керування транспортними засобами з обчисленням строку з 04.10.2024. Також установлено, що дана постанова не оскаржена та те, що позивач знав про складений відносно нього протокол за статтею 130 КУпАП та повідомлявся про дату розгляду справи, тому після закінчення строку на апеляційне оскарження постанова набрала законної сили, а саме: 15.10.2024.
Відповідач також вважав, що наявність у позивача тимчасового дозволу не стосується предмету позову, оскільки оскаржувана постанова поліцейського про притягнення до адміністративної відповідальності прийнята на підставі постанови суду, якою ОСОБА_1 позбавлено права керування транспортними засобами.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 29 січня 2025 року позов адвоката Саінчук А. О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволено.
Суд визнав протиправною та скасував постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3375977 від 30 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення частини 4 статті 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн.
Також суд закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю в діях позивача відповідного складу.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП, оскільки, станом на 30.10.2024, тобто на момент прийняття спірної постанови суб'єктом владних повноважень, не було відомостей про набрання постановою суду законної сили щодо позбавлення позивача права керування транспортними засобами, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру судових рішень.
За таких умов, суд першої інстанції вважав, що кваліфікація дій ОСОБА_1 не відповідає дійсним обставинам та зібраним під час розгляду справи доказам.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, представник УПП в Одеській області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про залишення рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву - без задоволення.
Обґрунтування вимог апеляційної скарги зводиться до того, що спірна постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена 30.10.2024. На сайті «Судова влада України» міститься інформація по справі №523/14975/24 (де позивача позбавлено права керування транспортними засобами), що постанова Суворовського районного суду м. Одеси прийнята 04.10.2024, надіслано для оприлюднення 17.10.2024, зареєстровано - 17.10.2024, забезпечено надання загального доступу - 18.10.2024.
Водночас, скаржник указує, що позивач оскаржив постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 04.10.2024 лише 08.11.2024, тобто через 9 днів після складення спірної постанови та через місяць після набрання законної сили судовим рішенням.
Скаржник, з посиланням на вимоги статті 294 КУпАП, яка регулює питання набрання постановою судді у справі про адміністративне правопорушення законної сили та перегляд постанови, вважає, що постанова Суворовського районного суду м. Одеси від 04.10.2024 набрала законної сили 15.10.2024, а тому 30.10.2024 (на момент складення спірної постанови серії ЕНА №3375977 від 30.10.2024 про притягнення позивача до відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП) ОСОБА_1 не мав законного права керувати транспортним засобом, оскільки вже був позбавленим такого права.
Апелянт також зазначає, що позивач дійсно реалізував своє право на оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 04.10.2024 у справі №523/14975/24, але поза межами десятиденного строку на оскарження судового рішення.
До того ж, скаржник наводить практику П'ятого апеляційного адміністративного суду, яка свідчить про те, що заборона керування транспортними засобами, у випадку позбавлення відповідного права судом, починається саме з набрання постановою законної сили, а у межах даної справи цей строк починається з 15.10.2024.
Також апелянт указує, що УПП в Одеській області було направлено запит голові Суворовського районного суду м. Одеси про отримання наступної інформації: чи було, станом на 30.10.2024, подано апеляційну скаргу на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 04.10.2024 у справі №523/14975/24 та чи набрала дана постанова законної сили.
07.11.2024 до УПП в Одеській області надійшов лист №20847 (вх. №18945 від 07.11.2024) з відповіддю від керівника апарату Суворовського районного суду м. Одеси в якому зазначено, що згідно перевірки відомостей, які містяться в базі даних автоматизованої системи документообігу КП «Д-3» встановлено, що, станом на 30.10.2024, апеляційна скарга на постанову суду у справі №523/14975/24 відносно правопорушника ОСОБА_1 не зареєстрована. Згідно даних ОСК №523/14975/24 зазначена постанова набрала законної сили 15.10.2024.
Скаржник також зазначає, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про складення працівниками патрульної поліції відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП, який передано на розгляд Суворовського районного суду м. Одеси, а також те, що він належним чином повідомлявся про розгляд справи, а тому повинен був цікавитись розглядом відповідної справи.
Адвокат Саінчук А. О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , скориставшись процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки воно ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
Мотиви відзиву полягають у тому, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Представник УПП в Одеській області в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи апеляції підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвокат Саінчук А. О. проти задоволення апеляційної скарги заперечила, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 04.10.2024 у справі №523/14975/24 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП та призначено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів, строком на один рік.
Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень текст постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 04.10.2024 надісланий для оприлюднення 17.10.2024, зареєстрований - 17.10.2024, забезпечено надання загального доступу - 18.10.2024.
При цьому, відомості про набрання даною постановою законної сили в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні.
14.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до УПП в Одеській області із заявою про отримання тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами, у зв'язку із втратою попереднього дозволу.
16.10.2024 позивачу був виданий тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом категорії «В» серії НОМЕР_2 .
30.10.2024, в ході виконання службових обов'язків поліцейськими УПП в Одеській області, приблизно о 15:47 год. на вулиці Успенська, буд. 21, в м. Одесі, виявлено транспортний засіб «Nissan Leaf» номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який проїхав перехрестя на заборонений «жовтий» сигнал світлофора, після чого був зупинений поліцейськими.
У ході перевірки документів встановлено, що, на підставі постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 04.10.2024 у справі №523/14975/24, на громадянина ОСОБА_1 накладено стягнення з позбавленням на один рік спеціального права на керування транспортними засобами з обчисленням строку з 04.10.2024.
У зв'язку з цим, 30.10.2024 суб'єктом владних повноважень складено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3375977, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП та призначено стягнення у виді штрафу у розмірі 20 400 грн.
31.10.2024 позивач оскаржив дії співробітників поліції до УПП в Одеській області, шляхом подання скарги, в якій просив скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3375977 від 30.10.2024 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
З метою розгляду вказаної скарги, УПП в Одеській області направлено запит голові Суворовського районного суду м. Одеси про отримання наступної інформації: чи було, станом на 30.10.2024, подано апеляційну скаргу на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 04.10.2024 у справі №523/14975/24 та чи набрала дана постанова законної сили.
07.11.2024 до УПП в Одеській області надійшов лист №20847 (вх. №18945 від 07.11.2024) з відповіддю від керівника апарату Суворовського районного суду м. Одеси в якому зазначено, що згідно перевірки відомостей, які містяться в базі даних автоматизованої системи документообігу КП «Д-3» встановлено, що, станом на 30.10.2024, апеляційна скарга на постанову суду у справі №523/14975/24 відносно правопорушника ОСОБА_1 не зареєстрована. Згідно даних ОСК №523/14975/24 зазначена постанова набрала законної сили 15.10.2024.
У зв'язку з цим, рішенням УПП в Одеській області від 08.11.2024 постанову про накладання адміністративного стягнення від 30.10.2024 залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Разом з цим, згідно з листом Суворовського районного суду м. Одеси, наданого 29.11.2024 на запит адвоката Саінчук А. О., дата набрання законної сили постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 04.10.2024 у справі №523/14975/24 не встановлювалася, 07.11.2024 копія постанови направлена до УПП в Одеській області, а 08.11.2024 надійшла апеляційна скарга на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 04.10.2024.
Згідно з відомостями сайту «Судова влада України», позивач вказану постанову оскаржив до Одеського апеляційного суду, розгляд скарги призначено на 11.02.2025, який в подальшому було відкладено на 12.08.2025.
Не погоджуючись з постановою про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3375977 від 30.10.2024, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Вимогами частини 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, основним завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
За змістом статті 6 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації (ч. 1 ст. 7 «Про Національну поліцію»).
За приписами п.п. 8 та 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань:
- у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання;
- регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до підпункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - Правила дорожнього руху) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
За правилами частини 4 статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 статті 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу наведених норм слідує, що відповідальність за частиною 4 статті 126 КУпАП настає у разі фактичного керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Разом з цим, відповідно до частин 1, 2 статті 317-1 КУпАП, виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.
Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Отже, необхідною умовою для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП є необхідність встановлення дати набрання законної сили рішенням суду про позбавлення права керування транспортними засобами.
В апеляційній скарзі представник УПП в Одеській області стверджує про те, що, станом на 30.10.2024, тобто на момент винесення спірної постанови за частиною 4 статті 126 КУпАП, постанова Суворовського районного суду м. Одеси від 04.10.2024 у справі №523/14975/24 набрала законної сили, оскільки така була датована 04.10.2024, а враховуючи десятиденний строк на оскарження постанови суду, дата набрання законної сили є 15.10.2024.
Колегія суддів не може погодитись з таким доводом апелянта, оскільки такі висновки суперечать відомостям, наявним в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, згідно цих відомостей, текст постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 04.10.2024 надісланий для оприлюднення 17.10.2024, зареєстрований - 17.10.2024, забезпечено надання загального доступу - 18.10.2024.
При цьому, відомості про набрання даною постановою законної сили в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні.
Судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис правопорушення та встановлено, що 30.10.2024, на місці зупинки транспортного засобу, поліцейський УПП в Одеській області перевіряв інформацію наявну в Єдиному державному реєстрі судових рішень щодо дати набрання законної сили постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 04.10.2024. З відеозапису чітко вбачається, що поліцейський УПП в Одеській області повідомив про відсутність дати набрання законної сили постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 04.10.2024, а тому підстав для прийняття постанови про накладення на ОСОБА_1 штрафу за частиною 4 статті 126 КУпАП у суб'єкта владних повноважень не було.
Також, матеріали справи містять дві відповіді Суворовського районного суду м. Одеси щодо набрання законної сили постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 04.10.2024. Дані відповіді суперечать одна одній.
Разом з цим, за останньою відповіддю Суворовського районного суду м. Одеси від 29.11.2024 дата набрання законної сили постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 04.10.2024 у справі №523/14975/24 не встановлювалася, 07.11.2024 копія постанови направлена до УПП в Одеській області, а 08.11.2024 надійшла апеляційна скарга на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 04.10.2024.
Суд апеляційної інстанції також ураховує, що одразу після того як ОСОБА_1 дізнався про постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 04.10.2024 він, у передбачений десятиденний строк на оскарження, подав апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду, де, на даний час, справа №523/14975/24 перебуває на розгляді.
Колегія суддів також не приймає посилання скаржника на практику П'ятого апеляційного адміністративного суду, оскільки за правилами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з цим, слід зазначити, що обставини справи, встановлені П'ятим апеляційним адміністративним судом, які перелічені скаржником, відрізняються від обставин даної справи за позовом ОСОБА_1 .
Також, колегія суддів вважає, що спірна постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.10.2024 серії ЕНА №3375977 не відповідає вимогам статті 283 КУпАП, оскільки вона не містить відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Так, у спірній постанові указано лише, що до постанови додаються показання технічного засобу та інші матеріали справи, однак не зрозуміло на який технічний засіб посилається суб'єкт владних повноважень, не указано його відомості, як це передбачено вимогами статті 283 КУпАП.
До того ж, є незрозумілим, що за інші матеріали додані до постанови.
Слід указати, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП суб'єкту владних повноважень необхідно довести факт керування транспортним засобом особою, яка позбавлена відповідного права. Це може довести лише показаннями технічних приладів (фото або відеозапис).
Враховуючи, що спірна постанова не містить відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП є протиправним.
Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких інших об'єктивних доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП, відповідачем не надано.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апеляції та їх відображення у судовому рішенні, колегія суддів спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року).
Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є всі підстави, відповідно до статті 316 КАС України, для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Стаття 272 КАС України встановлює особливості оскарження даної категорії справ та встановлює, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Розподіл судових витрат, з огляду на результат апеляційного оскарження, не передбачений.
Керуючись статтями 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді І.Г. Ступакова К.В. Кравченко