Справа №491/807/24
03 червня 2025 року Ананьївський районний суд Одеської області в складі: головуючої судді - Надєр Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гула О.Р.,
за участю сторін по справі:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нежитлові будівлі,
На розгляді в Ананьївському районному суді Одеської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нежитлові будівлі.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 17 серпня 2021 року позивач придбав за договором купівлі-продажу нежитлові будівлі гарману №2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що 17 серпня 2021 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель гарману №2, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу було оформлено у формі розписки. Вказані нежитлові будівлі гарману №2 належали відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 21 квітня 2011 року Виконавчим комітетом Ананьївської Другої сільської ради Ананьївського району Одеської області. Позивач вказує, що він повністю розрахувався з відповідачем під час укладення договору купівлі-продажу, про що було складено розписку та отримав від нього оригінали усіх правовстановлюючих документів на належні йому вище вказані нежитлові будівлі гарману №2. Разом з цим сторони зобов'язалися до 01 січня 2024 року оформити договір купівлі-продажу вказаних нежитлових приміщень гарману №2 в нотаріальному порядку. Враховуючи вищевикладене позивач та відповідач досягли згоди щодо всіх визначених законом та спірними правочинами істотних умов купівлі-продажу нежитлових будівель гарману №2, але через постійні відмовки, тривале та стійке ухилення відповідача від нотаріального посвідчення укладеного правочину, позивач не може нотаріально посвідчити правочин та зареєструвати своє право власності на нежитлові будівлі гарману №2, чим порушується його законне право власності на придбані будівлі. З моменту укладення договору, умови якого позивач виконав повністю, користується зазначеними нежитловими будівлями гарману №2, вкладає кошти у їх ремонт, документація на нежитлові будівлі залишається не переоформленою на ім'я позивача, так як відповідач не з'являється до нотаріальної контори. В період з 01 січня 2024 року по теперішній час включно позивач неодноразово звертався до відповідача з приводу належного нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежитлових будівель гарману №2. Таким чином, відповідач грубо порушив свої зобов'язання, встановлені попереднім договором. Враховуючи те, що між сторонами був укладений попередній договір про купівлю-продаж нежитлових будівель гарману №2, відповідач як сторона договору безповоротно ухиляється від нотаріального посвідчення правочину, позивач втратив можливість з цих причин нотаріально посвідчити правочин, у зв'язку з позивач звернувся до суду та просить задовольнити позовні вимоги, а саме, визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлових будівель гарману №2, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 17 серпня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлові будівлі гарману №2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 15 листопада 2024 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Крім того, в ухвалі про відкриття провадження у справі роз'яснено процесуальні права відповідачу про право на подання відзиву на позовну заяву та роз'яснено порядок його реалізації, а також право звернутися до суду з зустрічною позовною заявою.
Позивач в підготовче судове засідання не з'явився, однак з'явилась його представник - адвокат Юраш І.О., яка діє на підставі ордеру серії ВН №1356595 від 18 квітня 2024 року та договору про надання правничої допомоги від 16 квітня 2024 року, яка в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Відповідач в підготовче судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта», відповідно до якої ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками до неї відповідач отримав особисто 10 січня 2025 року (а.с.55). При цьому відповідач своїми процесуальними правами передбаченими ст.178, ст.193, та ч.4, ч.5 ст.277 ЦПК України не скористався та у встановлені строки в ухвалі про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву до суду не подав, з зустрічним позовом до суду не звертався.
З урахуванням наведеного 14 січня 2025 головуючою у справі суддею після виконання всіх завдань, визначених в статті 189 ЦПК України, було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
В судові засідання з розгляду справи по суті сторони неодноразово не з'являлись.
26 лютого 2025 року позивач в судове засідання не з'явився, однак його представник подала письмову заяву про розгляду справи у її відсутність та у відсутність позивача (а.с.81).
Відповідач в судове засідання, призначене на 26 лютого 2025 року, не з'явився, однак подав письмову заяву, в якій просив відкласти розгляду справи на іншу дату у зв'язку з тим, що він не має можливості з'явитися у вказане судове засідання через сімейні обставини (а.с.79).
У судове засідання, призначене на 28 квітня 2025 року позивач та його представник не з'явились, однак представник позивача подала письмову заяву, в якій просила відкласти судове засідання на іншу дату у зв'язку з тим, що позивач не може з'явитися в судове засідання 28 квітня 2025 року (а.с.86).
Відповідач в судове засідання, призначене не 28 квітня 2025 року, не з'явився, повістка про виклик його до суду на вказану дату була повернута з канцелярії суду у зв'язку з неможливістю направлення її адресату через відсутній у суді маркованої продукції (а.с.84-85).
У судове засідання, призначене на 03 червня 2025 року позивач та його представник не з'явились, однак представник позивача подала письмову заяву, в якій просила розгляд справи здійснити без її участі та без участі позивача, позовні вимоги просять задовольнити в повному обсязі (а.с.93).
Відповідач в судове засідання, призначене на 03 червня 2025 року, не з'явився, причину неявки не повідомив, однак суд бере до уваги, що відповідачу достеменно відомо про розгляд вказаної справи у суді, оскільки він отримав копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками до неї (а.с.55), а також отримував повістку про виклик до суду (а.с.76), проте звертався до суду з заявою про відкладення розгляду справи, призначеного на визначену дату (а.с.79).
Крім того, інформація щодо даної справи також розміщена в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://an/od.court/gov.ua/sud1501/gromadyanam/csz.
Крім того, враховуючи, що у своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадження у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, а також, враховуючи наявність відомостей про належне сповіщення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, відсутність, передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України, підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням положень ч.ч.1, 3 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача, позивача та його представника.
Відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, взявши до уваги заяву представника позивача, неявку належним чином повідомленого відповідача, приходить до наступного висновку.
Так, при розгляді справи встановлено:
Позивачем у справі є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 27 листопада 2001 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області (а.с.6).
Відповідачем у справі є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 06 квітня 2006 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області (а.с.9), витягом з реєстру територіальної громади, виданим Відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради за №3609 від 02 жовтня 2024 року (а.с.40).
Як зазначає позивач, 17 серпня 2021 року він придбав за договором купівлі-продажу нежитлові будівлі гарману №2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому договір купівлі-продажу було оформлено у формі розписки. На вказані нежитлові будівлі відповідач набув права на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 21 квітня 2011 року Виконавчим комітетом Ананьївської Другої сільської ради Ананьївського району Одеської області.
На підтвердження факту укладення договору купівлі-продажу вище вказаних нежитлових будівель гарману №2 позивачем додано до позовної заяви копію розписки від 17 серпня 2021 року (а.с.10), в якій зазначено, що позивач ОСОБА_2 передав відповідачу ОСОБА_3 в рахунок оплати та повного розрахунку за придбання нежитлових будівель та споруди гарману № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 , які належать продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21 квітня 2011 року, 400000 (чотириста тисяч) гривень. Згідно зазначеної розписки до 01 січня 2024 року ОСОБА_3 має підготувати всі необхідні документи для нотаріального оформлення договору купівлі-продажу вищезазначеного та не перешкоджати оформленню нежитлових приміщень на покупця ОСОБА_2 , всі нотаріальні витрати на себе бере покупець ОСОБА_2 .. Розписка містить підписи позивача та відповідача. Також у вказаній розписці зазначено, що передача коштів проведена в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , підписи яких також містяться у розписці.
Проте, як зазначено в позовній заяві, відповідач ухиляється від здійснення нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, позивач втратив можливість з цих причин нотаріального посвідчення правочину, а тому змушений звернутися до суду.
В позовній заяві позивач також зазначає, що з моменту укладення договору позивач користується зазначеними нежитловими будівлями гарману №2, вкладає кошти у їх ремонт.
Крім того до позовної заяви додані документи, які посвідчують право власності відповідача на зазначені нежитлові будівлі гарману №2.
Так, відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21 квітня 2011 року серії НОМЕР_4 нежитлові будівлі гарману №2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на праві придатності власності належать ОСОБА_3 , частка 1/1, підстава - рішення виконавчого комітету Ананьївської Другої сільської ради Ананьївського району Одеської області №34 від 30 серпня 2010 року (а.с.11), що також підтверджується копією витягу про державну реєстрацію прав, виданого Ананьївським районним бюро технічної інвентаризації за №29747605 від 21 квітня 2011 року (а.с.12), копією інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №374927391 від 18 квітня 2024 року (а.с.23-26).
Відповідно до копії технічного паспорту на комплекс будівель та споруд виробничого призначення від 07 квітня 2024 року, власником зазначеного комплексу будівель є ОСОБА_3 (а.с.13-22).
Рішенням Ананьївської Другої сільської ради Ананьївського району Одеської області №47 від 16 березня 2016 року вирішено перейменувати без зміни поштових номерів будинків, установ споруд вулиці Ананьївської Другої сільської ради згідно з переліком та, зокрема, відповідно до переліку вулиць, що перейменовуються, що є додатком до рішення №47 від 16 березня 2016 року, АДРЕСА_1 (а.с.27).
До позовної заяви додано копію вимоги від 31 серпня 2024 року, в якій позивач просить відповідача з'явитися до нотаріальної контори для нотаріального оформлення договору купівлі-продажу нежитлових будівель гарману №2 (а.с.28), в підтвердження направлення якої на адресу відповідача додано опис вкладення до листа та накладної від 31 серпня 2024 року (а.с.29).
Також до матеріалів справи за заявою представника позивача було долучено копію вимоги від 08 січня 2024 року з підтвердженням направлення її відповідачу, аналогічну вимозі від 31 серпня 2024 року, яка була додана до позовної заяви, вимоги від 08 січня 2024 року про необхідність явки відповідача до нотаріальної контори для посвідчення договору купівлі-продажу нежитлових будівель гарману №2 (а.с.58), лист приватного нотаріуса Подільського районного нотаріального округу Одеської області Воробйова А.О. №10/01-16 від 14 січня 2025 року, відповідно до якого за зверненням позивача ОСОБА_2 призначалися дати та час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, а саме, на 13 вересня 2024 року та на 13 січня 2025 року, однак на вказані дати продавець ОСОБА_3 не з'являвся, у зв'язку з чим без особистої присутності іншої сторони договору (продавця) нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу неможливе, та позивачу було роз'яснено про його право на звернення до суду (а.с.59), оригінали документів в підтвердження правлення вище вказаних вимог відповідачу (а.с.60-68).
У зв'язку з викладеним, позивач просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлових будівель гарману №2, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 17 серпня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлові будівлі гарману №2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Частиною 1 статті 1 Цивільного кодексу України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.
З наведеного вбачається, що спірні правовідносини в даній справі підпадають під визначення цивільних.
Відповідно до частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.
Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Згідно з частиною 1 статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Частиною 3 статті 12 ЦК України передбачено, що особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства.
Відповідно до частини 4 статті 12 ЦК України особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.
З наведеного вбачається, що особа має право відмовитись або передати своє право на майно шляхом укладення, зокрема, договору.
Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
З позовної заяви вбачається, що позивач вважає, що його права не визнані та обрав відповідний спосіб їх захисту, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України.
Відповідно до позовної заяви спірні правовідносини полягають у передачі відповідачем позивачу майнового права на нежитлові будівлі.
Частиною 1 ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.2 ст.202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
В рамках розглядуваної справи правочин є двостороннім, тобто договором.
Частиною 4 ст.202 ЦК України визначено, що дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 4 ст.203 ЦК України визначено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд визнати вчиненим правочин - договір згідно з яким до нього від відповідача переходить право власності на нежитлові будівлі, за що він передав відповідачу певну суму грошових коштів - плату.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами 1, 2 ст.638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 ст.655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З наведеного вбачається, що правочин, який просить визнати суд позивач, підпадає під визначення договору купівлі продажу.
Зі змісту ст.640 ЦК України вбачається, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
При цьому, майно, яке має передати продавець у власність покупцю, є нежитлові будівлі.
Частиною 1 ст.657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
З наведеного вбачається, що Цивільним кодексом України встановлено особливий порядок укладення договору купівлі-продажу нежитлових будівель як іншого нерухомого майна, зокрема його нотаріальне посвідчення.
З матеріалів справи вбачаться, що між позивачем та відповідачем було укладено договір, проте він був укладений у вигляді розписки та не був нотаріально посвідчений, тобто укладений у неналежні формі.
Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Частиною 1 ст.220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
При цьому, однією з умов застосування ч.2 ст.220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
Пленум Верховного Суду України у пункті 13 постанови від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначив, що при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування ч.2 ст.220 ЦК України.
Також, слід зазначити, що ч.2 ст.220 ЦК України передбачено визнання судом дійсним договору якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами.
Проте, одна лише розписка від 17 серпня 2021 року не є доказом досягнення сторонами домовленості щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу нежитлових будівель. Крім того, зазначена в розписці адреса розташування вище вказаних нежитлових будівель відрізняється від адреси, вказаної у свідоцтві про право власності на нерухоме майно, а саме, у розписці адреса зазначена « АДРЕСА_1 », а у свідоцтві « АДРЕСА_1 ».
Також зазначена розписка від 17 серпня 2021 року не містить будь-яких відомостей про земельну ділянку, право на яку переходило б у зв'язку з переходом права власності на вище вказані нежитлові будівлі, що також свідчить про недосягнення сторонами домовленості про істотні умови договору купівлі-продажу нежитлових будівель гарману №2.
Частиною 1 ст.655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В даному випадку, зважаючи, що надана позивачем розписка не містить відомостей щодо досягнення сторонами домовленості щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу нежитлових будівель гарману №2, тому, відсутній договір купівлі-продажу, в розумінні статті 655 ЦК України.
Будь-яких інших письмових доказів укладення договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна між позивачем та відповідачем в матеріалах справи не міститься.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.2 ст.5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання договору, укладеного 17 серпня 2021 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 про продаж відповідачем позивачу належних відповідачу на праві приватної власності нежитлових будівель гарману №2 за адресою: АДРЕСА_1 , слід відмовити.
З приводу вимоги позивача визнати за ним право власності на нежитлові будівлі гарману №2 за адресою: АДРЕСА_1 , слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 статті 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до частини 3 статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Частиною 1 статті 657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
З наведеного вбачається, що з урахуванням відмови позивачу у визнанні договору, укладеного 17 серпня 2021 року між ним та відповідачем про купівлю - продаж вище зазначених нежитлових будівель дійсним, у задоволенні вимоги про визнання за позивачем права власності на вказані нежитлові будівлі також слід відмовити.
Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 18, 19, 81, 211, 258, 259, 273, 354-355 ЦПК України,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нежитлові будівлі - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.
Повний текст рішення виготовлено 12 червня 2025 року.
Суддя: Надєр Л.М.
Рішення набуло законної сили «___» ____________ 20 ___ р.