П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/14022/23
Категорія:106030000 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В.
Місце ухвалення: м. Миколаїв
Дата складання повного тексту: 17.07.2024 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини (далі - в/ч) НОМЕР_1 про:
- визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 06 жовтня 2022 року та непроведення нарахування та виплати компенсації за неотримане майно, що належало до видачі станом на 06 жовтня 2022 року;
- зобов'язання в/ч НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 06 жовтня 2022 року;
- зобов'язання в/ч НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 06 жовтня 2022 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 та відповідно до наказу №279О/С від 06 жовтня 2022 року його було виключено зі списків особового складу та всі видів забезпечення. При звільненні позивачу не було виплачену компенсацію за належне, але неотримане впродовж проходження служби речове майно. В зв'язку з цим, 25 липня 2023 року представник позивача звернувся до в/ч НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату йому грошової компенсації за неотримане речове майно , однак відповіді не отримав. 20 жовтня 2023 року позивач вдруге звернувся до відповідача із заявою з приводу компенсації речового майна, однак відповідач відповіді не надав. На переконання позивача, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби як у мирний час, так і в особливий період, виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються. Зазначав, що не передбачена грошова компенсація вартості за неотримане речове майно у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги:
- вказуючи на неврахування судом першої інстанції положень Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за нестримане речове майно", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2016 року №178 (далі Порядок №178), апелянт зазначає про протиправність такої відмови та вважає, що у зв'язку зі звільненням з військової служби має право на виплату грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, яка має бути розрахована без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу.
- на думку апелянта, відмова відповідача порушує його право на соціальні гарантії, встановлені ч.1 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ), яка визначає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 згідно наказу №3 від 26 лютого 2022 року про призов на військову службу за мобілізацією.
Наказом №279 о/с від 06 жовтня 2022 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Під час розрахунку при звільненні, позивачу не було виплачено компенсацію за належне, але не отримане впродовж проходження військової служби та не було видано довідку.
Представник позивача двічі 25 липня 2023 року та 20 жовтня 2023 року звертався до відповідача із заявою про надання довідки про вартість речового майна та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, одна в/ч НОМЕР_1 відповідь надана не була.
За позицію відповідача, грошова компенсація вартості за неотримане речове майно у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, не передбачена.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що якщо військовослужбовець під час проходження служби в особливий період, не має права при звільненні на отримання речового майна, яке не було отримане під час проходження служби, він також не має права й на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.
Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно положень ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі і вище - Закон №2011-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За змістом ч.2 ст.ст. 1-2 Закону №2011-XII, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з абзацом другим п.1 ст. 9-1 Закону №2011-XII, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі і вище - Порядок №178).
За приписами п.2 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Пункт 3 Порядку №178 визначає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:
- звільнення з військової служби;
- загибелі (смерті) військовослужбовця;
- переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
Відповідно до п.4 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в п. 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11 вересня 2019 року у справі №825/1104/17, яка в силу вимог ч.5 ст. 242 КАС України має бути врахована судами під час вирішення спору.
Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що оскільки право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно виникає у військовослужбовця незалежно від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу) і таке право реалізується ним шляхом подання відповідної заяви або рапорту, то, відповідно, на командира військової частини покладений обов'язок на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оформленої речовою службою, видати відповідний наказ про виплату такої грошової компенсації.
При цьому варто зауважити, що позивач звернувся до в/ч НОМЕР_1 із заявою щодо видачи довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на день звільнення з військової служби, а тому відповідач зобов'язаний видати останньому відповідну довідку.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для видачі позивачеві запитуваної довідки, а тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправною відмову військової частині у видачі довідки про вартість речового майна
Надаючи оцінку доводам скаржника про те, що позивач не набув права на компенсацію вартості неотриманого речового майна із посиланням на положення п.29 розділу V Інструкції №232, у зв'язку з чим у нього відсутнє право на отримання відповідної довідки, колегія суддів зазначає таке.
Наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за №768/28898, затверджена Інструкція про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі і вище - Інструкція №232).
Пункт 4 розділу І Інструкції №232 визначає, що речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно.
Майно особистого користування - це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців.
Інвентарне майно - це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період.
Відповідно до п.4 розділу ІІІ "Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період" Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період регламентовані розділом V Інструкції №232.
Відповідно до п.1 розділу V Інструкції №232, основною метою речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період є створення умов, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань особливого періоду.
Відповідно до п.8 розділу V Інструкції №232, з уведенням воєнного часу військові частини і установи Збройних Сил переходять на забезпечення речовим майном з норм мирного часу на норми воєнного часу. Наявне речове майно і технічні засоби речової служби, які перебувають на поточному забезпеченні (отримані у мирний час), за винятком непридатного майна, використовуються на забезпечення потреб військ (сил). Строки носіння предметів у тилу обчислюються за нормами воєнного часу з дня їх видачі.
Пункт 28 розділу V Інструкції №232 передбачає, що військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період.
Під час переведення військових частин на штати воєнного часу із введенням режиму воєнного стану дія норм забезпечення повсякденної форми одягу, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, призупиняється.
Військовослужбовці строкової служби в особливий період забезпечуються за Нормами мирного часу.
Пункт 30 розділу V Інструкції №232 встановлює, що особи сержантського, старшинського та рядового складу речовим майном забезпечуються за відповідними Нормами. Видача речового майна проводиться після прибуття їх до місця служби і зарахування до списків військової частини.
Військовослужбовці рядового, сержантського та старшинського складу, які проходили військову службу в мирний час за контрактом, на воєнний час забезпечуються на загальних підставах з усіма солдатами, матросами, сержантами та старшинами.
Військовослужбовці строкової служби, які звільняються в запас або відставку, а також ті, які вибувають у відпустку у зв'язку з хворобою та іншими обставинами, забезпечуються речовим майном згідно з Переліком предметів речового майна, яким забезпечуються військовослужбовці строкової служби під час їх звільнення з військової служби в запас, відставку або відправлення для здачі вступних іспитів у військові навчальні заклади, та видаються атестати на речове майно з відміткою про це у відповідних документах.
Згідно з п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 січня 2021 року у справі №200/1873/19 зазначив, що чинне законодавство передбачає обов'язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Як вказав суд касаційної інстанції, зі змісту положень Інструкції №232 висновується, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.
Такі гарантії щодо забезпечення військовослужбовців суд вважав доречним порівняти із подібними категоріями трудового законодавства, а саме п.3 ч.1 ст. 29 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов'язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором забезпечити працівника необхідними для роботи засобами.
Щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно, колегія суддів зазначає, що таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум
Так, за приписами п.4 розділу ІІІ Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, мають право за бажанням отримати або речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього.
В свою чергу п.29 розділу V Інструкції №232 визначає, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу, предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.
Аналіз змісту вказаних положень свідчить, що норма п.29 розділу V Інструкції №232 не суперечить праву військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, натомість встановлює лише неможливість видачі предметів речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.
Тобто, п.29 розділу V Інструкції №232 передбачає лише обмеження права військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період під час звільнення на отримання речового майна, яке не було отримане під час проходження служби, проте, жодним чином не позбавляє їх права на отримання компенсації за неотримане речове майно, право на яку вони мають у відповідності до Закону №2011-ХІІ.
Таким чином, п.29 розділу V Інструкції №232, не може бути підставою для відмови у виплаті позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно та відповідно видачі довідки про вартість речового майна, на підставі якої здійснюється така виплата.
Наведене свідчить, що позивач звільнений у відставку з військової служби, має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, що відповідає вимогам, встановленим п.п.2 та 3 Порядку №178.
За таких умов, висновки суду першої інстанції про те, що позивач не набув права на компенсацію вартості неотриманого речового майна, у зв'язку з чим у нього також відсутнє право на отримання відповідної довідки колегія суддів вважає помилковими.
Тож з урахуванням наведених вище норм права та встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що в/ч НОМЕР_1 допустила протиправну бездіяльність щодо не видачі позивачу довідки про вартість неотриманого під час проходження військової служби речового майна.
Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 : визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо ненадання позивачу довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 06 жовтня 2022 року та непроведення нарахування та виплати компенсації за неотримане майно, що належало до видачі станом на 06 жовтня 2022 року; зобов'язати відповідача видати позивачу довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 06 жовтня 2022 року; зобов'язати відповідача провести позивачу нарахування та виплату компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 06 жовтня 2022 року.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 06 жовтня 2022 року та непроведення нарахування та виплати компенсації за неотримане майно, що належало до видачі станом на 06 жовтня 2022 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 06 жовтня 2022 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 06 жовтня 2022 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 11 червня 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.