П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/29817/24
Перша інстанція: суддя Караван Р.В.,
повний текст судового рішення
складено 14.03.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Ступакової І.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської піхоти) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення, допомогу на оздоровлення за період з 22.07.2020 до 14.06.2021 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року,-
24.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської піхоти), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 22.07.2020 до 31.12.2020 включно, допомоги для оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 22.07.2020 до 31.12.2020 включно, допомогу для оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2021 до 14.06.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 01.01.2021 до 14.06.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що в період з 22.07.2020 до 14.06.2021 проходів військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони), яка обраховував ла посадовий оклад та оклад за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму вставного законом на 01.01.2018, та відповідно і інші складові грошового забезпечення, а також і допомогу для оздоровлення за 2020 рік. Оскільки таке нарахування грошового забезпечення є таким, що не відповідає вимогам закон, позивач 04.09.2024 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок грошового забезпечення, використовуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2020 році станом на 01.01.2020, у 2021 році станом на 01.01.2021. Проте 17.09.2024 отримав протиправну відмову, обґрунтовану відсутність підстав для проведення перерахунку грошового забезпечення. Також, позивач звертав увагу на те, що до спірних правовідносин не застосовуються строки звернення до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року, ухваленим в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, та, посилаючись на низку судових рішень Верховного Суду з питань застосування починаючи з 01.01.2020 п.4 постанови КМУ №704 від 30.08.2017, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач, посилаючись на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що в період з 22.07.2020 до 14.06.2022 ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_2 загоні морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).
Відповідно до витягу з наказу командира НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 14.06.2021 №175-ОС ОСОБА_1 , якого наказом Голови Державної прикордонної служби України від 17.05.2021 №425-ОС зараховано у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 14.06.2021 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Також, відповідно до матеріалів справи в період з 01.08.2020 до 14.06.2021 військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) грошове забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячні премії, інші надбавки та доплати, грошова допомога на оздоровлення за 2020 рік, нараховувались та виплачувались шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача від 04.09.2024 про проведення перерахунку грошового забезпечення за період з 01.08.2020 до 14.06.2021, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020 та на 01.01.2021, відповідач у листі від 09.09.2024 посилався на те, що посадовий оклад (23 тарифний розряд) та оклад за військовим званням (капітан 3 рангу) обчислені з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. Також вказано, що грошове забезпечення за період проходження служби виплачене в повному обсязі у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому відсутні правові підстави для проведення його перерахунку.
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в межах справи №826/6453/18 предметом спору були питання пенсійного забезпечення позивача, в той час як питання визначення розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями діючих військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу Шостим апеляційним адміністративним судом не досліджувалось.
Посилаючись на низку рішень Конституційного Суду України, ЄСПЛ та Верховного Суду, суд першої інстанції також виходив з того, що за загальним правилом, визнання таким, що втратив чинність, акта законодавства чи його скасування не поновлює дію актів, які ним скасовані або визнані такими, що втратили чинність; дія акта законодавства поновлюється шляхом прийняття аналогічного акта або нового акта, що містить спеціальну норму про відновлення дії попереднього акта та визначення спеціального порядку такого відновлення.
Та оскільки наявні у відкритому доступі редакції постанови КМУ від 30.08.2017 №704 (від 03.11.2020, 17.07.2021, 24.07.2021, 26.02.2022), які розміщені на офіційному сайті Верховної Ради за посиланням https://zakon.rada.gov.ua, свідчать, що пункт 4 відповідної постанови був викладений у редакції за якою застосуванню підлягав прожитковий мінімум для працездатних осіб, становлений законом станом на 01.01.2018, суд першої інстанції виснувався, що використання попередньої редакції постанови КМУ №704 від 30.08.2017, зокрема в частині застосування при обчислені посадового окладу та окладу за військовим званням, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, є неправильним.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Колегія суддів зазначає, що право позивача в цій справі на звернення до суду з цим позовом, відповідно до положень ч.2 ст.233 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (з 22.07.2020 до 14.06.2021), не обмежене будь-яким строком.
Перевіряючи висновки суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, з огляду на таке.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20.12.1991 №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII).
Стаття 9 Закону №2011-XII регламентує питання грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 (надалі постанова №704).
Постановою №704, яка набрала чинності 01.03.2018, збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 4 постанови №704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
Приміткою 1 Додатку 1 до постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до постанови №704).
Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яка набрала чинності 24 лютого 2018 року (надалі - постанова №103), якою були внесені зміни до постанови №704, зокрема, пункт 4 був викладений в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 постанови №103).
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнаний протиправним та скасований пункт 6 постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови №704.
Отже, з 29.01.2020 пункту 4 постанови №704 віднови свою попередню редакцію, за якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
Наведене спростовує висновки суду першої інстанції про те, що в період, в який виникли спірні правовідносини в цій справі, діяв пункт 4 постанови №704 в редакції постанови №103.
Також, враховуючи, встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (набрав чинності 01.01.2017), обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, колегія суддів зазначає, що розрахунковою величною для визначення посадового окладу та окладу за військове звання є саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року.
Самий такий підхід Верховний Суд застосував також у справах №120/8603/21-а (постанова від 31 серпня 2022 року), №120/648/22-а (постанова від 16 листопада 2022 року), №640/17686/21 (постанова від 4 січня 2023 року), №440/1185/21 (постанова від 10 січня 2023 року).
Правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду від 2 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 (на яку є покликання у постанові від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21) відображена також у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21, спір у якій - подібно до цієї справи - стосувався перерахунку і виплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 29 січня 2020 року по 6 листопада 2020 року відповідно до пункту 4 Постанови №704 у зв'язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18.
Апеляційний суд зазначає, що за сталою та послідовною практикою Верховного Суду, як у справах про перерахунок грошового забезпечення, так і у справах, які стосуються захисту пенсійних прав військовослужбовців, Верховний Суд зазначає на застосуванні норм права у подібних правовідносинах:
- з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів; .
- встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням».
Вказані висновки Верховного Суду про те, що з 1 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудовані головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Спираючись на цей висновок колегія суддів зазначає, що посадовий оклад позивача та його оклад за військовим (спеціальним) званням як військовослужбовця, зокрема, з 22.07.2020 (як заявлено у позовній заяві) аж до його звільнення з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 14.06.2021 (згідно з наказом від 14.06.2021 №175-ОС) мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не «на 1 січня 2018 року»).
Оскільки, за приписами п.1 розділу І та пп.1 п.7 розділу IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №558 від 26.05.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за №854/32306 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), допомога на оздоровлення надається в розмірі місячного грошового забезпечення, яке складається з основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням) та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія), апеляційний суд, за наведених вище підстав, зазначає і про неправильне нарахування грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік.
Колегія суддів зазначає, що за приписами ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Посилання судом першої інстанції, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, на мотивувальну частину постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18, є помилковим з огляду на сталу правову позицію Верховного Суду з питань застосування пункту 4 постанови №704 після ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом 29 січня 2020 року постанови по справі № 826/6453/18.
Недоречними в цій справі, з огляду на предмет спору та його правове врегулювання, є посилання суду першої інстанції на рішення Конституційного Суду України від 27 листопада 2008 року №26-рп/2008, від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, від 25.01.2012 №3-рп/2012, а також на рішення ЄСПЛ, наведені судом першої інстанції мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Постанови Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі №807/1332/17, від 22 квітня 2019 року у справі №820/601/17, від 19 березня 2019 року у справі №591/2813/17, від 22 квітня 2019 року у справі №820/601/17, від 02 жовтня 2019 року у справі №804/215/18, від 23 жовтня 2019 року у справі №П/811/112/17 та від 25 травня 2022 року у справі №420/2407/21, на якій послався суд першої інстанції не є застосованими до спірних правовідносин в цій справі.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст.2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року скасувати та ухвалити нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської піхоти) задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської піхоти) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 22.07.2020 до 31.12.2020 включно, допомоги для оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської піхоти) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) провести перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 22.07.2020 до 31.12.2020 включно, допомоги для оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської піхоти) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2021 до 14.06.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704;
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської піхоти) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) провести перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2021 до 14.06.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія І.Г. Ступакова