П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/35497/23
Перша інстанція: суддя Радчук А.А.,
повний текст судового рішення
складено 06.02.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Ступакової І.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
19.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні і виплати грошового забезпечення з 29.01.2020 по 17.02.2020, з врахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 17.02.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що з липня 2015 року проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ), та 17 лютого 2020 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №53-ос виключений зі списків особового складу регіонального управління і всіх видів забезпечення.
Оскільки під час проходження служби з січня 2020 року по лютий 2020 року грошове забезпечення позивача обчислювалось і виплачувалось без врахування щорічної зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, 07 грудня 2023 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою в якій просив надати відомості про грошового забезпечення позивача за період 2019 - 2020 років, а також просив добровільно здійснити перерахунок грошового забезпечення з урахуванням щорічної зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також позивач зазначав, що листом від 14 грудня 2023 року відповідач відмовив в перерахунку грошового забезпечення з урахуванням щорічної зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Така відмова, на думку позивача, є неправомірною з огляду на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 про скасування пункту 6 Постанови КМУ від 21.02.2018 №103.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2024, ухваленим в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, задоволений позов ОСОБА_1 :
- визнані протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо відмови в нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 17.02.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 17.02.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше проведених виплат.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції залишив поза увагою факт пропуску позивачем строку звернення до суду. Оскільки позивач звернувся із позовною заявою до Одеського окружного адміністративного суду 19 грудня 2023 року, апелянт вважає, що позивачем був пропущений місячний строк звернення до суду, визначений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Також, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки скасований постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, стосувався прав військових пенсіонерів та вказана постанова суду не мала жодного відношення до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.
Звертає апелянт і увагу на те, що постановою КМУ №481 від 12.05.2023 були внесені зміни, зокрема до п.4 постанови КМУ №704 від 30.08.2017, за якими були встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
На думку апелянта, п. 4 постанови КМУ №704 від 30.08.2017, в редакції постанови КМУ №103 від 21.02.2018, діяв з 21.02.2018 до 20.02.2023, що спростовує висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що ОСОБА_1 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ).
Наказом Голови Державної прикордонної служби України №92-ОС від 29 січня 2020 року припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби в запас полковника ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості використання на службі) пункту 2 частини 5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №53-ОС від 17 лютого 2020 року полковника ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (остання штатна посада - начальник відділу технічного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 ), звільненого в запас Збройних Сил України наказом Голови Державної прикордонної служби України від 29.01.2020 №92-ос за статтею 26 за статтею 26 частиною 5 пунктом 2 підпунктом «г» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з правом носіння військової форми одягу, з 17 лютого 2020 року виключено зі списків особового складу регіонального управління і всіх видів забезпечення.
Відповідно до архівної відомості №1 за січень -грудень 2019 року та №2 за січень - грудень 2020 року, грошове забезпечення позивача обраховувалось виходячи з посадового окладу 7750 грн та окладу за військове звання 1480 грн.
Листом від 14.12.2023 відповідач, на заяву адвоката позивача від 08.11.2023, повідомив про нарахування позивачу грошового забезпечення у відповідності до вимог чинного законодавства.
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 29.01.2020 пункт 4 постанови КМУ №704 від 30.08.2017 застосовується в редакції, відповідно до якої розрахунок грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, здійснюється виходячи з розміру складових, розрахованих з прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року.
Щодо строків звернення до суду з позовом, то суд першої інстанції вказував, що спірні правовідносини виникли в період дії норми ст.233 КЗпП України, яка не обмежувала будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом щодо стягнення належних працівнику сум при звільнені.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відхиляючи доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема в частині строків звернення позивача до адміністративного суду, колегія суддів зазначає таке.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024 в цій справі була задоволена апеляційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), скасоване рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року та залишений без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 з підстав пропуску ним строку звернення до адміністративного суду та не зазначення поважних причин такого пропуску.
Проте, постановою КАС ВС від 27.03.2025 в цій справі була скасована постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024, а справа направлена до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Скасовуючи постанову апеляційного суду від 25.06.2024, суд касаційної інстанції встановив, що позивач в цій справі звернувся до суду з позовом про перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 17.02.2020, а частина перша статті 233 КЗпП України (у редакції закону від 01.07.2022 №2352-ІХ) почала діяти лише з 19.07.2022, а відтак не розповсюджує свою дію на спірні правовідносини в цій справі.
Отже, право позивача в цій справі на звернення до суду з цим позовом, відповідно до положень ч.2 ст.233 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, не обмежене будь-яким строком.
Щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, апеляційний суд зазначає таке.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20.12.1991 №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII).
Стаття 9 Закону №2011-XII регламентує питання грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 (надалі постанова №704).
Постановою №704, яка набрала чинності 01.03.2018, збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 4 постанови №704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
Приміткою 1 Додатку 1 до постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до постанови № 704).
Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яка набрала чинності 24 лютого 2018 року (надалі - постанова №103), якою були внесені зміни до постанови №704, зокрема, пункт 4 був викладений в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 постанови №103).
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнаний протиправним та скасований пункт 6 постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови №704.
Отже, з 29.01.2020 пункту 4 постанови №704 віднови свою попередню редакцію, за якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що в період з 21.02.2018 до 20.05.2023 діяв пункт 4 постанови №704 в редакції постанови №103.
Також, враховуючи, встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (набрав чинності 01.01.2017), обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку проте, що розрахунковою величною для визначення посадового окладу та окладу за військове звання є саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року.
При цьому, апеляційний суд, як і суд першої інстанції відхиляє посилання апелянта на постанову КМУ від 12 травня 2023 року №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704», оскільки вказаний нормативний акт не стосується спірних правовідносин, які виникли в період з 29.01.2020 до 17.02.2020,
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія І.Г. Ступакова