П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/23072/24
Перша інстанція: суддя Бойко О.Я.,
повний текст судового рішення
складено 06.03.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Кравченка К.В.
- Ступакової І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною відмову, зобов'язання нарахувати та виплатити грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, -
23 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 20.03.2024 № 213050036998, яким було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що її право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах та вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії. При цьому, позивач наголосила, що не зважаючи на призупинення трудового договору між нею та комунальним некомерційним підприємством «Херсонська міська стоматологічна поліклініка» Херсонської міської ради вона має статус працівника зазначеного закладу та на момент призначення пенсії також мала статус медичного працівника.
Представник відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі. Представник звернув увагу, що оскільки на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058 (18.01.2024), позивач не працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, що підтверджує надана позивачем довідка від 11.03.2024 №9, видана Комунальним некомерційним підприємством «Херсонська міська стоматологічна поліклініка» Херсонської міської ради та довідка ОК-5, право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій у позивача відсутнє. Відповідно, права на призначення грошової допомоги, яка підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення позивач немає.
Представник відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, заперечував проти задоволення, зокрема, представник наголосив, що за результатом розгляду заяви та доданих до неї документів вбачається, що пенсію за віком позивачу призначено із врахуванням загального стажу 40 років 09 місяців 28 днів, з них - 31 рік 09 місяців 01 день стаж роботи з закладах охорони здоров'я, а саме: з 01.07.1987 по 24.07.1996; з 25.08.1999 по 31.12.2003; з 01.01.2004 по 30.04.2022. Довідкою від 11.03.2024 № 9, виданою Комунальним некомерційним підприємством «Херсонська міська стоматологічна поліклініка» Херсонської міської ради підтверджено, що позивач з 01.07.1987 року працює на посаді лікаря-стоматолога. Однак, за даними цієї ж довідки вбачається, що за період з 01.06.1986 по 11.03.2024 роки позивачці надавались відпустки без збереження заробітної плати (наказ №147-к від 30.06.2022), з 01.02.2024 з Позивачкою тимчасово призупинений трудовий договір до закінчення воєнного стану в Україні (наказ №28-к від 01.02.2024).
З огляду на зазначене, представник наголосив, що рішення прийняте відповідачем про відмову позивачу у призначені грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком за нормами Закону №1058, є правомірним та таким, що повністю відповідає умовам чинного законодавства
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 20.03.2024 № 213050036998, яким було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) 20 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач перебуває на обліку у відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, з 19.01.2024 року та отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
25.01.2024 року позивач звернулась до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, із заявою про призначення пенсії за віком.
31.01.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області винесено рішення про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону №1058 з 19.01.2024.
12 березня 2024 року позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги згідно п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності, заява від 12.03.2024 року розглядалась відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. За результатами розгляду вищезазначеної заяви, відповідачем прийнято рішення від 20.03.2024 року №213050036998 про відмову позивачу у призначені грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки на день досягнення пенсійного віку позивач не працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Вважаючи вказані дії відповідачів протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України Постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, Переліком №909.
Пунктом 5 вказаного Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Згідно пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
З вищенаведених правових норм вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі №466/5637/17.
Як вбачається зі змісту рішень відповідача від 20.03.2024 №213050036998 підставою для відмови у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій став факт призупинення трудового договору до закінчення воєнного стану в Україні (наказ №28-к від 01.02.2024 року).
Колегія суддів зазначає, що загальновідомим є факт, що територія міста Херсону була тимчасово окупованою територією України, а з 1.05.2023 р. Херсонська міська територіальна громада відноситься до територій активних бойових дій відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022р. №309.
Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до ст.13 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв'язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не зважаючи на призупинення трудового договору з 01.02.2024 р. між ОСОБА_1 та КНП «Херсонська міська стоматологічна поліклініка» Херсонської обласної ради, позивачка має статус працівника вказаного закладу та відповідно на момент призначення їй пенсії мала статус працівника охорони здоров'я.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачкою було дотримано одночасно трьох умов, за яких вона має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій: наявність необхідного спеціального страхового стажу 31 років 09 місяців 01 днів, досягненням пенсійного віку, працюючи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ГУ ПФУ в Херсонській області було протиправно відмовлено у призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді І.Г. Ступакова К.В. Кравченко