П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/20899/24
Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.,
повний текст судового рішення
складено 24.03.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Кравченка К.В.
- Ступакової І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення про відмову та зобов'язання вчинити певні дії,-
02 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 155250027851 від 10.04.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу: період роботи з 01.05.1997 року по 02.08.1997 року, згідно записів трудової книжки серії: НОМЕР_1 та період підприємницької діяльності з 01.01.2011 року по 01.12.2016 року, та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 02.04.2024 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 02.04.2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення йому пенсії.
Однак рішенням № 155250027851 від 10.04.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області йому відмовлено, у зв'язку з тим, що до його страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.05.1997 року по 02.08.1997 року згідно з записів у трудової книжки серії: НОМЕР_2 , оскільки відсутня дата та наказу при звільненні з роботи та не враховано період підприємницької діяльності з 01.01.2011 року по 01.12.2016 року.
На думку представника позивача оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, з огляду на те, що по-перше, на позивача не може перекладатись відповідальність за ведення його трудової книжки. Адже, відсутність дати наказу про звільнення з роботи за період з 01.05.1997 року по 02.08.1997 рік, не спростовує факти трудової діяльності ОСОБА_1 у наведені вище періоди, а є лише неповним заповненням трудової книжки підприємством.
Представник позивача зазначає, що відповідно до довідок: № 202 від 25.12.2023 року та № К-57 від 03.01.2024 року підтверджується період роботи з 11.09,1985 року по 30.06.1992 рік в Державній судноплавній компанії «Чорноморське морське пароплавство».
По-друге, не зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до страхового стажу періодів ведення позивачем підприємницької діяльності суперечить нормам законодавства.
Згідно з відповіді на адвокатський запит ГУ ДПС в Одеській області ОСОБА_1 (РНОКПШ НОМЕР_3 ) перебував на обліку в Приморській державній податковій інспекції ГУ ДПС в Одеській області з 18.02.1997 по 19.12.2016 рік.
ОСОБА_1 сплачував єдиний внесок фізичних осіб підприємців, про що також свідчать частина квитанцій, які збереглися: № 117-1231С/71, № 310-1251J/1, № 448-1251Н/1, №6530604, №6892633, № 5965442.
У випадку необхідності перевірки даних, ГУ ПФУ в Кіровоградській області, ГУ ПФУ в Одеській області могло витребувати додаткові матеріали в ДПС України ГУ ДПС в Одеській області, однак, жодних дій для перевірки інформації не зробило.
Представник відповідача, Головного управління ПФУ в Одеській області, заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не приймало участі у розгляді заяви ОСОБА_1 . До Головного управління лише було надано заяву від 02.04.2024 року, яку за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
ОСОБА_1 звернувся із заявою від 02.04.2024 року про призначення пенсії по віку відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розглянувши надані позивачем документи, на вимогу до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області було прийнято рішення № 155250027851 від 10.04.2024, яким позивачу було відмовлено у призначенні пенсії.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період роботи з 01.05.1997 року по 02.08.1997 року, згідно трудової книжки НОМЕР_4 , оскільки відсутня дата та наказу при звільненні з роботи.
Право на призначення пенсії за наявними документами позивач набуде після досягнення 65- річного віку з 05.08.2028 року.
Отже рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 155250027851 від 10.04.2024, про відмову в призначенні позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - є законним та обґрунтованим.
Представник відповідача, Головного управління ПФУ в Кіровоградській області, заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що заява позивача про призначення пенсії за віком від 02.04.2024 була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. За результатами розгляду заяви головним управлінням Пенсійного фонду в Кіровоградській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.04.2024 № 155250027851.
Вік позивача 60 років 07 місяців 28 днів. Страховий стаж становить 21 рік 11 місяців 17 днів (з урахуванням частини 1 пункту 31 Прикінцевих положень Закону № 1058 - 22 роки 02 місяці 06 днів).
За результатом розгляду документів долучених до заяви, до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.05.1997 року по 02.08.1997 року, згідно трудової книжки, оскільки відсутня дата та наказу при звільненні з роботи.
Представник зазначив, що позивач своїм правом на подачу додаткових документів про роботу на підставі первинних документів не скористався, додаткові документи не надано.
Також при обчисленні страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності з 01.01.2011 року по 01.12.2016 року, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про нарахування та сплату страхових внесків.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення про відмову та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення № 155250027851 від 10.04.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.05.1997 року по 02.08.1997 року згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 02.04.2024 року, з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянтом посилався на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_5 .
По досягненню 60-річного віку, позивач, 02.04.2024 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка №2477 про призначення пенсії за віком.
Відповідно до розписки-повідомлення, позивач до пенсійного органу надав: диплом про навчання; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; заяву про призначення/перерахунок пенсії; заяву про спосіб виплати пенсії; пам'ятку пенсіонера; паспорт; трудову книжку.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсії - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
За результатами розгляду заяви за призначенням/перерахунку пенсії, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 155250027851 від 10.04.2024 року про відмову в призначені пенсії - відмовлено у призначенні пенсії.
Підставою для відмови вказано: Вік заявника 60 років 7 місяців 28 днів. Страховий стаж особи становить 21 рік 11 місяців 17 днів (з урахуванням частини 1 пункту 31 Прикінцевих положень Закону - 22 роки 2 місяці 6 днів).
За результатом розгляду документів долучених до заяви, до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.05.1997 року по 02.08.1997 року, згідно трудової книжки ( НОМЕР_6 ), оскільки відсутня дата та наказ при звільненні з роботи. Для зарахування до страхового стажу вказаного періоду трудової діяльності необхідно надати довідку, видану за місцем роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів, та довідку про перейменування (в разі необхідності). Право на призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону з урахуванням наявних документів, заявник набуде після досягнення 65-річного віку з 05.08.2028 року. Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі також Закон від 09.07.2003 № 1058-IV).
Відповідно до ст.8 Закону від 09.07.2003 №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (далі - Порядок №637) також визначено, що основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, при цьому потреба у наданні додаткових відомостей або ж уточненні інших відомостей виникає лише тоді, коли у заявника відсутня трудова книжка або відповідні записи у ній, або ж містяться неточні записи про період його роботи.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 242/2536/16-а, від 12.09.2022 по справі №569/16691/16-а, від 01.01.2022 по справі № 620/1178/19 та інших.
З матеріалів справи встановлено, що при призначенні позивачу пенсії за віком періоди трудової діяльності а саме з 01.05.1997 року по 02.08.1997 року, оскільки відсутня дата та наказ при звільненні з роботи.
Так, досліджуючи зміст записів трудової книжки серії: НОМЕР_2 судом встановлено, що позивач 01.05.1997 року прийнят на ПКФ «ШИП» на должность директора (мовою оригіналу), пр№31К від 05.05.1997 та 02.08.1997 року уволен в связи с ликвдацией ПКФ «ШИП» (мовою оригіналу).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 Про трудові книжки працівників, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції №58 від 29.07.1993р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 від 29.07.1993р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.6 Інструкції №58 від 29.07.1993р. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
За приписами з п.2.6 Інструкції №58 від 29.07.1993р. якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Колегія суддів зазначає, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що виявлений відповідачем недолік оформлення трудової книжки, не може вважатися достатньою підставою неврахування відомостей при обчисленні стажу роботи, оскільки внесення записів до трудової книжки не здійснювалось позивачем.
Так, за установленою судовою практикою, однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки; не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Отже, з урахуванням обставин справи, судом першої інстанції вірно встановлено, що належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді К.В. Кравченко І.Г. Ступакова