П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/16728/24
Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 13.08.2024
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
29.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні йому пенсії від 15.04.2024 №155250027930; зобов'язання зарахувати до його загального страхового стажу період служби в армії з 20.04.1983 по 27.05.1985 та періоди роботи: з 04.02.1980 по 23.06.1980, з 30.10.1980 по 14.09.1982, з 01.10.1982 по 01.12.1982, з 04.01.1983 по 15.04.1983, з 01.08.1985 по 01.11.1985, з 12.11.1985 по 08.04.1986, з 09.04.1986 по 25.09.1989, з 03.10.1989 по 03.11.1989, з 09.11.1989 по 08.01.1992, з 10.01.1992 по 01.02.1994, з 01.02.1994 по 01.07.1995, з 05.07.1995 по 30.12.1998, призначити пенсію за віком з дня виникнення права, а саме починаючи з 07.04.2024.
В обґрунтування позову зазначено, що досягнувши 60 річного віку, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою для призначення пенсії за віком, однак, рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області йому було відмовлено з підстав відсутності необхідного страхового стажу 30 років, який дає право на призначення такого виду пенсії. На думку позивача, не зарахування пенсійним органом до трудового стажу періоду військової служби з 20.04.1983 по 27.05.1985 та періодів роботи згідно трудової книжки, а саме: з 04.02.1980 по 23.06.1980, з 30.10.1980 по 14.09.1982, з 01.10.1982 по 01.12.1982, з 04.01.1983 по 15.04.1983, з 01.08.1985 по 01.11.1985, з12.11.1985 по 08.04.1986, з 09.04.1986 по 25.09.1989, з 03.10.1989 по 03.11.1989, з 09.11.1989 по 08.01.1992, з 10.01.1992 по 01.02.1994, з 01.02.1994 по 01.07.1995,з 05.07.1995 по 30.12.1998, є порушенням його права на пенсію.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 15.04.2024 №155250027930; зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу позивача періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , період проходження військової служби з 20.04.1983 по 27.05.1985 та призначити пенсію за віком з 07.04.2024; зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком, оскільки дії такого характеру можуть мати ознаки втручання у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду. Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначає щодо правомірності рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з підстав відсутності у позивача необхідного страхового стажу 30 років. Крім того, на думку апелянта, не підлягають зарахуванню до страхового стажу періоди роботи позивача згідно з трудової книжки НОМЕР_1 від 05.02.1980, оскільки в трудовій книжці містяться виправлення в датах, що є порушенням вимог Інструкції №162 від 20.06.1974 «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях».
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 08.04.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
15.04.2024 ГУ ПФУ України в Дніпропетровській області прийнято рішення №155250025807, яким позивачу відмовлено у призначені пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу, визначеного ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 30 років, оскільки стаж роботи позивача складає 09 років 0 місяців 13 днів.
Також, за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу, пенсійним органом не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 05.02.1980 (на 1 аркуші виправлена дата народження, що є порушенням вимог Інструкції №162 від 20.06.1974 «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях») та період проходження військової служби з 20.04.1983 по 17.05.1985 (оскільки наявні виправлення в датах). /а.с.31/
Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон України №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 ст.24 Закону України №1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV).
За змістом ч.1 ст. 26 Закону України №1058- IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, ст.48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).
Так, п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п.3 Порядку №637.
Як вбачається з матеріалів справи, пенсійним органом зараховано загальний страховий стаж позивача - 09 років 0 місяців 13 днів.
При цьому, відповідачем не зараховано до страхового стажу, зокрема, періоди роботи позивача згідно з трудової книжки НОМЕР_1 від 05.02.1980, оскільки в трудовій книжці міститься виправлення в даті народження.
Так, відповідно до положень Інструкції по порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яка затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, трудова книжка заповнюється адміністрацією підприємства.
Відповідно до п.1.1 Інструкції 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п.2.11 Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.
Згідно п.1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.2 Інструкції №58 встановлено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
За аналізом наведених положень можна дійти висновку, що трудова книжка заповнюється роботодавцем і на працівника не покладено обов'язок перевірки правильності її заповнення. Працівник не може нести відповідальність за правильність записів у його трудовій книжці. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №423/1881/17.
З матеріалів справи вбачається, що трудова книжка НОМЕР_1 від 05.02.1980 містить інформацію про трудовий стаж позивача з відповідними записами про його роботу, а також містить посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи. /а.с.12-16/
При цьому, трудова книжка містить виправлення в даті народження позивача у зв'язку з чим пенсійним органом не зараховано період роботи позивача до страхового стажу.
Однак, вказані обставини не можуть бути підставою для не зарахування періодів трудового стажу позивача в розрахунок страхового стажу на підставі записів у трудовій книжці, що має наслідок позбавлення його конституційного права на соціальний захист, виходячи з наступного.
Відповідно пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 (надалі - Постанова №301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Крім того, у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а Верховний Суд висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Також, колегія суддів зазначає, що до пенсійного фонду позивачем було надано копію паспорту, з якого вбачається, що дата народження позивача збігається із виправленою датою, зазначеною в трудовій книжці.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неврахування відповідачем періоду роботи позивача згідно його трудової книжки до страхового стажу є неправомірним, оскільки позивач не є особою, відповідальною за правильність заповнення записів його трудової книжки, а виправлення в графі трудової книжки «дата народження» узгоджується з іншими документами позивача.
Також, відповідно до пп.«в» абз.3 ст.56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Так, копія трудової книжки позивача містить відомості про його службу в рядах Радянської Армії у період з 20.04.1983 по 27.05.1985. Крім того, період строкової служби підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 . /а.с.17-22/
Враховуючи, що записами військового квитка та трудової книжки позивача доведено проходження строкової військової служби, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний період має бути зарахований до страхового стажу позивача.
На підставі викладеного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 15.04.2024 №155250027930 та наявності підстав для його скасування.
За висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, заява №38722/02).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Згідно з положеннями Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 Комітетом Міністрів, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, враховуючи, що пенсійним органом допущено протиправну поведінку при винесенні оскаржуваного рішення шляхом неналежного обрахування загального страхового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за віком, колегія суддів приходить до висновку, що ефективним захистом порушених прав позивача є: зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу позивача періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , період проходження військової служби з 20.04.1983 по 27.05.1985 та повторно розглянути заяву позивача від 08.04.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», про що вірно зазначено судом першої інстанції.
Однак, як вбачається з абз.3 резолютивної частини судового рішення у даній справі, суд першої інстанції помилково зобов'язав ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком з 07.04.2024, але у змісті судового рішення відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог в цій частині.
На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову, але помилково зазначив в резолютивній частині судового рішення вимоги зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає зміні в цій частині.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити частково, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини у наступній редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 та період проходження ним військової служби з 20.04.1983 по 27.05.1985».
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв