П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/38603/24
Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 15.01.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
12.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення від 11.09.2024 №213050033136 про відмову в призначенні йому пенсії за віком; зобов'язання зарахувати до його загального страхового стажу періоди роботи з 06.01.1987 по 27.01.1988, з 13.03.1990 по 02.07.1991, з 10.11.1992 по 01.10.1993; з 02.02.1994 по 13.03.1994; зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення йому пенсії за віком від 05.09.2024.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач (у віці 61 рік), звернувся до пенсійного органу із заявою для призначення пенсії за віком, однак, рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області було відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу 30 років, який дає право на призначення такого виду пенсії. При цьому, пенсійним органом протиправно не зараховано до трудового стажу період роботи: з 06.01.1987 по 27.01.1988 - у колгоспі «Енергия», оскільки відсутня довідка про роботу в колгоспі, встановлений мінімум та фактично відпрацьовані дні; з 13.03.1990 по 02.07.1991 - у Херсонському кооперативі побутового обслуговування «Скіф», з 10.11.1992 по 01.10.1993 - у Приватній фірмі «Магістр», з 02.02.1994 по 13.03.1994 - у ПМП «Генезис», оскільки записи до трудової книжки внесенні з порушенням вимог п.2.3-2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Рівненській області №213050033136 від 11.09.2024 року про відмову в призначенні пенсії; зобов'язано ГУ ПФУ в Рівненській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 13.03.1990 по 02.07.1991, з 10.11.1992 по 01.10.1993, з 02.02.1994 по 13.03.1994; зобов'язано ГУ ПФУ в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, з урахуванням висновків суду; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 06.01.1987 року по 27.01.1988 року у колгоспі «Енергия» на посаді судноводія з тих підстав, що позивач не надав до пенсійного органу та до суду трудову книжку колгоспника, а також відомостей щодо підтвердження виконання встановленого мінімуму трудоднів за спірний період.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
В обґрунтування апеляційної скарги, управління зазначає щодо правомірності рішення про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України №1058-IV з підстав відсутності необхідного страхового стажу 30 років (на момент звернення із заявою про призначення пенсії стаж становив 26 років 05 місяці 27 днів). На думку апелянта, неможливо зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи: з 13.03.1990 по 02.07.1991, оскільки в записах трудової книжки відсутня дата наказу про звільнення з роботи; з 10.11.1992 по 01.10.1993, оскільки наявне виправлення в даті наказу на прийняття на роботу; з 02.02.1994 по 15.03.1994 з підстав відсутності зазначення дати та номеру наказу про звільнення з роботи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 05.09.2024 позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
11.09.2025 ГУ ПФУ в Рівненській області прийняло рішення №213050033136 про відмову у призначені пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу, визначеного ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 30 років, оскільки стаж роботи позивача складає 26 років 05 місяців 27 днів.
Також, пенсійний орган у рішенні вказав, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 , а саме:
період роботи з 06.01.1987 по 27.01.1988 у колгоспі «Енергия», оскільки відсутня довідка про роботу в колгоспі, встановлений мінімум та фактично відпрацьовані дні; період роботи з 13.03.1990 по 02.07.1991, оскільки записи до трудової книжки внесенні з порушенням вимоги п.2.3-2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: в графі 4 відсутня дата наказу на звільнення з роботи;
період роботи з 10.11.1992 по 01.10.1993, оскільки в графі №4 наявне виправлення в даті наказу на прийняття на роботу, що суперечить вимогам п.2.3-2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників;
період роботи з 02.02.1994 по 13.03.1994, оскільки записи до трудової книжки внесенні з порушенням вимоги п.2.3-2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: в графі 4 відсутня дата та номер наказу на звільнення з роботи. /а.с.14/
Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки судове рішення оскаржується в частині задоволення позовних вимог, то перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог апеляційним судом не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон України №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 ст.24 Закону України №1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV).
За змістом ч.1 ст. 26 Закону України №1058- IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, ст.48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).
Так, п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п.3 Порядку №637.
Як вбачається з матеріалів справи, пенсійним органом зараховано загальний страховий стаж позивача - 26 років 05 місяців 27 днів.
При цьому, відповідачем не зараховано до страхового стажу, зокрема, періоди роботи: з 13.03.1990 по 02.07.1991 (в записах трудової книжки відсутня дата наказу на звільнення з роботи), з 10.11.1992 по 01.10.1993 (в записах трудової книжки наявні виправлення в даті наказу на прийняття на роботу), з 02.02.1994 по 13.03.1994 (в записах трудової книжки відсутня дата та номер наказу на звільнення з роботи).
Так, відповідно до положень Інструкції по порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яка затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, трудова книжка заповнюється адміністрацією підприємства.
Відповідно до п.1.1 Інструкції 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п.2.11 Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.
Згідно п.1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.2 Інструкції №58 встановлено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
За аналізом наведених положень можна дійти висновку, що трудова книжка заповнюється роботодавцем і на працівника не покладено обов'язок перевірки правильності її заповнення. Працівник не може нести відповідальність за правильність записів у його трудовій книжці. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №423/1881/17.
Як вбачається із записів трудової книжки НОМЕР_1 у період з 13.03.1990 по 02.07.1991 позивач працював у Херсонському кооперативі побутового обслуговування «Скіф» на посаді ліпника (записи №№24, 26); з 10.11.1992 по 01.10.1993 - у приватній фірмі «Магістр» на посаді торгового агента (записи №№27,28); з 02.02.1994 по 13.03.1994 - у ПМП «Генезис» на посаді торгового агента (записи №№29, 30). /а.с.21 з.б./
При цьому, записи містять деякі неточності, на які і посилається пенсійний орган як на підставу для не зарахування періодів трудового стажу позивача в розрахунок страхового стажу.
Відповідно пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 (надалі - Постанова №301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Крім того, у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а Верховний Суд висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди його роботи з 13.03.1990 по 02.07.1991, з 10.11.1992 по 01.10.1993, з 02.02.1994 по 13.03.1994, оскільки позивач не є особою, відповідальною за правильність заповнення записів його трудової книжки, а тому, за таких обставин, не може бути позбавлений конституційного права на соціальний захист.
За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв