12 червня 2025 року м. Дніпросправа № 340/7307/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року
у справі №340/7307/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
12.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань показника розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 1 січня того року, в якому проводилось нарахування;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період служби: з 01 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2022, за період служби з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2023, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, та компенсацію відпустки за період служби: з 01 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2022, за період служби з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2023, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення визначених судом недоліків позовної заяви.
Суд встановив, що позивач звернувся до суду з пропуском строку звернення до суду. Представником позивача подана заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яка обґрунтована проходження військової служби. В той же час суд зазначив, що позивачем не надано доказів унеможливлення звернення до суду у встановлені строки (неможливість направлення позовної заяви поштою, відсутність Інтернету, безперервне перебування в зоні активних бойових дій). Крім того, враховано, що позовну заяву подано його представником через систему «Електронний суд», яка працювала і продовжує працювати.
Враховуючи, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, суд вказав, що позивачу слід подати до суду додаткові докази поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 позовну заяву в частині позовних вимог, пред'явлених про здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення за періоди служби з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, зобов'язання провести перерахунок та виплату матеріальної допомоги га оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань та компенсації відпустки за періоди служби з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, повернуто позивачу разом з усіма доданими до неї документами відповідно до п.1, 9 ч.4 ст.169 КАС України.
Підставою для повернення позову в цій частині став пропуск позивачем тримісячного строку звернення з позовом до суду, встановленого ст. 233 КЗпП України у редакції, викладеній згідно із Законом №2352-ІХ, та відсутністю поважних підстав для поновлення такого строку.
Суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача подана заява про поновлення строку звернення до суду, оскільки позивач проходить військову службу, а також з огляду на воєнний стан. В той же час суд зазначив, що позивачем не надано доказів унеможливлення звернення до суду у встановлені строки (неможливість направлення позовної заяви поштою, відсутність Інтернету, безперервне перебування в зоні активних бойових дій). Крім того, дану позовну заяву подано його представником через систему «Електронний суд», яка працювала і продовжує працювати.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 27.11.2024, позивач, через свого представника, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скаржник зазначає, що є учасником бойових дій та перебуваючи на військовій службі, не мав можливості своєчасно подати позов. Також позивач просить врахувати, що він не є фахівцем в галузі права, а тому не обізнаний щодо правильного нарахування грошового забезпечення. Про порушене право щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення в належному розмірі стало відомо після отримання від відповідача листа-відповіді від 09.11.2024 на запит адвоката. Стосовно застосування строків звернення до суду позивач зазначає, що встановлений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк застосовується у разі звільнення. У зв'язку з тим, що позивач не звільнений з військової служби, а переведений до іншого місця служби, строк звернення до суду з позовом не застосовується. а тому приписи вказаної статті не застосовуються у спірних правовідносинах. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, позивач зауважує, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення. Вважає, що для захисту порушених прав позивача в адміністративному суді строки звернення до суду не застосовуються.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 КАС України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Спір між сторонами виник з приводу права позивача на належний розмір його грошового забезпечення, визначеного виходячи з показника розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 1 січня того року, в якому проводилось нарахування, за період з 01.02.2022 по 19.05.2023.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно з Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Отже, положення ст.233 КЗпП України підлягають застосуванню у правовідносинах щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Суд апеляційної інстанції враховує, що Верховним Судом у справі №460/21394/23 (постанова від 21.03.2025), зокрема, зроблено такий висновок: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Застосовуючи вказаний правовий висновок, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що спірний період з 01.02.2022 по 19.05.2023 складається з двох частин: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (19 липня 2022 року) та після цього.
Період з 01.02.2022 по 18.07.2022 регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Період з 19.07.2022 по 19.05.2023 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч.1 ст.233 КЗпП України) та тримісячний строк звернення до суду з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені особі при звільненні (ч.2 ст.233 КЗпП України).
Таким чином, для вирішення питання дотримання встановленого строку звернення до суду визначальним є з'ясування часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав щодо отримання грошового забезпечення у належному розмірі. При цьому, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду у визначений законом строк звернення до суду.
Окрім того, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин, тому вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду з відповідним позовом, суд має з'ясувати наявність у позивача поважних причин, що перешкодили вчиненню ним певних процесуальних дій. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, пов'язані з об'єктивними, дійсними, перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, вчинити відповідні процесуальні дії та підтверджені належними доказами.
З цього приводу слід зауважити, що суд, оцінюючи обставини, які перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів.
Суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Приймаючи рішення про повернення позовної заяви у вказаній вище частині пред'явлених позовних вимог, суд першої інстанції обмежився встановленою відсутністю доказів унеможливлення звернення до суду у встановлені строки (неможливість направлення позовної заяви поштою, відсутність Інтернету, безперервне перебування в зоні активних бойових дій) та залишив без з'ясування та надання належної оцінки доводи представника позивача та наведені обставини в якості причин пропуску строку звернення до суду. Пославшись на те, що з 12.06.2023 позивач переведений до військової частини НОМЕР_2 , тобто розірвано будь-які трудові (службові) відносини з військовою частиною НОМЕР_1 , суд, в той же час, не встановив моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 04.06.2023 № 156 позивача звільнено від займаних посад і призначено до Сил Територіальної оборони Збройних Сил України; виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та всіх видів забезпечення з 04.06.2023.
Отже, стосовно позовних вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023, то початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову у частині вказаних вимог слід обчислювати з моменту одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.05.2025 у справі № 340/2828/24.
В даному випадку докази, як б свідчили про видачу позивачу грошового атестату під час звільнення від посади та виключення його із списків особового складу військової частини НОМЕР_3 в матеріалах справи відсутні.
Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу виданий грошовий атестат № 5726 від 24.10.2024.
Також видана довідка від 24.10.2024 № 5925 про нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцю військової частини НОМЕР_3 сержанту ОСОБА_1 за лютий 2022 - червень 2023 років.
Адміністративний позов позивачем у цій справі подано 12.11.2024, тобто в строк, з яким законодавець в ст. 233 КЗпП України пов'язує строк звернення до суду про виплату належних сум грошового забезпечення.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини, які впливають на обчислення строку звернення позивача до суду за захистом своїх прав, що відповідно до ст. 320 КАС України є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 320, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року в адміністративній справі №340/7307/24 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров