12 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/1317/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року (суддя Г. В. Луговська) у справі № 160/1317/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 10.01.2025 року №046350018230 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника позивачці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_2 , поданої 03.01.2025 року з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка вважає протиправним рішення ГУ ПФУ у Київській області №046350018230 від 10.01.2025 року про відмову у призначенні пенсії через відсутність у неї необхідного страхового стажу.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Судом першої інстанції зазначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, при цьому необхідною умовою для призначення вказаним особам пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV.
Статтею 26 Закону №1058-ІV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Отже, саме 60 років визначається як загальний пенсійний вік як для чоловіків, так і для жінок.
Суд встановив, що на момент смерті чоловіка, позивачка перебувала в
зареєстрованому з ним шлюбі, та в грудні 2023 року досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є непрацездатною особою, а тому суд вважав, що вимоги ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент звернення за призначенням пенсії 03.01.2025 року виконані.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що право позивачки на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника порушено, а рішення ГУ ПФУ у Київській області від 10.01.2025 року №046350018230 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника не відповідає принципам, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України.
Відтак, суд вказав про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що станом на час звернення із заявою про призначення пенсії позивачка досягла повних 61 років. Приписами статті 26 Закону №1058 визначено необхідний стаж (кількість років) для призначення пенсії, за умови досягнення особою 60, 63 та 65 років. Скаржник звертає увагу, що позивачці правомірно відмовлено у призначення пенсії згідно ст. 36 Закону №1058, оскільки позивачка не набула необхідного страхового стажу, адже її страховий стаж складає 23 роки 5 місяців 22 дні.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачка 03.01.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
10.01.2025 ГУ ПФУ у Київській області прийнято рішення №046350018230 про відмову у призначенні пенсії, оскільки заявниця не набула необхідного страхового стажу.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Частиною 2 статті 36 Закону України №1058-IV визначено поняття непрацездатної особи. Так, непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Таким чином, з огляду на положення наведеної норми права, можливо дійти висновку про те, що непрацездатними членами сім'ї померлого визнаються:
1. чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю;
2. чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони досягли віку 65 років;
3. чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Позиція позивачки, з якою погодився суд першої інстанції, полягає в тому, що оскільки вона досягла пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058 - 60 років, то вона вважається непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника.
В той же час, якщо приймати до уваги таку позицію, то вказане взагалі нівелює визначену законом таку ознаку непрацездатних осіб як - чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони досягли віку 65 років, оскільки вже при досягненні 60 років, як вважає позивачка, чоловік (дружина), батько, мати будуть визнаватися непрацездатними членами сім'ї померлого годувальника.
З приводу такої позиції позивачки слід звернути увагу на те, що стаття 26 Закону №1058 визначає умови призначення пенсії за віком.
Так, частиною 1 статті 26 Закону №1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, не менше 30 років з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року.
Таким чином, визначену ч.2 ст.36 Закону №1058 ознаку непрацездатних осіб як - чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, у взаємозв'язку з положеннями ст.26 Закону №1058, слід розуміти так, що досягнення пенсійного віку законодавець пов'язує з виникненням в особи права на призначення пенсії за віком, а не лише з досягненням особою загального пенсійного віку - 60 років.
Отже, оскільки на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивачка досягла 60-річного віку, при якому необхідний страховий стаж становить 30 років, а фактично страховий стаж позивачки становив менше 30 років, то пенсійним органом у спірному рішенні від 10.01.2025 №046350018230 правомірно було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року у справі № 160/1317/25 - скасувати та ухвалити нову постанову.
В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 12.06.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров