12 червня 2025 року м. Дніпросправа № 280/11446/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року (суддя О.О. Прасов) у справі № 280/11446/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , у якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 та Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати позивачу грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, з 27.02.2022 по 31.05.2022 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 за №704;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу з 27.02.2022 по 31.05.2022 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 та Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати позивачу грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, з 01.06.2022 по 30.04.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не
менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 за №704;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу з 01.06.2022 по 30.04.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати позивачу грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 01.05.2024 по 07.09.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 за №704;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу з 01.05.2024 по 07.09.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 з ненарахування та виплатити позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров'я за 05 календарних років в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого по прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні за станом здоров'я за 05 календарних років в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого по прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі у період військової служби протиправно не визначили позивачу розмір грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Також, військовою частиною НОМЕР_2 протиправно не включенні до складу грошового забезпечення позивача суми додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки. Військова частина НОМЕР_2 протиправно не нарахувала та не виплатила позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні за станом здоров'я за 05 календарних років в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати позивачу грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, з 27.02.2022 по 31.05.2022 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), а саме на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 за №704;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу з 27.02.2022 по 31.05.2022 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), а саме на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;
- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати позивачу грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, з 01.06.2022 по 19.05.2023 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), а саме на 01.01.2022, на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 за №704;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу з 01.06.2022 по 19.05.2023 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), а саме на 01.01.2022, на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до пп.1 п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до пп.1 п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В іншій частині позову відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18, виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Разом з тим, суд врахував, що 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 за №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017р. №704».
Відтак, суд погодився з позицією позивача у частині, що військова частина НОМЕР_1 протиправно не визначила позивачу розмір грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, у період з 27.02.2022 по 31.05.2022.
Також, суд погодився з позицією позивача у частині, що Військова частина НОМЕР_2 протиправно не визначила позивачу розмір грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, у період з 01.06.2022 по 19.05.2023.
Крім того, суд вказав, що додаткова одноразова допомога передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а не до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Відтак, суд вважав, що є не обґрунтованими позовні вимоги - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки; зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Суд звернув увагу, що оскільки позивача було звільнено з військової служби за станом здоров'я, то позивач має право на нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до пп.1 п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Питання нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до пп.1 п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» шляхом розрахування «по прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» є передчасним, так як спочатку має бути вирішено питання права позивача на такий вид одноразової грошової допомоги.
Також, позивачем не обґрунтовано необхідність врахування « 05 календарних років» військової служби.
З метою захисту прав та інтересів позивача, з огляду на приписи ч.2 ст.9, ч.2 ст.245 КАС України, суд вважав за можливе: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до пп.1 п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до пп.1 п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Таким чином, суд зазначив, що позов слід задовольнити частково.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Військова частина НОМЕР_1 вказує, що оскільки норма п.3 розділу ІІ Закону №1774 не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення п.4 Постанови №704, у редакції до внесення змін постановою №103, не вбачається підстав для нарахування і виплати грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 01.03.2022 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Військова частина НОМЕР_2 вказує, що позивачем допущено пропуск строку звернення до суду. Вважає, що вимога зобов'язати військову частину НОМЕР_2 самостійно здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_3 за період з 01.06.2022 по 30.04.2024 є безпідставною. Звертає увагу, що оскільки норма п.3 розділу ІІ Закону №1774 не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення п.4 Постанови №704, у редакції до внесення змін постановою №103, не вбачається підстав для нарахування і виплати грошового забезпечення та інших додаткових виплат за спірний період із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року. Вважає, що нею здійснено нарахування та виплату позивачу одноразової допомоги при звільненні відповідно до вимог чинного законодавства.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо періоду з 20.05.2023 по 07.09.2024, а також щодо компенсації при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток за 2022, 2023, 2024 роки та ухвалити нове рішення про задоволення цих позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач вказує, що прийнявши постанову №481 КМУ повторно звузив права військовослужбовців, чим нівелював їх соціальні гарантії. Вважає, розрахунок грошового забезпечення позивача навіть після 20.05.2023 має здійснювались виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом на відповідний календарний рік, а не з суми 1762 грн. Зазначає, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки розраховується у тому числі з додаткової винагороди, що передбачена постановою КМУ №168.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у період з 27.02.2022 по 30.04.2024 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_3 , а у період з 01.05.2024 по 07.09.2024 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 .
Фінансове забезпечення ВЧ НОМЕР_3 у період з 27.02.2022 по 31.05.2022 здійснювалося ВЧ НОМЕР_1 . З 01.06.2022 ВЧ НОМЕР_3 перебувала на фінансовому забезпеченні ВЧ НОМЕР_2 .
Позивач вважає неправильним обчислення йому грошового забезпечення під час проходження ним військової служби, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 березня 2018 року, та якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У додатку 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. У додатку 14 до Постанови №704 визначена схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Аналогічні за змістом положення містять примітки до додатків 12-14 Постанови №704.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103, якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції - «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.» (пункт 6 Постанови №103).
Постанова №103 набрала чинності 24 лютого 2018 року.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто було відновлено первинну редакцію пункту 4 Постанови №704 щодо визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
З огляду на це, є необхідність застосування з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 та відповідно до позовних вимог) положень пункту 4 Постанови №704 у редакції до 24 лютого 2018 року, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою №103.
Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок грошового забезпечення з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Позивач у спірній ситуації не погоджується, зокрема, з застосованою у період з 27.02.2022 по 19.05.2023 при нарахуванні та виплаті його грошового забезпечення розрахунковою величиною - прожитковим мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року.
Колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 та повторений у постановах від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21, від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21.
У подальшому викладені висновки щодо застосування пункту 4 Постанови №704 був підтриманий і у постановах Верховного Суду від 23 травня 2023 року у справі №380/22021/21 та від 18 січня 2024 року у справі №240/1387/21.
Відповідно до викладених висновків, враховуючи те, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
З 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням».
Правовий висновок Верховного Суду про те, що з 01 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Спираючись на цей висновок, суд апеляційної інстанції вважає, що грошове забезпечення позивача, його посадовий оклад та оклад за військовим званням період з 27.02.2022 по 19.05.2023 слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не «на 1 січня 2018 року»).
З тих самих мотивів колегія суддів зазначає і про неправильне нарахування повивачу грошової допомоги на оздоровлення.
Таким чином, доводи військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 про те, що позивачу у спірний період з 27.02.2022 по 19.05.2023 правомірно здійснювався розрахунок грошового забезпечення відповідно до п.4 Постанови КМУ №704, свого підтвердження не знайшли.
Також, зі змісту матеріалів справи вбачається, що саме військова частина НОМЕР_2 за спірний період з 01.06.2022 по 19.05.2023 здійснювала виплату позивачу грошового забезпечення, а отже суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме військову частину НОМЕР_2 необхідно зобов'язати перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за спірний період з 01.06.2022 по 19.05.2023.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що 20.05.2023 набрала чинності постанова КМУ №481, якою вирішено: 1. Скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою № 103; 2. Внести зміни до п.4 постанови №704, виклавши абзац перший в такій редакції: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14; 3. Установити, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Отже, з 20.05.2023 у зв'язку із внесенням постановою КМУ від 12.05.2023 № 481 змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Колегія суддів зазначає, що постанова КМУ № 481 та внесені нею зміни до постанови КМУ №704 є чинними, а отже підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Аргументи апеляційної скарги позивача цей висновок не спростовують.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-XII розмір грошового забезпечення встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, зазначення у пункті 4 постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням сталу розрахункову величину - 1762грн., не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення.
Відтак, суд першої інстанції правильно вказав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за спірний період з 20.05.2023. Зворотні доводи апеляційної скарги позивача свого підтвердження не знайшли.
Стосовно включення до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168, при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки.
Наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Пункт 6 розділу XXXI цього порядку визначає, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Апеляційний суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 23.09.2024 у справі №240/32125/23 констатував, що пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Отож при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Зважаючи на наведену правову позицію Верховного Суду, яка є застосованою до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не врахування додаткової винагороди передбаченої постановою №168, при обрахунку розміру грошового забезпечення позивача для виплати йому грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки є протиправною.
Відтак, знайшли своє підтвердження доводи позивача про наявність підстав визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки, а також зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Разом з тим, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що оскільки позивача було звільнено з військової служби за станом здоров'я, то позивач має право на нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до пп.1 п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Докази нарахування та виплати позивачу такої допомоги військова частина НОМЕР_2 до матеріалів справи не надала.
Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано вважав за можливе визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до пп.1 п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до пп.1 п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Аргументи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_2 цей висновок суду не спростовують.
Стосовно строків звернення до суду.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно з Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Апеляційний суд враховує, у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, Верховний Суд дійшов висновку, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Колегія суддів зазначає, що спірний період з 27.02.2022 по 07.09.2024 умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (19 липня 2022 року) та після цього.
Період з 27 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
В свою чергу період з 19 липня 2022 року до 07 вересня 2024 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені особі при звільненні.
Отже, стосовно позовних вимог за період з 19 липня 2022 року до 07 вересня 2024 року, то початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Аналогічно слід обчислювати перебіг строку також й щодо вимог стосовно компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток та виплатити одноразової грошової допомоги при звільненні.
Подібний висновок вказано Верховним Судом у постанові від 08.05.2025 року у справі № 340/2828/24.
Колегія суддів встановила, що вищезгадане письмове повідомлення у якому зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу, останній отримав в листі військової частини від 20.11.2024 року. Адміністративний позов позивачем у цій справі подано у грудні 2024 року.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що визначений ст. 233 КЗпП України строк позивачем дотримано, а доводи про його пропуск, свого підтвердження не знайшли.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг відповідача та наявності підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі № 280/11446/24 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову в цій частині заявлених вимог.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
В іншій частині Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі № 280/11446/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 12.06.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров