12 червня 2025 року м. Дніпросправа № 280/11120/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року (суддя Р.В. Кисіль) у справі № 280/11120/24 за позовом Національної академії Національної гвардії України до ОСОБА_1 , третя особа - Міністерство внутрішніх справ України про стягнення витрат,-
Національна академія Національної гвардії України звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Міністерство внутрішніх справ України, у якому просила стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням в Академії у період з 05.08.2024 по 08.11.2024 у розмірі 95 883 гривні 64 копійки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач проходив військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів у Академії в період з 05 серпня 2024 року по 08 листопада 2024 на посаді курсанта 3 відділення 274 навчальної групи курсу №7 командно-штабного факультету, військове звання солдат. 23.10.2024 солдатом ОСОБА_1 до керівництва Академії подано рапорт із клопотанням про відрахування його з навчання у навчальному закладі та з числа курсантів через небажання продовжувати навчання. 30.10.2024 було ухвалено рішення про дострокове припинення (розірвання) контракту про проходження військової служби (навчання). У відповідності до розрахунків фактичних видатків Державного бюджету, які підлягають відшкодуванню солдатом ОСОБА_1 , за період з 05.08.2024 по 08.11.2024 становить 95 983 гривні 64 копійки, з них відповідачем було добровільно сплачено лише 100 грн. Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія про стягнення суми витрат, пов'язаних з утриманням у закладі вищої освіти у сумі 95 883 гривні 64 копійки. Проте відповідачем не сплатив суму витрат, пов'язаних з утриманням у закладі вищої освіти, а тому позивач звернувся з позовною заявою до суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Судом першої інстанції зазначено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати,
пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Суд встановив, що у відповідності до розрахунків фактичних видатків Державного бюджету, які підлягають відшкодуванню солдатом ОСОБА_1 , за період з 05.08.2024 по 08.11.2024, сума відшкодування становить 95 983 (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят три) гривні 64 копійки з них: грошове забезпечення військовослужбовців на суму 68 901,77 грн., предмети, матеріали, обладнання та інвентар на суму 13 152,90 грн., медикаменти та перев'язувальні матеріали на суму 385,32 грн., продукти харчування на суму 10 465,11 грн., оплата комунальних послуг та спожитих енергоносіїв 3078,54 грн.
Станом на дату звернення до суду з даним позовом сума заборгованості складала 95883 (дев'яносто п'ять тисяч вісімсот вісімдесят три) гривні 64 копійки.
Суд встановив, що відповідач не сплатив суму витрат, пов'язаних з утриманням у закладі вищої освіти. Докази іншого відповідачем не надані та в матеріалах справи відсутні.
Відтак, суд вважав, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що позивач був обізнаний, що місцем знаходження відповідача є військова частина НОМЕР_1 , позивачем пред'явлено позов за зареєстрованим місцем проживання відповідача, а оскільки фактичне місце знаходження відповідача не співпадало з місцем реєстрації, відповідачем в порушення ст.174 КАС України не отримано копію позову та він не був повідомлений про відкриття провадження у справі, що згідно ст. 317 КАС України є порушенням норм процесуального права та є обов'язковою підставою для скасування судового рішення. Звертає увагу, що він продовжує проходити військову службу у військовій частині Національної гвардії України за контрактом, а отже скаржник не припиняв службу в Національній гвардії, а лише змінив один вид військової служби (навчання) на інший вид військової служби (військова частина). Зазначає, що суд першої інстанції помилково не врахував, що на момент зарахування на навчання відповідач проходив військову службу за контрактом і його грошове утримання було вище грошового утримання в Національній академії Національної гвардії України. Вказує, що у законодавстві України відсутні умови щодо відшкодування, повернення правильно обрахованих та виплачених сум грошового забезпечення. Зауважує, що грошове забезпечення є винагородою за держану службу особливого характеру, виплата забезпечення є мінімальною державною гарантією оплати праці, гарантією соціального захисту військовослужбовця, а тому не підлягає стягненню.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідач проходив військову службу (навчання), як курсант вищих військових навчальних закладів у Академії в період з 05 серпня 2024 року по 08 листопада 2024 на посаді курсанта 3 відділення 274 навчальної групи курсу №7 командно-штабного факультету, військове звання солдат.
Наказом начальника Академії від 29.07.2024 №396 «Про зарахування кандидатів на навчання курсантами на здобуття ступеня вищої освіти бакалавра (тактичний рівень) у 2024 році» відповідач був зарахований з числа осіб рядового, сержантського та старшинського складу на навчання курсантами на здобуття ступеня вищої освіти бакалавра (тактичний рівень) за спеціальністю 251 «Державна безпека», освітня програма «Службово-бойова діяльність підрозділів НГУ із забезпечення державної безпеки» та призначений на посаду курсанта.
Відповідно до наказу начальника Академії від 05.08.2024 №231 (по стройовій частині) відповідача зараховано в списки перемінного складу Академії та на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта та укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України курсантами Національної академії Національної гвардії України строком на період навчання з 05.08.2024.
Відповідно до частини 5 ст.25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №ХІІ, пункту 30 розділу ІІ «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, контракт про проходження військової служби (навчання) був укладений у добровільному порядку між відповідачем та Міністерством внутрішніх справ України в особі начальника Національної академії Національної гвардії України 05 серпня 2024 та набрав чинності з 05 серпня 2024.
В подальшому, 23.10.2024 відповідачем до керівництва Академії подано рапорт із клопотанням про відрахування його з навчання у навчальному закладі та з числа курсантів через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням) на підставі частини 11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Своє рішення пояснює помилковим вибором професії.
З вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти» ознайомлений та згодний. Претензій до керівництва Академії та командування факультету не має.
30.10.2024 на засіданні вченої ради Академії розглядалося питання про відрахування курсантів, які не бажають продовжувати навчання у Національній гвардії України, а саме: курсанта 3 відділення 274 навчальної групи курсу №7 командно-штабного факультету солдата ОСОБА_1 та було ухвалено рішення про дострокове припинення (розірвання) контракту про проходження військової служби (навчання) у Академії (витяг з Рішення №11 від 30.10.2024 долучено до матеріалів справи).
Рішення вченої ради академії викладено у Витягу з рішення №11 засідання вченої ради Академії від 30.10.2024 та введено в дію наказом начальника Академії від 30.10.2024 №702 «Про введення в дію рішення засідання вченої ради Академії від 30.10.2024 №11.
Згідно наказу начальника Академії від 07.11.2024 №761 «Про висновки службового розслідування за фактом небажання продовжувати навчання солдатом ОСОБА_1 » задоволено рапорт солдата ОСОБА_1 та прийнято рішення про подальше відрахування його з вищого військового навчального закладу відповідно до ч. 11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до наказу начальника Академії від 08.11.2024 №25 (по особовому складу), відповідно до ч. 11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з солдатом ОСОБА_1 достроково припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання) курсантів через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням), відраховано з навчання та вважається таким, що проходить військову службу за призовом, під час мобілізації на особливий період.
Відповідно до наказу начальника Академії від 08.11.2024 №346 (по стройовій частині) достроково припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством внутрішніх справ України, в особі начальника Академії і відповідачем.
Вважаючи, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням в Академії у період з 05.08.2024 по 08.11.2024 у розмірі 95 883 гривні 64 копійки, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII визначено, що до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 2232-XII підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів. Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з частиною п'ятою статті 25 Закону № 2232-XII з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.
Частиною десятою статті 25 Закону № 2232-XII передбачено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964 (далі - Порядок №964).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки.
Розрахунок фактичних витрат здійснюється закладом вищої освіти згідно з нормами утримання курсантів (пункт 4 Порядку № 964).
За умовами пункту 5 Порядку № 964 витрати відшкодовуються у повному розмірі:
курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у заклад вищої освіти, курсантами жіночої статі - за весь період навчання;
курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк;
особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-XII - за весь період навчання.
Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю:
курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання;
курсантами, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби, - за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби (пункт 6 Порядку № 964).
У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення цих сум здійснюється у судовому порядку (пункт 7 Порядку № 964).
На виконання вимог пункту 3 Порядку №964 наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок № 419/831/240/605/537/219/534).
За правилами пункту 2.1. Порядку №419/831/240/605/537/219/534 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
У підпункті 2.1.1 пункту 2.1. Порядку №419/831/240/605/537/219/534 указано, що витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Положеннями підпунктів 2.1.1. - 2.1.6. пункту 2.1. Порядку №419/831/240/605/537/219/534 визначені види витрат, що підлягають відшкодуванню курсантами, та порядок розрахунку сум, що підлягають відшкодуванню, який законодавець поставив у залежність від умов, визначених пунктами 5, 6 Порядку № 964.
За правилами пункту 2.3 Порядку № 419/831/240/605/537/219/534 у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу начальника Академії від 08.11.2024 №25 (по особовому складу), відповідно до ч. 11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з відповідачем достроково припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання) курсантів через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням), відраховано з навчання та вважається таким, що проходить військову службу за призовом, під час мобілізації на особливий період.
Відповідно до наказу начальника Академії від 08.11.2024 №346 (по стройовій частині) достроково припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством внутрішніх справ України, в особі начальника Академії і відповідачем.
Колегія суддів встановила, що у відповідності до розрахунків фактичних видатків Державного бюджету, які підлягають відшкодуванню відповідачем, за період з 05.08.2024 по 08.11.2024, сума відшкодування становить 95 983 (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят три) гривні 64 копійки з них: грошове забезпечення військовослужбовців на суму 68 901,77 грн., предмети, матеріали, обладнання та інвентар на суму 13 152,90 грн., медикаменти та перев'язувальні матеріали на суму 385,32 грн., продукти харчування на суму 10 465,11 грн., оплата комунальних послуг та спожитих енергоносіїв 3078,54 грн.
Як правильно встановив суд першої інстанції, розрахунки фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню відповідачем у розмірі 95 983 (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят три) гривні 64 копійки складено відповідно до спільного наказу від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534 «Про порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» (чинного на час складання фактичних розрахунків), складені начальниками відповідальних служб забезпечення Академії, отже є належними доказами, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на утримання відповідача у Академії.
Разом з тим, станом на дату звернення до суду сума заборгованості складала 95883 (дев'яносто п'ять тисяч вісімсот вісімдесят три) гривні 64 копійки.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що з метою надання можливості добровільно відшкодувати на користь Академії заборгованість, на адресу відповідача, за вих. №84/1-780 від 12.11.2024, направлено претензію про стягнення суми витрат, пов'язаних з утриманням у закладі вищої освіти у сумі 95 883 (дев'яносто п'ять тисяч вісімсот вісімдесят три) гривні 64 копійки.
В свою чергу, оскільки відповідач не сплатив суму витрат, пов'язаних з утриманням у закладі вищої освіти, адже докази сплати в матеріалах відсутні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням в Національної академії Національної гвардії України у період з 05.08.2024 по 08.11.2024 у розмірі 95883 гривні 64 копійки.
Зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію щодо застосування положень статті 25 Закону № 2232-XII, пунктів 3, 5, 6 Порядку №964, у зіставленні з пунктами 2.1, 2.3 Порядку № 419/831/240/605/537/219/534, сформовану у справі № 400/4280/20, колегія суддів у вимірі встановлених обставин цієї справи зазначає, що у разі дострокового розірвання контракту з курсантом, відшкодуванню підлягають усі понесені ВНЗ фактичні витрати за усіма видами забезпечення, у тому числі і грошове забезпечення. Отже, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника про те, що у законодавстві не передбачено відшкодування грошового забезпечення.
Крім того, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника про те, що він не припиняв службу в Національній гвардії, а лише змінив один вид військової служби (навчання) на інший вид військової служби (військова частина), адже положеннями законодавства не передбачено, що продовження військової служби звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати усі понесені ВНЗ фактичні витрати на утримання відповідача.
Апеляційний суд відхиляє аргументи відповідача щодо порушення судом першої інстанції п.4 ч.1 ст. 263 КАС України, адже ця справа не належить до справ щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 174 КАС України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджено, що ухвала Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2025 року про відкриття провадження у справі №280/11120/24 була направлена судом на адресу місця реєстрації відповідача, за допомогою засобу поштового зв'язку - рекомендованим поштовим відправленням (листом).
Однак, вищевказане рекомендоване поштове відправлення було повернуто на адресу суду з відміткою установи поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Відтак, невручення поштового відправлення з ухвалою від 10.02.2025 року за зареєстрованим місцем проживання відповідача з незалежних від суду причин, свідчить про те, що судом першої інстанції вжито усіх заходів з метою повідомлення сторони про відкриття провадження по справі та відповідно до положення п. 4 ч. 6 ст. 251 КАС України є підставою вважати ухвалу від 10.02.2025 року такою, що вручена відповідачу.
Отже, аргументи скаржника про те, що він через порушення судом приписів ст.174 КАС України не був повідомлений про відкриття провадження у справі №280/11120/24, є безпідставними.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі № 280/11120/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 12.06.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров