12 червня 2025 року м. Дніпросправа № 340/8190/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року в справі №340/8190/24 за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення,-
23.12.2024 року ОКВП «Дніпро-Кіровоград» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перегляду та встановлення економічно обґрунтованого тарифу на послуги централізованого водопостачання та водовідведення; визнання протиправним та скасування пункту 2 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1025 від 28.05.2024 року «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення обласному комунальному виробничому підприємству «Дніпро-Кіровоград»; стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» 521922669,96 грн. майнової шкоди, яка завдана Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року позовну повернуто.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОКВП «Дніпро-Кіровоград» через свого представника, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт вказував, що предметом оскарження є, зокрема, бездіяльність відповідача, щодо перегляду та встановлення економічно обґрунтованого тарифу на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, вжиття дій по визначенню джерел для відшкодування різниці, яка виникла внаслідок збиткових тарифів внаслідок запровадженого державного регулювання цін, яка має триваючий характер і не усунута на момент звернення позивачем до суду, у зв'язку із чим, неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення. В частині визнання протиправним та скасування п. 2 постанови НКРЕКП № 1025 від 28.05.2024 року, вказано, що оскаржуваний пункт постанови врегульовує тарифи на послуги які надаються підприємством для населення і відповідно є нормативно-правовим актом відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про природні монополії», який на час звернення до суду є діючим. Положення ч. 3 ст. 264 КАС України визначають строки на оскарження до адміністративного суду нормативно-правового акту протягом всього строку їх чинності. Вимога про визнання протиправним та скасування п. 2 постанови НКРЕКП № 1025 від 28.05.2024 року знаходиться в межах законодавчо встановленого строку для звернення до суду за захистом порушеного права. Як вбачається із вимоги про стягнення майнової шкоди заподіяної відповідачем, такі вимоги ОКВП «Дніпро-Кіровоград» заявлено саме через протиправну бездіяльність та протиправність пункту оскаржуваної постанови, охоплюють певний період і розрахована станом на 01.10.2024 року, який також знаходиться в межах законодавчо встановленого строку для звернення до суду за захистом порушеного права. Звертаючись до суду з позовом, позивач в позовній заяві та поданій суду першої інстанції заяві щодо усунення недоліків, наголошував, що відповідачем протягом 2023-2024 року, крім своєчасного перегляду тарифів, не вжито дій по визначенню джерел для відшкодування різниці, яка виникла внаслідок збиткових тарифів внаслідок запровадженого державного регулювання цін відповідно до вимог ч.2 статті 15 Закону України «Про ціни та ціноутворення» та ч. 2 та 3 ст. 12 Закону «Про природні монополії». Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін. Апелянт вказував, що встановлення строків звернення до адміністративного суду та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не може слугувати меті легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності. У разі, якщо позов подано як захід, спрямований на припинення неправомірної поведінки у вигляді триваючого правопорушення, то положення частини другої статті 122 КАС України не повинні використовуватися як засіб легалізації такої поведінки і у такому випадку застосуванню не підлягають.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції повертаючи позов з підстави порушення позивачем строку звернення до суду, виходив з того, що позивач звернувся до суду з порушенням встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячного строку, який обчислюється з дня виникнення підстав, що дають право та можливість на пред'явлення визначених законом вимог. Суд першої інстанції вказував, що ухвалою судді від 31.12.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених недоліків. У встановлений суддею строк від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та заява про поновлення строку звернення до суду, за змістом якої позивач посилається на відсутність підстав для застосування строку звернення до суду, оскільки бездіяльність відповідача триває. Позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо перегляду та встановлення тарифів на 2023 та 2024 роки, що вочевидь мало бути встановлено до початку, відповідно, 2023 та 2024 років, отже така бездіяльність відповідача, на переконання суду, не могла тривати на час звернення позивача до суду. Отже, звернувшись до суду з цим позовом лише 23.12.2024 року позивач пропустив шестимісячний строк, встановлений КАС України. Наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не є поважними, оскільки такими можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Інших поважних причин пропуску строку звернення до суду представником позивача не вказано, доказів поважності до суду не надано.
Матеріалами справи встановлено, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 28.05.2024 року винесено постанову № 1025 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення обласному комунальному виробничому підприємству «Дніпро-Кіровоград». Постанова набрала чинності з 01 червня 2024 року, опублікована на офіційному сайті Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
ОКВП «Дніпро-Кіровоград» не погодившись з пунктом постанови від 28.05.2024 року № 1025 звернулось 23.12.2024 року до суду з позовом. У позові вказано похідні вимоги, пов'язані з оскарженням пункту 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1025 від 28.05.2024 року «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення обласному комунальному виробничому підприємству «Дніпро-Кіровоград», вважає, Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1025 від 28.05.2024 року «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення обласному комунальному виробничому підприємству «Дніпро-Кіровоград» у зв'язку з встановленням тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення підприємству завдано майнову шкоду.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 позов залишено без руху, надано десятиденний строк для усунення недоліків позову, зокрема вказано, що позовна заява подана з порушенням встановленого строку звернення до суду. Позивачем до позовної заяви не додано заяву про поновлення пропущеного строку. Вказано, що позивач зазначає в якості третіх осіб: Кіровоградську обласну раду, Міністерство розвитку громад та територій України, Міністерство фінансів України. Необхідною умовою для залучення третіх осіб є наявність факту, що судове рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки осіб, які не є стороною у справі. Натомість позивачем у позові жодної інформації з приводу підстав для залучення третіх осіб у справі не наведено та не зазначено про те, на якій стороні (відповідача чи позивача) необхідно залучити зазначених третіх осіб. Позивачу необхідно надати суду письмові обґрунтовані пояснення щодо підстав для залучення вказаних у позові третіх осіб із зазначенням прав, свобод, інтересів або обов'язків, на які може вплинути судове рішення у справі.
09.01.2025 року представником ОКВП «Дніпро-Кіровоград» надано заяву про усунення недоліків позову, надано заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням своєї позиції щодо дотримання строків подання позову. Надано пояснення щодо підстав залучення третіх осіб до справи.
Ухвалою від 20.01.2025 року повернуто позовну заяву з підстави відсутності підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Згідно частин 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Вищеприведені норми встановлюють строк звернення до адміністративного суду, такий строк складає шість місяців та обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Проте, згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про природні монополії» рішення комісій приймаються на засіданнях, які проводяться у формі закритих або відкритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об'єднань споживачів і громадськості. При прийнятті рішень має забезпечуватися додержання прав і законних інтересів громадян, підприємств і суспільства. Рішення комісій, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов'язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань встановлення цін та тарифів (крім встановлення цін та тарифів для населення) і функціонування оптового ринку електричної енергії. Рішення комісій, які є нормативно-правовими актами, не потребують узгодження з іншими органами державної влади, крім випадків, передбачених законом. Проекти рішень комісій, які є нормативно-правовими актами, оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Строк звернення до суду встанолюється ст. 122 КАС України.
Виключенням щодо відсутності обмежених законодавцем строків на оскарження є оскарження нормативно - правових актів, які відповідно до положень статті 264 КАС України, можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Згідно ч. 3 ст. 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Дія нормативно-правового акту є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб'єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акту. Факт порушення прав, свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акту, може мати триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акту.
У постанові від 01.05.2023 року у справі № 824/607/18-а Верховний Суд робить висновок, що за умови перебування особи (позивача) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими статтею 122 КАС України. У разі оскарження нормативно-правового акту строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового акту.
Суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові від 23.10.2023 року справі № 814/426/18.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, неодноразово вказувалось, що право на доступ до судочинства, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункту 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 року у справі «Меньшакова проти України»). За висновком, викладеним в рішенні від 18.10.2005 року у справі «МПП «Голуб» проти України», право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними меж.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року, Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності, сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
У рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини наголошує, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 року у справі № 9901/601/19 вказувала, що право на звернення до суду не є абсолютним чи безмежним, а може бути регламентованим. Слід враховувати, що особа була вільною у виборі способу захисту свого порушеного права і за бажанням могла скористатися правом на оскарження акта у строк, передбачений нормативним процесуальним положенням.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
При вирішенні питання про дотримання строків звернення до суду слід звертати увагу коли особа дізналась або повинна була дізнатись про можливе порушення своїх прав. У випадку цієї справи, позивач оскаржує пункт постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка у свою чергу має ознаки нормативно-правового акту та згідно Законом України «Про природні монополії» таким є. Слід зважати на предмет спору у справі та те, що строк оскарження нормативно-правових актів складає весь строк протягом чинності таких актів.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість законодавчі норми запроваджують оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Також варто враховувати запровадження 24.02.2022 року в Україні воєнного стану, що, впливає на діяльність держави та людини.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 року № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 07.11.2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22.05.2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб; Указом Президента України від 06.02.2023 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.
Надалі, Указом Президента від 06.02.2023 №58/2023 затвердженим Законом України від 07.02.2023 року №2915-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Надалі Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії.
В умовах запровадження воєнного стану в Україні слід уникати зайвого формалізму та зважати на можливість певних обставин та наявність непереборної сили, що може призвести до порушення з боку сторони у справі певних процесуальних правил.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду висловлену у постановах від 05.05.2022 року у справі № 914/2652/19, від 30.03.2021 року справа № 520/11044/19. Верховний Суд вказував, що оцінюючи поведінку позивача та обставини справи в сукупності, залишення позову без розгляду та позбавлення позивача права на звернення до суду через пропуск строку у зв'язку із тим, що він очікував і розраховував на ухвалення судового рішення та вирішення його справи, було б явно непропорційним та може вказувати на надмірний формалізм у такому важливому питанні, як доступ до правосуддя. При встановленні можливості визнання поважними причин пропуску строку суд має встановити дійсні обставини, що зумовили таку ситуацію, та належним чином мотивувати своє рішення.
Згідно з частин 1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено право заявника на звернення до суду, з огляду на те, що повернення позовної заяви унеможливлює її належний розгляд та захист прав позивача у разі, коли буде встановлено дійсність їх порушення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 120, 122, 264, 312, 315, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» - задовольнити.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року в справі №340/8190/24 - скасувати.
Справу № 340/8190/24 направити для продовження розгляду до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Постанова суду Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова