12 червня 2025 року м. Дніпросправа № 280/823/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року (суддя О.О. Артоуз) у справі № 280/823/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головною управління ДПС у Запорізькій області від 17.10.2024 за №0735640-2409-0826-UA23060070000082704, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які с власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2023 рік. у сумі 2181 грн. 53 коп..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом, в порушення вимог «Положення про податок на майно», яке затверджено рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 №5, не застосовано нульову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Запоріжжя щодо об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі у 2023 році, зокрема, для квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , загальною площею 87,76 кв.м., що явно не перевищує 120 кв.м, визначених у рішенні №5 від 28.01.2015 Запорізькою міською радою.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Судом першої інстанції зазначено, що органом місцевого самоврядування в межах наданих повноважень встановлено нульову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Запоріжжі щодо об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі у 2023 році, зокрема, для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв.м.
Суд вказав, що станом на сьогоднішній день рішення Запорізької міської ради від 28.01.2015 № 5 «Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та № 30 від 26.02.2016, якими встановлено нульову ставку податку для квартир площа яких не перевищує 120 кв. метрів, не скасоване, а відтак - є діючим нормативно-правовим актом України і повинне застосовуватись до правовідносин, які є предметом розгляду по даній справі.
Таким чином, оскільки загальна площа належного позивачу у 2023 році об'єкту
оподаткування на території м. Запоріжжя становила 87,76 кв.м., а отже не перевищує 120 кв.м., то, відповідно, нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2023 рік відносно квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , є протиправним.
Відтак, суд вважав, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 17.10.2024 № 0735640-2409-0826-UA23060070000082704 на суму 2181,53 грн., діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що визначений законами України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що при прийнятті рішень з питань місцевих податків орган місцевого самоврядування має керуватись правилами, визначеними Податковим кодексом України. Зауважує, що листом від 11.08.2021 Державної регуляторної служби України встановлено, що рішення Запорізької міської ради від 28.01.2015 №5 має ознаки невідповідності вимогам чинного законодавства та суперечить принципам державної регуляторної політики. Вважає, що оскільки позивач є власником квартири за адресою АДРЕСА_3 , загальна площа 87.76 м2, то спірне податкове повідомлення-рішення винесено правомірно.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта позивачу на праві приватної власності належать:
квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа 87,76 кв.м;
квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , загальна площа 41,3 кв.м.
Загальна площа належних позивачу квартир становить 129,06 кв.м.
Головним управлінням ДПС у Запорізькій області проведено розрахунок податку на об'єкт нерухомого майна за 2023 рік та сформовано на ім'я позивача податкові повідомлення - рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
від 17.10.2024 № 0735640-2409-0826-UA23060070000082704 на суму 2181,53 грн. щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа 87,76 кв.м,
від 17.10.2024 № 0735637-2409-0826-UA26040190000081578 на суму 185,08 грн. щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , загальна площа 41,3 кв.м.
Вважаючи рішення № 0735640-2409-0826-UA23060070000082704 протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п. 266.2 ст.266 ПК України).
У відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пп. 266.6.1 п.266.6 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Абзацом сьомим підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Пунктом 266.4 статті 266 ПК України встановлені пільги із сплати податку
За приписами пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Відповідно до пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
При цьому за приписами п.30.9 ст.30 ПК України податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.
Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно п.10.3 ст.10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
Відповідно до п.12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп.12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України).
До повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать, в тому числі, встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом (пп.12.4.1 п.12.4 ст.12 ПК України).
Отже, виходячи з аналізу наведених норм права, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком, розмір якого визначається рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості.
При цьому, розмір такого податку хоча і визначається рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, проте не може перевищувати 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
В даному випадку спір виник з приводу застосування рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015, яким затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради № 5, внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за № 5, від 26.02.2016 за № 30, від 25.08.2016 за № 50, від 21.12.2016 за № 49, від 26.04.2017 за № 51, від 27.05.2020 за № 49.
Відповідно до пп. 2.4.1 п. 2.4 Положення №5 в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів (до абзацу «а» внесені зміни згідно з пунктом 1 рішення міської ради від 26.02.2016 №30, а саме: цифри та слова « 120 кв. метрів» замінені цифрами та словами « 60 кв. метрів»);
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; (до абзацу «б» внесені зміни згідно з пунктом 1 рішення міської ради від 26.02.2016 №30, а саме: цифри та слова « 250 кв. метрів» замінені цифрами та словами « 120 кв. метрів»);
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. (до абзацу «в» внесені зміни згідно з пунктом 1 рішення міської ради від 26.02.2016 №30, а саме: цифри та слова « 370 кв. метрів» замінені цифрами та словами « 180 кв. метрів»).
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно абз.1 пп. 2.4.2 п. 2.4 цього Положення №5 міська рада встановлює пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Абзацом 1 підпункту 2.5.2 пункту 2.5 Положення №5 з урахуванням змін, внесених рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 №5, від 26.02.2016 №30, від 21.12.2016 №49, встановлено, що ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, починаючи з 1 січня 2017 року становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (47,23 грн - за 2020 рік), за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;
- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;
- різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів.
Станом на час розгляду даної справи рішення міської ради м. Запоріжжя №5 від 28.01.2015 не скасоване, а відтак - є діючим актом і повинне застосовуватись до правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі, тому контролюючий орган повинен був враховувати у своїй діяльності зазначене рішення Запорізької міської ради.
Про необхідність врахування контролюючими органами у своїй діяльності рішень органів місцевого самоврядування щодо пільг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вказано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах, зокрема від 06.12.2022 у справі №2140/1892/18; від 27.06.2023 у справі №804/15401/15.
Посилання відповідача на лист Державної регулятивної служби України від 11.08.2021 вих. № 5849/0/20-21 суд апеляційної інстанції вважає помилковим, оскільки цей лист не є тим документом (рішенням), яким може бути скасовано акт органу місцевого самоврядування.
Відтак, враховуючи рішення Запорізької міської ради від 28.01.2015 за №5, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що оскільки у власності позивача перебуває квартира, що не перевищує загальну площу 120 кв.м, ставка податку для такого об'єкту житлової нерухомості у 2023 році дорівнює нулю.
Також суд апеляційної інстанції зауважує, що в даному випадку зміст рішення Запорізької міської ради в редакції на час виникнення спірних правовідносин не дає підстав стверджувати, що зазначена в затвердженому цим рішенням Положенні №5 база оподаткування є відмінною від тієї, що визначена Податковим кодексом України.
Вказаним Положенням №5 міською радою встановлено ставку податку відносно, зокрема, об'єктів житлової нерухомості квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв.м., а саме: нульову ставку.
На думку суду апеляційної інстанції, встановлення нульової ставки податку до таких об'єктів житлової нерухомості не суперечить положенням пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, яким визначено саме граничний (максимальний) розмір ставки податку (1,5% розміру мінімальної заробітної плати), а не її мінімальний розмір.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не вважає, що рішення міської ради суперечить положенням Податкового кодексу України, що спростовує позицією відповідача про неможливість застосування цього рішення органу місцевого самоврядування у спірних відносинах.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі № 280/823/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 12.06.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров