29 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/11979/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 року (головуючий суддя Турова О.М.)
в адміністративній справі №160/11979/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася 08.05.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014 - 2016 роки, при призначенні з 01.03.2024 року ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.03.2024 року перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2021, 2022, 2023 роки з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
В обґрунтування позову позивачка посилається на протиправність дій відповідача щодо нарахування позивачці пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки, оскільки до цього призначення пенсії за віком позивачка отримувала пенсію за вислугу років згідно зі ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII, відтак у цьому випадку має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший в межах одного закону, у зв'язку із чим при призначенні позивачеві пенсії за віком на підставі його заяви від 20.05.2022р. згідно із Законом №1058-IV має враховуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003р. із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003р., із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 01.03.2024р., з урахуванням раніше виплачених сум.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що в цьому випадку пенсія за віком на підставі Закону №1058-ІV буде вважатися такою, що призначена позивачці вперше, оскільки до призначення цієї пенсії, позивачка отримувала пенсію за вислугу років на підставі Закону №1788-ХІІ.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вказує, що Позивачка вже є учасником правовідносин у сфері пенсійного страхування шляхом отримання пенсії за вислугу років з 2017 року, яка є різновидом пенсії за віком в розумінні Закону № 1058, тому відсутні правові підстави для здійснення перерахунку призначеної пенсії у 2024 році за нормами частини 2 статті 40 Закону №1058 та застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 01.03.2024р.
Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28.09.2017 року перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ.
В подальшому, 01.03.2024 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV, на підставі якої відповідачем з 01.03.2024 року призначено позивачці пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, при обчисленні якої застосовано показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, за 2014-2016 роки.
11.03.2024 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою щодо перерахунку та виплати їй пенсії згідно із Законом №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, т.т за 2021-2023 роки.
Листом від 08.04.2024р. №21254-12536/Б-01/8-0400/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що вона перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з 28.09.2017 року та отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону №1788-XII, а в подальшому з 01.03.2024р. їй призначено пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-IV на підставі поданої нею заяви. Так, розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 обчислено виходячи із страхового стажу, зарахованого по 31.12.2023р., що складає 41 рік 11 місяців 11 днів, заробітної плати за даними системи персоніфікованого обліку за період з 01.07.2000 по 31.08.2017. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% складає 0,41917 (41 рік Ч 12 місяців + 11 місяців = 503 місяці: 12 : 100 Ч 1). Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації - 1,76618. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки, із застосуванням коефіцієнтів збільшення в розмірі 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197 та 1,0796 складає 14119,67 грн (3764,40 грн х 1,17 Ч 1,11 Ч 1,11 Ч 1,14 Ч 1,197 Ч 1,0796 = 7994,47 грн х 1,76618). Загальний розмір пенсії з 01.03.2024 складає 6078,26 грн, з яких: 5918,54 грн - розмір пенсії за віком (14119,67 грн Ч 0,41917); 159,72 грн - доплата за 11 років понаднормативного стажу (1452,00 грн х 11 %). Отже, пенсія розрахована і виплачується згідно з вимогами чинного законодавства.
Позивачка вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку пенсії позивача із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються, зокрема, Законом України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
пенсія за віком;
пенсія по інвалідності;
пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV встановлено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 40 Закону №1058-IV встановлено порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Так, абз.1-2 ч.1 ст.40 Закону №1058-IV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом 1 цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К),
де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Згідно з п. п. 2, 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-XII.
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Водночас, ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз зазначених норм вказує на те, що ч.3 ст.45 Закону №1058-IV встановлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший вид пенсії.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України №1058-IV.
Однак, у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом (а не переведення на інший вид пенсії), а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Матеріалами справи підтверджується, що первинно (28.09.2017 року) позивачці було призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що визначені Законом №1058-ІV.
Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV позивачка звернулася вперше 01.03.2024 року.
На підставі цієї заяви з 01.03.2024 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV.
Однак, застосовано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, що позивачка вважає не справедливим, оскільки це впливає на розмір її пенсії, та таким, що не відповідає вимогам пенсійного законодавства.
Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що статтею 55 Закону №1788-XII визначено окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років.
Разом з цим ст.7 Закону №1788-XII передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні.
Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Таким чином, у розглядуваному випадку призначення позивачці пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV не можна розцінювати як переведення з одного виду пенсії у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на інший у тій же системі, оскільки фактично позивачеві було призначено іншу пенсію за іншим законом, а тому при обчисленні розміру пенсійної виплати має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком на умовах Закону №1058-ІV).
Верховний Суд у подібних правовідносинах неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що у випадку, якщо особа, яка вже отримує пенсію за одним законом виявила бажання отримувати пенсію, право на яку визначене іншим законом, то має місце саме призначення пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно із частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком згідно із Законом №1058-IV.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №577/2576/17, а також у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №185/1474/17, від 31.07.2019 року у справі №720/208/17, від 16.06.2020 року у справі №127/7522/17, від 18.08.2020 року у справі №263/6611/17.
Матеріалами справи підтверджується, що з моменту призначення пенсії в 2017 році позивачка продовжила працювати, що підтверджується записами трудової книжки та розрахунками у пенсійній справі (а.с. 23-25, 53, 59 з/с, 66 з/с).
Отже, після призначення пенсії за вислугою років у 2017 році позивачка продовжила працювати (і працює на даний час), що збільшило її трудовий стаж та впливає на визначення розміру пенсії, а також можливість застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком, а саме за 2021-2023 роки.
Таким чином, в цьому випадку має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно з ч.3 ст.45 Закону №1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком, т.т. за 2021-2023 роки.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач протиправно при призначенні позивачеві пенсії за віком застосував показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески та який враховано для обчислення пенсії, за 2014 - 2016 роки.
З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, призначивши позивачеві інший вид пенсії, а саме: пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, без врахування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, які підлягають судовому захисту (відповідачем не враховано, що позивачка продовжила працювати після виходу на пенсію та працює на даний час).
Відтак, відповідач мав призначити пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки, тобто показник середньої заробітної плати мав враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Доводи відповідача про те, що позивачка вже отримував пенсію за вислугу років на підставі Закону №1788-ХІІ, а тому призначення пенсії за віком у відповідності Закону №1058-ІV необхідно розглядати як переведення з одного виду пенсії на інший, суд відхиляє як такі, що суперечать вимогам чинного пенсійного законодавства, оскільки слід врахувати, що позивачка продовжила працювати після призначення пенсії за вислугу років та працює на даний час.
В цьому випадку пенсія за віком на підставі Закону №1058-ІV буде вважатися такою, що призначена позивачці вперше, оскільки до призначення цієї пенсії, позивачка отримувала пенсію за вислугу років на підставі Закону №1788-ХІІ.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що права позивачки у розглядуваному випадку порушено саме протиправними діями відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві пенсії за віком згідно із Законом №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки і саме визнання протиправними таких дій відповідача буде належним способом захисту порушеного права позивача.
Разом з цим, з метою відновлення порушеного права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003р., із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 01.03.2024, з урахуванням раніше виплачених сум. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 29.05.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова