29 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/34062/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 року (головуючий суддя Ніколайчук С.В.)
в адміністративній справі №160/34062/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Державної установи «Дніпровська виправна колонія №89» про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
24 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)», просив:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89), яка полягає у незабезпеченні позивача засобами гігієни, що призвело до позбавлення ОСОБА_1 права на соціальне забезпечення гідного життя, яке обумовлене можливістю використовувати засоби гігієни при дотриманні санітарії та гігієни свого тіла;
- стягнути з Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» за порушення права позивача на забезпечення засобами гігієни та права на соціальне забезпечення гідного життя, яке обумовлене можливістю дотримуватись санітар» та гігієни свого тіла на користь ОСОБА_1 завдану цими порушеннями моральну шкоду в розмірі 305000 гривень;
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дніпровська виправна колоній (№89)», яка полягає у незабезпеченні позивача речами першої необхідності та одягом по сезону, що призвело до позбавленні ОСОБА_1 права на соціальне забезпечення для гідного життя, яке обумовлене можливістю використовувати речі першої необхідності та одягом для гідного життя;
- стягнути з Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» за порушення права позивача на забезпечення речами першої потреби та одягом і права на соціальне забезпечення гідного життя, яке обумовлене можливістю використовувати речі першої необхідності та одяг для гідного життя, на користь ОСОБА_1 завдану цими порушеннями моральну шкоду в розмірі 425000 гривень;
- визнати протиправними бездіяльність та дії Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)», яка полягала у незабезпеченні позивача засобами гігієни, речами першої необхідності та одягом за сезоном та якими було примушено позивача шляхом жебратства випрошувати у своїх рідних та знайомих надсилати позивачу у посилках засоби гігієни, речі першої потреби та одягу, що призвело до приниження гідності людини та призвело до завдання моральної шкоди;
- стягнути з Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» за протиправні бездіяльність та дії, які полягали у примушені позивача шляхом жебратства випрошувати у своїх рідних та знайомих надсилати позивачу у посилках засоби гігієни, речі першої потреби та одягу, що призвело до приниження гідності людини та призвело до завдання моральної шкоди, на користь ОСОБА_1 за завдану цим порушенням приниження гідності людини позивача та завдану йому моральної шкоди в розмірі 500000 гривень.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 року адміністративну справу № 160/34062/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - передано на розгляд до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що розгляд питання щодо оскарження рішення адміністрації установи виконання покарань здійснюється в порядку адміністративного судочинства місцевим судом в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про передачу справи до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Вказує, що спір у цій справі підсудний Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
Також в апеляційній скарзі скаржник заявив клопотання про здійснення апеляційного розгляду справи в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Відповідно до ч. 2. ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на ухвалу суду першої інстанції, зазначеної в п. 6 ч.1 ст. 294 КАС України (передачі справи на розгляд іншого суду), колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції необхідно здійснити без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про апеляційний розгляд справи в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції ухвали від 03.02.2024 року про передачу справи до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Порядок вирішення судом питань, пов'язаних із виконанням вироку, визначені ст.539 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається:
1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1,14 частини першої статті 537 цього Кодексу;
2) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу;
3) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9, 13-3 частини першої статті 537 цього Кодексу;
4) до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв'язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.
Питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків чи законних інтересів (ч. 1 ст. 539 КПК України).
Під час виконання вироків суд, визначений частиною 2 статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання, зокрема, про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань ( п. 13-1 ч. 1 ст. 537 КПК України).
Розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини першої статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства (ч. 9 ст. 539 КПК України).
Аналіз наведених вище норм КПК України дає підстави для висновку, що розгляд питання щодо оскарження рішення адміністрації установи виконання покарань здійснюється в порядку адміністративного судочинства місцевим судом в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що цей адміністративний спір підсудний місцевому загальному суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, як адміністративному суду , зокрема Ленінському районному суду м. Дніпропетровська (49099 , Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Коробова, буд., 6)
Отже, ухвала суду першої інстанції про передачу справи на розгляд до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська не підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 312, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 29.05.2025 та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу ст. 238 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова