29 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/5215/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 року (головуючий суддя Єфанова О.В.)
в адміністративній справі №160/5215/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення середнього заробітку,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 17.01.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення середнього заробітку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано надати суду докази сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Представник позивача в заяві про усунення недоліків зазначив, що він змінює підстави для звільнення від сплати судового збору та посилається на п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», яким передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 року позовну заяву повернуто позивачу.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки позивач звернувся за стягнення середнього заробітку за затримку розрахунків при звільненні, яка не входить до структури грошового забезпечення, а відповідно не пов'язана з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження. Вказує, що звільнений від сплати судового збору.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції ухвали від 26.02.2024 року, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
У заяві про усунення недоліків позову, яка подана на виконання ухвали суду про залишення позову без руху, позивач зазначив підстави для звільнення його від сплати судового збору, а саме пункт 13 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Частиною 2 статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» № 3674-VI.
Пільги щодо сплати судового збору визначено в частині 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Ця норма Закону має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України від 22.10.1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Частиною 2 статті 22 Закону № 3551-XII визначено, що особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, наведено у статті 12 Закону № 3551-XII.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 року у справі № 545/1149/17 зазначила, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини 1 статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 18.04.2022 року у справі № 910/6441/21 та від 18.07.2022 року у справі № 161/18983/20.
Ураховуючи викладене, хоча указана норма (пункт 13 частини 1 статті 5 Закону № 3674-VI) не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права мають бути нерозривно пов'язані саме із статусом учасника бойових дій, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач як колишній військовослужбовець звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Наявність чи відсутність статусу учасника бойових дій ніяк не впливає на можливість претендувати на компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із його несвоєчасною виплатою.
Таким чином, в розрізі норм статті 12 Закону № 3551-XII, змісту та підстав заявлених позовних вимог відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору у цій справі на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону № 3674-VI.
В апеляційній скарзі позивач посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №567/79/23.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду була передана справа №567/79/23 для відступлення зокрема і від вищенаведених висновків щодо застосування пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Однак, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 року справа №567/79/23 була повернута на розгляд колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду не встановила об'єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.
Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 року у справі №910/4518/16 сформулювала правовий висновок про те, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» (про звільнення від сплати судового збору в усіх судових інстанціях позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі) не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ.
За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Враховуючи предмет спору в цій адміністративній справі, а саме стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судовий збір за звернення до суду з такими позовними вимогами належить до сплати на загальних підставах.
Такого висновку щодо застосування положень пункту 13 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI у аналогічних правовідносинах дійшов також Верховний Суд в ухвалі від 30.12.2024 року у справі № 360/567/24.
Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У відповідності до п.1 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції про повернення позову - не підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 312, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 29.05.2025 та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу ст. 238 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова