12 червня 2025 року м. Дніпросправа № 209/3162/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області
на рішення Дніпровського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області від 09 травня 2025 року (суддя Багбая Є.Д.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області
третя особа Інспектор ВП № 1 Кам'янського районного управління поліції ГУНП Єгоров Олександр Дмитрович
про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області серії ЕНА № 4491516 від 13.04.2025 та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області від 09 травня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що правомірність оскаржуваної постанови доведена відповідачем, проте суд необґрунтовано не взяв до уваги докази, надані останнім.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Інспектором ВП № 1 Кам'янського районного управління поліції ГУНП Єгоровим Олександром Дмитровичем 13 квітня 2024 року винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4491516, згідно з якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн у зв'язку з вчиненням останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, керуючи транспортним засобом, водій перетнула суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушила п. 34 ПДР.
Не погодившись з названою постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В даній справі позивач зазначає, що порушення не доведено належними та допустимими доказами, адже відеофіксація не здійснювалась технічним приладом, визначеним наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026.
Суд першої інстанції погодився з такими доводами позивача та дійшов висновку, що доданий до матеріалів справи відеозапис не можна визнати як допустимий засіб фіксації, оскільки був зроблений на мобільним телефон патрульного.
Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок помилковим та зазначає, що згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відтак, у справах про адміністративні правопорушення можуть братися в якості доказів будь-які матеріали та документи, показання свідків, тощо, які дають можливість встановити наявність чи відсутність правопорушення. При цьому наведена норма КУпАП не визначає спеціальні вимоги до технічних приладів, якими здійснено відео чи фото фіксація порушення.
При цьому ані Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026, ані Закон України «Про Національну поліцію» не містить заборон на використання поліцейським під час несення служби інших пристроїв, аніж перелічені в Інструкції № 1026.
Відтак, проведення поліцейським відео-фіксації правопорушення за допомогою мобільного телефону не суперечить приписам чинного законодавства, адже поліцейський вчинив такі дії з метою виконання покладених на нього Законом України «Про Національну поліцію» завдань - забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.
Натомість суд апеляційної інстанції вважає слушним зауваження суду першої інстанції, що оскаржувана постанова не містить інформацію щодо технічного засобу, яким зафіксоване виявлене правопорушення.
За відсутності заповнення відповідної графи у постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності та посилання на певні докази, останні не можуть бути взяті судом як належні та допустимі, про що також неодноразово зазначав Верховний Суд при вирішенні спорів у подібних правовідносинах.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідачем не доведено допустимими доказами порушення позивачем вимог чинного законодавства у сфері безпеки дорожнього руху, а відтак оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.
Рішення суду першої інстанції підлягає зміні з підстав мотивів його прийняття.
Керуючись ст.ст. 243, 286, 317, 322, Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області від 09 травня 2025 року в адміністративній справі № 209/3162/25 змінити з підстав мотивів його прийняття.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з 12 червня 2025 року та оскарженню не підлягає.
Повна постанова складена 12 червня 2025 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова