29 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/25595/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року (головуючий суддя Луніна О.С.)
в адміністративній справі №160/25595/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 24.09.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області при призначенні і нарахуванні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 особі з інвалідністю 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації аварії на ЧАЄС 1 категорії;
- зо6ов'язати провести перерахунок пенсії з 4 лютого 2010 року по теперішній час додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі, віднесеної до категорії 1 у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області грошову суму у розмірі 26500 грн за період з 01.04.2020 року по 01.08.2024 року на користь ОСОБА_1 як особі, яка досягла віку 80 років, а також щомісячно з 01.08.2024 року сплачувати на користь ОСОБА_1 по 500 грн як особі яка досягла віку 80 років.
В обґрунтуванні позову зазначено, що з 04.02.2010 року позивач перейшов з пенсію за віком на пенсію, яка призначається особам, постраждалим від Чорнобильської катастрофи згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вважає, що за цей період часу йому пенсія нараховувалася і сплачувалася невірно. 07.08.2024 року позивач отримав довідку без номеру із Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, згідно якої йому нарахована пенсія у розмірі на 01.08.2024 року - 13740,97 грн, де:
13 916,42 грн - розмір пенсії (23194,04 х 60% - відсоток втрати працездатності),
379,60 грн - додаткова пенсія особам з інвалідністю 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЄС постанова №112 п.5, 66,43 грн - підвищення дітям війни,
621,48 грн - обмеження з індексації з 01.03.2023 року. позивач вважає, що відповідач невірно підрахував розмір його пенсії і у загальний розмір пенсії не було враховано щомісячно по 500грн - компенсаційна виплата 80-річним. З 01.04.2020 року особи, які досягли віку 80 років щомісячно повинні отримувати доплату у сумі по 500 грн до основного розмірі пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2020 року. Позивач вважає, що відповідачем порушено його право на належне пенсійне забезпечення у зв'язку з чим звернувся до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області при призначенні і нарахуванні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації аварії на ЧАЄС 1 категорії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії з 04.02.2010 року по 01.08.2024 року додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі, віднесеної до категорії 1 у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми за період з 01.04.2020 року по 01.08.2024 року, з урахуванням позиції суду та з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки позивачеві слід визначити пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком. Для позивача як інваліда ІІ групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із розмірів прожиткового мінімуму. Тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача при призначенні і нарахуванні пенсії позивачу, як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації аварії на ЧАЄС 1 категорії, підлягають задоволенню.
Разом з тим, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача щомісячно з 01.08.2024 року сплачувати на користь позивача по 500 грн. як особі яка досягла віку 80 років, суд вважає безпідставними, оскільки захисту в судовому порядку підлягають порушені права, а не можливість їх порушення у подальшому, відтак позовні вимоги в цій частині заявлені на майбутнє та задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області грошову суму у розмірі 26500 грн за період з 01.04.2020 року по 01.08.2024 року, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині відносяться до дискреційних повноважень відповідача.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що позивач отримує державну та додаткову пенсію відповідно до ст. 49, 50, 51, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розраховувалась у 2011 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745 “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету », а з 2012 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Враховуючи вищезазначене, рішення суду про зобов'язання здійснити перерахунок з 04.02.2010 по 01.08.2024 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком (а саме в редакції Закону № 796-XII від 09.07.2007) - є безпідставним. Зазначає, що позивачу з 01.04.2020 було встановлено компенсаційну виплату як особі, якій виповнилося 80 років, що підтверджується розпорядженням від 05.04.2020 (є в матеріалах справи). Отже, вимога Позивача про стягнення компенсаційної виплати за 2020 рік є безпідставною. Після проведення індексації пенсії з 01.03.2022 розмір пенсії позивача становить 11214,90 грн, що підтверджується розпорядженням від 22.02.2022 (є в матеріалах справи). Тобто розмір пенсійної виплати Позивача перевищує розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020 рік (10340,35 грн) а тому для встановлення щомісячної компенсаційної виплати у 2022 році немає підстав. Щомісячна компенсаційна виплата особам, які досягли 70-, 75- і 80-річного віку після 1 березня 2023 року, встановлюється і виплачується з дати досягнення ними відповідного віку. Після проведення індексації пенсії з 01.03.2023 розмір пенсії позивача становить 12714,90 грн, що підтверджується розпорядженням від 26.02.2023 (є в матеріалах справи). Після проведення індексації пенсії з 01.03.2024 розмір пенсії позивача становить 13740,97 грн, що підтверджується розпорядженням від 25.02.2024 (є в матеріалах справи). Тобто розмір пенсійної виплати Позивача перевищує розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020 рік (10340,35 грн) а тому для встановлення щомісячної компенсаційної виплати у 2023-2024 роках також немає підстав.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
В ході розгляду справи ухвалою від 17.04.2025 витребувано у позивача докази та пояснення поважності причин пропуску 6-ти місячного строку звернення до адміністративного суду стосовно позовних вимог, починаючи з 04.02.2010, а також з 01.04.2020 року.
На виконання зазначеної ухвали позивачем надано заяву від 21.05.2025, згідно якої вказано, що пенсія йому була призначена без пільг.
При цьому, відповідач у справі будь-яких доводів щодо пропуску строку звернення до суду не зазначив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 04.02.2010 року отримує пенсію, яка призначається особам, постраждалим від Чорнобильської катастрофи згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач є особою, постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (1 категорії), має ІІ групу інвалідності, має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
07.08.2024 року позивач отримав довідку без номеру із Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, згідно якої позивачу нарахована пенсія станом на 01.08.2024 року у розмірі 13740,97 грн. та має складові:
13 916,42 грн - розмір пенсії ( 23194,04 х 60% - відсоток втрати працездатності),
379,60 грн - додаткова пенсія особам з інвалідністю 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЄС постанови №112 п.5,
66,43 грн - підвищення дітям війни,
621,48 грн - обмеження з індексації з 01.03.2023 року.
Позивач вважає, що відповідачем порушено його право на належне пенсійне забезпечення:
- з 04.02.2010 року щодо додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю як особі віднесеній до категорії 1 у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком,
- просить стягнути з відповідача на його користь грошову суму в розмірі 26500грн. за період ї 01.04.2020 по 01.08.2024 як особі, що досягла віку 80 років,
- а також щомісячно з 01.08.2024 на його користь по 500грн як особі, що досягла віку 80 років.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
При цьому колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права в частині застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду з позовом, зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється 6-ти місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
При цьому, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме:
забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною 3 якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спричинено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011визначено, що держава за допомогою встановлення відповідних процесуальних строків, може обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, "дізналася" та "повинна була дізнатись" про порушення права.
Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19, від 02.04.2024 року справа №560/8194/20).
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доводів позивача та доказів щодо поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Повивач в позові зазначає, що 07.08.2024 року він отримав довідку без номеру із Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, згідно якої позивачу нарахована пенсія у розмірі 13 740грн. станом на 01.08.2024 року.
В довідці зазначено:
розмір пенсії - 13916,42грн (23194,04 х 60% - відсоток втрати працездатності),
379,60грн - дадаткова пенсія особам з інвалідністю 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС пост. №112 п.5,
66,43грн. - підвищення дітям війни,
612,48 - обмеження з індексації з 1.03.2023.
Позивач вважає, що відповідач невірно підрахував розмір його пенсії і в загальний розмір пенсії не було враховано щомісячно по 500грн - компенсаційна виплата 80-ти річним.
Також позивач зазначає, що з 01.04.2020 року особи, які досягли 80 років щомісячно одержують доплату по 500грн. до основного розміру пенсії згідно постанови КМУ ВІД 01.04.2020.
Вказує, що йому з 01.04.2020 по 01.08.2024 не виплачується вказана сума.
При цьому, позивач з даним позовом звернувся до адміністративного суду лише 24.09.2024 року, отже з пропуском 6-ти місячного строку звернення до суду.
Водночас, позивні вимоги просить задовольнити з 2010 року.
Оскільки позивач звернувшись до адміністративного суду у вересні 2024 року з позовними вимогами за період починаючи з 04.02.2010 рік та за період з 01.04.2020 по 01.08.2024, отже пропустив 6-ти місячний строк звернення до адміністративного суду.
При цьому, позивач не наводить жодних поважних причин пропуску такого строку.
Не звернув увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду суд першої інстанції, що призвело до помилкових висновків про задоволення позову починаючи з 04.02.2010 року та з 01.04.2020 року.
Водночас, в силу ст. 123 КАС України, наслідком пропуску строку звернення до суду є залишення позову без розгляду.
Оскільки пенсійні виплати мають триваючий/постійний характер, то позовні вимоги з 04.02.2010 року до 23.03.2024 року необхідно залишити без розгляду.
Як наслідок, даний позов слід розглядати в межах 6-ти місячного строку звернення до суду, а саме за період починаючи з 24.03.2024 року.
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог за період з 04.02.2010 року до 23.03.2024 року слід скасувати та в цій частині позов залишити без розгляду.
Щодо позовних вимог за період з 24.03.2024 року, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивач зазначає, що саме додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідачем з 4 лютого 2010 року нараховується у розмірі менше ніж 75%.
При цьому, згідно з абз. 4 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону України від 06.06.1996 року) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач віднесений до категорії 1 та є особою з інвалідністю ІІ групи.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону України від 06.06.1996 року) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - 8 мінімальних пенсій за віком.
Нарахування та виплата позивачу державної та додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється Управлінням Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва.
На момент звернення позивача до суду, нарахування та виплата державної та додаткової пенсії позивачу згідно вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року), починаючи з 04.02.2010 року в повному обсязі відповідачем не здійснено.
Дана обставина підтверджується письмовими запереченнями представника відповідача.
Суд вважає такі дії відповідача, неправомірними з огляду на наступне.
Положення ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року), були змінені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року, після чого, на підставі Рішення Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року втратили чинність як неконституційні.
Тому, в даному випадку при визначені розміру державної та додаткової пенсій, позивачу, необхідно застосовувати розміри визначені в ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 06.06.1996 року.
У зв'язку з визнанням неконституційними положення ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 28.12.2007 року рішенням Конституційного Суду України у справі №10-рп/2008 від 22.05.2008, суд вважає що в період з 05.10.2006 року по 28.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.05.2010 року Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва при визначенні розміру пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу необхідно виходити також з положень ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 05.10.2006 року).
Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 05.10.2006 року), у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
З пояснень представника відповідача та із листа Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, випливає, що розрахунок та виплата державної та додаткової пенсії позивачу, у період з 01.01.2004 року по 31.05.2010 року, було здійснено відповідно до вимог Постанови КМУ від 26.07.1996 року №831, Постанови КМУ від 03.01.2002 року №1, Постанова КМУ від 27.12.2005 року №1293, Постанови КМУ від 28.05.2008 року №530, Постанови КМУ від 16.07.2008 року №654, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Прикінцевих та Перехідних положень вказаного закону, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про винесення змін до деяких законодавчих актів України».
Разом з тим, такі дії відповідача є неправомірними, оскільки Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме ст.62 вказаного Закону, Кабінет Міністрів України уповноважено приймати виключно роз'яснення порядку застосування Закону, а не визначати сам порядок. Під застосуванням суд розуміє механізм здійснення передбачених даною статтею сум виплат, а не встановлення нових розмірів державної та додаткової пенсії даній категорії осіб.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
Зокрема, у рішенні Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11.10.2005 р. зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване чи звужене.
Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, суд доходить висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону № 1058-ІV не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначити пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 966-14. Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5.10.2000 року № 2017-ІІІ, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 ст. 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Таким чином, для позивача як інваліда ІІ групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із розмірів прожиткового мінімуму.
Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, надається особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій потерпілих від аварії на Чорнобильській АЄС, та призначається відповідно до статей 49, 50, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Потрібно зазначити, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю призначається після виникнення права у особи на державну пенсію та виплачується кожного місяця.
Законом передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
- інвалідам I групи - 100 відсотків мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам II групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Також, стаття 51 вказаного Закону визначає, що:
- особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
- особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком.
- особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.
Під час визначення розміру щомісячної додаткової пенсії для чорнобильців, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Так, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 1 січня 2024 - 2 361 грн.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги в частині визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області при перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 особі з інвалідністю 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації аварії на ЧАЄС 1 категорії, підлягають задоволенню з 24.03.2024.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що розрахунок пенсії позивача станом на 25.02.2024 року вказує, що основний розрахунок пенсії позивача від середнього заробітку становить 13916,42грн., однак, розмір пенсії з надбавками становить 13740,97грн, що є меншим за розрахунок пенсії позивача від середнього заробітку становить та не відповідає вимогам пенсійного законодавства (а.с.93).
Крім того, відсутні будь-які підстави для обмеження позивача в індексації пенсії на суму 621,48грн.
Також, розрахунок пенсії позивача станом на 25.02.2024 року не містить такої виплати, як компенсаційна виплата 80-ти річним в розмірі 500грн.
Вказані недоліки в розрахунку пенсії позивача впливають на розмір пенсії позивача та порушують його права на належний розмір пенсії.
Право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача у відповідності до вимог пенсійного законодавства з 24.03.2024.
Оскільки суд апеляційної інстанції залишив без розгляду частину позовних вимог (з 04.02.2010 року до 23.03.2024), то в частині позовних вимог, починаючи з 24.03.2024, наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Тому, в іншій частині (починаючи з 24.03.2024) рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року слід залишити без змін.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року - скасувати в частині задоволених вимог за період з 04.02.2010 року до 23.03.2024 року, та в цій частині позов залишити без розгляду.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 17.04.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова
суддя Н.А. Олефіренко