09 червня 2025 року справа 160/33346/24
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 (суддя Турлакова Н.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії
ОСОБА_1 17.12.2024 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Тернопільській області у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2, відповідно до рішення Конституційного Суду №1/- р/2020 від 23.01.2020 у справі №1- 5/2018(746/15);
- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1989 по 15.06.1991;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до заяви про призначення пенсії від 31.10.2024 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 задоволений позов частково:
- визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Тернопільській області у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 ;
- зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1989 по 15.06.1991 згідно свідоцтва НОМЕР_1 ;
- зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 31.10.2024 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (список №2) в редакції рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 по справі 1-5/2018 (746/15), з урахуванням висновків суду в даній справі;
- в іншій частині позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як спеціальний закон, є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 з моменту набрання законної сили Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 11.10.2017 року, а тому рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 впливає на осіб у яких право на призначення пенсії на пільгових умовах, виникло до 11.10.2017. Отже, позивачка недосягла пенсійного віку та в неї відсутній пільговий стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, який визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 31.10.2024 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.
Рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області №046350014110 від 07.11.2024, прийнятому за принципом екстериторіальності, відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з не зарахуванням періоду навчання з 01.09.1989 по 15.06.1991, оскільки в свідоцтві № НОМЕР_2 невірно зазначене дошлюбне прізвище позивачки « ОСОБА_2 » - « ОСОБА_2 ». Позивачка не досягнула на момент звернення до пенсійного органу встановленого законодавством пенсійного віку - 55 років, отже право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на даний час відсутнє.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:
Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що доповнив Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».
Відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше встановлений пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Разом з тим, відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Крім того, згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення суду конституційної юрисдикції застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Отже, рішенням №1-р/2020 від 23.01.2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення цього рішення (пункт 2 резолютивної частини). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин Закон України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
На момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 з одного боку, та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий у 50 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, справа №560/12743/21 щодо якої є типовою, дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, всупереч доводів, слід застосувати саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, позивачка досягла пенсійного віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а висновки відповідача є безпідставними.
Відповідно до пункту “д» статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Частиною 1 статті 38 Закону України “Про професійну (професійно-технічну) освіту» передбачено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Згідно статті 3 Закону України “Про професійну (професійно-технічну) освіту», професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.
Судом встановлено, що в період з 01.09.1989 по 15.06.1991 позивачка навчалась в Новопокровській середній школі з професійною підготовкою, по закінченню навчання було видано свідоцтво серії НОМЕР_3 .
Згідно копії свідоцтва про укладання шлюбу № НОМЕР_4 від 05.09.1992, дошлюбне прізвище позивачки " ОСОБА_2 ".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невірно зазначене дошлюбне прізвище позивачки не можна вважати як підставу для відмови у зарахуванні періоду навчання до страхового стажу, оскільки при заповнені свідоцтва було допущено помилку при перекладі прізвища з російської мови на українську мову, окрім того зазначена обставина не залежала від позивачки.
Крім того, згідно частини 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Тобто пенсійний орган, у випадку виявлення помилок або неточностей у документах, має право звернутись до підприємств, організацій і окремих осіб, на яких працювала особа, що звернулась із заявою про призначення пенсії, із запитом про витребування відповідних документів, необхідних для визначення права на пенсію.
Відповідно до частини 1 статті 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право, зокрема:
- отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;
- проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати;
- вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду та порядок їх використання;
- порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
- у разі виявлення порушень порядку, використання коштів Пенсійного фонду звертатися в установленому законом порядку до контролюючих та правоохоронних органів.
Враховуючи викладене, пенсійний орган маючи цілу низку повноважень, не вчинило жодних дій спрямованих на дотримання конституційного права позивачки на пенсію, поклавши весь тягар відповідальності на останню.
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з 09.06.2025 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді Т.І. Ясенова
судді О.В. Головко