12 червня 2025 р. Справа № 480/7301/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 (суддя: С.М. Гелета, м. Суми) по справі № 480/7301/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області ( далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області, відповідач), у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, у відмові у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 згідно поданої заяви від 13.03.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області врахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 06.09.1982 по 19.07.1985 на Виробничому об'єднанні «Гомсельмаш», період роботи з 12.11.1991 по 31.12.2003 у селянському фермерському господарстві ОСОБА_1 та розглянути питання про призначення пенсії за віком з врахування цього стажу з дати подачі заяви, тобто з 13.02.2024.
В обґрунтування позовних вимог не погодився з відмовою відповідача у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки вважає, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області безпідставно не зараховано періоди роботи з 06.09.1982 по 19.07.1985 на Виробничому об'єднанні «Гомсельмаш». Посилаючись на практику Верховного Суду, викладену в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, вказав, що певні недоліки в заповненні трудової книжки, неточності, формальні помилки, або відсутність певної інформації, не можуть бути підставою для відмови в зарахуванні відповідного періоду роботи до страхового стажу, а відтак відсутність у трудовій книжці позивача запису про дату та номер наказу про звільнення не може слугувати підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії.
Також вказав, що має право на зарахування до страхового стажу періоду роботи з 12.11.1991 по 31.12.2003 у селянському фермерському господарстві ОСОБА_1 , оскільки копією трудової книжки позивача, свідоцтвом про державну реєстрацію фермерського господарства та іншими документами, підтверджується вказаний період роботи та сплата страхових внесків.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 №480/7301/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №183450030676 від 21.03.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Чекірди Гната, 10,м. Хмельницький, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 21318350) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) період роботи з 06.09.1982 до 19.07.1985 включно на Виробничому об'єднанні «Гомсельмаш».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Чекірди Гната, 10,м. Хмельницький, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 21318350) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) від 13.03.2024 з приводу призначення пенсії за віком, із зарахуванням періоду роботи з 06.09.1982 до 19.07.1985 включно на Виробничому об'єднанні «Гомсельмаш» до страхового стажу позивача та прийняти рішення по суті заяви від 13.03.2024.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Чекірди Гната, 10,м. Хмельницький, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 21318350) суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 №480/7301/24 та винести постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував на хибний висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 06.09.1982 по 19.07.1985, оскільки вважає, що оформлена не в установленому порядку трудова книжка позивача, а саме відсутність наказу про звільнення з роботи, за правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.03.2020 у справі №155/1180/17, є правомірною підставою для відмови ОСОБА_1 зарахувати спірний період до страхового стажу.
Просив врахувати, що згідно з п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 ( далі - Інструкція № 58) записи у трудовій книжці повинні точно відповідати тексту наказу, а у разі виявлення неправильного чи неточного запису здійснюється виправлення адміністрацією підприємства де було зроблено відповідний запис ( п. 2.5).
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 13.03.2024 звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 42).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №183450030676 від 21.03.2024 (а.с. 34) відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком та зазначено, що вік позивача становить 62 роки 11 місяців 21 день. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", становить 21 рік. Страховий стаж позивача становить 9 років 8 місяців 5 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період з 06.09.1982 по 19.07.1985, оскільки відсутній наказ про звільнення з роботи; періоди роботи в селянсько-фермерському господарстві «Ковзік А.Г.» , з 12.11.1991 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком протиправними, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування спірного рішення, а також зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 06.09.1982 до 19.07.1985 включно, суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що відсутність інформації у трудовій книжці щодо підстав внесення записів не може бути підставою для неврахування спірного періоду роботи позивача.
Пославшись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а , суд першої інстанції вказав, що пенсійним органом залишено поза увагою, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Відтак, оскільки в трудовій книжці ОСОБА_1 містяться записи про роботу позивача, в т.ч. і інформація про початок роботи та дата закінчення роботи на посаді, скріплені підписом уповноваженої особи, міститься печатка підприємства, відсутні підстави для неврахування вказаного періоду роботи до страхового стажу позивача.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ в Хмельницький області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 12.11.1991 по 31.12.2003 у селянському фермерському господарстві «Ковзік А.Г.», суд першої інстанції виходив з відсутності доказів сплати страхових внесків роботодавця, а також зазначив, що надані до суду свідоцтво про державну реєстрацію фермерського господарства позивача від 10.06.1994, довідка про внесення до єдиного державного реєстру від 10.06.1996, заява про зняття з обліку платників податків від 20.05.2002, розпорядження про реєстрацію фермерських господарств не є підставою для зарахування до періодів страхового стажу позивача спірних періодів, оскільки такі документи взагалі не надавалися позивачем до відповідача разом із заявою про призначення пенсії.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи (справа переглядається в частині задоволення позову), визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом № 1058-IV та Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788-XIІ).
На виконання вимог частини 1 статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За визначенням, наведеним у частині першої статті 26 Закону № 1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Приписами частини 1 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-ІV).
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до абзацу першого статті 56 Закону № 1788-ХІI до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із пунктом «а» абзацу третього статті 56 Закону № 1058-ІV до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі по тексту - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 17 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи (служби) є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.
Колегія суддів зазначає, що спірним у даній справі є не врахування у рішенні №183450030676 від 21.03.2024 до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 06.09.1982 по 19.07.1985 на Виробничому об'єднанні «Гомсельмаш» у зв'язку із відсутністю запису у трудовій книжці реквізитів наказу про звільнення позивача з посади.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що звертаючись до територіального органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії, позивач надав, зокрема, копію трудової книжки НОМЕР_2 (а.с. 11-13) відповідно до якої позивач працював з 06.09.1982 до 19.07.1985 на посаді слюсаря-електрика з ремонту електричного обладнання 4 розряду у Виробничому об'єднанні «Гомсельмаш».
Зазначений період початку роботи з 06.09.1982 відображено у трудовій книжці позивача в графі 7.
В колонці трудової книжки «Дата» зазначено «06.09.1982», а також вказано підстави для внесення запису «пр. №69к від 06.09.1982». В подальшому відображено переведення позивача на іншу посаду (графа 8).
Також в графі 9 зазначено, що 19.07.1985 позивач був звільнений за власним бажанням. Разом із тим, відсутні відомості щодо підстав внесення запису до графи 9, а саме до печатки «номер та дата» наказу про звільнення не внесенно відомості.
Варто вказати, що записи про роботу позивача , в т.ч. і інформація про початок роботи та дата закінчення роботи на посаді скріплені підписом уповноваженої особи, міститься печатка підприємства «Гомсельмаш» (а.с.11 зворотн.стор.).
Відповідно до п. 1.1 Інструкції №58 трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
На виконання п. 2.3. Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Відповідно до абз. 1 п. 2.4. Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Отже, з системного аналізу норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, випливає, що обов'язок здійснення записів у трудовій книжці власником або уповноваженим ним органом покладено на останніх, а не на працівника, а тому відповідальність за ведення трудової книжки, за неправильність вчиненого запису, покладається на підприємство, відтак відсутність у трудовій книжці реквізитів наказу про звільнення позивача з посади, не може бути підставою для не включення певних періодів роботи до страхового стажу позивача.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17.
Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання пенсійного органу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.03.2020 у справі № 155/1180/17, оскільки в ній правовідносини склались за відмінних до цієї справи обставин, а саме щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача про який в трудовій книжці немає жодних записів, а також вирішувалось питання щодо можливості підтвердження такого показаннями свідків. Тобто в даному випадку недоліки в оформленні трудової книжки не є формальними, що дає підстави для висновку про нерелевантність обставин справи № 155/1180/17 та справи, що розглядається.
При цьому колегія суддів зазначає, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці (пільговій довідці) відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав - певних недоліків трудової книжки.
За встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про підтвердження періоду роботи позивача з 06.09.1982 до 19.07.1985 включно на Виробничому об'єднанні «Гомсельмаш», а тому вказаний період мав бути врахований відповідачем при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії.
Щодо правомірності обраного судом першої інстанції способу захисту, колегія суддів зазначає наступне.
Так, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати.
Відповідно до абзацу 12 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Абзацом 3 пункту 4.3 Порядку № 22-1 встановлено, що рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Згідно з абзацом 1 пункту 4.10 Порядку № 22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Беручи до уваги, що за принципом екстериторіальності, оскаржуване рішення №183450030676 від 21.03.2024 про відмову у призначенні пенсії прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області без надання належної оцінки наданим ОСОБА_1 документам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов'язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2024 з приводу призначення пенсії за віком, із зарахуванням періоду роботи з 06.09.1982 до 19.07.1985 включно на Виробничому об'єднанні «Гомсельмаш» до страхового стажу позивача та прийняти рішення по суті заяви від 13.03.2024.
Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 по справі № 480/7301/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова Я.М. Макаренко