Постанова від 12.06.2025 по справі 520/910/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2025 р. Справа № 520/910/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Рівненської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024, (головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В.) по справі № 520/910/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка"

до Рівненської митниці

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними дії Рівненської митниці в частині не винесення письмового рішення щодо визнання заявленої митної вартості і не скасування при цьому протиправного рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2022/000175/2 від 11.11.2022 та скасувати протиправне рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2022/000175/2 від 11.11.2022 Рівненської митниці;

- визнати протиправними дії Рівненської митниці в частині не винесення письмового рішення щодо визнання заявленої митної вартості і не скасування при цьому протиправного рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2022/000183/2 від 18.11.2022 та скасувати протиправне рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2022/000183/2 від 18.11.2022 Рівненської митниці.

В обґрунтування позову зазначило, що при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно не визнала митну вартість товару, визначену декларантом, прийняла оскаржуване рішення, а також неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Рівненської митниці в частині не винесення письмового рішення щодо визнання заявленої митної вартості і не скасування при цьому протиправного рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2022/000175/2 від 11.11.2022.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2022/000175/2 від 11.11.2022 Рівненської митниці.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2022/000183/2 від 18.11.2022 Рівненської митниці.

Рівненська митниця (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного висновку, просила його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи, не надання належної оцінки доводам відповідача, що подані до митного оформлення документи містили розбіжності, в них відсутні всі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо правомірності рішення від 11.11.2022, вказує, що інвойсом від 25.09.2021 передбачена знижка на товар в розмірі 2%, водночас Контрактом від 15.02.2016 не визначено механізму розрахунку такої знижки, а лише зауважено, що продавець може її надати в розмірі до 10% від суми інвойсу.

Звертає увагу, що інвойс від 25.09.2021,накладна від 17.10.2022 та коносамент від 12.06.2022 містять розбіжності у пункті доставки товару; платіжне доручення в іноземній валюті не завірене належним чином (відсутні відмітки штампа банку, підписи відповідних виконавців банку); у рахунках-фактурах про надання транспортно-експедиційних послуг та довідці не зазначена інформація щодо вартості експедиційних послуг за кордоном України; декларантом не надано заявку на перевезення, передбачену Договором на транспортно-експедиторське обслуговування.

Щодо правомірності рішення від 18.11.2022, зазначає, що декларантом до митного оформлення не надано MRN № 22PL322080NS5DFTG2 та № 22PL322080NS5DFLL9, посилання на які містяться у накладній УМВС від 17.10.2022 № 44403 та заявку на перевезення; на підтвердження транспортних витрат надано довідку, яка суперечить наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599; за кодом документа 3014 - прейскурант виробника товару підприємством долучено комерційний інвойс; у банківському платіжному документі наявне посилання лише на контракт, у зв'язку з чим неможливо однозначно кореспондувати оплату за ним із імпортованою партією товарів.

З урахуванням наведеного, вважає, що ним правомірно прийняті спірні рішення про коригування митної вартості товарів.

Крім того, вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме розгляд позову по суті спору, поданого з пропуском строку звернення до суду.

Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Другого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 призначено склад колегії суддів: головуючий суддя Мельнікова Л.В, судді: Курило Л.В., Бегунц А.О.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2024 та 28.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Рівненської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 у справі № 520/910/24 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Розпорядженням керівника апарату Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 № 02-01/853 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 520/910/24 у зв'язку з припиненням повноважень судді Другого апеляційного адміністративного суду Мельнікової Л.В. з 20.02.2025 у зв'язку зі смертю.

За наслідками проведеного повторного автоматизованого розподілу судової справи, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Русанова В.Б., судді: Подобайло З.Г., Присяжнюк О.В.

03.03.2025 суддя Подобайло З.Г. подала заяву про самовідвід по справі № 520/910/24.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2025 заяву судді Подобайло З.Г. про самовідвід у справі № 520/910/24 - задоволено. Адміністративну справу № 520/910/24 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу колегії суддів в порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.

На підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді: Бегунц А.О., Присяжнюк О.В.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025 справу прийнято до провадження.

У зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Бегунца А.О. на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Калиновський В.А., Присяжнюк О.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 15.02.2016 між ТОВ «Омега-Автопоставка» (покупець) та компанією Ningbo Shunxing Auto Electric Equipment Co, LTD (Китайська народна республіка)(продавець) укладено контракт № 3198, за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти і сплатити протягом терміну дії цього Контракту товар в асортименті, кількості, якості і за ціною, що вказані в інвойсах, які мають юридичну силу специфікацій та являються невід'ємними частинами Контракту. Поставка товару здійснюється партіями. При цьому під партією розуміється вся сукупність товару, яка поставляється покупцю за одним інвойсом (т. 1 а.с. 60-66).

Пунктом 1.2 Контракту передбачено, що найменування ціни, кількість, номери та індекси QMS (DIN) ISO9001, відповідно до яких вироблений товар на кожну позицію товару, що поставляється, вказуються у відповідних інвойсах, які є невід'ємною частиною цього Контракту і мають юридичну силу специфікацій.

Продавець разом з товаром може поставляти продукцію на безоплатній основі. Перелік такої продукції указується в рахунку-проформі (п. 1.3 Контракту).

Відповідно до розділу 2 Контракту ціна товару узгоджується сторонами та вказується в інвойсі і приймається на умові FOB (ІНКОТЕРМС-2010) порт Ningbo, China. В інвойсі може бути передбачений інший порт поставки товару.

Ціна є фіксованою і не змінюється протягом поставки кожної конкретної партії товару.

Вартість тари (упаковки) входить в ціну товару.

Загальна сума Контракту на момент його підписання складає 500 000,00 доларів США. Дана сума контракту може змінюватись за угодою сторін в процесі виконання Контракту.

Валюта Контракту - долари США.

Продавець може надати знижку у розмірі до 10% від суми інвойсу за умови замовлення покупцем товару, що є складською пропозицією.

Згідно з пунктами 3.1 - 3.3 Контракту товар за даним Контрактом поставляється на умовах FOB (ІНКОТЕРМС-2010) порт Ningbo, China, якщо інший порт не зазначено у відповідному інвойсі.

Обов'язок укласти Контракт фрахтування судна з перевізником покладається на покупця.

Поставка повинна здійснюватися партіями, термін поставки кожної відповідної партії товару - протягом 30 днів з дня проведення передоплати згідно з п. 4.2 цього Контракту.

Розділом 4 Контракту визначено, що валюта Контракту - долари США.

Оплата вартості товару, узгодженої сторонами та вказаної у відповідному інвойсі здійснюється на умовах передоплати у розмірі 20% від загальної суми інвойсу. Вартість товару, що залишилась згідно з інвойсом, покупець оплачує протягом 20 банківських днів з моменту отримання копій про відвантаження товару. За узгодженням сторін можлива оплата на умовах 100% передоплати. Сторони погодили, що оплата вартості товару може також здійснюватися на умовах відстрочення платежу, а саме: 100% відстрочення платежу протягом 60 календарних днів від дати митного оформлення товару митницею покупця, яка вказується у МД. Конкретні умови оплати вказуються сторонами в інвойсі.

Всі витрати по оформленню банківських документів по оплаті за товар, включаючи банківську комісію, несе покупець.

Моментом оплати вважається надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

25.09.2021 позивач замовив у Ningbo Shunxing Auto Electric Equipment Co, LTD автозапчастини (бігунки, кришки розподілювачів запалювання, мости діодні, магнети контактні, розподілювачі запалювання, щітки генераторів, регулятори напруги) на загальну суму 16 157,75 доларів США, що підтверджується інвойсом № SX-20210925 (т. 1 а.с. 47-48).

Інвойсом передбачені умови поставки та оплати товару: пакування за рахунок покупця, термін оплати - 100% оплата до відвантаження товару, надання продавцем знижки на придбаний товар у 2%.

26.05.2022 позивачем здійснено оплату за придбаний товар в загальній сумі 16 157,75 доларів США, про що свідчить платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 339 (т. 1 а.с. 54).

У червні 2022 р. продавцем відвантажено товар, про що складено коносамент № 218877661А (т. 1 а.с. 49).

31.10.2022 з метою митного оформлення товару, ТОВ «Омега» подало до Рівненської митниці митну декларацію № 22UA204020/2022/028067, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору в розмірі 16 157,75 доларів США (т. 1 а.с. 38-41).

На підтвердження митної вартості разом з декларацією надано: інвойс №SX-20210925 від 25.09.2021; коносамент (Bill of lading) № 218877661A від 12.06.2022; накладну ЦІМ (СIM consignment note (rail)) №44403 від 17.10.2022; декларацiю про походження товару (Declaration of origin) №SX-20210925 від 25.09.2021; платіжне доручення №339 від 26.05.2022; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1415 від 15.08.2022; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2186 від 26.10.2022; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №26.10/2 від 26.10.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) №3198 від 15.02.2016 із додатковими угодами, договір (контракт) про перевезення № 015090-19 від 11.09.2019 (т. 1 а.с. 47-74).

09.11.2022 митний орган за результатами опрацювання документів, поданих разом із декларацією встановив, що останні містять неточності. Зокрема, у інвойсі від 25.09.2021 №SХ-20210925 вказана знижка розміром 2% (329,75 USD), однак, відсутні відомості про умови її надання. Пунктом 2.6 зовнішньоекономічного контракту від 15.02.2016 №3198 передбачено, що продавець може надати знижку у розмірі до 10% від суми інвойсу за умови замовлення покупцем товару, що є складською позицією. Разом з тим даний пункт контракту не містить механізму розрахунку такої знижки або чітко встановлених градацій відсотків знижки залежно від зазначеного критерію. У інвойсі від 25.09.2021 № SХ-20210925 вказано пункт доставки Одеса (Україна) проте відповідно до коносаменту від 12.06.2022 №218877661А вказано пункт доставки Гданськ (Польща), а відповідно до накладної ЦІМ від 17.10.2022 № 44403 вказано пункт доставки Клевань (Україна). Платіжне доручення в іноземній валюті від 26.05.2022 №339 не може бути взяте до уваги як таке що підтверджує факт оплати за імпортований товар, оскільки не завірене належним чином (відсутні відмітки штампа банку, підписи відповідних виконавців банку). У рахунках фактурах про надання транспортно - експедиційних послуг від 16.10.2022 №2186, від 15.08.2022 № 1415, що надані до митного оформлення та у довідці від 26.10.2022 №26.10/2 не зазначена інформація щодо вартості експедиційних послуг за кордоном України. Це свідчить про не включення витрат пов'язаних з наданням експедиційних послуг при розрахунку митної вартості товарів, що є порушенням ч. 10 ст. 58 МК України. Пунктом 2.1. Договору на транспортно - експедиторське обслуговування від 11.09.2019 №015090-19 передбачена заявка на перевезення, яка є невід'ємною частиною Договору, що до митного оформлення не надана.

З урахуванням наведеного, відповідач запропонував декларанту надати додаткові документи, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, які містять інформацію щодо продукції, що виготовляється виробником; завірені належним чином банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів; документи в межах положень наказу МФУ від 24.05.2012 №599 щодо експедиторських витрат (винагорода експедитора); заявку до Договору на транспортно - експедиторське обслуговування від 11.09.2019 № 015090-19; за бажанням декларанта - інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів (т. 1 а.с. 83-84).

11.11.2022 декларант на запит митного органу додатково надав листи від 25.09.2022, від 10.11.2022, заявку від 23.05.2022, прайс-лист виробника, експортну декларацію країни відправлення від 07.06.2022, платіжне доручення в іноземній валюті від 26.05.2022 № 339 та повідомив, що більше додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару надати не має можливості (т. 1 а.с. 85-113).

11.11.2022 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості № UA204000/2022/000175/2 та складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2022/000213 (т. 1 а.с. 32-37).

01.12.2023 декларант звернувся до митного органу із заявою, в якій просив визнати заявлену митну вартість за первинною МД та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2022/000175/2 від 11.11.2022, в порядку, передбаченому ч. 9 ст. 55 МК України (т. 1 а.с. 114-118). До заяви додало додаткові документи на підтвердження правильності визначення митної вартості товару, зокрема: заявку ХВ-0051826/7941, акти надання послуг від 15.08.2022 та від 07.12.2022, платіжне доручення № 601866, рахунки від 15.05.2022.

11.12.2023 митний орган, за наслідками розгляду додаткових документів, повідомив позивача про відсутність підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2022/000175/2 від 11.11.2022 (т. 1 а.с. 130-132).

Також, 20.01.2016 між ТОВ «Омега-Автопоставка» (покупець) та компанією Yuhuan Jinli Auto Parts Co, LTD (Китайська народна республіка)(продавець) укладено контракт № 004807-16, за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти і сплатити протягом терміну дії цього Контракту товар в асортименті, кількості, якості і за ціною, що вказані в інвойсах, які мають юридичну силу специфікацій та являються невід'ємними частинами Контракту. Поставка товару здійснюється партіями. При цьому під партією розуміється вся сукупність товару, яка поставляється покупцю за одним інвойсом (т. 1 а.с. 174-180).

Ціна є фіксованою і не змінюється протягом поставки кожної конкретної партії товару.

Вартість тари (упаковки) входить в ціну товару.

Валюта Контракту - долари США.

Обов'язок укласти Контракт фрахтування судна з перевізником покладається на покупця.

Розділом 4 Контракту визначено, що валюта Контракту - долари США.

Моментом оплати вважається надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

02.06.2022 позивач замовив у Yuhuan Jinli Auto Parts Co, LTD автозапчастини (стойки, важелі підвіски, опори шарові, наконечники рульової тяги, шарніри рульової тяги, комплекти важелів, рульові трапеції) на загальну суму 78 689,22 доларів США, що підтверджується комерційним інвойсом № JL-220562 (т. 1 а.с. 160-166).

Інвойсом передбачені наступні умови оплати товару: термін оплати - 100% передоплата.

27.06.2022 позивачем здійснено оплату за придбаний товар в загальній сумі 78 689,22 доларів США, про що свідчить платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 159 (т. 1 а.с. 170).

У червні 2022 р. продавцем відвантажено товар, про що складено коносамент № 218877661В (т. 1 а.с. 167).

31.10.2022 з метою митного оформлення товару, ТОВ «Омега» подало до Рівненської митниці митну декларацію № UA204020/2022/028069, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору в розмірі 78 689,22 доларів США (т. 1 а.с. 144-150).

На підтвердження митної вартості разом з декларацією надано: комерційний інвойс №JL-220562 від 02.06.2022; коносамент (Bill of lading) № 218877661B від 12.06.2022 р.; накладну ЦІМ (СIM consignment note (rail)) №44403 від 17.10.2022; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №JL-220562 від 02.06.2022; банківський платіжний документ №159 від 27.06.2022; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №26.10/2 від 26.10.2022 прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01.06.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №004807-16 від 20.01.2016 із додатковими угодами; митну декларацію країни відправлення № 310120220517765240 від 07.06.2022 (т. 1 а.с. 160-181).

07.11.2022 митний орган за результатами опрацювання документів, поданих разом із декларацією встановив, що останні містять неточності. Так, в гр.28 накладної УМВС від 17.10.2022 №44403 зазначені MRN №22РL322080NS5DFТG2 та №22РL32208NS5DFLL9, які до митного оформлення не надані; для підтвердження вартості перевезення товару декларантом надано лише довідку про транспортні витрати від 26.10.2022 №26.10/2, що суперечить Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», декларантом за кодом документа 3014 (прейскурант (прайс-лист) виробника товару) надано документ з назвою «комерційний інвойс»; відповідно до п.2.1 договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 11.09.2019 №015090-19 «Замовник надає експедитору «Заявку», яка являється доповненням до Договору...». Разом з цим до митного оформлення дану заявку не надано. До митного оформлення надано банківський платіжний документ від 28.06.2022 №159, що не можливо однозначно кореспондувати із імпортованою партією товарів, оскільки, в графі призначення платежу наявні лише реквізити контракту. Зазначене вказує на ймовірне невиконання умов оплати згідно п.4.2 зовнішньоекономічного контракту від 20.01.2016 №004807-16.

З урахуванням наведеного, відповідач запропонував декларанту надати додаткові документи, а саме: висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, які містять інформацію щодо продукції, що виготовляється виробником; банківський платіжний документ, який підтверджує оплату заявленої до митного оформлення партії товару; 5) MRN №22РL322080NS5DFТG2 та №22РL32208NS5DFLL9; 6) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту), банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури); за бажанням декларанта - інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів (т. 1 а.с. 182).

У відповідь на запит декларант додатково направив до митного органу копії наступних документів на підтвердження значення складових митної вартості: переклад експортної декларації країни відправлення; сертифікат від 07.09.2021; ЕМД UA807210/2022/000038 від 06.01.2022, UA807200/2022/003118 від 13.10.2022, UA205050/2022/056984 від 06.09.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 11.01.2019; витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на 28.09.2022; витяг зі статуту позивача; транзитні декларації MRN № 22PL322080NS5DFLL9 та № 22PL322080NS5DFTG2; прайс-лист продавця; звіт з митних декларацій з 01.05.2021 до 10.11.2022; пояснення до довідки про транспортні витрати № 26.10/2 від 26.10.2022 та від 28.10.2022; платіжне доручення на оплату експедиційних послуг № 601866; рахунок на оплату експедитору №2186 від 26.10.2022; рахунок на оплату експедитору №1415 від 15.08.2022; відомості про взаєморозрахунки між ТОВ «Омега» та продавцем за період з 01.01.2022 по 31.10.2022; лист про взаєморозрахунки з продавцем №10718 від 09.11.2022 (т. 1 а.с. 183-243).

18.11.2022 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості № UA204000/2022/000183/2 та складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2022/000222 (т. 1 а.с. 135-143).

01.12.2023 декларант звернувся до митного органу із заявою, в якій просив визнати заявлену митну вартість за первинною МД та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2022/000183/2 від 18.11.2022, в порядку, передбаченому ч. 9 ст. 55 МК України (т. 1 а.с. 244-247). До заяви додало додаткові документи на підтвердження правильності визначення митної вартості товару, зокрема: заявку ХВ-0051826/7941, акти надання послуг від 15.08.2022 та від 07.12.2022, платіжне доручення № 601866, рахунки від 15.05.2022.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, а тому є протиправними. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача по складанню таких рішень та безпідставному невизнанню митної вартості товарів, визначеної декларантом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).

Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18.

Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною контрактів від 15.02.2016 та від 20.01.2016) з урахуванням інвойсів.

Позивачем до митного оформлення подано митні декларації, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.

Відповідачем за результатами розгляду митних декларацій та документів прийняті спірні рішення про коригування митної вартості товарів.

У графі 33 рішень в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:

у рішенні від 11.11.2022 № UA204000/2022/000175/2:

- у інвойсі від 25.09.2021 №SХ-20210925 вказана знижка розміром 2% (329,75 USD), однак, відсутні відомості про умови її надання. Пунктом 2.6 зовнішньоекономічного контракту від 15.02.2016 №3198 передбачено, що продавець може надати знижку у розмірі до 10% від суми інвойсу за умови замовлення покупцем товару, що є складською позицією. Разом з тим даний пункт контракту не містить механізму розрахунку такої знижки або чітко встановлених градацій відсотків знижки залежно від зазначеного критерію. Додатково наданим листом від 10.11.2022 щодо роз'яснення по знижці повідомлено, що зважаючи на ситуацію на українському ринку, наявність передоплати, а також у зв'язку із зниженням курсу Юаня до курсу долара США по рахунку від 25.09.2021 №SХ-20210925 згідно контракту від 15.02.2015 №3198 знижено ціни. Дані відомості не кореспондуються з п. 2.6 Контракту від 15.02.2016 №3198, де передбачено лише знижку за умови замовлення покупцем товару, що є складською пропозицією. Також відомості щодо знижки були зазначені у інвойсі від 25.09.2021 №SХ-20210925 ще до дати здійснення передоплати - 26.05.2022. Слід зазначити, що дата контракту, зазначена у листі від 10.11.2022 щодо роз'яснення по знижці не співпадає із датою зовнішньоекономічного контракту, який надано до митного оформлення;

- у рахунках фактурах про надання транспортно - експедиційних послуг від 16.10.2022 №2186, від 15.08.2022 № 1415, що надані до митного оформлення та у довідці від 26.10.2022 №26.10/2 не зазначена інформація щодо вартості експедиційних послуг за кордоном України. В додатково наданому листі-поясненні до довідки від 28.10.2022 № 28.10/2 повідомляється, що послуга наземної доставки, яка включає в себе документальне оформлення транзиту по території Польщі, перевезення контейнера залізничним транспортом, роботи по завантаженню та розвантаженню контейнера на залізниці, транспортно-експедиторське обслуговування по території Польщі вказується у рахунку про транспортні витрати одним рядком - «Послуги з міжнародних перевезень вантажів залізничним транспортом», проте це не відповідає відомостям, що зазначені у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 26.10.2022 № 2186, де послуги, що стосуються документального оформлення транзиту по території Польщі (документаційний збір), перевезення вантажів залізничним транспортом, вантажо-розвантажувальні роботи за межами території України зазначаються окремими рядками, а відомості щодо транспортно-експедиційного обслуговування на території Польщі відсутні. Це свідчить про не включення витрат пов'язаних з наданням експедиційних послуг при розрахунку митної вартості товарів, що є порушенням ч. 10 ст. 58 МК України;

- у додатково наданому платіжному дорученні від 19.08.2022 № 601866 зазначено рахунки від 15.08.2022 № 1417, № 1416, які до митного оформлення не надано. Таким чином перевірити суму сплачених коштів по рахунку № 1415 від 15.08.2022 не є можливим;

- додатково наданий звіт про попередні оформлення від 10.11.2022 не може бути взятий до уваги, так як в ньому вказано ціни лише по 7 товарних позицій з 23, що наведені в інвойсі від 25.09.2021 №SХ-20210925 і без врахування транспортно-експедиційних витрат. Також ціни зазначені у Звіті по товарних позиціям не відповідають цінам, що зазначені в інвойсі від 25.09.2021 №SХ-20210925;

- у інвойсі від 25.09.2021 №SХ-20210925 по товарам з артикулами 030.3706.020-11, 97S.3701-03 є по кожному дві позиції з різними цінами;

- наданий додатково декларантом прайс лист виробника від 20.09.2021 не може розглядатись як джерело цінової інформації щодо продажу товарів для широкого кола покупців в умовах вільної конкуренції, оскільки містить посилання за зовнішньоекономічний контракт від 15.02.2016 №3198 та містить виключно цінову інформацію щодо продажу товарів, які зазначені в інвойсі від 25.09.2021 №SХ-20210925;

- неподання декларантом всіх додаткових документів, витребуваних митницею;

- рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено раніше;

у рішенні від 18.11.2022 № UA204000/2022/000183/2:

- декларантом за кодом документа 3014 (прейскурант (прайс-лист) виробника товару) надано документ з назвою «комерційний інвойс»;

- відповідно до п.2.1 договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 11.09.2019 №015090-19 «Замовник надає експедитору «Заявку», яка являється доповненням до Договору...». Разом з цим до митного оформлення дану заявку не надано;

- до митного оформлення надано банківський платіжний документ від 28.06.2022 №159, що не можливо однозначно кореспондувати із імпортованою партією товарів, оскільки, в графі призначення платежу наявні лише реквізити контракту. Зазначене вказує на ймовірне невиконання умов оплати згідно п.4.2 зовнішньоекономічного контракту від 20.01.2016 №004807-16;

- в додатково наданому листі від 09.11.2022 № 10718 зазначені реквізити рахунка та платіжного доручення, які не кореспондуються з наданими до митного оформлення;

- в додатково наданих рахунках на оплату транспортних послуг від 15.08.2022 № 1415 та від 26.10.2022 № 2186 зазначено заявку від 23.05.2022 № ХВ-0015826/7941, яку до митного оформлення не надано;

- в додатково наданому рахунку на оплату транспортних послуг від 26.10.2022 № 2186 зазначена «Винагорода експедитора на території України». Разом з цим відомості про винагороду експедитора за межами України відсутні. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу та включення до митної вартості усіх належних складових;

- неподання декларантом всіх додаткових документів, витребуваних митницею;

- рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено раніше.

Джерелом інформації по товарам слугувала цінова інформація, що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін, а саме:

по рішенню від 11.11.2022 № UA204000/2022/000175/2:

товар № 1 - МД №UA100380/2022/357276 від 14.07.2022, де розрахунок митної вартості складає 16,19 дол. США/кг; товар № 2 - МД №UA807210/2022/526 від 19.02.2022, де розрахунок митної вартості складає 12,84 дол. США/кг; товар № 3 - МД №UA205030/2022/29226 від 30.10.2022, де розрахунок митної вартості складає 15,94 дол. США/кг; товар № 4 - МД №UA100380/2022/308875 від 08.08.2022, де розрахунок митної вартості складає 54,37 дол. США/кг; товар № 5 - МД №UA100330/2022/442059 від 11.08.2022, де розрахунок митної вартості складає 35,50 дол. США/кг;

по рішенню від 18.11.2022 № UA204000/2022/000183/2:

товар № 1 - МД №UA209170/2022/083237 від 21.10.2022, де розрахунок митної вартості складає 6,36 дол. США/кг; товар № 2 - МД №UA500500/2022/037898 від 19.10.2022, де розрахунок митної вартості складає 6,17 дол. США/кг; товар № 3 - МД №UA100060/2022/149365 від 22.09.2022, де розрахунок митної вартості складає 6,16 дол. США/кг.

Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Щодо рішення від 11.11.2022 № UA204000/2022/000175/2.

Надаючи оцінку доводам апелянта про не визначення жодним документом механізму розрахунку знижки на придбаний товар в розмірі 2%, зазначеної в інвойсі від 25.09.2021 колегія суддів зазначає, що умовами Контракту від 15.02.2016 передбачено можливість продавця надати знижку в розмірі до 10% від суми інвойсу.

В свою чергу, інвойс продавця, який є невід'ємною частиною контракту, містить зазначення конкретного розміру знижки на придбаний товар в розмірі 2%, що свідчить про узгодженість сторонами порядку та розміру надання знижки.

Крім того, листом від 10.11.2022, що надавався митному органу, продавець повідомив, що ціни на товар в рахунку від 25.09.2021 ним знижено у зв'язку із ситуацією на українському ринку, наявності переплати та зниженням курсу Юаня до курсу долара США.

Колегія суддів зауважує, що законодавством України та міжнародними звичаями ділових відносин передбачена свобода договірних відносин між господарюючими суб'єктами, в тому числі в сфері укладання, зміни та виконання господарських зобов'язань та свобода узгодження таких домовленостей.

Таким чином, оскільки надання продавцем знижки не суперечить умовам Контракту, колегія суддів вважає, що не визначення механізму розрахунку такої знижки не є беззаперечною підставою для не визнання митним органом митної вартості товару, що визначена декларантом.

Доводи апеляційної скарги про те, що лист-роз'яснення від 10.11.2022 містить посилання на дату контракту (15.02.2015), що не співпадає із датою зовнішньоекономічного контракту, який надано до митного оформлення (15.02.2016) колегія суддів оцінює критично, оскільки як повідомив позивач, продавцем допущено технічну описку під час виготовлення листа, яка ним усунута, про що свідчить виправлений лист, наданий суду.

Щодо доводів скаржника про розбіжності у пункті доставки товару, зазначеного у інвойсі від 25.09.2021 (Одеса, Україна), накладній від 17.10.2022 (Клевань, Україна) та коносаменті від 12.06.2022 (Гданськ, Польща) колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що спірний товар перевозився за межами України за наступним маршрутом: морським транспортом - порт Ningbo, China - Гданськ, Польща; залізничним транспортом - з Гданську, Польща до Клевань, Україна, що підтверджується довідкою про транспортні витрати (т. 1 а.с. 57).

В свою чергу, контрактні умови поставки FOB обумовлюють право вибору покупця способів і шляхів, маршрутів поставки, чим пояснюється наявність проміжних пунктів доставки ввезеного товару.

Як наслідок, судом не встановлено розбіжностей у пункті доставки товару, визначеній коносаментом та накладній.

Щодо пояснення розбіжностей у пункті доставки товару, зазначеного у інвойсі від 25.09.2021 (Одеса, Україна), декларант надавав митному органу лист від 10.11.2022, в якому продавець повідомив, що на момент оформлення інвойсу всі доставки здійснювались в Одесу морем, тому пунктом доставки визначено Одесу. Проте через воєнні дії в Україні доставка товару в м. Харків Україна здійснювалась через порт Гданськ, Польща (т. 1 а.с. 104).

Натомість, митним органом не зазначено, яким чином зазначення у інвойсі від 25.09.2021 пункту доставки товару - Одеса, Україна вплинуло на його митну вартість.

Щодо доводів апелянта про надання до митного оформлення платіжного доручення в іноземній валюті, яке не завірене належним чином (відсутні відмітки штампа банку, підписи відповідних виконавців банку) колегія суддів зазначає, що під час митних консультацій декларантом надано копію платіжного доручення від 26.05.2022 з відмітками банку та підписами уповноважених осіб (т. 1 а.с. 113).

Посилання апелянта на те, що у рахунках-фактурах про надання транспортно-експедиційних послуг та довідці не зазначена інформація щодо вартості експедиційних послуг за кордоном України колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Так, рахунком на оплату від 15.08.2022 передбачено понесення підприємством витрат на транспортні послуги по перевезенню вантажів за межами державного кордону України (фрахт Нінгбо Китай - Гданськ, Польща).

Згідно рахунку на оплату від 26.10.2022 ТОВ «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоствка» придбало послуги з фрахтової надбавки за межами митної території України, вантажо-розвантажувальні роботи за межами митної території України, послуги з міжнародних перевезень вантажів залізничним транспортом, транспортно-експедиційні послуги на території України, винагорода експедитора на території України.

Довідкою про транспортні витрати від 26.10.2022 підтверджено наступні транспортні витрати: морський фрахт Нінгбо Китай - Гданськ, Польща, фрахтова надбавка за межами митної території України, вантажо-розвантажувальні роботи за межами митної території України, документаційний збір за межами митної території України, послуги з міжнародних перевезень вантажів залізничним транспортом Гданськ, Польща - Клевань, Україна.

Під час митних консультацій, декларант надав митному органу лист експедитора від 28.10.2022, яким роз'яснено, що вартість експедиційних послуг включена до послуг з міжнародних перевезень вантажів залізничним транспортом Гданськ, Польща - Клевань, Україна (т. 1 а.с. 111).

Натомість, не виділення окремим рядком суми витрат, понесених на оплату послуг експедитора достеменно не свідчить про заниження декларантом митної вартості товару.

Посилання митного органу на те, що інші види послуг по перевезенню вантажів визначені окремими рядками, тоді як відомості щодо транспортно-експедиційного обслуговування на території Польщі не зазначені, колегія суддів вважає такими, що є припущеннями митного органу про не включення декларантом спірних витрат до митної вартості товару, не доведеними жодними доказами.

Доводи апеляційної скарги про не надання декларантом заявки на перевезення, передбачену Договором на транспортно-експедиторське обслуговування колегія суддів вважає такими, що спростовуються матеріалами справи, а саме заявкою № ХВ-0051826/7941 (т. 1 а.с. 109), яка надавалась представником підприємства під час митних консультацій.

Щодо доводів митного органу про неможливість підтвердити вартість транспортно-експедиційних послуг за перевезення спірного товару, оскільки у платіжному дорученні від 19.08.2022 № 601866 зазначено також рахунки від 15.08.2022 № 1417, № 1416, що не надані до митного оформлення.

Як пояснив позивач, ним проведено оплату транспортно-експедиторських послуг по рахункам на оплату від 15.08.2022 № 1415, № 1417, № 1416 з метою заощадити витрати на оплату банківських послуг.

Колегія суддів зазначає, що проведення оплати по декільком рахункам на підставі одного платіжного доручення не заборонено діючим законодавством.

При цьому, декларантом надано інші докази на підтвердження експедиційно-транспортних витрат: рахунки на оплату, заявку на перевезення, довідку про транспортні витрати, акти виконаних робіт.

У постановах від 03.04.2018 у справі № 809/322/17, від 22.10.2020 у справі № 320/2455/19 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар або послугу. Тобто прямого зв'язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що надання декларантом платіжного доручення, яке на думку митного органу не підтверджує оплату транспортно-експедиторських послуг не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Щодо доводів скаржника, що звіт про попередні оформлення від 10.11.2022 містить ціни лише по 7 товарних позицій з 23, що наведені в інвойсі від 25.09.2021 №SХ-20210925 та без врахування транспортно-експедиційних витрат, а отже не має братись до уваги митним органом.

Так, підприємство як митному органу, так і суду пояснювало, що звіт зроблений за рік 10.11.21-10.11.22. За цей період були наявні тільки 7 товарних позицій, тоді як інші позиції, визначені інвойсом не завозилися, при цьому, спірний звіт містив інформацію по цінам з ЕМД UA807210/2022/000526 від 19.02.2022 по розмитненню товарів від того ж виробника з тією ж торгівельною маркою. Також, зазначило, що в звіті ціни вказуються без врахування транспортно-експедиційних витрат.

Натомість, відповідач не зазначив неможливості врахування цінової інформації, що містилась у звіті та митній декларації, принаймні як відомості на ідентичні та аналогічні товари для використання другого та третього методу визначення митної вартості, тоді як застосував другорядний метод визначення митної вартості товарів із врахуванням інформації з митних декларацій, оформлених іншими декларантами.

Стосовно посилання скаржника на відсутність каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів), тоді як наданий до митного оформлення прайс-лист з посиланням на контракт, за яким позивачем ввезено товар є по суті офертою для конкретного покупця колегія суддів зазначає, що прайс-лист - це перелік пропозицій товару та цін, що складається виробником (продавцем) товару в процесі здійснення його господарської діяльності та не є товаросупровідним документом. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника (продавця) товару вказаного документу чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Отже, відомості, наведені у прайс-листі, не мають імперативного характеру і у разі його наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15.

В постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постановах від 08 грудня 2022 року у справі № 420/2792/19, від 01 березня 2023 року у справі № 420/18880/21.

Також колегія суддів зауважує, що продавець самостійно визначає ціни для своїх контрагентів, що є однією з базових основ забезпечення свободи підприємницької діяльності. Так, долучений декларантом прайс-лист оформлено саме для двосторонніх відносин між позивачем та компанією Yuhuan Jinli Auto Parts Co, LTD. Відповідно до рівня цін вказаних у цьому документі безпосередньо здійснювалась поставка товару покупцю, що не заперечується відповідачем.

Щодо рішення від 18.11.2022 № UA204000/2022/000183/2.

Так, апелянт зазначає, що декларантом за кодом документа 3014 (прейскурант (прайс-лист) виробника товару) надано документ з назвою «комерційний інвойс», що є однією з підстав коригування митної вартості ввезених товарів.

Тобто, фактично, під час митного оформлення товарів, декларантом не надано прайс-лист.

Разом з тим, не надання декларантом прайс-листа не є підставою для невизнання митної вартості товару за умови надання інших документів на підтвердження митної вартості товарів, оскільки як зазначено вище прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів.

Декларантом разом з митною декларацією надавались комерційний інвойс №JL-220562 від 02.06.2022; коносамент (Bill of lading) № 218877661B від 12.06.2022 р.; накладна ЦІМ (СIM consignment note (rail)) №44403 від 17.10.2022; декларація про походження товару (Declaration of origin) №JL-220562 від 02.06.2022; банківський платіжний документ №159 від 27.06.2022; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №26.10/2 від 26.10.2022, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №004807-16 від 20.01.2016 із додатковими угодами; митну декларацію країни відправлення № 310120220517765240 від 07.06.2022, що в повному обсязі підтверджують заявлену ним митну вартість товарів.

Крім того, під час оскарження рішення від 18.11.2022 позивач направив митному органу прайс-лист з метою усунення відповідної помилки.

Щодо доводів апелянта про ненадання декларантом заявки на перевезення, складання якої передбачено договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 11.09.2019 №015090-19 колегія суддів зазначає, що підприємством дійсно на час митного оформлення товару не надавався такий документ.

Разом з тим, у грудні 2023 р. ТОВ «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка», звертаючись із заявою про скасування рішення про коригування митної вартості товару від 18.11.2022 надало заявку на перевезення.

Підстав її неврахування під час перегляду спірного рішення, митним органом не зазначено.

Доводи апелянта про наявність у банківському платіжному документу від 28.06.2022 №159, лише реквізитів контракту, що неможливо однозначно кореспондувати із імпортованою партією товарів колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у наданій позивачем до митного оформлення платіжній інструкції від 27.06.2022 дійсно відсутні посилання на будь-які документи, які підтверджують оплату вартості саме ввезеної партії товару.

Водночас в графі «призначення платежу» зазначено: «prepayment contract 004807-16 dd 20/01/16 for the autoparts» та вказано про сплату позивачем 78 689,22 дол. США, що відповідає сумі, визначеній інвойсом від 02.06.2022.

Загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за №910/15601 (далі - Порядок №216).

Пунктом 2.2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи інший документ, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постановах від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18, від 25 травня 2021 року у справі № 520/10386/2020.

Щодо доводів апелянта про не включення декларантом до митної вартості товару винагороди експедитора за межами України колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось, експедитор у листі від 28.10.2022, роз'яснив, що вартість експедиційних послуг включена до послуг з міжнародних перевезень вантажів залізничним транспортом Гданськ, Польща - Клевань, Україна.

Рахунок на оплату від 26.10.2022 містить посилання на оплату послуг з міжнародних перевезень вантажів залізничним транспортом - 95 078,36 грн (т. 1 а.с. 240).

Натомість, можливе не включення декларантом до транспортних витрат винагороди експедитора є його припущеннями та не спростовує заявленої позивачем митної вартості товару.

Доводи скаржника як на підставу визначення митної вартості товару за резервним методом - не надання позивачем на запит митниці договору (угоди, контракту) з третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності! такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Колегія суддів зазначає, що вказані у ч. 3 ст. 53 МК України документи мають надаватись митному органу лише за їх наявності у декларанта. Натомість, відсутність таких документів з огляду на їх не складання не слугувати підставою для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару та додатково під час оскарження спірного рішення, вважає, що останні кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Колегія суддів також враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.

Крім того, колегія суддів зауважує, що спірні рішення про коригування митної вартості не містять обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідач обмежився лише посиланням на номери митних декларацій, які взяті за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митних деклараціях зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірні рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів прийняті відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи оцінку позовним вимогам в частині визнання протиправними дій Рівненської митниці в частині не винесення письмових рішень щодо визнання заявленої митної вартості і не скасування при цьому протиправних рішень про коригування митної вартості товарів від 11.11.2022 та від 18.11.2022 колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 9 статті 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

Тобто вказаними приписами статті 55 МК України визначено, що при розгляді додатково поданих декларантом документів, письмове рішення виноситься лише щодо визнання заявленої митної вартості товарів та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, в іншому випадку обґрунтована відмова у визнанні заявленої митної вартості товарів з урахуванням додатково поданих документів.

Як встановлено під час розгляду справи, позивач направив до Рівненської митниці заяви від 01.12.2023 про надання додаткових документів, відповідно до вимог частини 8 статті 55 МК України та визнання митної вартості товарів.

За результатами розгляду заяв Рівненською митницею відмовлено у визнанні заявленої митної вартості товарів з урахуванням додаткових документів, про що свідчать листи від 11.12.2023 тобто митницею вчинено відповідні дії за наслідками розгляду заяв.

Отже, оскільки відповідачем складено відмови у визнанні заявленої митної вартості товарів з урахуванням додатково поданих документів за наслідком розгляду заяв позивача, у відповідності до приписів частини 9 статті 55 МК України, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині є помилковим.

На переконання колегії суддів, належним способом захисту порушених прав позивача в межах спірних правовідносин є саме скасування у судовому порядку оскаржуваних рішень відповідача про коригування митної вартості товарів, однак судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, та має наслідком його скасування в цій частині з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.

Щодо доводів митного органу про порушення позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частинами 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тому при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 28.05.2021 по справі № 380/2355/20.

Так, спірні рішення митного органу складені 11.11.2022, 18.11.2022 та того ж дня отримані позивачем в автоматичному режимі, що ним не заперечується.

На підставі приписів ч. 7 ст.і 55 МК України позивачем сплачено гарантійні платежі в розмірі нарахованому митним органом та випущено товари у вільний обіг.

Слід зазначити, що вимогами статті 13 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи і торгівлю 1994 року та вимогами частин 8, 9, 10 статті 55 МК України визначено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення стати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для стати відповідних митних платежів.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цій статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому разі митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надане забезпечення стати митних платежів повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом".

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що за наслідками розгляду наданих декларантом додаткових документів раніше визначена митним органом митна вартість товару може бути скасована шляхом прийняття письмового рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасування рішення про коригування заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Отже, встановлений МК України 80-денний термін для надання додаткових документів позивачем з огляду на дату прийняття рішень про коригування митної вартості - 11.11.2022 та 18.11.2022, мав завершитись 30.01.2023 та 06.02.2023 відповідно.

Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» від 24.03.2022 № 2142-IX (далі Закон № 2142-ІХ), що набрав чинності 05.04.2022 підпункт 2 пункту 9-12 Розділу ХХІ Прикінцеві та перехідні положення Митного кодексу України викладено у наступній редакції: зупиняється перебіг строків, визначених частиною четвертою статті 45, частиною другою статті 46, частиною четвертою статті 48, статями 55, 125, 204, 240, частиною шостою статті 244, частиною тринадцятою статті 264, частиною другою статті 269, частинами п'ятою і шостою статті 299, частиною восьмою статті 313, частиною четвертою статті 321, частиною шостою статті 334 цього Кодексу.

Тобто, станом на 2023 рік 80 денний строк на подання додаткових доказів для підтвердження митної вартості було зупинено Законом № 2142-ІХ.

Згодом, Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законів України щодо врегулювання окремих питань розпорядження іноземними товарами, транспортними засобами комерційного призначення, що перебувають на митній території України під митним контролем, а також такими, що незаконно ввезені на митну територію України» від 21.11.2023 № 3475-IX (далі Закон № 3475-ІХ) було викладено підпункт 2 пункту 9-12 Розділу ХХІ Прикінцеві та перехідні положення Митного кодексу України в наступній редакції: зупиняється перебіг строків, визначених, зокрема, статтями 55, 240, частиною шостою статті 244 цього Кодексу, перебіг яких поновлюється з 1 січня 2024 року. У разі якщо перебіг таких строків розпочався до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану" від 24 березня 2022 року № 2142-IX, їх перебіг поновлюється з 1 січня 2024 року на невикористаний строк.

Таким чином, граничний термін для подання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів, передбачений частиною 8 статті 55 МК України, у спірних правовідносинах сплив 01.01.2024.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось у заяві про поновлення строку, позивач, з урахуванням зупинення перебігу строків, визначених статтею 55 МК України, 01.12.2023 направив Рівненській митниці листи разом з додатковими документами, відповідно до вимог частини 8 статті 55 МК України, тобто у період зупинення строку, передбаченого вказаною нормою, що свідчить про дотримання декларантом приписів частини 8 статті 55 МК України в редакції Закону № 3475-ІХ.

Враховуючи, дати надання Рівненською митницею письмових відповідей - 11.12.2023 та дату звернення ТОВ «ТПК «Омега-Автопоставка» до суду з цим позовом - 10.01.2024, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки позивачем дотримано 6 місячний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду . Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції не з'ясував фактичні обставини у справі, не надав оцінки наявним у матеріалах справи доказам і доводам учасників справи та внаслідок невірного застосування норм матеріального права дійшов хибного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Рівненської митниці щодо не винесення письмового рішення про визнання заявленої митної вартості і не скасування при цьому протиправних рішень про коригування митної вартості товарів, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рівненської митниці - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 по справі № 520/910/24 - скасувати в частині визнання протиправними дій Рівненської митниці в частині не винесення письмових рішень щодо визнання заявленої митної вартості і не скасування при цьому протиправних рішень про коригування митної вартості товарів №UA204000/2022/000175/2 від 11.11.2022, № UA204000/2022/000183/2 від 18.11.2022.

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" - відмовити.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді О.В. Присяжнюк В.А. Калиновський

Попередній документ

128084861

Наступний документ

128084863

Інформація про рішення:

№ рішення:	128084862
№ справи:	520/910/24
Дата рішення:	12.06.2025
Дата публікації:	16.06.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Другий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Виконання рішення (24.06.2025)
Дата надходження:	10.01.2024
Предмет позову:	визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.