12 червня 2025 р. Справа № 480/5624/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства у справах ветеранів України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2025, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 28.03.25 по справі № 480/5624/24 за позовом ОСОБА_1 до Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" , Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства у справах ветеранів України, Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в якій просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" від 04.01.2024 № 1/ІІІ/6/5, яким відмовлено Позивачу в наданні статусу учасника бойових дій;
- зобов'язати Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" Міністерства у справах ветеранів України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , яким є Позивач про надання йому статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги мотивує тим, що у зв'язку з окупацією Сумської області з 01.03.2022 по 07.04.2022, він долучився з 01.03.2022 до активної участі у національному спротиві, виконував заходи, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів на території міста Суми та Сумського району. У зв'язку з чим звернувся до відповідача із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій на підставі пункту 25 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ), однак відповідач відмовив у задоволенні заяви.
На переконання позивача, рішення відповідача є протиправним, оскільки ним дотримані всі вимоги встановлені законодавством для надання статусу учасника бойових дій. В зв'язку з цим, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України, Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" від 04.01.2024 № 1/ІІІ/6/5, яким ОСОБА_1 відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій.
Зобов'язано Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" Міністерства у справах ветеранів України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому статусу учасника бойових дій від 30.11.2023, з урахуванням висновків суду.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" Міністерства у справах ветеранів України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн.
Міністерство у справах ветеранів України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що ніколи не заперечував факт безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, також звертає увагу, що суд першої інстанції не здійснив детальний аналіз обставин справи, ототожнюючи поняття добровольче формування та добровольче формування територіальної оборони, хоча це є добровольчі формування різного характеру, не врахувавши, що особи, які до них входили відносяться до різних пунктів статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.
Крім того, відповідач зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував, що довідку командира військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2023 видано позивачу саме як члену добровольчого формування територіальної громади та вона не може бути підставою для надання статусу учасника бойових дій згідно з пунктом 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ,
Також, суд першої інстанції не дослідив відмінність підстав для надання статусу учасника бойових дій та як наслідок не надав правову оцінку чи має позивач право на отримання статусу учасника бойових дій саме згідно з пунктом 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ.
Крім того, апелянт покликається на те, що міжвідомча комісія не приймала рішення про відсутність взагалі правових підстав для надання позивачу статусу учасника бойових дій, як це зазначає суд першої інстанції, оскільки це виходить за межі компетенції міжвідомчої комісії. Відтак, мотивувальна частина оскаржуваного судового рішення спотворює належні та допустимі докази, що містяться в матеріалах справи.
Також, апелянт звертає увагу на те, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення міжвідомчої комісії позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій у зв'язку з відсутністю правових підстав для надання статусу учасника бойових дій саме відповідно до пункту 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ, тобто лише в межах компетенції міжвідомчої комісії, а не взагалі відповідно до всього Закону № 3551-ХІІ.
Позивач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 02.04.2022 ОСОБА_1 укладено контракт добровольця територіальної оборони з командиром добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ОСОБА_2 . Відповідно до п.13 вказаного контракту визначено, що контракт набирає чинності з 01.03.2022.
17.11.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 видано довідку про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військової агресією РФ проти України № 2/4050 про те, що позивач дійсно в період з 01.03.2022 по 07.04.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України м. Суми. Підставою видачі вказаної довідки зазначено: довідка №2/445 від 12.04.2022.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 30.11.2023, у якій просив розглянути його документи на засіданні Комісії щодо надання йому статусу учасника бойових дій за безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». До вказаної заяви позивач додав: довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на 1 арк. в 1 прим.; згоду на збір та обробку персональних даних на 1 арк. в 1 прим., дві кольорові фотокартки розміром 3x4 см на матовому папері; копію паспорта на 2 арк.; копію ІПН на 1 арк.; копію витягу з реєстру територіальної громади на 1 арк.
Міжвідомча комісія на своєму засіданні 04.01.2024 розглянула заяву позивача та прийняла рішення №1/ІІІ/6/5 відмовити позивачу у наданні статусу учасника бойових дій, у зв'язку з відсутністю правових підстав відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Так, відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив, що зі змісту заяви та доданих неї документів, вбачається, що ОСОБА_1 просить розглянути на міжвідомчій комісії питання надання йому статусу учасника бойових дій відповідно до статті 6 Закону. Однак, згідно з довідкою командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 від 17.11.2023 № 2/4053, ОСОБА_1 брав участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, у період з 01.03.2022 по 07.04.2022, як доброволець Добровольчого формування № 5 Сумської територіальної громади, що не відповідає пункту 25 частини першої статті 6 Закону. Натомість особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади та брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, мають право на отримання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону, що згідно з пунктом 5 Порядку виходить за межі компетенції міжвідомчої комісії.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а належним способом відновлення права позивача буде зобов'язання Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" Міністерства у справах ветеранів України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни визначається Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (в подальшому - Закон № 3551-XII), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Згідно зі статтею 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Відповідно достатті 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до абз. 1-3, п. 25 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551-XII, учасниками бойових дій визнаються особи, які з 24 лютого по 25.03.2022 року, відповідно до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" або у складі добровольчих формувань у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Дія абзацу першого цього пункту не поширюється на працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Рішення про надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, приймається міжвідомчою комісією, утвореною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей таких осіб і членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, а також райони проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.
Підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є довідка, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України та інших утворених відповідно до закону військових формувань чи правоохоронних органів, у взаємодії з якими особа сама або у складі добровольчого формування брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, про період участі у таких заходах.
У разі відсутності такої довідки, передбаченої абзацом п'ятим цього пункту, підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є свідчення (заява) не менше ніж трьох свідків (одним із яких є командир підрозділу, в зоні відповідальності якого перебувала особа або добровольче формування, у складі якого особа брала участь у здійсненні відповідних заходів) про період безпосередньої участі в здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів; особам, які отримали поранення, контузію, каліцтво, що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань (крім випадків необережного поводження із зброєю, самокалічення), - свідчення (заява) не менше ніж двох свідків, які брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, про період безпосередньої участі осіб, зазначених у цьому абзаці, у таких заходах, а також медичні документи, що підтверджують отримання особою поранення, контузії, каліцтва під час безпосередньої участі у здійсненні таких заходів.
Наказом Міністерства у справах ветеранів України від 26.02.2021 № 43, затверджено Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в подальшому - Положення № 43).
Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 1 Розділу II вказаного вище Положення № 43 основними завданнями Міжвідомчої комісії є, зокрема:
- надання статусу учасника бойових дій у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, особам, зазначеним впунктах 19,20та22частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»
- надання статусу учасника бойових особам, зазначеним в пунктах 21, 25 частини першоїстатті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
За приписами пункту 2 Розділу III цього ж Положення Міжвідомча комісія приймає рішення про надання статусу учасника бойових дій на підставі документів, зазначених упунктах 21, 25 частини першої статті 6 Закону, пункті 4 Порядку № 413 та пункті 4 Порядку № 203.
Міжвідомча комісія розглядає документи та у разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані, заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів та у місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення щодо надання (відмови у наданні) статусу учасника бойових дій, про що інформує комісії, підприємства, установи, організації або їх працівників, осіб, зазначених у «пунктах 21,25частини першої статті 6 Закону, за формою, наведеною в додатку 1до цього Положення (пункт 3 Розділу III Положення).
Відповідно до підпункту 1 пункту 5 розділу III Положення № 43 міжвідомча комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій.
Судовим розглядом встановлено, що 17.11.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 видано довідку про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України № 2/314050 про те, що позивач дійсно в період з 01.03.2022 по 07.04.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України м. Суми.
Також, 02.04.2022 позивачем укладено контракт добровольця територіальної оборони з командиром добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі командира цього ДФТГ ОСОБА_2 , згідно з п. 13 цей контракт набирає чинності з 01.03.2022.
Доводи відповідача щодо неналежності доказу, а саме довідки від 17.11.2023 №2/4050, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки вказана обставини не була підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а зазначені відповідачем події щодо призначення службового розслідування з вказаного питання мали місце вже після прийняття оскаржуваного рішення.
Доказів, що піддають сумніву достовірність зазначених у довідці відомостей, міжвідомчою комісією в оскаржуваному рішенні не зазначено.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відмова за відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій можлива лише внаслідок дослідження доказів та надання їм належної оцінки у випадку не підтвердження права особи на отримання такого статусу, а не у випадку непідвідомчості цього питання міжвідомчій комісії, у зв'язку з чим приймаючи у такий спосіб рішення щодо розгляду заяви позивача про встановлення йому статусу учасника бойових дій, міжвідомча комісія всупереч вимогам чинного законодавства, фактично без розгляду справи по суті, вирішила про відсутність взагалі правових підстав для надання статусу учасника бойових дій, а не про відсутність у цієї комісії, як суб'єкта владних повноважень, повноважень на розгляд питання про надання статусу учасника бойових дій та не повідомила про орган чи посадову особу, до повноважень якого віднесено право вирішувати згідно діючого законодавства в цьому конкретному випадку питання про надання статусу УБД позивачу.
Тобто відповідач відмовляючи у задоволенні заяви позивача, діяв не відповідно до правила, визначеного в пункті 3 розділу VII Положення про комісію, згідно з яким у разі надходження документів, розгляд яких не належить до повноважень міжвідомчої комісії, визначених підпунктами 1-5 пункту 2 розділу II цього Положення, Міністерство у справах ветеранів України протягом п'яти робочих днів з дати їх отримання повертає документи заявнику з відповідними роз'ясненнями або надсилає їх за належністю без винесення таких документів на розгляд міжвідомчої комісії, а також керуватися частиною 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян", де міститься правило - "якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.".
Доводи відповідача, що Міжвідомча комісія є окремим суб'єктом владних повноважень, який наділений окремими від Мінветеранів дискреційними повноваженнями, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки міжвідомча комісія утворена Мінветеранів на виконання абзацу 5 пункту 5 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.
Щодо доводів апеляційної скарги про відмінність підстав для надання статусу учасника бойових дій особам, які відносяться до добровольчого формування та добровольчого формування територіальної оборони, тобто до різних пунктів статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, колегія суддів зазначає, що у рішенні міжвідомчої комісії не надано вичерпної оцінки щодо наявності у позивача підстав для набуття статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 25 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Посилання ж відповідача в оскаржуваному рішенні на наявність у позивача підстав для набуття статусу учасника бойових дій відповідно до п. 19 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не звільняє відповідача від обов'язку надати обґрунтовану оцінку у своєму рішенні щодо наявності або відсутності у позивача підстав для набуття статусу учасника бойових дій, передбачених пунктом 25 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у межах поданої заяви.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що визначення відповідачем у справі Міністерства у справах ветеранів України, в особі Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій є правомірним.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Із урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки в спірному рішенні відсутні обґрунтування підстав прийняття рішення про відмову позивачу в наданні статусу учасника бойових дій.
Таким чином, суд апеляційної інстанції переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства у справах ветеранів України - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 по справі № 480/5624/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич