12 червня 2025 р. Справа № 440/14046/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 (суддя: С.О. Удовіченко, м. Полтава) по справі № 440/14046/24
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) у Полтавській області
про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області (далі - відповідач), у якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 123199 від 05.11.2024, яка винесена відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність спірної постанови, оскільки відповідачем було розглянуто справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності без його участі, при цьому проігноровано повідомлення ФОП ОСОБА_1 , надіслане засобами електронної пошти, про неможливість прибуття у зазначену дату та час через погіршення стану здоров'я, що підтверджується медичним висновком про непрацездатність. Вказаними діями, на переконання позивача, відповідач порушив його право на захист, що виключає правомірність оскаржуваної постанови.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі № 440/14046/24 у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (код ЄДРПОУ 39816845, проспект Перемоги, 14, м. Київ), Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області (вул. Європейська, 155, м. Полтава) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі №440/14046/24 і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач наполягає на відсутності підстав для притягнення його до відповідальності, передбаченої ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки відповідач, проігнорувавши повідомлення позивача про неможливість прибути у визначені дату та час для участі у розгляді справи про притягнення ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, виніс постанову про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн., чим порушив право позивача на захист.
Вказує на помилковість застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм Порядку №1567, якими не передбачено обов'язкової присутності суб'єкта господарювання під час розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Зауважує, що, в даному випадку слід застосовувати приписи Закону України “Про адміністративну процедуру», як акту вищої юридичної сили, якими визначено право особи бути заслуханою адміністративним органом до прийняття адміністративного акта.
Наведені обставини щодо незабезпечення позивачу, який належним чином повідомив про неможливість його участі у розгляді відповідної справи у встановлені відповідачем дату та час, вважає порушенням права на захист, що, на переконання апелянта, є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Відповідач, у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу, заперечував проти задоволення її вимог, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Наполягав на правомірності оскаржуваної постанови, оскільки наданими до суду доказами підтверджується повною мірою факт відсутності у позивача на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу. Зауважує, що сам факт виявленого порушення вказаних норм та наявності підстав для притягнення перевізника до відповідальності не заперечується позивачем та фактично визнається. До матеріалів справи позивачем не надано жодних доказів та/або заперечень з приводу відсутності в його діях ознак вказаного правопорушення.
Доводи позивача про нібито порушення відповідачем встановленого порядку розглду справи про адміністративне правопорушення вважає безпідставними, оскільки, на виконання приписів п. 26 Порядку №1567, відповідачем 18.10.2024, завчасно, за 18 днів до призначеної дати розгляду справи про порушення, на адресу ФОП ОСОБА_1 (зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), відповідачем рекомендованим листом було направлено повідомлення про призначення розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 05.11.2024, яке було отримано позивачем за 13 днів до призначеної дати розгляду, що підтверджується наданими до суду доказами. Пунктом 27 Порядку №1567 прямо передбачено право територіальних органів Укртрансбезпеки проводити розгляд справ про порушення без участі особи автомобільного перевізника у разі неявки такої особи, що і було зроблено відповідачем та винесено оскаржувану постанову.
Зауважує, що позивач, після з'ясування 04.11.2024 о 10.41 год. (дата та час оформлення медичного висновку про тимчасову непрацездатність, вказана безпосередньо на інформаційній довідці, наданій до позовної заяви) неможливості особисто з'явитися 05.11.2024 до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області для участі у розгляді справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, мав повне право і можливість залучити представника та уповноважити іншу особу на представництво його інтересів під час такого розгляду, однак цього не зробив.
Крім того, отримавши завчасно, за 13 днів до призначеної дати розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, повідомлення про призначення такого розгляду разом з копією акту про виявлене порушення та за наявності тих чи інших заперечень чи пояснень з приводу фактичних обставин справи, позивач мав право звернутися до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області з відповідною письмовою заявою, в якій викласти свою позицію щодо виявленого порушення та підстав притягнення до відповідальності, однак вказаним правом не скористався.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.09.2024 на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №000385 від 16.09.2024 відповідно до графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (копії додаються) посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Івано-Франківській області було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої встановлено порушення перевізником ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено відповідний Акт проведення перевірки №078065 від 18.09.2024.
За змістом Акту проведення перевірки №078065 від 18.09.2024 посадовою особою виявлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме статті 34 ЗУ "Про автомобільний транспорт", статті 35 ЗУ "Про дорожній рух"; під час перевезення вантажу відповідно до ТТН №1-420 від 16.09.2024 перевізник не забезпечив водія чинним оформленим протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу на тягач, чим порушено статті 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону.
Водій транспортного засобу ( ОСОБА_2 ) від підпису акту та надання письмових пояснень та/або заперечень з приводу виявленого порушення чи обставин проведення перевірки відмовився, про що посадовими особами відповідача зроблено відповідну відмітку в акті.
18.10.2024 відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті направлено на адресу позивача (вул. Леонова, 27, м. Кременчук, Полтавська область) повідомлення №91855/36/24-24 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, призначеної на 05.11.2024 з 10 до 12 години, яке згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримано 23.10.2024.
04.11.2024 ФОП ОСОБА_1 направив на електронну адресу Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області повідомлення про неможливість прибути на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, оскільки перебуває на лікарняному, що підтверджується довідкою з електронної системи охорони здоров'я.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті 05.11.2024 в.о. начальником відділу Державного нагляду (контролю) у Полтавській області Ткаченком Д.В. на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" прийнято постанову № 123199 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн. за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (згідно акту проведення перевірки від № АР078065 від 18.09.2024).
Позивач, вважаючи вищевказану постанову протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав доведеним відповідачем факт порушення позивачем вимог ст. 48 Закону № 2344-ІІІ, що полягало у відсутності у водія транспортного засобу позивача на момент проведення перевірки протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, що в свою чергу свідчить про правомірність накладення на ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкцій на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.
Судом враховано, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв'язку із неявкою уповноваженої особи суб'єкта господарювання правомірно розглянув справу без його участі.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III) регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі по тексту - Положення), відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно із пунктами 4, 5, 8, 9 Положення від 11.02.2015 року №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, у тому числі:
здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:
здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті;
проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт.
Згідно з пунктом 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Згідно з п. 2 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
За приписами п. 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.
Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до абз. 2 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Пунктами 20, 21 Порядку № 1567 визначено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Пунктом 25 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Відповідно до пункту 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Пунктом 27 Порядку № 1567 установлено, що у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 34 Закону України №2344-ІІІ передбачено, що автомобільний перевізник повинен, серед іншого:
виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;
забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;
забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв;
забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
забезпечувати безпеку дорожнього руху;
забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Статтею 39 Закону України №2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
З аналізу наведеної норми вбачається, що перелік документів, які повинен мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.
Водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень (частина 2 статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Отже, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов'язок із забезпечення, а на водія пред'явлення для перевірки відповідних документів, зокрема, протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.
Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України від 05.04.2001 року №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судовим розглядом встановлено, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог статті 48 Закону № 2344-ІІІ слугував факт перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, який повинен знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам, чим порушено вимоги ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Так, статтею 2 Закону №2344-III визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України "Про транспорт", «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Згідно з частинами першою - третьою статті 23 Закону № 2344-III, контроль технічного стану транспортних засобів включає: обов'язковий технічний контроль транспортних засобів; перевірку технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками.
Перевірку технічного стану транспортних засобів під час обов'язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюють суб'єкти господарювання, визначені відповідно до Закону України «Про дорожній рух» в порядку, який встановлює Кабінет Міністрів України.
У період між обов'язковими технічними контролями відповідність технічного стану транспортних засобів вимогам законодавства забезпечує перевізник.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Перевірка технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками здійснюється в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
Частиною 1 статті 35 Закону України “Про дорожній рух» передбачено, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
З гідно з 8 статті 35 Закону України “Про дорожній рух» періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить:
для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;
для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;
для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.
На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті (ч.9 ст. 35 Закону України “Про дорожній рух»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року №137 затверджено Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу (далі Порядок № 137), який визначає процедуру проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
Згідно із пунктом 18 Порядку №137, перевірка конструкцій і технічного стану транспортних засобів проводиться згідно з Вимогами до перевірки.
У разі позитивного результату після проведення обов'язкового технічного контролю транспортного засобу замовникові видається протокол перевірки технічного стану. У разі негативного результату або невідповідності даних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу даним ідентифікації транспортного засобу складається акт невідповідності технічного стану транспортного засобу за формою згідно з додатком 4.
У протоколі перевірки технічного стану транспортного засобу виконавець зазначає дату проведення наступного обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до пункту 3 цього Порядку, а також призначення транспортного засобу в разі проведення додаткової перевірки транспортного засобу згідно з обсягами перевірки для автобуса, призначеного для перевезення школярів або осіб з інвалідністю, автомобіля таксі, спеціалізованого санітарного автомобіля бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, великогабаритного та великовагового транспортного засобу, транспортного засобу, що використовується для перевезення небезпечних вантажів, або учбового транспортного засобу.
З аналізу наведених норм слідує, що протокол перевірки технічного стану є іншим документом, передбаченим законодавством, а саме: Порядком №137, та повинен бути пред'явлений особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, під час проведення рейдової перевірки 18.09.2024 водієм ОСОБА_2 було надано протокол перевірки технічного стану транспортного засобу Серії ВХ №798364, складений 18.08.2023, яким визначено про технічну справність транспортного засобу DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та передбачено дату чергового проходження обов'язкового технічного контролю не пізніше 18.08.2024 (а.с. 49).
Тобто, станом на момент перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки (18.09.2024) у водія був відсутній чинний протокол перевірки технічного стану транспортного засобу.
Наведені обставини під час перевірки не заперечувались водієм та не спростовувались будь-якими іншими матеріалами.
У зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування до ФОП ОСОБА_1 санкцій, визначених ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.
З приводу доводів позивача про недотримання відповідачем порядку розгляду справи про порушення транспортного законодавства, які ґрунтуються на тому, що справу було розглянуто без його участі, хоча в день розгляду справи позивач перебував на лікарняному, про що останній засобами електронної пошти повідомив Відділ державного нагляду (контролю) у Полтавській області та надав відповідні докази, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктами 25, 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
З аналізу викладеного законодавства убачається, що Порядком № 1567 установлено обов'язок органу державного контролю повідомити автомобільного перевізника про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Водночас, неявка уповноваженої особи автомобільного перевізника на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення.
При цьому, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 01 березня 2018 року у справі № 820/4810/17, від 14 грудня 2023 року у справі № 280/1426/20, від 21 грудня 2023 року у справі №560/11763/22, від 06 червня 2024 року у справі №340/1617/22, від 20.05.2025 року у справі № 120/4525/23.
Як убачається з матеріалів справи 18.10.2024 відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті направлено на адресу позивача (вул. Леонова, 27, м. Кременчук, Полтавська область) повідомлення №91855/36/24-24 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, призначеної на 05.11.2024 з 10 до 12 години (а.с. 51), яке згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримано 23.10.2024 (а.с. 58). При цьому у повідомленні зазначено, що в разі неявки представника товариства, матеріали справи будуть розглянуті без його участі. При цьому, цей факт позивачем не оскаржується.
Тобто, відповідач виконав свій обов'язок щодо повідомлення суб'єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. При цьому, таке запрошення було надіслано завчасно (за 18 днів) до дати розгляду справи.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що вказаний рекомендований лист було вручено позивачу особисто за 13 днів до розгляду справи.
Водночас, слід зауважити, що нормами Порядку № 1567 не установлено обов'язкової присутності суб'єкта господарювання під час розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Неявка суб'єкта господарювання не є перешкодою для розгляду такої справи та винесенню органом державного контролю постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справ № 340/1617/22.
Крім того, слід зазначити, що ФОП ОСОБА_1 , з огляду на настання обставин, які унеможливили його особисту участь у розгляді справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (погіршення стану здоров'я), мав можливість залучити представника та уповноважити іншу особу на представництво його інтересів під час такого розгляду, однак цього не зробив.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв'язку із неявкою уповноваженої особи суб'єкта господарювання, правомірно розглянув справу без його участі.
З урахуванням викладеного, погоджуючись з судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, протиправності у його діях під час проведення рейдової перевірки та прийняття спірної постанови судом не встановлено, відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч.4 ст.241, ст.ст.242, 243, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 по справі № 440/14046/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова