12 червня 2025 р.Справа № 440/14238/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,
розглянувши у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Спаскін О.А., суддів Любчич Л.В, Жигилій С.П. у справі 440/14238/23
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Президента України в особі Комісії при Президенті України з питань громадянства, третя особа: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
про визнання дій протиправними та незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Офісу Президента України в особі Комісії при Президенті України з питань громадянства, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якому просив:
- визнати протиправними і незаконними дій Комісії при Президентові України з питань громадянства щодо порушення Порядку №215, повторного розгляду матеріалів про прийняття ОСОБА_1 до громадянства України, відкликання рішення (індивідуального акта), оформленого протоколом №1 від 13 квітня 2021 року про внесення Президентові України пропозицій щодо задоволення заяви про прийняття до громадянства України ОСОБА_1 разом із проектом указу Президента України про прийняття до громадянства України ОСОБА_1 та щодо повторного ухвалення рішення (індивідуального акта), оформленого протоколом №5 від 13 квітня 2023 року;
- зобов'язати Комісію при Президентові України з питань громадянства негайно внести проект Указу Президента України про прийняття до громадянства України ОСОБА_1 для виконання Президентом України пункту 113 Порядку №215;
- зобов'язати Комісію при Президентові України з питань громадянства до виконання Президентом України пункту 113 Порядку №215 утриматися від вчинення дій, пов'язаних з матеріалами про прийняття до громадянства України ОСОБА_1 , які на виконання пункту 111 Порядку №215 вже 13 квітня 2021 року були розглянуті та були задоволені.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 по справі № 440/14238/23 залишено без змін.
16.05.2024 справу № 440/14238/23 відповідно до вимог ст. 326 КАС України передано до канцелярії суду для повернення до суду першої інстанції.
27.05.2025 до Другого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про виправлення описки в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі № 440/14238/23.
28.05.2025 Другим апеляційним адміністративним судом було витребувано матеріали справи №440/14238/23 з Полтавського окружного адміністративного суду для розгляду заяви про виправлення описки.
28.05.2025 від ОСОБА_1 надійшла заява про залишення заяви про виправлення описки у судовому рішенні без розгляду.
До Другого апеляційного адміністративного суду справа № 440/14238/23 надійшла 10.06.2025.
Суддя Спаскін О.А. з 04.06.2025 по 10.06.2025 перебував у щорічній основній відпустці.
Відповідно до ч. 3 ст. 253 КАС України, заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днів з дня її надходження.
12.06.2025 до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Спаскіна О.А., суддів Любчич Л.В., Жигилія С.П.
В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що колегією суддів тривалий час не розглядалася заява від 28.05.2025 про залишення заяви про виправлення описки в постанові апеляційного суду від 30.04.2024.
Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про відвід та дослідивши доводи поданої позивачем заяви, дійшов до висновку, що заявлений відвід є необґрунтованим, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 ст. 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ст. 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 37 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
Згідно із ч. 3 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із практикою Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді є презумпцією, поки не надано доказів протилежного.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Практика цього Суду свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").
ЄСПЛ в пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції, повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об'єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення в справі "Білуха проти України").
Дослідивши зміст поданої ОСОБА_1 заяви про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Спаскіна О.А., суддів Любчич Л.В., Жигилія С.П., позивач зазначає, лише про те, що тривалий час не було розглянуто його заяву від 28.05.2025 про залишення без розгляду заяви від 27.05.2025 про виправлення описки в судовому рішенні, у зв'язку з чим колегія суддів заінтересована в результаті розгляду цієї справи.
Посилання ОСОБА_1 на доводи, зазначені в заяві про відвід, що не можуть слугувати підставою для відведення суддів як такої, що викликає сумнів у їх неупередженості, оскільки, згідно із ч. 4 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.
Стверджувальні судження позивача є бездоказовими, а наведені аргументи не відповідають критерію "об'єктивно обґрунтований".
Тобто обставини, якими заявник обґрунтовує свою заяву, не викликають обґрунтованих сумнівів у неупередженості, необ'єктивності та заінтересованості в результаті розгляду справи суддів, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості суддів як з погляду "суб'єктивного критерію", так і з погляду "об'єктивного критерію", яким керується Європейський суд з прав людини.
Таким чином, наведені заявником доводи є безпідставними та не свідчать про упередженість суддів Спаскіна О.А., Любчич Л.В., Жигилія С.П., а тому заявлений відвід є необґрунтованим.
Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість суддів Спаскіна О.А., Любчич Л.В., Жигилія С.П. в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.
Згідно з ч. 4 ст. 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Керуючись ст. ст. 36, 37, 39, 40 КАС України, суд, -
Визнати заявлений ОСОБА_1 відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Спаскін О.А., суддів Любчич Л.В., Жигилій С.П. у адміністративній справі № 440/14238/23 необґрунтованим.
Відповідно до статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передати справу № 440/14238/23 для вирішення питання про відвід іншим складом суду у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Спаскін О.А.
Судді Любчич Л.В. Жигилій С.П.