11 червня 2025 р.Справа № 440/4015/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2025, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/4015/25
за позовом ОСОБА_1
до Начальника Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиці Кошкалди Світлани Володимирівни
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Начальника Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиці Кошкалди Світлани Володимирівни, в якому просив:
- визнати протиправними дії ОСОБА_2 - начальника Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), стосовно не повернення ОСОБА_1 раніше стягнутих коштів проведених в рамках виконавчого провадження № 52221468;
- зобов'язати Решетилівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі повернути мені незаконно стягнуті кошти у виконавчому провадженні № 52221468.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 позовну заяву повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 та постановити ухвалу, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав правову оцінку обґрунтуванням щодо поновлення строку, але й узагалі проігнорував заяву. Вважає це грубим порушенням процесуальних норм (ст. 123 КАСУ) та порушення його права на доступ до правосуддя (ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини). Апелянт також посилається на порушення судом першої інстанції законодавства, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України, та на невідповідність висновкам суду обставинам справи.
Відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу в якому заперечує доводи викладені в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 308 КАС України та керуючись ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши увалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху у встановлений в такій ухвалі строк не виконав, недоліки позовної заяви не усунув, а тому наявні підстави, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України для повернення позовної заяви позивачеві.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.
Право на звернення до суд не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду, повинна його (цього порядку) дотримуватися (рішення “Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 р., “Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 р.).
Виходячи з принципу змагальності у адміністративному судочинстві, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Кодексом, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Згідно із ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Тобто, як вбачається з даної статті, Законом визначений спеціальний строк звернення до суду у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, зокрема приватного виконавця та початок строку звернення визначено альтернативно - це день, коли особа: дізналася або повинна була дізнатися про порушення. При цьому, йдеться не про те, коли особа з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність.
На підставі частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Судовим розглядом встановлено, що у заяві про поновлення строку позивач послався на те, що він проходив військову службу у період дії воєнного стану у військовій частині НОМЕР_1 яку з 24.02.2022 переведено у повну бойову готовність та переведено на казармений стан і він був обмежений доступом до правової допомоги, зв'язку та інтернету.
Оцінюючи ці обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позов подано з порушенням десятиденного строку, встановленого ст. 287 КАС України, а строк звернення до суду сплив до введення воєнного стану в Україні, таким чином, доводи не містять достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод, для звернення до суду протягом встановленого законом строку, а наведені позивачем у позовній заяві обставини носять суб'єктивний характер та не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.
Практика Верховного Суду свідчить, що поновлення процесуального строку є виключним заходом, який застосовується лише за наявності об'єктивних, незалежних від волі особи обставин.
Так, у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 зазначено, що відновлення строку можливе виключно за умови доведення істотних перешкод, які позбавляли особу можливості вчинити процесуальну дію вчасно.
Аналогічну позицію викладено у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 826/7279/17 та від 11 листопада 2021 року у справі № 380/10498/20.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач звернувся до суду з вимогою про зобов'язання Решетилівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі повернути йому незаконно стягнуті кошти у виконавчому провадженні № 522214683.
З матеріалів позовної заяви слідує, що відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 52221468 від 31.12.2021, а з клопотанням про зняття арешту та повернення стягнутих коштів звернувся до відповідача 14.01.2022 (а.с. 11), таким чином, позивач був обізнаний про існування обставин, які стали підставою для звернення до суду із цим позовом виникли щонайменше 14.01.2022.
Отже, десятиденний строк звернення до суду розпочався 14.01.2022 та закінчився 24.01.2022, оскільки процесуальним законом встановлено на оскарження 10-денний строк, зокрема щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.
При цьому позов подано 26.03.2025, тобто із пропуском строку звернення до суду більше ніж на 3 роки.
Водночас, клопотання про поновлення строку не містить належного обґрунтування наявності непереборних причин пропуску цього строку, а також не містить доказів, які б підтверджували існування об'єктивних перешкод для подання позову у період з 31.12.2021 по 14.01.2022, а також після цього і до 26.03.2025.
Враховуючи, що позов подано після закінчення встановленого законом строку, а підстави, наведені позивачем у заяві про його поновлення, були обґрунтовано визнані судом першої інстанції неповажними, суд першої інстанції ухвалою від 31.03.2025 позовну заяву залишив без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху. Вказав, що недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску із заявленими позовними вимогами.
Копію ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 позивач отримав 31.03.2025, шляхом надсилання в його електронний кабінет (а.с. 19).
Таким чином, позивач мав усунути недоліки позовної заяви у строк до 10.04.2025.
Разом з тим, позивач вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху у встановлений в такій ухвалі строк не виконав, недоліки позовної заяви не усунув, суд першої інстанції правильно застосував п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, яким передбачено ,що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Крім того, апелянтом у межах апеляційного провадження не подано жодних нових доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних непереборних обставин, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду та підтверджували поважність причин пропуску строку. Доводи апеляційної скарги фактично повторюють ті обставини, які вже були предметом розгляду суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах Perez de Rada Cavanilles v. Spain, Мельник v. Україна, процесуальні строки встановлюються з метою забезпечення юридичної визначеності та належного здійснення правосуддя, а тому не можуть бути поновлені без достатніх, об'єктивних і переконливих підстав. Надмірне зволікання зі зверненням до суду, без доведення непереборних обставин, суперечить зазначеним принципам.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, надав їм належну правову оцінку, його ухвала відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 по справі №440/4015/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич