12 червня 2025 р. Справа № 525/1652/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Чалого І.С.
суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області (головуючий суддя І інстанції Прасол Я.В.) від 30.04.2025 року по справі № 525/1652/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до Великобагачанського районного суду Полтавської області з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просив скасувати постанову № 11411 від 12.12.2024 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 2040 грн.
Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30.04.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано постанову від 12 грудня 2024 року № 11411 в.о. начальника Головного управління ДПС у Полтавській області Рябкової Алли Михайлівни про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за порушення ч. 4 ст. 165-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 2040 (дві тисячі сорок) гривень, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 165-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Головне управління ДПС у Полтавській області, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі та порушення норм матеріального та процесуального права, просило суд апеляційної інстанції рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач стверджує, що судом першої інстанції не враховано, що Філія "Великобагачанський райавтодор" ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» в розумінні ПК України є податковим агентом, а в розумінні Закону № 2464 - платником єдиного внеску - роботодавцем, який зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску. В ході проведення планової документальної перевірки Філії "Великобагачанський райавтодор" ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» встановлено, що платником неодноразово порушувалися терміни сплати єдиного внеску до бюджету. За результатами проведених камеральних перевірок застосовувались фінансові санкції та нараховувалась пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Тому порушення, виявлене в ході документальної перевірки, було неодноразово. Крім того, повноту нарахування та своєчасність перерахування до бюджету сум єдиного внеску можна встановити в ході проведення документальної перевірки на підставі первинних бухгалтерських та інших документів, що передбачено ч. 2 ст. 9 Закону № 2464.
Враховуючи вищевикладене, на думку апелянта, постанова № 11411 від 12.12.2024 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 була прийнята в межах строків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 № 8073 (зі змінами та доповненнями) - не пізніш як через два місяці з моменту виявлення правопорушення (акт документальної планової виїзної перевірки від 20.11.2024 № 16343/16-31-07-01-02/03446452) та скасуванню не підлягає.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
За приписами ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку (ч. 1 ст. 268 КАС України).
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Сторони про дату, час і місце розгляду справи повідмолені належним чином, з урахуванням особливостей, що визначені ст. 268 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 12.12.2024 в.о. начальника ГУ ДПС у Полтавській області Рябкова А.М., розглянувши протокол № 11122 від 03.12.2024 та додані до нього матеріали справи про адміністративні правопорушення акт документальної планової виїзної перевірки від 20.11.2024 № 16343/16-31-07-01-02/03446452, було винесено постанову № 11411 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 2040 грн. за порушення ч. 4 ст. 165-1 КУпАП, абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у редакції, що діяла у періоді, що підлягає перевірці, у результаті несвоєчасного перерахування єдиного внеску за зобов'язаннями визначеними у Звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 77419, 50 грн., в т.ч. за І квартал 2024 року - 77419, 50 грн.
Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 11122 від 03.12.2024 ОСОБА_1 начальник Філії «Великобагачанський райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», вчинив правопорушення: ч. 4 ст. 165-1 КУпАП, абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у редакції, що діяла у періоді, що підлягає перевірці, у результаті несвоєчасного перерахування єдиного внеску за зобов'язаннями визначеними у Звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 77419, 50 грн., в т.ч. за І квартал 2024 року - 77419, 50 грн. Протокол про адміністративне правопорушення був складений без присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відомості про його вручення ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні.
Згідно акту № 16343/16-31-07-01-02/03446452 від 20.11.2024 «Про результати документальної планової виїзної перевірки філії «Великобагачанський райавтодор» Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», податковий номер 03446452 (тел. 9-11-35, е-mail: bagachkarad.buh@ukr.net)» перевіркою установлено ряд порушень, у тому числі: порушення абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у результаті несвоєчасного перерахування єдиного внеску за зобов'язаннями визначеними у Звіті про суми нарахованої заробітної плати ( доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 77419, 50 грн., у т.ч. за І квартал 2024 року - 77419, 50 грн. Акт перевірки представниками філії «Великобагачанський райавтодор» не підписаний, міститься відмітка про направлення примірника акту засобами поштового зв'язку 20.11.2024, відомості про дату отримання акту адресатом у матеріалах справи відсутні.
Не погодившись з винесеною постановою позивач оскражив її до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 165-1 КУпАП підлягає закриттю у відповідності до п. 7 ст. 247 КУпАП, оскільки на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчився строк, передбачений статтею 38 КУпАП.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 1, 2 п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Згідно ст. 26 Закону № 2464-VI посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Філія «Великобагачанський райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», є самостійним платником єдиного внеску.
Статтею 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено терміни, які вживаються в Законі в такому значенні, зокрема:
1) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
2) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
3) страхувальники - роботодавці та інші особи, як і відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
За змістом частини четвертої статті 165-1 КУпАП несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від вісімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вказані приписи дають підстави для висновку, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Судовим розглядом встановлено, що 12.12.2024 в.о. начальника ГУ ДПС у Полтавській області Рябковою Аллою Михайлівною винесено Постанову № 11411 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 4 ст.165-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 2040 грн.
Зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 начальник Філії «Великобагачанський райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», вчинив правопорушення: ч. 4 ст. 165-1 КУпАП, абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у редакції, що діяла у періоді, що підлягає перевірці, у результаті несвоєчасного перерахування єдиного внеску за зобов'язаннями визначеними у Звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 77419, 50 грн., в т.ч. за І квартал 2024 року - 77419, 50 грн.
Колегія суддів зазначає, що обчислення строків адміністративного стягнення залежить від його виду. При цьому ст. 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Тож, згідно приписів ст. 38 КУпАП, адміністративні правопорушення поділяють на: триваючі правопорушення; правопорушення, що мають разовий характер.
Обчислення строків адміністративного стягнення залежить від його виду. При цьому статтею 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень. За цих обставин не може бути розпочато провадження в справі, а розпочате - підлягає закриттю (п. 7 ст. 247 КУпАП).
Отже, для більшості правопорушень перебіг строку притягнення до адміністративної відповідальності починається з дня вчинення правопорушення. Cтаття 38 КУпАП не передбачає інших умов відліку строку, окрім, як для триваючих правопорушень.
Триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
При цьому, судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 804/401/17, від 11.12.2018 у справі № 242/924/17 та від 11.06.2020 у справі № 345/4368/16-а відповідно до якої триваюче правопорушення це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Правопорушення, що інкримінується позивачеві не відноситься до категорії триваючих, оскільки відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач зобов'язаний сплачувати єдиний соціальний внесок щомісячно, не пізніше 20 числа наступного місяця, а тому передбачений двомісячний строк має обчислюватися з дати вчинення самих правопорушень щомісячно.
Колегія суддів звертає увагу на те, що останнім періодом, коли було вчинено адміністративне правопорушення, згідно оскаржуваної постанови, є 1 квартал 2024 року (березень 2024 року).
Відповідно до матеріалів перевірки граничним терміном сплати єдиного внеску Філією «Великобагачанський райавтодор» за І квартал 2024 року є 10.05.2024, у той час, коли оплата здійснювалася 07.06.2024 та 21.06.2024, станом на 30.06.2024 заборгованість зі сплати до бюджету єдиного внеску відсутня ( аркуш 22 акту перевірки).
Враховуючи, що зазначене у постанові № 11411 від 12.12.2024 правопорушення носить разовий характер, його не можна вважати триваючим. Тож, початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Отже, згідно ст. 38 КУпАП накладення адміністративного стягнення пізніше двох місяців з дня його вчинення, є неправомірним.
Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Оскільки адміністративне правопорушення, яке позивач вчинив, не носить характер триваючого, то відповідач, наклавши адміністративне стягнення 12 грудня 2025 року, пропустив строки накладення адміністративного стягнення передбачені ч. 1 ст. 38 КУпАП, що є підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування спірної постанови.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням висновків суду про наявність підстав для скасування постанови № 101411 від 12.12.2024, колегія суддів вважає наявними підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30.04.2025 по справі № 525/1652/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко