12 червня 2025 р. Справа № 480/1300/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал) від 19.03.2025 року по справі № 480/1300/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Сумській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ у Київській області), в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Сумській області № 213150008082 від 13.02.2025 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком;
зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи в колгоспі згідно трудової книжки від 02.02.1988 НОМЕР_1 з 16.11.1987 по 05.07.1993; період роботи згідно трудової книжки від 07.04.1988 НОМЕР_2 , з 07.04.1988 по 26.03.1993; період роботи згідно трудової книжки від 24.12.1985 НОМЕР_3 з 19.08.1987 по 03.11.1987;
зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 05.02.2025, з врахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення суду.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Сумській області, ГУ ПФУ у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Визнано протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Сумській області № 213150008082 від 13.02.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі згідно трудової книжки від 02.02.1988 НОМЕР_1 з 16.11.1987 по 05.07.1993; період роботи згідно трудової книжки від 07.04.1988 НОМЕР_2 , з 07.04.1988 по 26.03.1993; період роботи згідно трудової книжки від 24.12.1985 НОМЕР_3 з 19.08.1987 по 03.11.1987.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 05.02.2025 відповідно до діючого законодавства та з врахуванням висновків суду.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Сумській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 гривень.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-2 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України № 1058-IV, після досягнення віку 60 років становить 32 рік (2025 рік). Водночас страховий стаж позивача складає 30 років 08 місяців 20 днів. Так, за результатами доданих документів до страхового стажу не зараховано період роботи: згідно трудової книжки від 07.04.1988 НОМЕР_2 , оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 20.06.1974 № 162, а саме: дописано дату народження; з 16.11.1987 по 05.07.1993 згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 02.02.1988, оскільки відсутня інформація про відпрацьовані трудодні та встановлений мінімум трудової участі у громадському господарстві; з 01.07.2000 по 31.12.2000, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного страхування за 2000 рік відсутня інформація щодо перебування в трудових відносинах з КСП ім. Куйбишева. Оскільки для підтвердження спірного періоду роботи позивачем не представлено документів, які б підтверджували спірні періоди трудової діяльності, ГУ ПФУ у Сумській області не зараховано ці періоди до страхового стажу та відповідно винесено рішення за № 213150008082 від 13.02.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому проти задоволення заперечував та просив відмовити.
Відповідач-1 відзив на апеляційну скаргу не надав.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 в лютому 2025 року скориставшись сервісом на порталі електронних послуг Пенсійного Фонду України, в особистому кабінеті отримав підтвердження, що його загальний страховий стаж складає 37 роки 1 місяць і 17 днів.
Згідно записів копії трудової книжки серії від 02.02.1988 НОМЕР_1 вбачається, що позивач працював в КСП ім. Куйбишева з 16.11.1987 по 03.05.2002. Звільнений з роботи в КСП ім. Куйбишева у зв'язку за згодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Також згідно трудової книжки від 02.02.1988 НОМЕР_1 з 16.11.1987 по 05.07.1993, сторінка № 18 містить інформацію щодо виконаного позивачем та прийнятого КСП ім. Куйбишева річного мінімуму вироблених вихододнів починаючи з 1988 року по 2002 рік.
Трудова книжка позивача містить також відомості про встановлений мінімум людиноднів (у більшості років), кількість відпрацьованих людиноднів та заробітну плату.
Крім того, згідно копії згідно трудової книжки від 07.04.1988 НОМЕР_2 позивач у період з 07.04.1988 по 26.03.1993 працював на посаді слюсаря 4 розряда, машиністом дощувальних машин.
Згідно копії трудової книжки від 24.12.1985 НОМЕР_3 позивач у період з 19.08.1987 по 03.11.1987 працював електромонтером лінійних споруд у Новотроїцькій РУС.
05.02.2025, засобами сервісу на порталі електронних послуг Пенсійного Фонду України позивач звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
ГУ ПФУ у Сумській області винесено рішення № 213150008082 від 13.02.2025 про відмову у призначенні пенсії позивачу за віком.
В обґрунтування зазначено, що відповідно до наявних документів страховий стаж позивача становить 30 років 8 місяців та 20 днів, що менше граничного стажу передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". До страхового стажу позивача не було враховано:
- період роботи в колгоспі згідно трудової книжки від 02.02.1988 НОМЕР_1 з 16.11.1987 по 05.07.1993 через відсутність інформації встановлений мінімум, вироблені вихододні та перейменування підприємства;
- період роботи згідно трудової книжки від 07.04.1988 НОМЕР_2 , з 07.04.1988 по 26.03.1993 через наявність виправлень на титульній сторінці дати народження, що суперечить Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях" від 20.06.1974 № 162;
- період роботи згідно трудової книжки від 24.12.1985 НОМЕР_3 з 19.08.1987 по 03.11.1987, через відсутність номеру наказу та його дати при звільненні з роботи.
Не погоджуючись із вищевикладеним, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення ГУ ПФУ у Сумській області про відмову у призначенні пенсії № 213150008082 від 13.02.2025 прийнято не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, та без урахування всіх обставин, що мають значення його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон України № 1058-IV).
Частиною першою статті 9 Закону України № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону України № 1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років.
З огляду на приписи наведених положень, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 32 років.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону України № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 № 22-1, (далі - Порядок № 22-1) зокрема, встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Відповідно до пункту 1.7 Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви (пункт 1.8 Порядку № 22-1).
За змістом пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу) ;
3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01.07.2000 орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам... у разі якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 (додаток 5);
4) відомості про місце проживання особи.
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. До заяви про призначення пенсії додаються документи відповідно до встановленого Переліку. За результатами розгляду заяви про призначення пенсії та поданих документів органом, що призначає пенсію, визначеним за принципом екстериторіальності, приймається відповідне рішення (про призначення або відмову у призначенні пенсії). При цьому рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії приймається органом, що призначає пенсію, на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Як встановлено судом, позивач засобами сервісу на порталі електронних послуг звернувся до пенсійного фонду України із заявою за призначенням/перерахунком пенсії від 01.02.2025, у якій просив призначити пенсію за віком.
ГУ ПФУ у Сумській області розглянуто заяву позивача від 01.02.2025 та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 213150008082 від 13.02.2025, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України № 1058-ІV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Вказане рішення обґрунтоване тим, що страховий стаж особи становить 30 років 08 місяців 20 днів. До страхового стажу не зараховані:
- період роботи в колгоспі згідно трудової книжки від 02.02.1988 НОМЕР_1 з 16.11.1987 по 05.07.1993 через відсутність інформації встановлений мінімум, вироблені вихододні та перейменування підприємства;
- період роботи згідно трудової книжки від 07.04.1988 НОМЕР_2 , з 07.04.1988 по 26.03.1993 через наявність виправлень на титульній сторінці дати народження, що суперечить Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях" від 20.06.1974 № 162;
- період роботи згідно трудової книжки від 24.12.1985 НОМЕР_3 з 19.08.1987 по 03.11.1987, через відсутність номеру наказу та його дати при звільненні з роботи.
Надаючи оцінку підставі незарахування відповідачем-1 до страхового стажу позивача оскаржувані періоди, колегія суддів зазначає наступне.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон України № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Статтею 62 Закону України № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 01.01.2004.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктами 23 - 27 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.
Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі.
У тих випадках, коли періоди роботи зараховуються до стажу роботи на підставі показань свідків, один із яких свідчить про роботу заявника за більший період, ніж інші, встановленим вважається період, який підтверджений двома або більше свідками.
Якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
У тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.
З аналізу наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є трудова книжка, а у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній або в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 02.02.1988 (а.с. 36-37) ОСОБА_1 , зокрема:
- з 16.11.1987 «Принят в члены колхоза им. Куйбышева Каховского района Херсонской области»;
- 01.04.1988 «Направлен в порядке отходничества на один год в РПО «Полив» відповідно до Пр. № 9 від 04.04.1988;
- 26.03.1993 «Принят в члены колхоза им. Куйбышева переводом с Кахавского РОМ» відповідно до Пр. № 5 від 10.04.1993;
- 06.07.1993 «колхоз им. Куйбышева переименовано в КСП им. Куйбышева» відповідно до розпорядження № 237 від 06.07.1993.
Згідно із відомостями в трудовій книжці колгоспника у розділі «Трудова участь в громадському господарстві» зазначено про виконання ОСОБА_1 річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві: в 1988 році - мінімум 80, виконано 95; в 1993 році - мінімум 260, виконано 265.
З огляду на вищевикладені обставини справи та зазначення в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 02.02.1988 виконання позивачем річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві, колегія суддів відхиляє, як безпідставний довід відповідача щодо необхідності долучення уточнюючої довідки про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні.
Доказів на підтвердження недостовірності записів в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 02.02.1988 відповідачем до суду не надано та відповідних доводів не заявлено.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться (пункт 2.2).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4).
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.6).
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів (пункт 2.9).
У розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)» і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі». При зміні формулювання причини звільнення пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним, звільнений ...» і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним (пункт 2.10).
Так, дійсно, в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 від 24.12.1985 (а.с.25-30), запис № 12 про те, що 03.11.1987 «уволен по ст. 36 п. 1 КЗоТ УССР (по соглашению сторон) с Новотроицкой РЦС электромонтером линейных сооружений ІІІ класса» не зазначена підстава звільнення (дата та номер наказу) (а.с.29).
Проте, в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а Верховний Суд висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19.
Тож наявність недоліків в оформленні трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що особа жодним чином не впливає на дотримання/недотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, та підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, про що також зазначив Верховний Суд в постанові від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19.
Доказів на підтвердження недостовірності записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_4 від 24.12.1985 щодо періоду його роботи з 19.08.1987 по 03.11.1987 відповідачем суду не надано та відповідних доводів не заявлено.
За таких обставин хибним є мотив відповідача стосовно відсутності підстав для зарахування періоду трудової діяльності позивача з 19.08.1987 по 03.11.1987 згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 від 24.12.1985 до його страхового стажу.
Також, щодо не врахування стажу апелянта згідно трудової книжки від 07.04.1988 НОМЕР_2 , оскільки наявне виправлення на титульній сторінці дати народження, що суперечить Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях» від 20.06.1974 № 162, колегія суддів зазначає наступне.
У контексті наведеного колегія суддів зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
У свою чергу, як свідчать матеріали справи, відповідачем-1 не заперечується достовірність записів у трудовій книжці про спірний період роботи позивача. Такі обставини не були встановлені і судом першої інстанції у ході розгляду справи, і судом апеляційної інстанції у ході апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.
Відтак, відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зважаючи на викладене, на переконання колегії суддів, наявність виправлень, а саме нібито виправлення дати народження апелянта на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_4 від 24.12.1985, колегія суддів відхиляє, тому що останнє не відповідає дійсності.
Підсумовуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд доходить висновку, що рішення ГУ ПФУ у Сумській області про відмову у призначенні пенсії № 213150008082 від 13.02.2025 прийнято не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, та без урахування всіх обставин, що мають значення його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Беручи до уваги те, що у спірних відносинах ГУ ПФУ у Сумській області наразі не реалізувало своє повноваження щодо зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів його роботи, колегія суддів погоджується з обраним судом першої інстанції способом захисту порушеного права про зобов'язання ГУ ПФУ в Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі згідно трудової книжки від 02.02.1988 НОМЕР_1 з 16.11.1987 по 05.07.1993; період роботи згідно трудової книжки від 07.04.1988 НОМЕР_2 , з 07.04.1988 по 26.03.1993; період роботи згідно трудової книжки від 24.12.1985 НОМЕР_3 з 19.08.1987 по 03.11.1987 та повторно розглянути заяву позивача за призначенням/перерахунком пенсії від 05.02.2025.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 по справі № 480/1300/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов