12 червня 2025 р. Справа № 520/8931/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Лук'яненко М.О., м. Харків, по справі № 520/8931/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2025 з обмеженням максимальним розміром та застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» після здійснення її перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2025 без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 зупинено провадження в адміністративній справі № 520/8931/25 до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/2229/25.
Зобов'язано сторони негайно повідомити суд про результати розгляду Київським окружним адміністративним судом справи № 320/2229/25.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 року по справі №520/8931/25 і направити справу для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що відкриття провадження Київським окружним адміністративним судом у справі №320/2229/25 не може бути підставою для зупинення провадження у спорі по справі № 520/8931/25 за наступних обставин: справа № 320/2229/25 стосується виключне питання оскарження пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України щодо порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році; спір у справі № 520/8931/25 стосується протиправності дії Головного управління Пенсійного фонду України і є значно ширше обставин у справі № 320/2229/25, яка не є типовою справою стосовно справи № 520/8931/25; позивач оскаржує дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром, між тим, постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" взагалі не має положення про обмеження пенсії максимальним розміром, а спірні правовідносини регулюються виключне положеннями статей 43, 51, 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб»; позивач обґрунтовує правову позицію застосуванням до спірних правовідносин спеціального нормативного акта, яким є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХП «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії призначений до виплати може бути обмежений будь-яким розміром, чи зменшений; предметом позову є оскарження дій відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії з 01.01.2025, як такого, що не передбачений положеннями постанова КМУ від 03.01.2025 № 1, на відміну, наприклад, від змісту Постанов КМУ від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 168, від 23.02.2024 185, від 25.02.2025 № 209 про індексацію пенсійних і страхових виплат, які мають читку та однозначну вимогу щодо проведення саме перерахунку пенсії з визначеної Урядом дати; також до предмету позову належить поновлення права позивача на виплату пенсії у розмірі, що складає 43741,00 грн. набутого за рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/7719/24, яке не може бути порушено відповідно до норм статті 51 Закону № 2262-XII, та захищене статтею 1 Протоколу 1 Конвенції із захисту прав людини та основоположних свобод. Тому, на думку позивача, рішення у справі №320/2229/25 не охоплює вимог позову та не може впливати на вирішення спору по суті.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову у справі № 320/2229/25 є визнання протиправним та скасування абзацу першого пункту 1 постанови №1 в частині застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. При цьому, як встановлено судом з матеріалів даної справи, на підставі оспорюваних норм постанови № 1 позивачу з 01.01.2025 до пенсії позивача застосовано коефіцієнти до відповідних сум перевищення, визначених в пункті 1 постанови № 1, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини в даній адміністративній справі є взаємопов'язаними з правовідносинам в адміністративній справі №320/2229/25, судове рішення в якій безпосередньо вплине на розгляд цієї справи.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Зупинення провадження у справі - це врегульована законом тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.
Перелік підстав зупинення провадження у справі встановлений у статті 236 КАС України. Він є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються в іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
Також об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від предмета позову.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати: чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі та зазначити чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 420/15146/24.
Предметом розгляду у цій справі є правомірність дій відповідача, які полягають у зменшенні розміру виплачуваної пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025, а саме виплаті пенсії із застосуванням понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, які встановлені пунктом 1 Постанови № 1.
Поряд з тим, предметом розгляду у справі № 320/2229/25 є визнання протиправним та скасування абзацу 1 пункту 1 Постанови № 1 в частині застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Зупиняючи провадження у справі № 520/8931/25, суд першої інстанції не обґрунтував, які саме обставини не можуть бути встановлені в межах цієї справи, натомість можуть бути встановлені в межах справи № 320/2229/25 і матимуть значення у справі № 520/8931/25.
За змістом частин 1-3 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19; постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №520/2098/19).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції має об'єктивну можливість розглянути справу № 520/8931/25 без зупинення провадження у справі, оскільки у випадку встановлення того, що положення Постанови № 1 не відповідають нормам Конституції та законів України, суд вправі не застосовувати вказану Постанову навіть з урахуванням того, що станом на даний час вона є чинною, а отже немає підстав для зупинення провадження у справі №520/8931/25 до набрання законної сили судового рішення у справі №320/2229/25.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Підсумовуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку про передчасність висновків суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі №520/8931/25 за позовом ОСОБА_1 .
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню а справа направленню до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 по справі № 520/8931/25 - скасувати.
Справу № 520/8931/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова