12 червня 2025 р. Справа № 440/13838/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко) від 02.07.2024 року по справі № 440/13838/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасування рішення від 04.04.2023 № 163950020043 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати зарахувати період роботи з 18.03.1985 по 09.12.1985 на посаді моториста-стернового на теплоходах "Шексна" та СТ-19, до стажу роботи по спеціальності, яка дає право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до пункту "д" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- зобов'язати провести взаємне зарахування періодів робіт передбачених пунктом "д" статті 55 та пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначити і виплатити пенсію за вислугу років на підставі частини 6 статті 56 та пункту "д" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 04.04.2023 № 163950020043 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 18.03.1985 по 09.12.1985 на посаді моториста-стернового на теплоході "Шексна" до стажу роботи по спеціальності, яка дає право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до пункту "д" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести взаємне зарахування періодів робіт ОСОБА_1 , передбачених пунктом "д" статті 55 та пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.03.2023 про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 536,80 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що взаємне зарахування зазначених періодів роботи не застосовується, оскільки умови призначення пенсій за вислугу років та по Списку № 2 різні. Зазначає, що спеціальний стаж роботи позивача становить 11 років 3 місяці 13 днів, а тому відсутні правові підстави для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту “д» статті 55 Закону України № 1788-XII. Вказує також. що рішення № 163950020043 прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, а надані позивачем додатково Довідки не відповідають формі визначеній Порядком.
Позивач своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
27.03.2023 позивач звернувся до ГУПФУ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 в електронному вигляді було передано на розгляд ГУПФУ в Івано-Франківській області.
04.04.2023 ГУПФУ в Івано-Франківській області за результатами розгляду заяви та документів прийнято рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії № 163950020043.
В обґрунтування вказаного рішення про відмову в призначенні пенсії відповідачем зазначено, що згідно з наданими документами страховий стаж заявника становить 38 років 2 місяці 16 днів. Відповідно до пункту 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) та, відповідно, пункту "д" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники плавскладу морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості ( крім суден, портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення), за списками професій і посад, що затверджені постановою КМУ № 583 від 12.10.1992, - після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 26 років 6 місяців, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі (станом на 11.10.2017). Вік заявника на дату звернення 56 років 14 днів. Стаж роботи по спеціальності 11 років 3 місяці 13 днів. Стаж роботи за Списком № 2 становить 1 рік 2 місяці 12 днів. Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 із змінами (далі - Порядок), для підтвердження періодів роботи на посадах, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників згідно додатку № 5 до даної постанови. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу роботи за вислугу років зараховано періоди по спеціальності, згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №3/к-2 від 14.02.2022. До стажу роботи по спеціальності не зараховано період роботи (проходження практики) з 18.03.1985 по 09.12.1985 згідно довідки №1-1-36/129д від 25.07.2022, оскільки довідка не відповідає додатку № 5 Порядку, а саме: відсутня інформація про вид судна, на якому працював заявник посилання на відповідні списки, якими передбачено зарахування, періодів його роботи до стажу роботи по спеціальності, а також, довідка не засвідчена підписом головного бухгалтера підприємства. До стажу роботи на пільгових умовах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 зараховано період роботи з 03.11.1997 по 14.01.1999 згідно довідки № 13/к-2 від 28.10.2022. При цьому, взаємозалік періодів роботи за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та періодів роботи за Списком № 2 (стаття 114 Закону № 1058) не передбачений. До страхового стажу згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 зараховано всі періоди роботи. Як наслідок, у призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відмовлено.
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 2-р/2019 від 04.06.2019 відновлено право позивача на призначення пенсії за вислугою років як робітнику (плавскладу) морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості при наявності 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі. Водночас зазначив, що період роботи позивача з 18.03.1985 по 09.12.1985 на посаді моториста-стернового на теплоходах "Шексна" має бути зарахований до стажу роботи по спеціальності, яка дає право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до пункту "д" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Період роботи позивача, зарахований до стажу за Списком № 2, що дає право на пільгову пенсію, який не був зарахований відповідачем при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугу років, підлягає взаємозарахуванню до стажу позивача за вислугою років, оскільки умови призначення пільгової пенсії, встановлені статтею 55 Закону № 1788-XII, є аналогічними умовам, які передбачені статтею 13 даного закону.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі по тексту - Закон України № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі по тексту - Закон України № 1058- ІV).
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 114 Закону № 1058 врегульовано призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Пенсії за вислугу років призначаються відповідно до розділу XIV Закону № 1058.
Пунктом 2-1 "Прикінцевих положень" Закону № 1058 передбачено, що, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788). Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 52 Закону № 1788 право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення).
Відповідно до пункту "д" частини 1 статті 55 Закону № 1788 право на пенсію за вислугу років мають:
плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення) - після досягнення 55 років і при стажі роботи:
для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;
для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону;
працівники окремих видів суден, професій і посад плавскладу суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості - за списком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами станом на 1 квітня 2015 року не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років у чоловіків і не менше 25 років у жінок.
04.06.2019 Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII. Положення пункту «а» ст. 54, ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788 зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
В абзацах другому, четвертому пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) від 30.09.2010 № 20-рп/2010, Конституційний Суд України зазначив, "що визнання неконституційним Закону № 2222 у зв'язку з порушенням процедури його розгляду та ухвалення означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені, доповнені та виключені Законом № 2222. Це забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство, як Основного Закону держави на всій території України».
Отже, з 05.06.2019 положення пункту «д» частини 1 статті 55 Закону № 1788 діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII, а саме: «д» плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення): чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі».
Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік та страховий стаж, має застосовуватися в порядку, визначеному Рішенням Конституційного Суду № 2-р/2019 від 04.06.2019. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII, ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України та п.1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 працював:
- з 18.03.1985 по 09.12.1985 працював на посаді моториста-рульового теплоходу "Шексна" Дніпропетровської ремонтно-експлуатаційної бази флоту (нині Укррічфлот);
- з 16.04.1986 по 24.10.1986 працював на посаді 2 штурмана - 3 помічника теплоходу "Ю. Яновський" Кременчуцького річкового порту;
- з 21.06.1990 по 17.06.2001 працював на посадах моториста-рульового теплоходу "СТ-55", моториста-рульового теплоходу "Байкал", змінного капітана - 1 помічника механіка теплоходу "Байкал", чергового по каравану, судокорпусника 2 розряду, моториста-рульового теплоходу "Краснодонец", моториста-рульового теплоходу "Москвич - 3" Кременчуцького річкового порту (після приватизації АТ "Кременчуцький річковий порт");
- з 13.04.2006 по 11.03.2010 працював на посадах змінного капітана - 1 помічника механіка теплоходу "БТ-458", змінного капітана - 1 помічника механіка теплоходу "БТ-452", старшого помічника капітана - 1 помічника механіка теплоходу "БТ-452", старшого помічника капітана - 1 помічника механіка теплоходу "БТ-447", змінного капітана - 1 помічника механіка - відповідального чергового теплоходу "Індер", змінного капітана - 1 помічника механіка теплоходу "БТ-447" ВАТ Кременчуцький річковий порт";
- з 11.07.2018 по 28.12.2018 працював на посадах змінного капітана - 1 помічника механіка теплоходу "БТ-424" ВАТ Кременчуцький річковий порт";
- з 15.06.2020 по 20.07.2022 працював на посаді змінного капітана - змінного механіка суднового теплоходу "Шляховик - 2" служби флоту на Дніпропетровській та Кременчуцьких дільницях Філії державної установи "Держгідрографія".
Щодо доводів апелянта про те, що довідка № 1-1-36/129д від 25.07.2022 не відповідає додатку № 5 Порядку, а саме: відсутня інформація про вид судна, на якому працював заявник, посилання на відповідні списки, якими передбачено зарахування, періодів його роботи до стажу роботи по спеціальності, колегія суддів зазначає таке.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі Порядок № 637).
Згідно Порядку № 637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5)
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 23 Порядку, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Відповідно до пункту 24 Порядку, для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Позивач має у трудовій книжці НОМЕР_2 записи про період його роботи з 18.03.1985 по 09.12.1985 на посаді моториста-рульового (стернового) теплоходу "Шексна" Дніпропетровської ремонтно-експлуатаційної бази флоту (нині Укррічфлот), що відноситься до періодів трудової діяльності, які надають право на призначення пенсії згідно пункту "д" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Щодо задоволеної судом першої інстанції вимоги позивача про взаємне зарахування періодів робіт передбачених пунктом "д" статті 55 та пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", колегія суддів зазначає таке.
Згідно пунктів 2, 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, Законом України № 1788-XII передбачені пенсії за віком на пільгових умовах, а також пенсії за вислугу років, при цьому призначаються такі пенсії за наявності трудового стажу.
Відповідно до частини 6 статті 56 Закону України № 1788-XII при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Пункт "б" встановлює, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Системний аналіз зазначених нормативних положень дає підстави для висновку, що чоловіки при досягненні 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, у тому числі не менше 12 років 6 місяців на роботах за Списком № 2, мають право на пільгових умовах одержати пенсію за віком.
Поряд із тим, як вже зазначалось колегією суддів, відповідно до пункту «д» частини 1 статті 55 Закону України № 1788-XII (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за вислугу років мають механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення): чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Системно аналізуючи пункт «б» статті 13 Закону України № 1788-XII та пункт «д» статті 55 Закону України № 1788-XII, суд зазначає, що наведені у цих статтях роботи дають право на пенсію на аналогічних (більш пільгових) умовах.
Оскільки у силу статті 56 Закону України № 1788-XII передбачено, що при призначенні пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років провадиться взаємне зарахування періодів роботи, то періоди роботи позивача, зараховані до стажу за Списком № 2, що дає право на пільгову пенсію, який не був зарахований відповідачем при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугу років, підлягає взаємозарахуванню до стажу позивача за вислугою років.
Колегія суддів враховує, що нормами Закону України № 1058-IV не регулюється безпосередньо взаємне зарахування періодів роботи, передбачених Списком № 2 і періодів роботи які дають право на пенсію за вислугою років.
Проте, в силу вимог пункту 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених саме Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Крім того, застосування частини 6 статті 56 Закону України № 1788-XII не суперечить у даному випадку нормам Закону України № 1058-IV, у зв'язку з чим, у силу вимог пункту 16 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1058-IV підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині.
Інші доводи і заперечення учасників справи, з урахуванням наведеного, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.
Таким чином, розглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 по справі № 440/13838/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко