12 червня 2025 р. Справа № 480/8211/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військового ліцею Державної прикордонної служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2025, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, повний текст складено 18.03.25 по справі № 480/8211/24
за позовом ОСОБА_1
до Військового ліцею Державної прикордонної служби України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військового ліцею Державної прикордонної служби України, в якому просить суд: визнати протиправними дії Військового ліцею Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з березня 2008 року по березень 2019 року компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби; зобов'язати Військовий ліцей Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію з березня 2008 року по березень 2019 року за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна, визначеними станом на 01.01.2023 розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від січня 2023 року «Про доведення закупівельної вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації», з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Військового ліцею Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період проходження військової служби з березня 2008 року по березень 2019 року грошової компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Державної прикордонної служби України. Зобов'язано Військовий ліцей Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити (з урахуванням раніше проведених виплат) ОСОБА_1 грошову компенсацію за період проходження військової служби з березня 2008 року по березень 2019 року за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними наказом (розпорядженням) Адміністрації Державної прикордонної служби України на 2023 рік.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військовий ліцей Державної прикордонної служби України подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 та прийняти постанову, якою відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином всі обставини справи та не врахував, що нарахування та виплата грошової компенсації позивачу за неотримане речове майно і так здійснювалися за цінами, чинними на момент виключення його зі списків особового складу (28.02.2023), відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13.01.2023 №24-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування речової компенсації». Вказує, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про визнання протиправними дій Військового ліцею щодо нарахування компенсації «пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків», та зобов'язуючи нарахувати компенсацію «за цінами предметів обмундирування, визначеними наказом (розпорядженням) Адміністрації Державної прикордонної служби України на 2023 рік», фактично не врахував, що саме так і було здійснено нарахування. Звертає увагу, що суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність доказів того, що Військовий ліцей застосовував інші ціни, ніж ті, що діяли на момент виключення позивача зі списків особового складу. Фактично суд створив ситуацію правової невизначеності, зобов'язавши відповідача здійснити дії, які ним уже було належним чином виконано.
Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що наказом голови Державної прикордонної служби України від 15.02.2023 №199-ОС (по особовому складу) полковник ОСОБА_1 був звільнений з військової служби за підпунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у відставку.
Наказом начальника Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України від 28.02.2023 за №77-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. 28.02.2023 визначено остаточною датою закінчення проходження військової служби
У зв'язку з невиплатою відповідачем на користь позивача грошової компенсації за неотримане речове майно за період проходження військової служби з березня 2008 року по березень 2019 року, позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 у справ №480/7203/23, яке набрало законної сили 28.05.2024, зобов'язано Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно за період проходження військової служби з березня 2008 року по березень 2019 року.
30.07.2024 відповідач, на виконання вказаного вище рішення суду, здійснив нарахування та виплату позивачу грошової компенсацію за неотримане речове майно у сумі 57270,32 грн.
01.08.2024 представником позивача направлено адвокатський запит з проханням надати розрахунок нарахованої та виплаченої позивачу грошової компенсації проведеної відповідачем на виконання вищевказаного рішення суду.
20.08.2024 представником позивача отримано лист від 12.08.2024, яким відповідач надав відповідь на адвокатський запит та надав копію довідки-розрахунку на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно та копію розрахункової платіжної відомості.
Вважаючи, що відповідач протиправно нарахував та виплатив позивачу компенсацію за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, ініціював даний спір.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що проведений ОСОБА_1 розрахунок розміру грошової компенсації вартості за неотримане речове майно здійснено Військовим ліцеєм Державної прикордонної служби України не у відповідності з п.5 Порядку №178 щодо визначення вартості речового майна, розрахованого станом на 1 січня 2023 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до ч.7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року (далі по тексту - Закон №2011-XII).
Стаття 1 Закону №2011-XII передбачає, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з абз. 2 п.1 ст.9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до наведеної норми Кабінет Міністрів України постановою від 16.03.2016 року №178 затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі по тексту - Порядок №178).
Пунктами 2, 3 Порядку №178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.
Згідно з п.4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
За приписами п.5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Пунктом 4 розд. ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 (далі по тексту - Інструкція №232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку №178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Отже, при звільненні військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується, шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а грошова компенсація підлягає нарахуванню відповідно до виду й кількості неотриманого речового майна та його вартості станом на поточний рік.
Наведені вище нормативно-правові акти не містять можливості застосування інших умов при нарахуванні такої компенсації, як-от визначивши вартість речового майна пропорційно до часу його використання, врахувавши вартість одиниці речового майна станом не на 1 січня поточного року тощо.
Однак, пунктом 10 Інструкції про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 №1132 (далі по тексту - Інструкція №1132; чинна на момент звільнення позивача з військової служби) визначено, що нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
За бажанням військовослужбовця йому видаються предмети форменого одягу на суму грошової компенсації.
Частиною 3 ст.7 КАС України передбачено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, при нарахуванні та виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно слід керуватися актом вищої юридичної сили, яким є Порядок №178, тоді як норми Інструкції №1132 підлягають використанню лише в частинах, які не суперечать такому акту.
Відповідно до ч.1 ст.9-1 Закону №2011-ХІІ порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Гарантоване ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право військовослужбовців на отримання речового майна або компенсації його вартості є майновим правом, яке підпадає під дію ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як і інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, Конституційний Суд України у рішеннях від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 20.03.2002 №5-рп/2002 неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Колегія суддів зазначає, що наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13.01.2023 №24-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування речової компенсації» визначено вартість предметів обмундирування для визначення розміру компенсації за речове майно при звільненні військовослужбовців у 2023 році, про що наголошено п.1 вказаного наказу, яким визначено, що нарахування в період з 1 січня по 31 грудня 2023 року військовослужбовцям, які проходять військову службу, грошової компенсації замість належних до видачі, але неотриманих протягом проходження військової служби предметів речового майна особистого користування, здійснювати відповідно до його розрахунку вартості, що додається, а тому на день виплати позивачеві компенсації така мала бути розрахована за цінами вказаного наказу.
Таким чином, у позивача виникло право на отримання грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, та з урахуванням вартості одиниці речового майна станом на 1 січня поточного року.
Судом встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 у справ №480/7203/23, яке набрало законної сили 28.05.2024, зобов'язано Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно за період проходження військової служби з березня 2008 року по березень 2019 року.
30.07.2024 відповідач, на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 у справ №480/7203/23, здійснив нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 57270,32 грн згідно довідки - розрахунку №1 на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що зміст та форма довідки - розрахунку №1 на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно не відповідає затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178 додатку №1 до Порядку №178, оскільки містить додані відповідачем додаткові дані, зокрема, строк носіння, термін пропорційного не доносу, ціна майна в місяць.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно обраховано суму грошової компенсації за невикористане речове майно відповідно до вартості речового майна, визначеного із застосуванням пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування.
У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу за період проходження військової служби з березня 2008 року по березень 2019 року грошової компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Державної прикордонної служби України та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити (з урахуванням раніше проведених виплат) позивачу грошову компенсацію за період проходження військової служби з березня 2008 року по березень 2019 року за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними наказом (розпорядженням) Адміністрації Державної прикордонної служби України на 2023 рік.
Доводи апеляційної скарги відповідача вказують на помилкове сприйняття положень Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, та вільне тлумачення обставин справи на користь відповідача.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 по справі № 480/8211/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко