12 червня 2025 р. Справа № 440/14719/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.03.2025, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 07.03.24 по справі № 440/14719/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі також - відповідач ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 20.09.2024 року №104250019900 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 з 14.09.2024 року пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 969 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 по справі № 440/14719/24 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в призначенні пенсії №163850008685 від 20.09.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 06.07.2024.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом першої інстанції помилково не взято до уваги чинні норми законодавства України, які регулюють правовідносини у соціальній сфері, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги Головне управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області зазначає, що відповідно до абзацу 6 частини другої статті 55 Закону № 796-ХІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, що дає право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 4 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. За приписами пункту 2.1 розділу 2 Порядку №22-1 при призначенні пенсії за віком, із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-Х, до заяви про призначення пенсії за віком надаються документи, які посвідчують особливий статус особи, зокрема посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) та документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями). Період проживання на території радіоактивного забруднення становить 23 роки 07 місяців 05 днів, станом на 01.01.1993 - 01 рік 08 місяців 05 днів, що не дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. До періоду проживання не взято: - згідно диплому № НОМЕР_1 від 30.04.1991 період з 01.09.1986 по 24.06.1991, оскільки навчальний заклад знаходиться в місті Києві. Враховуючи вищевикладене, управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачені Конституцією та законами України, а тому рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 року по справі №440/14719/24 підлягає скасуванню.
08.04.2025 ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу в якому просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити.
Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено колєгією суддів, що 11 вересня 2024 року позивач, ОСОБА_1 , звернулася до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку та пакетом документів.
За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення №163850008685 від 20 вересня 2024 року, яким вирішено відмовити позивачу в призначенні пенсії згідно Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в зв'язку з ти, що період проживання на території радіоактивного забруднення становить 23 роки 07 місяців 05 днів, станом на 01.01.1993 - 01 рік 08 місяців 05 днів, що не дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. До періоду проживання не взято: згідно диплому серії НОМЕР_2 від 30.04.1991 період з 01.09.1986 по 24.06.1991, оскільки навчальний заклад знаходиться в місті Києві.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 21.11.2016 у справі № 21-1048во06 та від 04.09.2015 у справі №690/23/15, з якою погодився Верховний Суд (постанова від 28.03.2018 у справі № 333/2072/17), єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для призначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 у справі № 152/651/17, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17, від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а, від 17.05.2021 у справі № 398/494/17.Суд зазначає, що статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4. Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українською РСР від 23.07.1991 №106 м. Біла Церква Київської області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю. На підтвердження статусу громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю до заяви про призначення пенсії за віком надавалися такі документи: посвідчення громадянки, яка постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4) серії НОМЕР_3 та довідки Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області від 04.07.2024 №15.2-031217 від 04.07.2024 №15.2-031215 та від 04.07.2024 №15.2-031216 та підтверджується, що позивачка з 21.06.1988 по 02.11.1993 проживала та була зареєстрована в м. Біла Церква Київської області, яке віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю. Таким чином, факт видачі позивачці уповноваженим органом держави посвідчення Громадянки, яка постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю підтверджує факт проживання або роботи позивача станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина друга статті 46 Конституції України).
Згідно з положеннями статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.
Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно зі статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Тож виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону обов'язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено в Законі № 796-XII.
Вказаним законом, на виконання статті 16 Конституції України, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій.
Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров'я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.
Пунктом 2 статті 9 Закону № 796-ХІІ визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно із статтею 15 Закону № 796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Відповідно до вимог статті 49 Закону № 796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені у статті 55 Закону № 796-XII, частиною першою якої передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII визначено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до статті 55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовами для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII є:
1) наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу;
2) факт проживання та (або) праці такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01.01.1993;
3) досягнення необхідного віку для призначення пенсії, зменшеного на відповідну кількість років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є :
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіоактивного забруднення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17, від 11.11.2024 по справі № 460/19947/23.
Крім того, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Верховний Суд у постанові від 11.11.2024 по справі № 460/19947/23 окремо наголосив, що враховуючи встановлений абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.
Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Колегією суддів встановлено, що при зверненні із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку позивачем надавались, зокрема, посвідчення громадянки, яка постійно проживає, або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_3 , та довідки про реєстрацію місця проживання видана Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області від 04.07.2024 №15.2-031217 від 04.07.2024 №15.2-031215 та від 04.07.2024 №15.2-031216 які підтверджують, що позивачка з 21.06.1988 по 02.11.1993 була зареєстрована в м. Біла Церква Київської області, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Оцінюючи надані документи, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 17 червня 2020 року справі №572/456/17, зазначив, виходячи з того, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіоактивного забруднення, наголосив, що під час розгляду справи щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ потрібно перевірити, чи постійно проживав або постійно працював позивач у зоні гарантованого добровільного відселення.
Як вбачається зі змісту судового рішення, суду першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин керувався наявністю у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та додатково взяв до уваги довідки від 04.07.2024 №15.2-031217 від 04.07.2024 №15.2-031215 та від 04.07.2024 №15.2-031216 які підтверджують, що позивачка з 21.06.1988 по 02.11.1993 була зареєстрована в м. Біла Церква Київської області.
Виходячи із записів трудової книжки НОМЕР_4 ОСОБА_1 01.09.1986 була зарахована студенткою УСХА, а 03.05.1991 була відрахована по завершенню навчання. Диплом серії НОМЕР_2 свідчить, що навчальний заклад знаходиться в Києві. Оскільки м. Київ не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, вказаний період навчання не було враховано пенсійним органом до періоду проживання на відповідній території.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що постійне місце роботи/навчання нерозривно пов'язане з постійним місцем проживанням особи, відтак період навчання позивача в Українському ордену Трудового Червоного Прапора сільськогосподарській академії, що розташований у м. Києві, враховуючи територіальну віддаленість, спростовується факт постійного проживання її у зоні гарантованого добровільного відселення в період з 01.09.1986 по 24.06.1991. Періодичне перебування особи на певній території (зокрема, у період канікул або вихідних) не підтверджує факт постійного проживання, якщо основне місце перебування особи протягом навчального року є в іншому місті.
Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що протягом усього періоду навчання він продовжував фактично проживати на території зони гарантованого добровільного відселення та щоденно здійснював проїзд до місця навчання, що було б необхідною умовою для врахування відповідного періоду, а довідки про місце реєстрації не можуть підтвердити постійне факт постійного та фактичного проживання за адресою місця реєстрації.
Довідки від 04.07.2024 №15.2-031217 від 04.07.2024 №15.2-031215 та від 04.07.2024 №15.2-031216 є недостатніми для призначення пенсії позивачу відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Інших доказів на підтвердження проживання в зоні гарантованого добровільного відселення протягом 4 років станом на 01.01.1993 позивач суду не надала, окрім посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Водночас, враховуючи наведені правові норми та правову позицію Верховного суду у подібних справах, вказане посвідчення хоча й дає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, в тому числі й на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, однак не підтверджує факту постійного проживання, працевлаштування чи навчання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 4 років з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 01.01.1993.
Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує з фактом саме фізичного перебування особи, тобто, у зв'язку із постійним проживанням чи працею у зоні радіоактивного забруднення протягом 4 років станом на 01.01.1993, з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини, та, відповідно, не здійснив перевірку факту постійного проживання позивача протягом зазначеного періоду у зоні гарантованого добровільного відселення.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку є передчасним, оскільки судом не в повній мірі перевірено та досліджено всі обставини і докази, що мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин. Тому, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду скасуванню.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Відповідно до пункту 4 части 1, частини 2 статті 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,-
Апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 по справі № 440/14719/24 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко