12 червня 2025 року справа №360/355/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Литвин Олени Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року по справі №360/355/25 (суддя І інстанції Качанок О.М.) за позовом адвоката Литвин Олени Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Литвин Олени Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати з 01.12.2022р. щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та з 01.12.2022 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти календарних днів з дати отримання вказаної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення такого строку, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами поважності причин пропуску строку звернення.
03 березня 2025 року від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування заяви зазначено, що в грудні 2022 року позивачу було здійснено перерахунок пенсії і після проведеного перерахунку розмір пенсійної виплати склав 11265,86 грн. Після проведеного перерахунку відповідач не повідомив позивача про здійснення перерахунку та із яких видів грошового забезпечення після рішення суду буде складатись його пенсія, а також не повідомив, що доплата до пенсії у розмірі 2000,00 грн. виплачуватись не буде. Також, позивач не має юридичної освіти, не знає особливостей пенсійного законодавства, у зв'язку з чим не міг знати про особливості і порядок здійснення перерахунку пенсії та доплат до пенсії. Також в заяві містяться посилання на військовий стан та на те, що позивач дізнався про порушення своїх прав 11.02.2025р., тобто з моменту отримання представником позивача листа відповідача № 1200-0204-8/864 від 10.01.2025р..
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до суду, зазначені представником позивача в заяві про поновлення строку звернення до суду. У задоволенні заяви адвоката Литвин Олени Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом відмовлено. Позовну заяву адвоката Литвин Олени Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії в частині відповідних позовних вимог, викладених у позові, що стосуються періоду з 01 грудня 2022 року по 31 липня 2024 року - повернуто позивачу.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у цій справі визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з 01 серпня 2024 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити з 01 серпня 2024 року виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Позивач наголошує на тому, що судом першої інстанції не було враховано, що з 24.02.2022р. територія України знаходилась під постійними обстрілами та бомбардуваннями, як працюють державні структури, суди позивачу в перші місяці воєнного вторгнення було не відомо. З 24.02.2022р. телефонний зв'язок з адміністративним судом Луганської області був відсутній, телефони зазначені на офіційних сайтах не відповідали. Тому позивач не мав можливості дізнатись до якого міста переїхав Луганський окружний адміністративний суд і як зв'язатись з його представниками. Зазначені факти позбавили можливості позивача та його представника отримати своєчасно завірену копію судового рішення та виконавчі листи, для подальшого спрямування їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області. Лише 22.05.2022р. представником позивача поштою отримано завірену копію рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.12.2021р.. В грудні 2022 року позивачу було здійснено перерахунок пенсії і після проведеного перерахунку розмір пенсійної виплати склав 11265,86 гривень. Після проведеного перерахунку відповідач не повідомив позивача про здійснення перерахунку і із яких видів грошового забезпечення після рішення суду буде складатись його пенсія, а також не повідомив, що доплата до пенсії у розмірі 2 000,00 грн. виплачуватись не буде. Позивач отримував лише СМС повідомлення від Ощадбанк в якому зазначалась тільки загальна сума пенсійних виплат. 15.11.2022р. представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом, на який відповідач 18.11.2022р. листом №1200-0201-8/25794 повідомив про здійснення перерахунку пенсії на виконання рішення суду по справі №360/7008/21, але не було зазначено ні суму пенсії, ні суму заборгованості, яка утворилась після здійснення перерахунку. Тому позивач після здійснення перерахунку не знав і не міг знати, що після здійснення перерахунку відповідач припинив виплату щомісячної доплати в сумі 2000 грн..
Судом також не враховано, що позивач не має юридичної освіти, не знає особливостей пенсійного законодавства, у зв'язку з чим не міг знати про особливості і порядок здійснення перерахунку пенсії та доплат до пенсії. Тільки після звернення позивача за юридичною допомогою, представник позивача звернувся з адвокатським запитом №1 від 07.01.2025 р. щодо надання інформації з яких видів грошового забезпечення складається пенсія позивача після здійснення перерахунку згідно рішення суду. Лише 11.02.2025р. представник позивача отримав від відповідача лист за вих. №1200- 0204-8/864 від 10.01.2025р., з якого позивач і дізнався про припинення нарахування та виплату щомісячної доплати в сумі 2000 грн..
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
За правилами статей 123 та 169 КАС України суд зобов'язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
31 березня 2021 року Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19 (адміністративне провадження № К/9901/15971/20) ухвалив постанову, в якій застосував шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справі про перерахунок та виплату заборгованості з пенсії. При цьому, Верховний Суд вважав, що з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
У цій справі Верховний Суд також відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 року у справі № 816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 року у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження №К/9901/36805/18), від 25.02.2021 року у справі №822/1928/18 (касаційне провадження №К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження №К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18).
До того ж, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначила, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Крім того, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з цим позовом 18.02.2025р..
Відтак, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися з дня отримання пенсійних виплат, а тому позивачем було порушено шестимісячний строк звернення до суду щодо позовних вимог за період з 01 грудня 2022 року по 31 липня 2024 року.
Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частинами першої та другої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Колегія суддів вважає, що поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається з відповідною заявою, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені позивачем обставини не є поважними та не свідчать про те, що останній не мав реальної, об'єктивної можливості у встановлений законом строк звернутися до суду за захистом своїх прав.
На думку колегії суддів, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого строку. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого.
Позивачем не надано доказів, що підтверджували б його звернення без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) йому пенсії до пенсійного органу із заявою про надання відповідної інформації. Відтак, посилання позивача на лист відповідача від 10.01.2025р. за вих. №1200- 0204-8/864 та необхідність обчислення строку звернення до суду саме з дати отримання вказаного листа, колегія суддів вважає безпідставним.
Колегія суддів також зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що представник позивача адвокат Литвин О.В. зверталася до відповідача із адвокатським запитом щодо перерахунку пенсії позивача ще 18.11.2022р., 23.06.2023р., а тому суд критично ставиться до доводів апеляційної скарги про те, що тільки після звернення позивача за юридичною допомогою, представник позивача звернувся з адвокатським запитом №1 від 07.01.2025 р..
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 року у справі № 990/115/22 викладено правовий висновок, відповідно до якого питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.
При оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що самого лише факту введення військового стану в Україні недостатньо для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
На момент виникнення спірних правовідносин, Луганський окружний адміністративний суд функціонує, здійснює правосуддя, приймає позовні заяви, подані у будь-який зручний для учасників справи спосіб (засобами поштового зв'язку, кур'єрською доставкою, засобами електронного зв'язку через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» або на електронну пошту суду).
Отже, територіальне місцезнаходження суду та порядок його функціонування не перешкоджали позивачу в реалізації права на звернення до суду з дотриманням строку, визначеного ст. 122 КАС України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наведені позивачем обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку звернення до суду із позовною заявою, не пов'язані з об'єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне її подання, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо неповажності наведених позивачем причин та відсутності підстав для поновлення строку звернення до суду.
Колегія суддів також враховує, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).
Так, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно прийнято ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та позовну заяву в цій частині повернуто позивачеві.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись 122, 123, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Литвин Олени Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року по справі №360/355/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року по справі №360/355/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 12 червня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Геращенко