Справа № 361/11653/24 Головуючий в суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2983/2025 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
06 травня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2024 року, яким:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бобруйки Чернігівської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, зі слів має на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 2 ст. 259 КК України,-
Як встановлено судом першої інстанції, 24 жовтня 2024 року близько 17 год. 10 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи по вулиці Миру у смт. Калинівка, Броварського району, Київської області, виник умисел зателефонувати на спеціальні лінію «102» та повідомити неправдиву інформацію про замінування критично важливого об'єкту інфраструктури, а саме Броварського РУП ГУНП в Київській області, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Ярослава Мудрого, буд. 24.
У подальшому ОСОБА_8 , маючи на меті реалізацію зазначеного умислу, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що інформація, яку він збирається повідомити є неправдивою та розуміючи, що таке повідомлення створить обстановку загального страху і невпевненості в населення, порушить громадську безпеку, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, 24 жовтня 2024 року о 17 год. 13 хв. за допомогою свого мобільного телефону марки «Iphone 7» ІМЕІ НОМЕР_1 , в якому знаходилась сім карта мобільного оператора ПАТ «Київстар» № НОМЕР_2 зателефонував на спецлінію «102» та в телефонній розмові, представившись ОСОБА_9 , достовірно знаючи, що поширення викликає порушення громадської безпеки, повідомив оператору спецлінії «102», який знаходився на робочому місці та виконував покладені на нього функціональні обов'язки, завідомо неправдиву інформацію про те, що заміновано критично важливий об'єкт інфраструктури, а саме Броварський ГУНП в Київській області, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Ярослава Мудрого, буд. 24, після чого завершив розмову та поклав слухавку.
У подальшому перевіркою цього повідомлення встановлено, що ОСОБА_8 зазначену подію вигадав, а повідомлення про вчинення дій, що загрожують загибелі людей, об'єктом якого стали співробітники критично важливого об'єкту інфраструктури, а саме Броварського РУП ГУНП в Київській області, завідомо неправдиве.
Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_8 в строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 24 по 26 жовтня 2024 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 (один) рік, із покладенням обов'язків ст. 76 КК України. Запобіжний захід ОСОБА_8 у вигляді цілодобового домашнього арешту залишено без змін до набрання вироком законної сили. Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу в якій просить змінити вирок Броварського міськрайонного суду Київської області в частині вирішення питання щодо долі речових доказів. На підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України, конфіскувати у власність держави знаряддя вчинення кримінального правопорушення - мобільного телефону марки «Ірhonе 7» ІМЕІ НОМЕР_1 білого кольору. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що оскаржуваний вирок є незаконним у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Прокурор зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги зміни до закону та при ухваленні вироку відносно ОСОБА_8 призначено покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, без застосування положень ст. 96-1 КК України, а саме спеціальної конфіскації у власність держави майна - знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а саме мобільного телефону марки «Ірhonе 7» ІМЕІ НОМЕР_1 білого кольору, питання про який було вирішене в оскаржуваному вироку в загальному порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
Разом з тим, відповідно до рішення Об'єднаної палати Верховного Суду від 16 вересня 2024 року у справі № 183/4229/23 спеціальна конфіскація не є видом кримінального покарання, тому її застосування, зокрема примусове безоплатне вилучення майна в недобросовісної третьої особи, на підставі судового рішення (вирок, ухвала), не є притягненням до кримінальної відповідальності.
Так, обвинувачений ОСОБА_8 належним чином повідомлений про судовий розгляд в судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань про відкладення судового розгляду до апеляційного суду не надходило. Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про можливість проведення апеляційного розгляду без участі обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, а також висновки суду про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 259 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються.
Доводи прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 259 КК України. 24.10.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» від 18.02.2016 № 1019-VІІІ», відповідно до якого текст статті 96-1 КК України викладений в новій редакції.
Колегія суддів погоджується з твердженням прокурора про те, що судом першої інстанції не взято до уваги зазначені зміни до закону та при ухваленні вироку відносно ОСОБА_8 призначено покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України без застосування положень ст. 96-1 КК України, а саме спеціальної конфіскації у власність держави - майна знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а саме мобільного телефону марки «Ірhonе 7» ІМЕІ НОМЕР_1 білого кольору, питання про який було вирішене в оскаржуваному вироку в загальному порядку, передбаченому ст. 100 КПК України
Відповідно до приписів ст. 96-1 КК України (у редакції Закону від 18 лютого 2016 року) спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення зокрема умисного злочину, за який передбачене покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а отже спеціальна конфіскація, за наявності підстав для цього, підлягає застосуванню до речових доказів у кримінальному провадженні щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України.
Згідно з вимогами п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація підлягає застосуванню у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були отримані внаслідок вчинення злочину, або були підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби або знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Юридичною підставою для застосування судом спеціальної конфіскації є норми статей 96-1, 96-2 КК України, а не санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення. При цьому резолютивна частина вироку обов'язково має містити посилання на вказані норми кримінального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження та оскаржуваного вироку, мобільний телефон марки «Ірhonе 7» ІМЕІ НОМЕР_1 білого кольору, в якому знаходилась сім карта мобільного оператора ПАТ «Київстар» № НОМЕР_2 , був засобом та знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України.
Враховуючи викладене, до обвинуваченого ОСОБА_8 необхідно застосувати заходи кримінально-правового характеру у вигляді спеціальної конфіскації, яка полягає у конфіскації у цьому провадженні у власність держави засобу та знаряддя вчинення злочину - марки «Ірhonе 7» ІМЕІ НОМЕР_1 білого кольору, в якому знаходилась сім карта мобільного оператора ПАТ «Київстар» № НОМЕР_2 , проте суд цього не зробив, тобто неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що спеціальна конфіскація в розумінні закону про кримінальну відповідальність є іншим заходом кримінально-правового характеру, що застосовується до винної особи в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України, та не входить до переліку покарань, визначених ст. 51 КК України, колегія суддів приходить до висновку, що вирішення питання про застосування спеціальної конфіскації в кримінальному провадженні не може розглядатись як погіршення становища обвинуваченого ОСОБА_8 , зв'язку із застосуванням до нього заходу примусу від імені держави, що було б підставою для скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення апеляційним судом нового вироку.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
За положеннями п. 4 ч.1 ст. 408 КК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок, у разі інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Враховуючи те, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність через незастосування положень ст. ст. 96-1, 96-2 КК України, які підлягали застосуванню, то колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а вирок суду першої інстанції зміні в частині вирішення долі знаряддя кримінального правопорушення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 - задовольнити.
Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2024 року щодо ОСОБА_8 - змінити.
На підставі ст. 96-1, ст. 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію мобільного телефону марки «Ірhonе 7» ІМЕІ НОМЕР_1 білого кольору, який знаходиться в камері зберігання речових доказів Броварського РУП ГУНП в Київській області, шляхом передачі його у власність держави.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту отримання судового рішення.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4