Справа №752/13870/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1037/2025 Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
10 червня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора зі змінами на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023року,
Вироком у кримінальному провадженні №12023100010001674 обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Катеринопіль Черкаської області, громадянина України, українця, неодруженого, тимчасово непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 1) 12.10.2015 Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбуття покарання з іспитовим терміном 3 роки; 2) 29.01.2018 Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць,
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, і призначенойому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покладенона ОСОБА_7 обов'язки протягом іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло, в умовах воєнного стану, за наступних обставин.
Так, обвинувачений ОСОБА_8 , 19 червня 2023 року о 00 годині 15 хвилин маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, прибув до будинку АДРЕСА_3 .
Реалізуючи свій корисливий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів та мети, шляхом пошкодження металопластикового вікна, проник до приміщення вищевказаного будинку. Перебуваючи у вказаному будинку ОСОБА_7 помітив шафу в якій знаходились продуктові товари.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_7 взяв із вказаної шафи наступні товари: упаковка борошна пшеничного вищого сорту ТМ «Повна чаша» вагою 2 кг; упаковка крупи горохової шліфовано-поліровано розколота ТМ «Розумний вибір» 1 кг; упаковка борошна пшеничного вищий гатунок ТМ «Хуторок» вагою 1 кг; упаковка пластівців вівсяних преміум №2 ТМ «Новоукраїнка» вагою 400 г; упаковка крупи гречаної швидкорозварюваної ТМ «Сквирянка» вагою 800 г; упаковка борошна пшеничного вищого сорту ТМ «Дніпромлин» вагою 1,8 кг; упаковка виробів макаронних групи В клас 1 трубчасті ріжки особливі ТМ «Розумний вибір» вагою 1 кг; упаковка виробів макаронних групи В клас 1 трубчасті перо ТМ «Розумний вибір» вагою 1 кг; булка хлібу грано пшеничний ТМ «Вітограно» вагою 300 г.
Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи ОСОБА_7 взяв майно, яке належить потерпілому ОСОБА_9 , на суму 321 грн. 21 коп.
Після цього, ОСОБА_7 почав складати вищевказане майно, яке належить потерпілому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в свою сумку, яку заздалегідь взяв із собою. Однак в цей час ОСОБА_7 був помічений потерпілим ОСОБА_9 та його братом ОСОБА_10 та в подальшому затриманий ними.
У зв'язку з цим ОСОБА_7 не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, тим самим міг спричинити потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму більше ніж 321 грн 21 коп.
Не погоджуючись з вказаним вироком прокурор подав апеляційну скаргу зі змінами, в якій просить вирок змінити в частині кваліфікації дій обвинуваченого. Перекваліфікувати дії ОСОБА_7 по епізоду крадіжки майна 19.06.2023 року на суму 321,21 грн. з ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України. Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки. Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що ст. 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.
Законом України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» викладено у новій редакції ст. 51 КУпАП України та змінено розмір дрібного викрадення чужого майна з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи те, що у кримінальному законі не визначено розмір кримінально караного викрадення чужого майна, така зміна КУпАП є зміною кримінального законодавства, яка пом'якшує або скасовує кримінальну відповідальність особи, а тому Закон №3886-ІХ має зворотну дію в часі і поширюється на діяння ОСОБА_7 , вчинене ним 19.06.2023.
Згідно з діючим на момент вчинення злочину законодавством, прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 14.01.2023 становив 2684 грн., відповідно податкова соціальна пільга та неоподатковуваний мінімум доходів громадян становили 1432 грн.
Таким чином, кримінальна відповідальність за крадіжку з врахуванням змін, внесених Законом №3886-ІХ, настає за вчинення крадіжки на суму 2684 грн.
Зазначає, що ОСОБА_7 визнаний винуватим за вчинення замаху на крадіжку 19.06.2023 на суму 321,23 грн., що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та є дрібною крадіжкою.
Вважає, що з огляду на спосіб вчинення крадіжки, а саме скоєння її з незаконним проникненням у житло, дії ОСОБА_7 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, клопотання про розгляд апеляційної скарги за йогоучасті не подавав.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу зі змінами, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частина 1 статті 5 КК України регламентує, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX (далі - Закон №3886-IX).
Законом №3886-IX внесені зміни у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якими підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином ст.ст. 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом №3886-IX кримінальна відповідальність за ст.ст. 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року (справа №278/1566/21, провадження №51-2555кмо24), суд касаційної інстанції зробив правовий висновок, відповідно до якого Закон №3886-IX, яким внесені зміни до ст.51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого майна розмір, визначений ст.51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні незакінченого замаху на крадіжку, яка мала місце 19.06.2023 року.
Відповідно до Податкового кодексу України та Закону №3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, у 2023 році становила 2684 гривні.
Згідно вироку місцевого суду, протиправними діями ОСОБА_7 могла бути заподіяна матеріальна шкода потерпілому ОСОБА_9 у розмірі 321,21 грн.
За таких обставин у даному кримінальному провадженні вартість майна, яке намагався викрасти ОСОБА_7 , на час вчинення діяння не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 2684 грн. - станом на 2023 рік, а отже до цього діяння мають застосуватись положення ст. 5 КК України і на теперішній час інкриміновані обвинуваченому дії не підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Однак, оскільки відповідно до формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, протиправне діяння, за яке засуджений обвинувачений, було вчинено з проникненням у житло, дії обвинуваченого підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК України.
Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з правовим висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 07 жовтня 2024 року (справа №278/1566/21, провадження №51-2555кмо24).
Частиною 3 статті 337 КПК України встановлено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі (ч. 1 ст. 12 КК).
Тобто, протиправні дії, передбачені ч. 1 ст. 162 КК України, на відміну від дій, кваліфікованих за ч. 4 ст. 185 КК України, є кримінальним проступком, а тому їх перекваліфікація покращує становище обвинуваченого.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 162 КК України, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції, не вдаючись до оцінки/переоцінки доказів, оскільки сторони провадження вказані обставини не оскаржують, зокрема обвинувачений повністю визнав свою вину.
Об'єктивна сторона ст. 162 КК України полягає, серед іншого, в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи, зокрема, у незаконному проникненні у житло, як це встановлено місцевим судом у цьому провадженні.
Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку.
Колегія суддів вважає, що обвинувачений ОСОБА_7 не міг не усвідомлювати, що скоює крадіжку шляхом проникнення у володінні іншої особи.
На підставі викладеного, враховуючи положення ч. 3 ст. 337 КПК України, апеляційний суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 на ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання в межах санкції вказаної норми кримінального закону.
Вирішуючи питання про призначення виду і розміру покарання колегія суддів, враховує приписи ст.ст. 50, 65 КК України, зокрема бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_7 , який раніше судимий, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, характеризується посередньо, не працює, неодружений.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що покарання в межах санкції ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки, буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Також колегія суддів вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_7 положення ст. 75 КК України та звільнити останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки, на думку колегії суддів, виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання з урахуванням тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та даних про його особу.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора зі змінами слід задовольнити, а вирок суду - змінити з наведених підстав.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду апеляційний суд має право змінити вирок або ухвалу.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 408 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції змінює вирок в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргупрокурора зі змінами - задовольнити.
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_7 - змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя Суддя Суддя