Апеляційне провадження Доповідач- Кафідова О.В.
№ 22-з/824/629/2025
додаткова
м. Київ Справа № 759/12932/24
12 червня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Буцан Оксани Володимирівни про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У червні 2024 року представник Акціонерного товариства «Універсал Банк» звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня 2024 року позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 14.12.2020 року у розмірі 40 178,88 (сорок тисяч сто сімдесят вісім гривень, 88 копійок) та судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень, 00 копійок).
Не погоджуючись з рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня 2024 року, 15 лютого 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Буцан О.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Буцан О.В. задоволено.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
11 квітня 2025 року до Київського апеляційного суду від представника відповдіача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що судом не вирішено питання про судові витрати, які відповідач поніс при розгляді справи, що складаються з витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
З огляду на вище викладене просила суд стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати в суді апеляційної інстанції в розмірі 20 000,00 грн.
Дослідивши матеріали справи та доводи заяви представника відповідача про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що вказана заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
Питання щодо розподілу судових витрат за наданння правової допомоги в суді апеляційної інстанції судом не вирішувалось.
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За договором про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою представник відповідача зазначав, що у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції відповідачем було понесено витрати у розмірі 20 000,00 грн.
До апеляційної скарги було надано копію договору про надання правничої допомоги від 19 січня 2025 року укладений між адвокатським бюро «Буцан Оксани» та ОСОБА_1 .
Відповідно до п.п. 1.2 та 1.2.1 поняттям «правнича допомога» у цьому Договорі позначається та включає: Підготовка та направлення до Київського апеляційного суду апеляційної скарги на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.09.2024р. у справі № 759/12932/24 (за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 заборгованості).
В розділі 5 договору сторони погодили, що за здійснення представництва інтересів клієнта за цим договором, клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар. Розмір гонорару Адвокатського Бюро за цим Договором, становить 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень, які повинні бути сплачені Клієнтом до 30.01.2025 року
У випадку дострокового розірвання цього Договору з ініціативи Клієнта, Адвокатське Бюро не повертає отриманий від Клієнта гонорар за фактично виконану Адвокатським Бюро та прийняту Клієнтом роботу, а також роботу, яка була підготовлена Адвокатським Бюро до виконання і передана Клієнту, а також суми єдиного податку, що був нарахований (сплачений) Адвокатським Бюро з отриманого від клієнта гонорару.
До гонорару не включаються фактичні витрати, пов?язані з виконанням доручення Клієнта (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються Адвокатським Бюро, транспортні витрати, відрядження адвоката Адвокатського Бюро за межі міста Києва, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо). У випадку наявності перелічених вище додаткових фактичних витрат, між Адвокатським бюро та Клієнтом укладається додаткова угода до цього Договору (як буде невід?ємною частиною останнього) із зазначенням переліку таких фактичних витрат (розміру) та суми, яка підлягає сплаті відповідно до п.5.1. цього Договору.
У випадку дострокового розірвання цього Договору з ініціативи Клієнта, Адвокатське Бюро не повертає Клієнту погашені ним фактичні витрати, які були понесені Адвокатським Бюро у зв?язку з виконанням доручення Клієнта.
19 січня 2025 року ОСОБА_1 сплатив на користь Буцан О.В. грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 2.85091663.1
28 січня 2025 року ОСОБА_1 сплатив на користь Буцан О.В. грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 2.87890449.1
28 лютого 2025 року між адвокатським бюро «Буцан Оксани» та ОСОБА_1 було підписано рахунок- акт приймання- передачі виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до якого адвокатом було надано наступні послуги: Підготовка та направлення до Київського апеляційного суду апеляційної скарги на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.09.2024р. у справі № 759/12932/24 (за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до Заубера заборгованості). Вартість роботи адвоката становить 20 000,00 грн.
25 квітня 2025 року Київським апеляційним судом було направлено відповідачу копію заяви про ухвалення додаткового рішення. Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, відповідач отримав поштову кореспонденцію 25 квітня 2025 року, проте станом на дату ухвалення додаткової постанови до Київського апеляційного суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу від відповідача не надходило.
Аналізуючи зазначене в сукупності, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням відсутності клопотання позивача про зменшення витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про задоволення заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат понесених позивачем в суді апеляційної інстанції в сумі 20 000,00 грн.
З огляду на вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що з позивача на користь відповідача підлягає стягненню витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 133, 137,141, 270 ЦПК України,ЗакономУкраїни «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд,-
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Буцан Оксани Володимирівнипро ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 20 000,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: