Справа № 759/2443/25 Головуючий у І інстанції Левицька Т.В.
Провадження № 22-ц/824/2963/25 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
09 червня 2025 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Олександра Борисовича на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП,
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення - штраф у розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Не погоджуючись з даною постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко О.Б.подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Святошинського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року скасувати, провадження у даній справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у фабулі протоколу серії ЕПР 1 №214880 від 07 січня 2025 року працівники поліції суттєво порушили вимоги чинного законодавства, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 до того моменту коли останнього зупинили працівники поліції (до 07 січня 2025 року) не знав про наявність постанови Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко О.Б. вказує на протиправність дій працівників поліції, оскільки підставою направлення його підзахисного до лікаря-нарколога була інформація про наявність постанови Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2024 року.
Зазначає, що працівники поліції ввели ОСОБА_1 в оману щодо наслідків його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у лікаря-нарколога, тим самим порушили вимоги Закону України «Про Національну поліцію».
Крім того, захисник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко О.Б. звертає увагу на те, що працівники поліції, встановивши у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння, були зобов'язані доставити його до медичного закладу для проходження огляду.
Також, в апеляційній скарзі звернуто увагу на те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не містить факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Долучений до матеріалів справи відеозапис не є безперевним, що є порушенням вимог Інструкції та положень Закону України «Про Національну поліцію».
В судове засіданні по розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Шевченко О.Б. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.с. 78) Про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи належне повідомлення учасника справи та відсутність доказів поважності причин неявки у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Шевченка О.Б.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах.
Згідно ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, як за керування транспортними засобами, які перебувають у стані наркотичного сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного п. 2.5 Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було.
Згідно вимог пунктів 2, 7 Розділу І. Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС і МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266КУпАП.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Разом із цим, згідно з п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я є підставою притягнення особи до відповідальності за ст. 130 КУпАП. Водночас, за змістом п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Окрім цього, відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року).
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності, у тому числі відеозаписом.
В рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 214880 від 07 січня 2025 року, який за змістом відповідає вимогам ст.256 КУпАП, та в якому викладені обставини і суть правопорушення;
- постановою судді Вишгородського районного суду Київської області від 16.08.2024 у справі № 363/3873/24;
- відеозаписом, на якому зафіксовано автомобіль «Mazda 3», номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 , відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння (03 хв. 40 сек), роз'яснення правових наслідків відмови від проходження огляду на стан сп'яніння ( 4 хв. 10 сек.);
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: п. 14 пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності по суті порушення «Здам самостійно»;
- направленням на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння від 07 січня 2025 року.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При врученні співробітником поліції ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, останній підписав його без зауважень.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння - звужені зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, виявлені працівниками поліції 07 січня 2025 року у ОСОБА_1 , в розумінні п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що відеозйомка не проводилась безперервно, суд апеляційної інстанції критично оцінює, оскільки з відеозапису вбачається, що інспектор поліції пропонує водієві проїхати до медичного закладу для проходження огляду на встановлення стану наркотичного сп'яніння, проте ОСОБА_1 відмовляється від проходження такого огляду, після чого поліцейські роз'яснили йому наслідки відмови і знову запропонували пройти огляд на стан сп'яніння, але ОСОБА_1 знову відмовився.
Вказаний відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Відеозапис є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео зафіксована вся подія правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Крім того, відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що підставою направлення його підзахисного до лікаря-нарколога була інформація про наявність постанови Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2024 року не відповідають дійсності, з огляду на таке.
За змістом положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний: виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
З переглянутого відеозапису вбачається, що поліцейські, виявивши у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння, діяли відповідно до «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої спільним наказом МВС, МОЗ від 09 листопада 2015 № 1452/735.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції ввели ОСОБА_1 в оману щодо наслідків його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у лікаря-нарколога, тим самим порушили вимоги Закону України «Про Національну поліцію», спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом, на якому зафіксовано, як поліцейський роз'яснює ОСОБА_1 процедуру проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та наслідки за відмову від проходження такого огляду.
Крім того, з відповідними скаргами на дії працівників поліції ОСОБА_1 та його захисник не звертались.
Доводи захисникапро те, що останній правил дорожнього руху не порушував та не був зупинений працівниками поліції, не заслуговують на увагу та не спростовують порушення водієм п. 2.5 ПДР.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не містить факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки вони є надуманими та спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом, з якого вбачається, що працівники поліції підходять до автомобіля «Mazda 3», номерний знак НОМЕР_1 ,за кермом якого знаходиться ОСОБА_1 , жодних заперечень щодо керування автомобілем від ОСОБА_1 не надходило.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, адвокатом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об'єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.
При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП допущено не було, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши повторність вчиненого адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова Святошинського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025року є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка О.Б.залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Олександра Борисовича залишити без задоволення, постанову Святошинського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній