06 червня 2025 року
м. Київ
апеляційне провадження № 33/824/2913/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є .П.,
при секретарі : Мудрак Р. Р.
за участі ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Подільського районного суду м. Києва у складі судді Ларіонової Н. М.
від 18 березня 2025 року
у справі № 758/2781/25 Подільського районного суду м. Києва
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП
громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше притягався до адміністративної відповідальності: постановою інспектора УПП в м. Києві від 29.07.2024 за ч. 2 ст. 126 КУпАП
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у розмірі 40 800 грн без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
На дану постанову 28 квітня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову про адміністративне правопорушення скасувати, ухвалити нову постанову, якою закрити провадження відносно нього.
Вказував, що протокол про адміністративне правопорушення складений безпідставно, судом було проігноровано, що ОСОБА_1 є іноземцем, протокол складений у відсутність перекладача і відсутня відмітка про те, що він не потребує такого.
Судом не було зазначено причину чому саме апелянт не має права керування, якщо у нього є водійське посвідчення, яке він отримав в Республіці Азербайджан.
Апелянт вказував, що постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 квітня 2024 року (справа № 359/2295/24) провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. При розгляді вказаної справи судом було зазначено, що ОСОБА_1 також надав довідку посольства Азербайджанської Республіки, відповідно до якої аташе повідомив, що ОСОБА_1 є власником посвідчення водія категорії В,С, їздових обмежень і штрафів не має. За даних обставин, суддя не вбачає в діях водія ОСОБА_1 порушень п. 2.1 а) ПДР України.
Також ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, посилаючись на те, що він не був повідомлений про день, час та місце розгляду справи судом першої інстанції, повний текст постанови апелянт отримав лише 22 квітня 2025 року, а з апеляційною скаргою звернувся 28 квітня 2024 року. Посилаючись на те, що вказані обставини зумовили пропуск строку на апеляційне оскарження, просив поновити такий строк.
Перевіривши матеріали справи, вважаю, що заявлене апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне заслуговують на увагу і підтверджуються матеріалами справи, а тому суд вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року поважними, а клопотання таким, що підлягає задоволенню.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу із викладених у ній підстав та доводів.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, районний суд виходив з доведеності вини останнього у
Апеляційний суд погоджується з такими висновком суду, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 16 КУпАП встановлено, що іноземці, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.
Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.
Згідно п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає, зокрема, за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Частиною 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, п. 30 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340 посвідчення водія іноземної держави, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає обміну. Обмін таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів (за винятком випадків, визначених пунктом 32 цього Положення).
Відповідно до п. 32 вказаного Положення, видані громадянам України за кордоном посвідчення водія іноземної держави, які відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух 1968 року, підлягають обміну на національні посвідчення водія без складання теоретичного і практичного іспитів за умови, що зазначені громадяни України постійно проживають на території України.
Відповідно до відкритих даних Конвенція про дорожній рух 1968 року ратифікована Республікою Азербайджан у 2002 році.
ОСОБА_1 є громадянином Азербайджану й має посвідку на постійне проживання в Україні.
Судом встановлено, що 01 лютого 2025 року о 03:40 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Стеценка, 1, що у Подільському районі м. Києва, при цьому не мав права керування транспортним засобом, дане правопорушення вчинене повторно, протягом року від 13.03.2024 протокол ААД528512, чим порушив п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху України, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчинені вищевказаного правопорушення, підтверджується такими доказами: протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 235621 від 01.02.2025, карта обліку адміністративного правопорушення, постановою серії ЕНА № 2704550 від 29.07.2024 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, СD - диском з відеозаписом.
Також встановлено, що відповідно до копії постанови серії ЕНА № 2704550 від 29.07.2024, 29.07.2024 року о 01:53 год., за адресою: м. Київ, бульвар. Миколи Міхновського, 42, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. Останнього притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 3400 грн. Указана постанова ОСОБА_1 в порядку адміністративного судочинства не оскаржувалась та така не скасована.
Таким чином, в діях особи наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, тобто керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом, вчинено повторно протягом року, адже своїми діями ОСОБА_1 повторно порушив п. 2.1 «а» ПДР України, яким визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Твердження апелянта про його право на керування транспортним засобом на підставі посвідчення водія, отриманого у Республіці Азербайджан, не можуть бути прийняті судом до уваги. Згідно з пунктом 30 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Кабінетом Міністрів України, таке посвідчення дійсне на території України лише протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами Державної міграційної служби документів на постійне проживання в Україні. Після цього встановленого терміну водійське посвідчення підлягає обов'язковому обміну на українське.
Оскільки посвідка на постійне проживання була отримана ОСОБА_1 14 грудня 2022 року, а дії щодо обміну водійського посвідчення ним вчинені не були, він не може вважатися особою, яка має право керування транспортним засобом, зокрема автомобілем Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 , на території України. Жодних доказів, що спростовують цей факт, дана справа не містить.
Посилання на те, що протокол складений безпідставно та без перекладача, не заслуговують на увагу та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема, відеозапис з нагрудної камери співробітників поліції свідчить, що ОСОБА_1 достатньо розумів спілкування з поліцейськими та міг висловлюватися, що дозволило йому зрозуміти суть порушення Правил дорожнього руху. Це також підтверджується тим, що подані ним до суду заява про ознайомлення з матеріалами справи та апеляційна скарга були складені українською мовою та підписані ним особисто, без залучення послуг перекладача.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції відповідно до ст. 280 КУпАП належним чином встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та досліджено докази, наявні в матеріалах справи, на підставі яких зроблено обґрунтований висновок про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність. Підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 не встановлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд, -
Клопотання Гусейнзаде ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. П. Євграфова