вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 759/18171/19 Головуючий у суді першої інстанції - Єросова І.Ю.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/8575/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
05 червня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Бондарем Антоном Вікторовичем на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність старшого державного виконавця Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сапронової Олени Олексіївни в порядку виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва у цивільній справі ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
У грудня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сапронової О.О.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник зазначав, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28.11.2019 (ун.№759/18171/19) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 3000 грн щомісячно, починаючи з 02.10.2019 і до досягнення дитиною повноліття.
За період з 02.10.2019 по 31.08.2024 боржником добровільно сплачено грошові кошти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 у загальному розмірі 87 800,00 грн, однак без зазначення про призначення платежу.
30.09.2024 Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист.
Виконавче провадження НОМЕР_3 відкрито за заявою стягувача 16.10.2024.
Після оповіщення боржника про відкриття виконавчого провадження, ним здійснено повідомлення виконавця про сплачені стягувачу кошти на утримання дитини з наданням копій відповідних квитанцій. Однак, 18.12.2024 боржником отримано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні НОМЕР_3 станом на 05.12.2024 без врахування сплачених ним аліментів.
Посилаючись на викладене скаржник просив суд:
визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сапронової О.О. щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні НОМЕР_3 без урахування сплачених ОСОБА_2 з 02.10.2019 по 31.08.2024 грошових коштів в якості аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у загальному розмірі 87 800 грн;
зобов'язати старшого державного виконавця Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сапронову О.О. здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні НОМЕР_3 з урахуванням сплачених ОСОБА_2 з 02.10.2019 по 31.08.2024 грошових коштів в якості аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у загальному розмірі 87 800 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду містаКиєвавід 10 лютого 2025 року скаргу задоволено частково.
Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сапронової О.О. із неврахування здійснених боржником платежів на рахунок стягувача без зазначеного у платіжних документах призначення платежу
та зобов'язано старшого державного виконавця Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сапронову О.О. здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні НОМЕР_3 з урахуванням сплачених ОСОБА_2 з 02.10.2019 по 31.08.2024 грошових коштів в якості аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_5 подалаапеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 рокускасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні скарги відмовити. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що будь-які платежі або перерахунки повинні були б надходити стягувачу з відповідним найменуванням призначення платежу, а саме - «аліменти». Всі платежі або перерахунки, які здійсненні боржником стягувачу без призначення платежу «аліменти» стягувач не визнає, оскільки якщо вони навіть мали місце, це могли бути додаткові витрати на дитину, що не пов'язанні з рішення суду та аліментами, що стягуються.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Тетеря І.А. проти задоволення апеляційної скарги заперечив. Вказує, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.
У судовому засіданні в апеляційному суді взяв участь представник ОСОБА_2 адвокат Тетеря І.А., який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 4 ст. 270 ЦПК України).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 28.11.2019 р. (ун.№759/18171/19) стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 3000 грн щомісячно, починаючи з 02.10.2019р. і до досягнення дитиною повноліття.
На виконання вказаного рішення 30.09.2024 р. Святошинським районним судом м.Києва видано виконавчий лист.
16.10.2024 р. постановою державного виконавця Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сапронової Олени Олексіївни відкрито виконавче провадження НОМЕР_3.
20.11.2024 р. боржник ОСОБА_2 звернувся до державного виконавця Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Сапронової О.О. із заявою про здійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів, з урахування здійснених ним платежів стягувачу до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів складеного старшим державним виконавцем Сапроновою О.О., за ОСОБА_2 станом на 05.12.2024 р. за період з жовтня 2019 р. по листопад 2024 р. значиться заборгованість у розмірі 186000,00 грн без врахування здійснених ним добровільних платежів.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи (згідно із частиною першою статті 447 ЦПК України).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку (постанова Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 645/5637/15-ц).
Згідно із частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Відповідно до частини восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Частиною першою статті 448 ЦПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Велика Палати Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц (провадження № 14-496цс19) сформулювала правовий висновок, згідно з яким, оскільки скаржник звернувся до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів у порядку контролю за виконанням судового рішення, така скарга має розглядатися за правилами цивільного судочинства. У цій справі спір вирішувався саме шляхом подачі скарги на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів, з чим погодилася Велика Палата Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду також розглядав це питання і виснував, що спір про визнання незаконними розрахунків державного виконавця щодо заборгованості зі сплати аліментів може розглядатись у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця (постанови від 01 квітня 2020 року у справі № 401/3734/16-ц; від 22 квітня 2020 року у справі № 523/7815/18; від 15 липня 2020 року у справі № 645/5637/15-ц; від 12 листопада 2018 року у справі № 465/926/06; від 05 серпня 2020 року у справі № 464/6206/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 569/1662/18; від 09 грудня 2020 року у справі № 727/12304/19; від 01 жовтня 2020 року у справі № 344/17895/19; від 17 березня 2021 року у справі № 2-3619-2007).
Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов'язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2022 року у справі № 401/4103/14-ц (№ в ЄДРСР 106660094)).
Отже, боржник вправі звернутися до суду зі скаргою щодо розміру, способу виконання рішення суду зі сплати аліментів у порядку виконання судового рішення (там же).
У вказаній категорії справ стягувач (боржник) вправі обирати спосіб судового захисту: або оскаржувати дії державного виконавця, або пред'явити позов на загальних підставах (постанова від 16 лютого 2022 року у справі № 308/263/20).
Отже, питання з приводу правомірності визначення державним виконавцем розміру аліментів підлягає розгляду в порядку судового контролю за виконання судових рішень, шляхом подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. У передбачених у частині четвертій названої статті випадках, виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику.
Тобто саме на виконавця покладено обов'язок щомісячно обчислювати як розмір аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), так і заборгованість зі сплати аліментів і повідомляти про її існування та розмір сторонам виконавчого провадження, зокрема боржнику.
Відповідно до пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/2 від 02 квітня 2012 року, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
У постановах від 18.11.2020 у справі № 648/1102/19 та від 26.05.2021 у справі № 569/11466/20 Верховний Суд зробив висновки, що виконавець повинен враховувати кошти, сплачені боржником на користь стягувача, оскільки чинне законодавство не передбачає права та обов'язку у виконавця вимагати від боржника надання квитанцій із зазначенням призначення грошових переказів на ім'я стягувача й не враховувати безпосередньо копії наданих квитанцій.
Крім цього, постановою Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 199/2951/21 зроблено висновок про те, що між стягувачем і боржником немає інших грошових зобов'язань, окрім аліментних. Стягувач не заперечувала отримання від боржника тих грошових переказів, де вона була зазначена отримувачем, а матеріали справи не містять відомостей щодо відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником. Наведене свідчить про часткове добровільне виконання боржником свого обов'язку зі сплати аліментів. Враховуючи, що боржник надав копії квитанцій про здійснення платежів на користь стягувача, у державного виконавця не було підстав не враховувати надані боржником квитанції під час визначення заборгованості зі сплати аліментів.
Частиною другою статті 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Як встановлено судом, боржником грошові кошти сплачувались в добровільному порядку як виплати аліментів,що підтвердив у судовому засіданні в суді першої інстанції представник стягувача. У зв'язку із нерегулярним надходженням коштів у 2024 роцістягувачем був поданий виконавчий лист до примусового виконання. Будь-яких доказів на підтвердження наявності інших зобов'язань боржника перед стягувачем суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження відмови стягувача від отримання банківських переказів від боржника.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив твердження представника стягувачки про те, що платежі без зазначення їх призначення є додатковими витратами на дитину, оскільки доказів про будь-які домовленості таких виплат стороною стягувача не надано, судові рішення про це не ухвалювались.
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, дійшов правильного висновку, що доводи скаржника щодо не здійснення розрахунку аліментних зобов'язань з урахуванням сплачених добровільних платежів є обґрунтованими. Відповідно, дії державного виконавця щодо нездійснення такого розрахунку визнаються неправомірними. Суд зобов'язує державного виконавця усунити допущені порушення (поновити порушене право заявника) шляхом проведення нового розрахунку аліментних заборгованостей за вказаний період.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що у наданих скаржником документах про переказ коштів не зазначено про сплату аліментів. Саме по собі незазначення призначення платежу у відповідних документах не є підставою для відхилення доводів скаржника про те, що вказані платежі стосуються сплати аліментів на утримання дитини. Заперечуючи проти доводів скаржника ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не вказала на наявність інших підстав для отримання нею відповідних грошових переказів від нього.
Отже, доводи апеляційної скарги скаржника не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині ухвали суду, та фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається скаржник у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Бондарем Антоном Вікторовичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду містаКиєвавід 10 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено11 червня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома