Справа № 752/7094/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3903/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
05 червня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №42024000000001024 від 03.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року задоволено клопотання прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту на майно.
Накладено арешт на майно, вилучене 01.04.2025 року під час проведення обшуку за місцем проживання головного бухгалтера ТОВ «Лексіон» ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони користування, розпорядження, відчуження, а саме: акт наданих послуг № AL0902RU/2023 від 09.02.2023 замовник AlfiraSP.z.o.о.; лист ТОВ «Лексіон» № 31 від 07.08.2023; комерційний інвойс від 21.02.2023; заявка №3 від 06.01.2023; акт надання послуг № AL0902RU/2023; комерційний інвойс №15 від 27.02.2023; акт наданих послуг № AL0902RU/2023 від 09.02.2023; акт надання послуг № AL0502RU/2023; заявка № 6 від 01.05.2023 № 7 від 07.05.2023 №10 від 25.10.2023; мобільний телефон Redmi M2004J19AG imel: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та повернути вилучене майно.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчим суддею не взято до уваги істотні порушення вимог кримінального процесуального закону під час проведення обшуку, не зазначено підставу арешту та обґрунтування його необхідності
Крім того, апелянт зазначає, що слідчим суддею не взято до уваги недоведеність стороною обвинувачення наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України та упереджено з формальних підстав здійснено розгляд клопотання про арешт майна.
Заслухавши доповідь судді, заслухавши пояснення представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , яка підтримала доводи апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024000000001024 від 03 вересня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що власники компанії «AlfiraSp. z.o.o.» (Республіка Польща), здійснюють свою діяльність у сфері надання послуг з організації одержання ліцензій, транзитних дозволів, прискорення погодження дозвільних документів за кордоном, а також вантажних перевезень для підприємств у державному секторі територією України та за кордоном.
З метою реалізації протиправного механізму щодо привласнення коштів даний нерезидент уклав договір на організацію перевезень вантажів з українською компанією ТОВ «Лексіон» (код ЄДРПОУ 34464169).
Також, досудовим розслідуванням встановлено, що компанією «AlfiraSp. z.o.o.» до ТОВ «Лексіон» (код ЄДРПОУ 34464169) надано транспортно-експедиційну заявку від 17.07.2023 №3/RZE на перевезення вантажу для одного з державних підприємств обороно-промислового комплексу, а саме: модульних зарядів ТСМ та 155мм снарядів LU 211 HB.
З акту наданих послуг від 25.07.2023 №AL2507RU/2023, за маршрутом з/с Щебрежин - Україна, +500км (сумарно орієнтовно 600км) вбачається, що перевезення вантажу здійснювали наступні транспортні засоби: НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , НОМЕР_5 / НОМЕР_6 , НОМЕР_7 / НОМЕР_8 . Вартість послуг становила 12 000 Євро за 3 вантажівки (1 вантажівка - 4000 Євро).
Таким чином, на виконання умов укладеного договору між ДП МО України «Агенція оборонних закупівель» та компанією «AlfiraSp. z.o.o.», працівниками останньої до ДП МО України «Агенція оборонних закупівель» надано транспортно-експедиційну заявку від 20.07.2023 № 9 на перевезення вищезазначеної номенклатури товарів.
Установлено, що вказані послуги відповідно до Акту наданих послуг від 25.07.2023 №AL958-23 здійснювали транспортні засоби з д.н.з НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , НОМЕР_5 / НОМЕР_6 , НОМЕР_7 / НОМЕР_8 , НОМЕР_3 / НОМЕР_9 , НОМЕР_10 / НОМЕР_11 . Останні два транспортних засоби, як установлено, замовлено польською компанією у ТОВ «Мультитранс» (код ЄДРПОУ 25024651). Вартість послуг становила 34 600 Євро за 5 вантажівок (1 вантажівка - 6920 Євро) з урахуванням експедирування супроводом озброєної охорони 5600 Євро, тобто саме перевезення складає 29 000 євро або 5800 Євро за транспортний засіб.
З урахуванням викладеного, різниця у перевезені становить 1120 Євро за один транспортний засіб, що складає близько 33% завищення чи переплат з метою особистого збагаченням та надмірних витрат обмеженого оборонного бюджету України.
Також, встановлено, що в документальних матеріалах поданих на митне оформлення фактичним перевізником є ТОВ «Лексіон» (код ЄДРПОУ 34464169).
Таким чином, наявні дані свідчать про те, що після укладення ДП МО України «Агенція оборонних закупівель» договору на перевезення з польською компанією «AlfiraSp. z.o.o.», остання фактично не здійснюючи перевезень, укладає аналогічний договір з українською компанією ТОВ «Лексіон» (код ЄДРПОУ 34464169) та як наслідок, різниця коштів залишається на рахунках польської фірми та можливо привласнюється власниками вказаних компаній.
Крім того, за наявними даними в період 2022-2024 років компанією «AlfiraSp. z.o.o.» для ДП МО України «Агенція оборонних закупівель» надано послуг на загальну суму понад 2,7 млн Євро.
Органом досудового розслідування з метою повного дослідження усіх обставин вчинення кримінального правопорушення від ГУ ДВКР СБ України отримано інформацію щодо можливої причетності до вчинення вказаного злочину Головний бухгалтер ТОВ «Лексіон», яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, з урахуванням наведеного, 01.04.2025 слідчим СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва за місцем проживання Головного бухгалтера ТОВ «Лексіон» ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 проведено обшук.
В ході проведення обшуку слідчим виявлено документи та речі, які на даний момент можуть стосуватися обставин вчинення кримінального правопорушення та в подальшому матимуть значення для встановлення істини у даному кримінальному провадженні, а саме:
- акт наданих послуг № AL0902RU/2023 від 09.02.2023 замовник AlfiraSP.z.o.о.;
- лист ТОВ «Лексіон» № 31 від 07.08.2023;
- комерційний інвойс від 21.02.2023;
- заявка № 3 від 06.01.2023;
- акт надання послуг № AL0902RU/2023;
- комерційний інвойс № 15 від 27.02.2023;
- акт наданих послуг № AL0902RU/2023 від 09.02.2023;
- акт надання послуг № AL0502RU/2023;
- заявка № 6 від 01.05.2023 № 7 від 07.05.2023 № 10 від 25.10.2023;
-мобільний телефон Redmi M2004J19AG imel: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .
Постановою слідчого від 01.04.2025 вищевказаний виявлені та вилучені речі та документи визнано речовим доказом.
24.04.2025 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва накладено арешт на майно, вилучене 01.04.2025 року під час проведення обшуку за місцем проживання головного бухгалтера ТОВ «Лексіон» ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони користування, розпорядження, відчуження, а саме: акт наданих послуг № AL0902RU/2023 від 09.02.2023 замовник AlfiraSP.z.o.о.; лист ТОВ «Лексіон» № 31 від 07.08.2023; комерційний інвойс від 21.02.2023; заявка №3 від 06.01.2023; акт надання послуг № AL0902RU/2023; комерційний інвойс №15 від 27.02.2023; акт наданих послуг № AL0902RU/2023 від 09.02.2023; акт надання послуг № AL0502RU/2023; заявка № 6 від 01.05.2023 № 7 від 07.05.2023 №10 від 25.10.2023; мобільний телефон Redmi M2004J19AG imel: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .
Слідчий суддя виходив з того, що наявні достатні підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, та визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, а метою такого арешту є забезпечення збереження речових доказів.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна, може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на майно, вилучене 01.04.2025 року під час проведення обшуку за місцем проживання головного бухгалтера ТОВ «Лексіон» ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: акт наданих послуг № AL0902RU/2023 від 09.02.2023 замовник AlfiraSP.z.o.о.; лист ТОВ «Лексіон» № 31 від 07.08.2023; комерційний інвойс від 21.02.2023; заявка №3 від 06.01.2023; акт надання послуг № AL0902RU/2023; комерційний інвойс №15 від 27.02.2023; акт наданих послуг № AL0902RU/2023 від 09.02.2023; акт надання послуг № AL0502RU/2023; заявка № 6 від 01.05.2023 № 7 від 07.05.2023 №10 від 25.10.2023; мобільний телефон Redmi M2004J19AG imel: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , шляхом заборони користування, розпорядження, відчуження,врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Посилання представника апелянта на невідповідність арештованого майна критеріям речових доказів є безпідставними, оскільки встановлені слідчим суддею фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що майно, вилучене 01.04.2025 року під час проведення обшуку за місцем проживання головного бухгалтера ТОВ «Лексіон» ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , може містити відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Зважаючи на викладене та встановлені під час здійснення досудового розслідування обставини, спростовуються доводи апелянта про те, що клопотання прокурора та додані до нього матеріали не містять обставин та посилань на належні та допустимі докази, які б обґрунтовували підозру в тому, що власник майна може сховати, знищити, пошкодити або відчужити майно.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено, а відтак доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються колегією суддів.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Апеляційний суд звертає увагу, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування, його межі у часі окреслені строками, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України, та який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку.
У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_10
Судді:
ОСОБА_11 ____________