Справа № 761/46027/24 Головуючий в суді І інстанції - Бугіль В.В.
Провадження № 33/824/1322/2025 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.
21 березня 2025 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.,
секретар: Сіваєва Ю.В.,
за участю:
захисника Козира С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Данілова Сергія Володимировича на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 09 січня 2025 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП -
Як встановлено судом першої інстанції, 14.11.2024 о 21 год. 56 хв. у м. Києві по вул. Богдана Хмельницького, 6, громадянин ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Постановою серії ЕНА № 2699922 від 28.07.2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 січня 2025 року ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років. Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Данілов С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 09 січня 2025 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог законодавства, а тому є незаконною і підлягає скасуванню.
Вказує, що правопорушення вчинено повторно, має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Повторність вчинення протягом року аналогічного правопорушення повинна безумовно підтверджуватися безпосередньо самою постановою про накладення адміністративного стягнення, яка має бути завіреною належним чином, зокрема, повинна бути належним чином засвідчена та містити інформацію про набрання чинності, а також суду повинна бути надана інформація, що вказана постанова не оскаржувалась чи навпаки.
Також, посилання судом на відеозапис події сторона захисту оцінює критично.
Факт руху транспортного засобу «Тойота», не підтверджується відеозаписом, оскільки на відео автомобіль стоїть припаркований на узбіччі і не здійснює рух.
Поліція до покладених на неї завдань законодавством України регулює дорожній рух і здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Посилання суду першої інстанції на ту обставину, що на відеозаписі події особа ОСОБА_1 не заперечував факт вчинення правопорушення, оскільки сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може буди достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє від доведення правомірності свого рішення.
Так, з наведеного вбачається, що належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, матеріали справи не містять, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого указаною статтею.
Таким чином, беручи до уваги той факт, що склад інкримінованого адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає лише у разі доведеності належними та допустимими доказами повторного керування транспортним засобом ОСОБА_1 , який станом на 14.11.2024 р. не мав права керування таким транспортним засобом, а не посилання суду першої інстанції на пункт 2.1 (а) відповідно до якого водій повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, відповідальність за що передбачає ч. 1 ст. 126 КУпАП, сторона захисту вважає, що вказана справа про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 62 Конституції України, ст.ст. 245 - 246, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 248, 251, 252, 254 КУпАП, Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 р., Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю.
Так, в судовому засіданні, яке відбулося 28.02.2025, захисник Козир С.В. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
В наступне судове засідання, яке призначено на 21.03.2025, належним чином повідомлений захисника Козир С.В. до суду не з'явився. 20.03.2025 на адресу суду надійшло клопотання від захисника Козира С.В. про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання. Разом з тим, обґрунтованих підстав, які б свідчили про поважність причин неможливості прибути в судове засідання, захисником до клопотання долучено не було.
В рішенні ЄСПЛ у справі «Смірнов проти України», встановлено, що, відповідно до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною другою статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини п'ятої статті 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Згідно з п.1.10 Правил дорожнього руху України, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до п.п. "а" п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Таким чином, частина 5 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).
Приймаючи постанову про накладення адміністративного стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до наданого суду першої інстанції протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 173833 від 14.11.2024 ОСОБА_1 14.11. 2024 о 21 год. 56 хв. у м. Києві по вул. Богдана Хмельницького, 6, громадянин ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами, оскільки посвідчення водія не отримував. Правопорушення ОСОБА_1 вчинив повторно протягом року згідно постанови ЕНА 2699922 від 28.07.2024 за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху України, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
До вказаного протоколу про адміністративне правопорушення було долучено картку обліку адміністративного правопорушення (а.с 4), копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3478947 від 14.11.2024 (а.с. 5), довідку щодо проведених заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення (а.с. 6), копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2699922 від 28.07.2024 (а.с.7), а також DVD диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (а.с. 8).
З наданих до суду письмових доказів та відеозапису, встановлено, що 14.11. 2024 о 21 год. 56 хв. у м. Києві по вул. Богдана Хмельницького, 6, громадянин ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами, оскільки посвідчення водія не отримував. Правопорушення вчинив повторно протягом року.
Суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Доводи захисник про те, що матеріали справи не містять належні та допустимі докази, які б вказували на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повторно протягом року вчинив правопорушення, яке йому інкримінується, у зв'язку з тим, що з матеріалів справи не вбачається, що станом на 14.11.2024 ОСОБА_1 не мав права керування транспортним засобом, не заслуговують на увагу та навпаки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, довідкою щодо проведених заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення (а.с. 6), копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2699922 від 28.07.2024 (а.с.7).
Апеляційний суд відхиляє посилання захисника про відсутність факту руху транспортного засобу, оскільки такі посилання не відповідають матеріалам справи. Із відеозапису з нагрудної відеокамери поліцейського вбачається, що транспортний засіб «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції у зв'язку із порушенням Правил дорожнього руху України.
Щодо доводів захисника про відсутність підпису уповноваженої особи у довідці щодо проведення заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення, то як вбачається із матеріалів справи вказана довідка, дійсно, не містить підпису уповноваженої особи, яка її склала, а саме старшого інспектора відділу адміністративної практики управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції капітана поліції Зінченко О. Однак, у цьому документі зазначено дату його складення, а також інформацію, яка узгоджується із іншими матеріалами справи, а тому відсутність підпису на довідці не впливає на встановлення фактичних обставин справи, не спотворює її змісту та автоматично не створює ситуацію, за якої даний документ є недопустимим, оскільки вказане не призвело до істотних порушень прав ОСОБА_1 . В апеляційного суду немає сумнівів у достовірності фактів, викладених у вказаній довідці.
Інші доводи апеляційної скарги суд не може прийняти до уваги, оскільки вони мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, зазначене ним порушення спростовується матеріалами справи, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження.
Відтак, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, стороною захисту не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови.
Оскільки постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 09 січня 2025 року є законною, обґрунтованою та вмотивованою, суд апеляційної інстанції залишає її без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Данілова С.В. без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Данілова Сергія Володимировича - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 09 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Рудніченко