про відмову в задоволенні клопотання
Справа № 500/2743/25
12 червня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника - адвоката Дарморіс Оксану Маркіянівну звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні з 20.03.2022 по 19.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, при нарахуванні позивачу грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести позивачу нарахування та виплату за період з 20.03.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та на 01.01.2023 з врахуванням виплачених сум.
Позов обґрунтовано тим, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 . При звільненні 07.02.2025 відповідачем не проведено виплату різниці між фактично виплаченим грошовим забезпеченням за період з 20.03.2022 по 19.05.2023, нарахованим відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), та грошовим забезпеченням за вказаний період, обчисленим виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01.01.2022 та 01.01.2023.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач через свого представника адвоката Дарморіс О.М., звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату його грошового забезпечення. На момент подання позовної заяви до суду відповідач відповіді на заяву представника позивача від 01.05.2025 не надав.
Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі Постанова №704) в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, і до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, Закону України “Про Державний бюджет на 2023 рік» із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Оскільки відповідачем нарахування грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення здійснено у значно меншому розмірі і не перераховано на заяву представника, то ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених прав.
28.05.2025 від представника позивача надійшло клопотання про долучення листа відповідача від 09.05.2025 до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 12.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та з урахуванням положень статей 257-262 КАС України.
30.05.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, а також клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з тих підстав, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Зокрема, у клопотанні вказано, що з 19.07.2022 у Кодексі законів про працю України (далі - КЗпП України) відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці будь яким строком. Після 19.07.2022 строк обмежений трьома місяцями з дня коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Тому відповідач зазначає, що позивач отримуючи заробітну плату за спірний період з 20.03.2022 по 19.05.2023 мав достатньо часу для звернення з позовом щодо невірного розрахунку. Будь-яких обставин і причин, які об'єктивно перешкоджали своєчасно звернутися до суду щодо перерахунку та виплати йому грошового забезпечення позовна заява та заява про поновлення пропущеного строку не містить. З огляду на наведене просить залишити позовну заяву без розгляду.
У відповіді на відзив позивач з клопотанням відповідача не погоджується та зазначає, що ним не пропущено строк, передбачений частиною другою статті 233 КЗпП України, з тих підстав, що перебіг 3-х місячного строку, визначеного частиною другою статті 233 КЗпП України, розпочинається з дня отримання працівником письмового повідомлення про всі нараховані йому при звільненні суми. Таке повідомлення надається роботодавцем працівнику у день звільнення. Позивач звертає увагу суду, що у наказі командира (по стройовій частині) від 07.02.2025 № 38 позивачу повідомлено про всі нараховані йому при звільненні суми грошового забезпечення, тобто відповідачем виконана вимога статті 116 КЗпП України. Також позивач зазначає, що з вказаним наказом він ознайомлений 07.02.2025, а з позовом він звернувся до суду в межах вищезазначеного 3-х місячного строку.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, заявах та клопотаннях сторін, суд дійшов таких висновків.
За змістом частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Відповідно до частин третьої, п'ятої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Частина друга статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 18.07.2022 включно) передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду без обмеження будь-яким строком.
Однак, Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» були внесені зміни до цієї статті КЗпП України і з 19.07.2022 строки звернення до суду стали обмеженими. Зокрема, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Спірні правовідносини за період з 20.03.2022 по 19.05.2023 виникли уже за нової редакції положень статті 233 КЗпП України, а отже в даному випадку підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, який в силу пункту 1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України.
На переконання суду, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини першої статті 233 КЗпП України, слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, ухваленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.
Відповідно до наказу командира від 07.02.2025 № 38 ОСОБА_1 , головного сержанта, старшого техніка батареї звукометричної розвідки дивізіону артилерійської розвідки, звільнено з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». З 07.02.2025 позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.17).
Враховуючи наведене в спірному випадку строк звернення до суду слід обраховувати з 07.02.2025 (дати звільнення з військової служби), а тому вказаний строк закінчився 07.05.2025.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позовна заява була направлена представником позивача поштовим зв'язком 05.05.2025, тобто ще до закінчення строку звернення до суду.
З наведеного слідує, що вказаний позов подано із додержанням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, та з дотриманням установленого законом строку звернення до суду, тому в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду слід відмовити.
Керуючись статтями 122, 248 КАС України, суд
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 12 червня 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.