Справа №500/1870/25
11 червня 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи на базі Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги" третя особа Державна установа "Інститут травматології та ортопедії НАМН України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи на базі Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги", третя особа Державна установа "Інститут травматології та ортопедії НАМН України", в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що складене Експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи на базі КНП "Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги" від 05.02.2025 номер рішення 263/25/183/Р,
зобов'язати Експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи на базі КНП "Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги" провести повторний огляд ОСОБА_1 та прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 , другу групу інвалідності пожиттєво із зазначенням діагнозу за яким особу було направлено відповідно до національного класифікатору НК 025:2021 "Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я: М85.0 Фіброзна дисплазія.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з оскаржуваним рішенням з оцінювання повсякденного функціонування особи не погоджується, оскільки вважає його протиправним, помилковим та винесеним без урахування стану здоров'я ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 07.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем 11.04.2025 до суду подано відзив на позов, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та зазначає, що при незгоді з висновком ЕКОПФО ОСОБА_1 відповідно до оскарження результатів о затверджених Постановою КМУ від 15 листопада 2024 року №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі Постанова №1338) мала право подати скаргу до Центру оцінювання функціонального стану особи.
Представником позивача 09.05.2025 до суду подано додаткові пояснення у справі, де вказано, що при винесенні рішення відповідачем, останній допустив порушення під час винесення оскаржуваного рішення, а саме: неправильно встановив діагноз ОСОБА_1 , - S 72.2 підвертлюжний перелом замість М 85.0 - фіброзна дисплазія, помилкове визначення III групи інвалідності за основим діагнозом S 72.2 - підвертлюжний перелом замість М 85.0 - фіброзна дисплазія, яка не відповідає фактичному стану здоро?я, що підтверджується медичними документами, висновками спеціалістів, встановленням групи інвалідності на необґрунтовано короткий термін, ігнорування, неврахування медичних документів при прийнятті рішення, що підтверджуються тяжкість захворювання. Відповідачем також проігноровано наявні медичні документи та не враховано тяжкість перебігу захворювання, що свідчить про формальний підхід відповідача до виконання своїх обов'язків та істотне порушення норм матеріального і процесуального права
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №263/25/183/В від 05.02.2025 ОСОБА_1 встановлено третю (ІІІ) групу інвалідності терміном на 1 рік.
Не погодившись із таким рішенням, позивач звернулася до суду із даним позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість бездіяльності, дій відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), який також гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №875-XII інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України за №1338 від 15.11.2024 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.
Відповідно до пункту 2 даної Постанови, установлено, що до введення в дію Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи": з 1 січня 2025 р. експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою; проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров'я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, цей Порядок визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).
Направлення на оцінювання у зв'язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю проводиться з метою визначення необхідності продовження тимчасової непрацездатності або встановлення інвалідності (пункт 3 Порядку).
Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі експертні команди) (пункт 8 Порядку).
Відповідно до підпункту 1 пункту 21 Порядку до електронного направлення додаються електронні копії оригіналів таких документів: 1) документи особи, яка направляється на проведення оцінювання; 2) медичні документи, що стосуються захворювання чи стану здоров'я, відповідно до якого особу направлено на проведення оцінювання.
Пунктом 22 Порядку передбачено, що з метою підтвердження причини настання інвалідності до електронного направлення можуть додаватися і інші документи.
Під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров'я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров'я (пункт 31 Порядку).
Якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження. У такому разі головуючий у справі формує електронне направлення в електронній системі охорони здоров'я відповідно до Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого МОЗ (пункт 32 Порядку).
За результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: ступеня обмеження життєдіяльності особи; потреби у продовженні тимчасової непрацездатності; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); наявності медичних показань на право одержання особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, автомобіля і протипоказання до керування ним, що визначаються відповідно до переліку медичних показань і протипоказань, затвердженого МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики; потреби у постійному сторонньому догляді; потреби в отриманні соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації; обсягів та видів необхідних допоміжних засобів реабілітації та/або медичних виробів; потреби в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я та у разі визначення такої потреби головуючий формує електронне направлення для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я відповідно до Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 р. №1268 Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров'я (Офіційний вісник України, 2021 р., №97, ст. 6315); ступеня стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого ( п.40).
Позивач у позовній заяві зазначає, що експертною комісією помилково визначено діагнозу, а саме S 72.2 - підвертлюжний перелом замість М 85.0 - фіброзна дисплазія, помилкове визначення ІІІ групи інвалідності за основним діагнозом S 72.2 - підвертлюжний перелом замість М 85.0 - фіброзна дисплазія, яка не відповідає фактичному стану здоров'я, що підтверджується медичними документами, висновками спеціалістів, встановленням групи інвалідності на необґрунтовано короткий термін, ігнорування, неврахування медичних документів при прийнятті рішення, що підтверджуються тяжкість захворювання, тому вважає такий висновок протиправним.
Відповідно до пункту 57 Порядку рішення експертних команд щодо результатів оцінювання можуть бути оскаржені особами, яким було проведено таке оцінювання (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або до адміністративного суду.
Пунктом 58 Порядку передбачено, що скарга на рішення експертної команди щодо результату оцінювання подається скаржником (його уповноваженим представником): у паперовій формі до Центру оцінювання функціонального стану особи; в електронній формі через електронну систему шляхом звернення до лікаря, який направив.
Згідно пункту 59 цього Порядку розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи, визначеними наказом Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) "Про покладання прав та обов'язків Центру оцінювання функціонального стану особи" від 03.12.2024 №2022.
Згідно сталої практики Верховного Суду щодо оскарження акту огляду МСЕК суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Отже, суди вправі перевірити законність висновку експертної команди лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена вказаним Порядку. Суди позбавлені можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку експертної команди виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права.
Тобто, суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Щодо порушення процедури прийняття рішення, то суд зазначає, що позивач не наводить таких підстав. Отже, порушення процедури прийняття рішення судом не встановлено.
Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов'язку суб'єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення не звільняє позивача від обов'язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.
Тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволення позовних вимог, відповідно до вимог статей 132, 139 КАС України, суд не вирішує питання про стягнення в користь позивача понесених судових витрат (судового збору).
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи на базі Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги" третя особа Державна установа "Інститут травматології та ортопедії НАМН України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текс рішення складено 11 червня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач:
- Експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи на базі Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги" (місцезнаходження: вул. Шпитальна, 2, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46008, код ЄДРПОУ: 02001297);
третя особа:
- Державна установа "Інститут травматології та ортопедії НАМН України" (місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, 27, м. Київ, 01054 код ЄДРПОУ: 02012007) .
Головуючий суддя Мартиць О.І.